Ухвала

від 19.04.2023 по справі 520/24878/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 квітня 2023 року

м. Київ

справа №520/24878/21

адміністративне провадження № К/990/11417/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (далі - ГУ ДПС), на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі № 520/24878/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Будівельна компанія «ЯРКО» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, позов ТОВ) «Будівельна компанія «ЯРКО» задоволено: визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 08.09.2021 № 00183110701 та № 00183080701.

27.03.2023 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені вище судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06.02.2020 (справа № 806/1339/15), від 05.03.2012 (справа № 21-421а11), від 22.01.2019 (справа № 826/18174/13-а), від 31.03.2020 (справа № 520/8893/18), від 14.05.2019 (справа № 825/3990/14), від 13.07.2022 (справа № 520/223/20), від 25.08.2022 (справа № 826/5101/17), від 28.12.2022 (справа №520/1284/19).

У вказаних вище постановах Верховний Суд сформулював висновки, які, якщо їх узагальнити, полягають в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 08.09.2021 № 00183110701 та № 00183080701 діяв не у спосіб, не в межах, встановлених законодавством України.

До такого висновку суди дійшли, встановивши, що податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами документальної планової перевірки, призначеної наказами від 18.02.2021 № 1047-п та від 17.03.2021 № 1934-п, результати якої викладені в акті від 29.07.2021 № 12990/20-40-07-01-08/35138259.

Суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК, постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 та виснували, що ГУ ДПС провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК «Ярко» під час дії мораторію, встановленого нормами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій не застосовували норми постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» від 03.11.2021 № 89.

Верховний Суд у постановах від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21, від 17.05.2022 у справі № 520/592/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі № 160/14248/21, від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21, від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21, від 23.02.2023 у справі № 600/1402/22-а виснував, що мораторій на проведення податкових перевірок, зокрема планових перевірок, на період карантину прямо встановлено пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК, норма якого в частині обмежень на проведення планових перевірок чинна, її дія не зупинялась. Застосувавши норму пункту 2.1 статті 2 ПК, згідно з якою зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, Верховний Суд вказав, що зміна строків дії мораторію на проведення податкової перевірки може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих положень щодо дії мораторію на проведення перевірок у ПК та в постанові Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» від 03.11.2021 № 89 застосуванню підлягають положення ПК. Проведення планової податкової перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 89 (в умовах чинності норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Застосування судами першої та апеляційної інстанцій в судових рішеннях, на які ГУ ДПС подано касаційну скаргу, норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК та постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 та від 03.11.2021 №89 відповідає вище наведеним висновкам Верховного Суду, які зроблені у подібних зі справою № 520/24878/21 правовідносинах.

ГУ ДПС у касаційній скарзі посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 (справа №816/228/17), Верховного Суду у постановах від 29.11.2021 (справа № 280/1367/20), від 01.12.2021 (справа № 400/1646/20), від 06.07.2022 (справа № 815/551/14), згідно з якими порушення, допущені під час призначення та проведення перевірки, можуть бути підставою для скасування рішення контролюючого органу у випадку, якщо такі порушення вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання ГУ ДПС на ці висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, оскільки проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК, не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом. Тобто, ці висновки не є прийнятними для обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у справі № 520/24878/21 судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 248, 328, пунктом 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко