Рішення

від 23.02.2023 по справі 357/12/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12/23

Провадження № 2/357/683/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Ковадло М. С.,

за участі

представника позивача Діденка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом, який мотивує тим, що наказом головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» Рогова А. від 22 листопада 2022 року №493-к звільнено ОСОБА_1 з посади рентгенлаборанта рентгенодіагнодіагностичного відділення 22 листопада 2022 року у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою для винесення оспорюваного наказу стали наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності рентгенолаборанта ОСОБА_2 » від 28.03.2022 № 107-к, доповідна записка завідувача рентгенодіагностичного відділення Л.Масло від 11.11.2022 року. Накладення дисциплінарного стягнення вважає необґрунтованим та незаконним, оскільки наказ не містить посилань на пункти посадової інструкції, які відповідач вважає порушеними. Позивачка зазначає, що протягом 18 років праці у відповідача, сумлінно виконувала свої посадові обов`язки, їй неодноразово оголошувались подяки, скарг чи нарікань відносно її роботи з боку пацієнтів та керівництва не було. Вказує, що жодним чином не порушувала посадову інструкцію, а відповідач у спірному наказі не навів жодних належних, достовірних та допустимих доказів про порушення позивачкою зазначених у наказі про звільнення пунктів посадової інструкції. Незаконним звільненням позивачці спричинена моральна шкода, яка виразилася в моральних переживаннях, ОСОБА_1 втратила нормальні життєві зв`язки, постійно перебуває в пошуках роботи та в стані тривоги, стресу, оскільки вона втратилав єдине джерело доходів. Моральну шкоду позивачка оцінила в розмірі 5 000 гривень. Також просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та судові витрати.

Ухвалою суду від 06 січня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31 січня 2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтував тим, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду сестри медичної палатної в гематологічне відділення лікарні з 31.12.2003 року, переведена на посаду рентгенлаборанта в рентгенологічне відділення з 04.03.2004 року, та 22.11.2022 року була звільнена наказом головного лікаря №493-к від 22.11.2022 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. Відповідач зазначає, що в письмових поясненнях від 18.03.2022 року по факту допущеного порушення посадових обов`зків почивачка пояснила, що «отримала гроші від пацієнта, які потім йому повернула», при цьому, позивачка стверджує, що протягом усього часу роботи у лікарні знала і добросовісно виконувала свої посадові обов`язки, до яких включено дотримання медичними працівниками етичних норм і приписів як необхідна умова у здійсненні професійної діяльності. Також звертає увагу, що ОСОБА_1 наказ №107 від 28 березня 2022 року не оскаржувала. 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 повторна допустила порушення свої посадових обов`язків, а саме незаконно змінила встановлений порядок видачі висновків планових ФЛ-обстежень, яким передбачено їх видачу після опису лікаря, наступного дня. З доповідної записки лікаря рентгенолога рентгенодіагностичного відділення ОСОБА_3 , під керівництвом якої безпосередньо працювала позивачка, вбачається, що позивачка «збирала гроші у пацієнтів прямо у черзі за результат цього ж дня». Проведеним службовим розслідуванням комісією встановлено факт порушення ОСОБА_1 посадових обов`язків, що стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України. Тобто порушення трудових обов`язків, які затверджекні посадовою інструкцією рентген лаборанта, ОСОБА_1 допускала неодноразово, свідомо, без поважних причин. А тому, відповідач вважає, що законних підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу головного лікаря Білоцерківської міської лікарні №1 від 31.12.2003 № 384 ОСОБА_4 прийнято на посаду сестри медичної палатної в гастроентерологічне відділення (гематологічні палати), тимчасово, з 31 грудня 2003 року по 14 жовтня 2006 року на час відпустки для догляду за дитиною у віці до 3-х років сестри медичної ОСОБА_5 /а.с. 14/

Згідно наказу від 04 березня 2004 року №108 ОСОБА_4 переведено в рентгенологічне відділення на посаду рентгенолаборанта на час відпустки для догляду за дитиною у віці до 3-х років рентгенолаборанта ОСОБА_6 /а.с. 15/

Наказом головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» Рогова А. № 493-к від 22 листопада 2022 року «Про звільнення з роботи рентгенолаборанта ОСОБА_2 », ОСОБА_1 звільнено з посади рентгенлаборанта рентгенодіагнодіагностичного відділення 22 листопада 2022 року у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підстава: доповідна записка лікаря рентгенолога ОСОБА_7 від 10.11.2022 року; наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності рентгенолаборанта ОСОБА_2 » №107-к від 28.03.2022 року; пояснення ОСОБА_1 від 10.11.2022 року; доповідна записка завідувача рентген-діагностичного відділення КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» ОСОБА_8 від 11.11.2022 року; акт службового розслідування по факту порушення посадових обов`язків рентгенолаборантом рентгенодіагностичного відділення ОСОБА_1 від 09.11.2022 року /а.с.17/.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Підстави звільнення працівника з роботи з ініціативи роботодавця передбачені статтями 40,41 КЗпП України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22,постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першоїстатті 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд повинен з`ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснено у пункті 23 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог пункту 3 частини першоїстатті 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягають встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог статей 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень відповідно до статті 149 КЗпП передбачає обов`язок адміністрації зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В судовому засіданні встановлено, що наказом головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» Рогова А. №107-к від 28 березня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності рентгенолаборганта ОСОБА_2 », оголошено догану рентгенолаборанту рентгенодіагностичного відділення ОСОБА_1 за порушення посадових обов`язків та недортримання правил медичної етики. Підставою стало порушення ОСОБА_1 правил медичної етики і поведінки під час обстеження пацієнта «К» щодо дотримання вимог забезпечення прав пацієнта.

Позивачкою надано копію посадової інструкції рентгенолаборанта рентгенологічного відділення, затвердженого 18 грудня 2018 року головним лікарем КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1», відповідно до якого ОСОБА_1 ознайомлена з інструкцією під підпис 18 грудня 2018 року.

Так, згідно вказаної посадової інструкції до обов`язків працівника віднесено, в тому числі: п. 3.16 реєструвати та вести облік обстежених, надавати рентгенологічні висновки; п. 3.23 дотримуватись в роботі принципів медичної деонтології; п. 3.4 регулювати потік пацієнтів шляхом забезпечення позачергового прийому пацієнтів, які мають на це право; п. 5.6 дотримання вимог щодо забезпечення прав пацієнта.

Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 від 18.03.2022 року по факту допущеного порушення посадових обов`язків, остання зазначила, що «отримала кошти від пацієнта, які потім повернула».

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани винесено законно в установлений строк та відповідно до перевірених фактів, оскільки відповідачем було задокументовано факти порушення трудової дисципліни позивача і відповідно до цих норм притягнуто останнього до відповідальності, тобто додержано вимоги щодо підстав та порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Він не втратив своєї сили, так як не минув рік з дня його винесення і він достроково не знятий (відповідно до ст.150 КЗпП України).

Кількість фактів невиконання працівником обов`язків і вжиття до нього за це заходів дисциплінарного чи громадського стягнення для застосування п.3 ст.40 КЗпП України значення не мають, оскільки застосування звільнення за п. 3ст. 40 КЗпП України - це право роботодавця, а не його обов`язок.

Крім того суд враховує той факт, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани в установленому порядку не визнаний незаконним та є чинним, що підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків.

Також, відповідачем надано акт службового розслідування від 16.11.2022 року по факту порушення посадових обов`язків рентгенолаборантом рентгенодіагностичного відділення КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» ОСОБА_1 від 09.11.2022 року, за результатами якого комісією зроблено висновок про доведеність факту порушення посадових обов`язків рентгенолаборантом ОСОБА_1 та про наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Отже, матеріали справи містять належні докази того, що після застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення у виді доган, останній допустив вчинення нового порушення трудової дисципліни.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач систематично без поважних причин не виконувала свої службові обов`язки та до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Відповідач, при застосуванні крайнього заходу, правомірно звільнив ОСОБА_1 , на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, вказавши на систематичне невиконання ОСОБА_1 , без поважних причин службових обов`язків та врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП. Відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача з роботи.

Так, в судовому засіданні представник позивачки пояснив, що з наказом головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» Рогова А. № 493-к від 22 листопада 2022 року «Про звільнення з роботи рентгенолаборанта ОСОБА_2 » позивачка була ознайомлена, його копію та належно оформлену трудову книжку отримала в день звільнення 22.11.2022 року, повний розрахунок з позивачкою проведений у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Отже, звільнення позивача проведено у відповідності до діючого законодавства, правомірно та з дотриманням визначеним законом строку й порядку, порушень трудових прав позивача судом не встановлено.

Відтак, за встановлених обставин відсутні підстави для скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також не підлягають задоволенню інші вимоги позивача, які є похідними від первісної вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21,40, 43, 43-1,139, 142, 147-149, 151 КЗпП України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2023 року.

Суддя Б. І. Кошель