Постанова

від 28.02.2023 по справі 640/18265/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/18265/18

касаційне провадження № К/9901/7080/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2019 року (головуючий суддя - Клименчук Н.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Епель О.В.; судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.)

у справі № 640/18265/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автек-Стройтех»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автек-Стройтех» (далі - ТОВ «Автек-Стройтех»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року № 0043481404, від 17 серпня 2018 року № 0043491404, від 30 серпня 2018 року № 0045151404.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 24 липня 2019 року позовну заяву задовольнив у повному обсязі.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері господарських операцій із придбання позивачем кукурудзи третього класу, українського походження, врожаю 2017 року, в Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Центр».

Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

20 липня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автек-Стройтех» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року, результати якої оформлено актом від 18 липня 2018 року № 704/26-15-14-04-01/35534069, а також документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2018 року, за наслідками якої складено акт від 15 серпня 2018 року № 805/26-15-14-04-01/35534069.

Перевірками встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання кукурудзи третього класу, українського походження, врожаю 2017 року, в Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Центр» з огляду на безтоварний характер здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на те, що відповідно до проведеного аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено нереальність здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Центр» при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Він Агротрейд» у частині придбання кукурудзи. Зокрема, щодо цих суб`єктів господарювання відсутні відомості про земельні ділянки, не встановлено наявності власних чи орендованих виробничих потужностей для вирощування кукурудзи, а відповідно до наявної податкової інформації Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Він Агротрейд» в охоплений перевіркою період кукурудза, яка відповідно до первинної документації реалізувалася Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля-Центр», не придбавалася.

На підставі зазначених актів перевірок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17 серпня 2018 року № 0043481404, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника у банку, в розмірі 6783672,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3391836,00 грн; від 17 серпня 2018 року № 0043491404, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1266338,00 грн; від 30 серпня 2018 року № 0045151404, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника у банку, в розмірі 1836359,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 918180,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій та господарський характер понесених за ними витрат підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про безтоварний характер поставок ґрунтуються лише на припущеннях.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідну сільськогосподарську продукцію отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не перевірено судами й фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагента платника виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону № 2825-IX, розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник