Постанова

від 28.02.2023 по справі 160/13387/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа №160/13387/19

касаційне провадження № К/9901/28104/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сафронова С.В.; судді - Мельник В.В., Чепурнов Д.В.)

у справі № 160/13387/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (далі - ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2019 року № 0008570517, від 03 грудня 2019 року № 0008600517, від 03 грудня 2019 року № 0008611418, від 03 грудня 2019 року № 0008560517.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 23 березня 2020 року в задоволенні позовної заяви відмовив з огляду на те, що платник не зазначив жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності сторін цих операцій, звичність розглядуваних операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, чи інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про факт вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 24 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу на те, що реальність сформованих витрат та податкового кредиту ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» з його контрагентом не підтверджено належними первинними документами, які б засвідчували господарську мету, об`єктивну необхідність та економічну доцільність отримання агентських послуг зі збуту продукції.

Верховний Суд ухвалою від 30 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

11 січня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством, за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт від 16 жовтня 2019 року № 4205/04-36-05-17/05461390.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання послуг зі збуту продукції в Приватного підприємства «Агробазіс» з огляду на непідтвердження фактичного здійснення цих операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленою первинною документацією.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області 03 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0008611418, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 144401,00 грн за основним платежем та 36100,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0008570517, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 169609,00 грн за основним платежем та 42402,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0008600517, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 169630,00 грн; № 0008560517, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 24763,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не може бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Адже для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.

Дані податкового обліку визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту.

Для з`ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від недоліків (у тому числі наявності/відсутності окремих реквізитів) оформлених первинних документів, оскільки основною вимогою до первинного документа є його здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції та її учасників.

З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед документальним оформленням відповідної господарської операції.

Наведене узгоджується з правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: рахунків-фактур; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); звітів про надані послуги, де вказано, до яких організацій були візити, з якими особами проведено зустрічі та/або перемовини, адреси та контактні телефони майбутніх контрагентів позивача, а також яка саме виробництва платника продукція пропонувалася. Крім того, в усіх звітах вказувалися дати перебування представників Приватного підприємства «Агробазіс» на перемовинах, розшифровувалися усі витрати контрагента. До кожного звіту додавалися копії наказів про відрядження працівників Приватного підприємства «Агробазіс» та копії посвідчень про відрядження із відповідними відмітками організацій, до яких на перемовини прибували працівники Приватного підприємства «Агробазіс»; платіжних доручень; розрахункових чеків; касових чеків; розрахункових квитанцій; виписок з карткового рахунку; квитанцій до прибуткових касових ордерів; податкових накладних; звітів про результати господарської діяльності з Приватним підприємством «Агробазіс» за 2016 рік, за 2017 рік, за 2018 рік та за 2019 рік, які підтверджують щорічне збільшення прибутку ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» саме внаслідок договірних відносин щодо реалізації продукції із цим контрагентом.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, висновок Третього апеляційного адміністративного суду про необ`єктивність твердження контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова