Постанова

від 24.09.2020 по справі 160/13387/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/13387/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року

у адміністративній справі №160/13387/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод Верхньодніпровський авторемонтний завод стосовно визнання протиправними та скасування винесених 03.12.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень №0008570517, №0008600517, №0008611418, №0008560517.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав необ`єктивного розгляду всіх матеріалів справи, порушення норм процесуального права та передбачених ст.2 КАСУ принципів судочинства щодо обґрунтованості та повноти розгляду всіх обставин справи та доданих до неї доказів, неупередженості і дотримання принципу рівності перед законом, що за твердженням апелянта є підставою для скасування рішення суду та ухвалення іншого про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач акцентує увагу судової колегії на тому, що суд не заперечуючи проти факту укладення позивачем у 2016 році агентського договору із ПП Агробазіс предметом якого фактично було збільшення об`ємів продажу Фірми (позивача) через збільшення об`ємів придбання продукції Фірми кінцевими споживачами і сприяння йому в укладенні таких договорів, при цьому суд зазначає, що у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниці виміру господарських операцій, не зазначено, в чому виражено їх результат, а у звітах про надані послуги міститься загальна інформація щодо відряджень та розрахунки витрат на такі відрядження, що за висновками суду свідчить про недоведеність позивачем економічної доцільності та економічного ефекту цих господарських операцій, а також використання позивачем послуг отриманих від ПП Агробазіс , які призвели до збільшення обсягів продажу товарів, внаслідок чого суд дійшов висновку, що зміст спірних господарських операцій наданими позивачем документами не розкрито, також як і не підтверджено реальність отримання агентських послуг від ПП Агробазіс у період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі безпідставно не брав до уваги додаткові пояснення та надані Позивачем розрахунки, в яких детально обґрунтовується доцільність, економічна обґрунтованість та прибутковість Позивача від господарської діяльності ПП "Агробазіс". Також апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції повністю спростовуються долученими до матеріалам адміністративної справи письмовими доказами, якими є: - укладені між позивачем та ПП "Агробазіс" договори постачання, купівлі-продажу тощо, продукції власного виробництва, копії таких договорів містяться в матеріалах справи; - звіти про надані послуги, в яких ПП "Агробазіс" зазначає до якої організації були візити, вказує осіб із якими проведено зустріч та/або перемовини, адресу та контакті телефони майбутніх контрагентів, яку продукцію виробництва ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" було запропоновано, у звітах зазначено дати перебування представника ПП "Агробазіс" на перемовинах, розшифровуються всі витрати ПП "Агробазіс", і до кожного звіту додано копії наказів про відрядження працівників ПП "Агробазіс" та копії посвідчень про відрядження із відповідними відмітками організацій, до яких на перемовини прибували працівники ПП "Агробазіс"; - поясненнями позивача щодо прибутковості господарських операцій, які були результатом діяльності ПП "Агробазіс" згідно укладеного Агентського договору №1 з надання послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р., по якому позивачем здійснено усі розрахунки за надані послуги; - а також фактом того, що по результатам діяльності з ПП "Агробазіс", позивачем було укладено договори з покупцями автомобільної техніки, що підтверджено долученими до матеріалів справи відповідними договорами, видатковими накладними, актами приймання - передачі транспортних засобів, податковими накладними, тощо.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що відповідач не заперечує, що ПП "Агробазіс", зареєстровано платником ПДВ (стор. 19 Акту перевірки) 01.09.2016 р. і з моменту реєстрації ПП "Агробазіс" платником ПДВ, останнє у відповідності до діючого законодавства України реєструвало відповідні податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема, відповідаем під час перевірки було встановлено, а судом першої інстанції не було спростовано, що всі виписані ПП "Агробазіс" на користь Позивача податкові накладні складені у відповідності до діючого законодавства України та зареєстровані належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наведених обставин та посилаючись на положення ПКУ, які містять чітку вказівку на те, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп. 201.10 ПКУ), якою засвідчується факт придбання платником податку товарів/послуг, і не містить інших додаткових вимог про необхідність підтвердження сум, включених по складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов`язкові реквізити, визначені п.п. 201.1 ПКУ, а також на приписи п. 44.1. п. 44.2 ст. 44, пп."а" п.198.1. п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 ПКУ і зміст ст.1 та ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - апелянт наголошує на тому, що господарські операції Позивача за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. свідчать про фактичний зв`язок між господарською діяльністю ПП "Агробазіс" і позивачем, а формування витрат по цим операціям для цілей визначення податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість, є повністю підтвердженими у цій справі первинними документами, бухгалтерськими та іншими супутніми документами, які складені у відповідності до вимог законодавства, що пред`являються до первинних документів та які є логічними фактичним обставинам як по діяльності позивача по укладеному з ПП "Агробазіс" Агентському договору №1 про надання послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р., так і по результатам виконання ПП "Агробазіс" своїх зобов`язань за вказаним Агентським договором №1 та здійсненими Позивачем господарських операцій з кінцевими споживачами, яким Позивач на підставі укладених ним договорів, рахунків, видаткових накладних та актаівприймання-передачі, здійснив реалізацію продукції власного виробництва, внаслідок чого отримав прибуток і відповідно до п. 5.1. Агентського договору №1 про надання послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. перерахував на користь ПП "Агробазіс" винагороду останнього, що у сукупності підтверджує факт реальності господарських операцій та безпосереднє використання їх у своїй господарській діяльності отиманих від ПП "Агробазіс" і отримання від цього прибутку.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує про безпідставність доводів апелянта, оскільки ним до суду не надано доказів та належних первинних документів, які б підтверджували господарську мету, об`єктивну необхідність та економічну доцільність отриманих від ТОВ Агробазіс агентських послуг по збуту продукції, а послуги ТОВ Агробазіс не призвели до збільшення об`ємів продажу продукції позивача та для збільшення доходу останнього. Виходячи з того, що сутність судових доктрин Ділова мета та Реальність господарської операції полягає у з`ясуванні наявності у платника наміру одержати певну економічну вигоду від здійснені господарської операції відмінну від податкової, а позивач не отримав від послуг свого контрагента економічного результату (ефекту), який би свідчив про отримання прибутку, економії тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальної економії від знижені собівартості продукції, апелянт вважає, що ТОВ ВАРЗ не доведено наявності обставин та підстав, з якими нормами податкового законодавства пов`язується можливість правомірного формування податкових вигод, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 року № 0008611418, № 0008570517, № 0008600517, № 0008560517, і така позиція контролюючого органу узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 25.09.2019 року по справі №520/11437/18, у постанові від 16.04.2020 року по справі № 813/3474/15 та у постанові від 05.03.2020 року по справі №804/2043/17.

Деталізуючи підстави для відмови у задоволені вимог апеляційної скарги позивача, відповідач звертає увагу судової колегії на те, що: надані Позивачем докази (документи) не підтверджують неможливість самостійного виконання ним робіт по збуту продукції (автомобілів/напівпричепів/причепів та ін.), адже з наданого штатного розкладу вбачається наявність кваліфікованого персоналу* відповідальних за збут продукції (стр.9 акта перевірки); за документами позивача неможливо встановити, яким чином агентські послуги використано Позивачем в межах господарської діяльності, зокрема, які саме заходи вжито для стимулювання збуту продукції вже існуючим покупцям та пошуку нових; ТОВ Агробазіс не надавав позивачу жодної інформації про потреби ринку автотранспортних засобів, в тому числі, автомобілів, спецавтомобілів, причепів, напівпричепів та іншої причіпної техніки, їх модернізацію, переобладнання, доукомплектування та інше, що визначено в п.1.3.1. Агентського договору №1 від 01.08.2016; з наданої позивачем документації не вбачається, що ТОВ Агробазіс було повідомлено ТОВ ВАРЗ про найбільш привабливі та ефективні способи реалізації автомобілів, спецавтомобілів, причепів, напівпричепів та іншої причіпної техніки, і реклами (зокрема, яким чином втілилися вказані дії засобами телебачення, радіомовлення, за допомогою преси та ін.), що визначено в п.1.3.2. Агентського договору №1 від 01.08.2016; надані позивачем документи не дають змогу встановити ділову мету (розумну економічну причину) відрядження фахівців до одних і тих же контрагентів та, відповідно, наслідки таких поїздок. Крім того, згідно з ЄРПН вбачається, що у періоді з 01.07.2016 по 30.06.2019 ТОВ ВАРЗ /ТОВ Агробазіс не було встановлено жодних взаємовідносин з переліченими в Акті перевірки контрагентами (КП Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів , ТОВ Техносфера , ДП Прем`єр ЕКСПО , ТОВ Картотек Україна , ТОВ Київський республіканський автоцентр , ТОВ ТД Камаз , ТОВ БПВ-ОСТ , ТОВ ТД Промфінінвест , ПАТ Куп`янський молочноконсервний комбінат , ТОВ Весель Україна-АГ , ТОВ Проміндустрія , ТОВ Завод Спеціального Обладнання , ТОВ Укрнафтозапчастина , ДП Національна енергетична компанія Укренерго , ТОВ WALCRAFT LLC). Зазначені обставини, які свідчать про складення первинних документів за відсутністі в дійсності господарської операції, яка не опосередковувалася будь-яким рухом активів ані від задекларованих постачальників ані від інших, у т.ч. невстановлених осіб, на думку відповідача є порушенням п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044; п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248.

Окремо, відповідач акцентує увагу на тому, що ТОВ Агробазіс виконувало дії, які не передбачені умовами Агентського договору по наданню послуг зі збуту продукції №1 01.08.2016. Зокрема, директор ТОВ Агробазіс ОСОБА_1 , як агент супроводжував причепи до місця знаходження покупця, для чого оформлювалися службові відрядження наказами (від 16.07.2018 року №22/В терміном на 5 діб з 17.07.2018р. по 21.07.2018р. до м. Львів ТОВ Спецавтотранс-Львів з метою перемовин та ДП Національна енергетична компанія Укренерго з метою супроводу причепа ; від 16.07.2018 р. №27/В терміном на 1 добу з 19.09.2018г по 19.09.2018р. до м.Донець АТ Укргазвидобування з метою перемовин та до м. Полтава філія Полтавагазвидобування з метою супроводу причепа; від 15.10.2018 №31/В терміном на 1 добу з 16.10.2018р. _ 16.10.2018р. до м. Харків ТОВ Транссервіс з метою перемовин та до м. Донець АТ Укргазвидобування філія газопромислове управління Полтавгазвидобування з метою супроводу причепа; від 10.10.2018 року №29/В терміном на 1 добу з 11.10.20Н: по 11.10.2018р. до м. Полтава філія газопромислове управління Полтавагазвидобування з метою супроводу причепа; від 08.02.20 року №4/В терміном на 1 добу 11.02.2019р. по 11.02.2019р. до м. Полтава ПАТ Полтаваобленерго , і ТОВ Шлюмбержесервіс Україна з метою супроводу причепа.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин спірних правовідносин та правильність застосування до них норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про не можливість визнати законними і обґрунтованими висновки суду першої інстанції у цій справі, оскільки останнім ухвалено рішення без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та без врахування фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У даній справі судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод податкові повідомлення рішення: форми Р №0008611418 від 03.12.2019 року за платежем податок на прибуток на суму грошового зобов`язання 188 501,25 грн. (а.с.162 т.1); форми Р №0008570517 від 03.12.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання 212 011,25 грн. (а.с.164 т.1); форми П №0008600517 від 03.12.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 169 630,00 грн. (а.с.166 т.1); та форми В4 №0008560517 від 03.12.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 24 763,00 грн. (а.с.168 т.1) - були винесені відповідачем на підставі Акту про результати документальної планової виїзної перевірки № 4205/04-36-05-17/05461390 від 16.10.2019 року а.с.16-69 т.1), складеного за результатом проведеної згідно наказів Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.07.2019 року №4549-п, від 09.09.2019 року №61-п та направлень від 15.08.2019 року №5556, 5559, 5560, 5562, 5563, 5565 і від 16.09.2019 року № 173 документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

Як вбачається із змісту Акту про результати документальної планової виїзної перевірки № 4205/04-36-05-17/05461390 від 16.10.2019 року, перевіркою контролюючого органу були встановлені порушення: пп. 54.3.2, п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58, пп.198.2, пп.198.3, пп.198.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод було занижено податок на додану вартість, податок на прибуток та, як наслідок, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у цій справі, суд першої інстанції спираючись на положення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, 135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, зазначив про дослідження ним факту реальності господарських операцій між позивачем ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод з його контрагентом ПП Агробазіс на підставі складених за цими операціями первинними документами.

Так, судом першої інстанції встановлено, що взаємовідносини ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод (Фірма) та ПП Агробазіс (Агент) відбувались на підставі укладеного 01.08.2016 року Агентського договору №1 з надання послуг по збуту продукції договору (а.с.161-163 т.4), метою якого було: збільшення об`ємів продаж, утримання та завоювання ринкових позицій Фірми, оскільки це приведе до збільшення доходів Фірми та є невід`ємною частиною господарчої діяльності Фірми; збільшення об`ємів продажу Фірми через збільшення об`ємів придбання продукції Фірми кінцевими споживачами. Цим договором було обумовлено, що Агент зобов`язується надати не ексклюзивні агентські послуги на користь Фірми за винагороду, а Фірма зобов`язується приймати скоєні Агентом в її інтересах угоди та сплачувати його послуги, які надаються Агентом по самостійно розробленому графіку, попередньо узгодженому з Фірмою. При цьому, перелік послуг обумовлений був у п.1.3 Агентського договору, умови та розмір оплати за надання послуг і винагороди були прописані у п.2.3, п.2.5 та п.5.1 Агентського договору, а порядок здавання і приймання послуг сторонами Агентського договору було обумовлено розділом ІІІ.

Зокрема, перевіряючи господарську діяльність позивача по його взаємовідносинам з ПП Агробазіс, суд першої інстанції досліджував долучені позивачем до матеріалів адміністративної справи податкові накладні і первинні документи бухгалтерського обліку (навівши їх повний перелік в рішенні), внаслідок чого встановив, що контролюючим органом не було виявилено помилок щодо оформлення первиних документів, а в акті перевірки підтверджено, що позивачем повністю по бухгалтерському обліку відображено господарські операції з його контрагентом та оплату за отриманв послуги по збуту товару.

Разом з тим, обговорюючи питання відповідності перевиних документів їх дійсному економічному змісту, суд першої інстанції звернув увагу тільки на те, що у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниці виміру господарських операцій, а також не зазначено, в чому виражено їх результат, а у звітах про надані послуги міститься загальна інформація щодо відряджень та розрахунки витрат на такі відрядження, але не вказано повний зміст проведених робіт, не вказано, на чому ґрунтується вартість агентських послуг, і не містять конкретного розрахунку вартості наданих послуг. Також, за твердженням суду першої інстанції, у звітах про надані послуги не розкрито інформацію як саме і з ким проводились перемови, як визначалися споживачіі товару, як контрагент позивача допускався до перемов означеними у звітах юридичними особами, а позивач в свою чергу не надав документів про економічну доцільність та економічний ефект від господарських операцій з ПП Агробазіс , і не підтвердив належними доказами використання у своїй господарській діяльності отриманих від ПП Агробазіс послуг та того, що використання таких послуг дійсно призвело до збільшення обсягів продажу товарів.

За наведених у попередньому абзаці обставин, суд першої інстанції при вирішенні спору у цій справі фактично прийняв до уваги лише позицію контролюючого органу в частині нереальності господарських операцій позивача, внаслідок чого дійшов висновку, що наявні у позивача первині докумени не підтверджують реальність отримання позивачем від ПП Агробазіс агентських послуг у період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року та не доводить економічну доцільність і економічний ефект цих господарських операцій, а також того, що використання отриманих від ПП Агробазіс послуг призвело до збільшення обсягів продажу товарів.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі, оскільки:

- маючи сумніви стосовно обгрунтованості формування позивачем витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, суд першої інстанції зобов`язаний був, але не надав належної правової оцінки доводам контролюючого органу, з якими останій пов`язує порушення позивачем вимог податкового законодавства і які за його твердженням свідчать про не реальність отримання агентських послуг позивачем від ПП Агробазіс.

- фактично погоджуючись з позицією відповідача стосовно недоцільності взаємовідносин позивача з ПП Агробазіс, суд першої інстанції навіть не визначив, в чому саме це проявилось і як це впливає на визнання реальності господарських операцій.

- судом взагалі не перевірявся факт отримання позивачем від спірних господарських операцій відповідного економічного ефекту у розумінні положень пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України у контексті особливостей організації та ведення діяльності позивачем.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно статті 42 ГК України під підприємництвом розуміється самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод, станом на час проведення перевірки, знаходився на податковому обліку у Кам`янській (Верхньодніпровське відділення) ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 15.06.2010 року.

Відповідачем по справі не заперечується та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод перебуває на податковому обліку у Кам`янській (Верхньодніпровське відділення) ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 15.06.2010 року, і з дати його заснування займається технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів, а починаючи з 21.12.1971 є виробником автомобільних кузовів, причепів та напівпричепів (сільскогосподарськи причепи; самоскидні причепи та напівпричепи; магистральі причепи; коммунальна техника; цистерни для перевезення палива та хімичних вантажів,гасовізи; трали для перевезення важкої техніки и вантажів; контейнеровізи та портова техника; лісовізи та сортаментовізи; т.і.). Основними видами діяльності вказаного товариства є: Виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів (29.20); Торгівля іншими автотранспортними засобами (45.19); Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20); Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31); Неспеціалізована оптова торгівля (46.90); Постачання інших готових страв (56.29), що підтверджується (а.с.164-175 т.4), відомостями з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (а.с.176-177 т.4), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.178-179 т.1).

Отже, ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод є виробником, який з метою отримання доходу має в межах своєї господарської діяльності здійснювати реалізацію виробленої ним продукції, чим саме і обумовлюється економічна доцільність та економічний ефект від його діяльності.

Відповідно, позивач, спеціалізуючись на виробництві товарів, але не маючи достатньої кваліфікації, потрібної інформації чи потрібних навичок стосовно питань реалізації вироблених ним товарів, відповідно до положень гл.31 Господарського кодексу України, а також ст.243 Цивільного кодексу України щодо комерційного представництва та гл.68 ЦК, яка на загальному рівні регулює такі види відносин, має право звертатися за послугами до комерційних агентів, які є спеціалістами у своїй справі, та відповідно, має укладати агентські угоди, які надають можливість передавати комерційним агентам частину своїх прав, пов`язаних з пошуком контрагентів та вчиненням з ними відповідних правочинів в обмін на отримання агентами винагороди за проведену ним роботу.

Чинне законодавство не забороняє укладення агенських договорів навіть в тому випадку, якщо суб`єкт підприємництва всього лише не не має бажання проводити окремі юридичні або фактичні дії, що пов`язані з укладанням різноманітних видів договорів по реалізації виробленої ним продукції, і сам факт наявності за штатом підприємства відділу збуту, не позбавляє позивача права на отримання послуг по збуту виробленої продукції агентами, які спеціалізуються у вказаній сфері.

Таким чином, сумніви контролюючого органу та суду першої інстнації стосовно доцільності взаємовідносин позивача, як виробника продукції, з ПП Агробазіс, як агента по збуту виробленої продукції - є надуманими та не можуть слугувати підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ПП Агробазіс нереальними. Тим більш, що взаємовідносини між позивачем та ПП Агробазіс відбувалися на підставі укладених договорів, дійсність та чинність яких не викликає сумнівів ні у податкового органу ні у суду, а проведені між позивачем та ПП Агробазіс у перевіряємий період господарські операції підтверджені належно оформленими первиними документами, до форми і змісту яких контролюючий орган не має претензій.

Так, виходячи з текстуального аналізу укладеного між позивачем та ПП Агробазіс Агентського договору №1 від 01.08.2016 року з надання послуг по збуту продукції, яким надається можливість укладати правочини, що породжують не лише юридичні, а й надають можливість вчиняти фактичні дії, а саме: пошук контрагентів, обговорення з ними порядку реалізації товарів, передача замовлення контрагента, тощо, та в якому обговорено усі права та обовязки агента, а також порядок виконання агенського договору, судова колегія наголошує на безпідставності доводів відповідача по справі про виконання ПП Агробазіс у перевіряємий період дій, які не передбачені умовами договору та не призводили до збільшення об`ємів продукції позивача.

Згадані у попередньому абзаці доводи відповідачем наводилися також в суді першої інстанції, і з цими доводами погодився суд першої інстанції, хоча чинним законодавством не допускається втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, якщо це не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю підприємств, а наявними в матеріалах справи письмовими доказами, беззаперечно підтверджено: як відсутність ознак фіктичності контрагента позивача - ПП Агробазіс; так і реальність спірних у цій справі господарських операцій; та економічна вигода для позивача від отримання агентських послуг ПП Агробазіс по реалізації продукції, виробленої ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод.

На спростування помилкових висновків суду першої інстанції у цій справі, судова колегія бере до уваги наступне:

- ПП "Агробазіс", зареєстровано платником ПДВ 01.09.2016 р. і з моменту його реєстрації, вказане підприємство здійснювало господарську діяльність до якої у контролюючі органи не мають зауважень, та у відповідності до діючого законодавства України реєструвало відповідні податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідач не заперечує, що всі виписані ПП "Агробазіс" на користь Позивача податкові накладні складені у відповідності до діючого законодавства України та зареєстровані належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних, і їх реєстрація контролюючим органом не зупинялася, та в їх реєстрації не відмовлялось;

- за результатом отриманих від ПП "Агробазіс" послуг, позивач укладав з покупцями автомобільної техніки договори постачання, купівлі-продажу тощо, продукції власного виробництва (копії цих договорів долучно до матеріалів справи), а внаслідок вчинення цих правочинів, які не визнавалися нікчемними, оформлювалися рахунки, видаткові накладні, акти приймання - передачі транспортних засобів, податкові накладні та тощо (копії містяться в матеріалах справи);

- усі первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, складені по взаєвідносинам позивача з ПП "Агробазіс", а також між позивачем і та кінцевими споживачами, які здійснені за результатам виконання ПП "Агробазіс" своїх зобов`язань відповідно до Агентського договору №1 по надання послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. - відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до первинних документів, і контролюючий орган та суд першої інстанції не мають зауважень з приводу їх форми та змісту

- всі розрахунки з ПП "Агробазіс" за надані послуги, позивачем здійснені у повному обсязі;

Оскільки платники податків для визначення об`єкта оподаткування та податкових зобов`язань, повинні використовувати дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, під час вирішення спору у цій справі з приводу обгрунтованості формування позивачем витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, адміністративний суд зобов`язаний брати до уваги усі надані позивачем до матеріалів справи первинні документи, які складалися на виконання Агентського договору №1 від 01.08.2016 р про надання послуг по збуту продукції, та якими підтвежується реальність господаських операцій позивача з ПП "Агробазіс".

Разом з тим, судом першої інстанції було лише зазначено в рішенні перелік первиних документів, складених в перевіряємий період по взаємовідносинам позивача з ПП "Агробазіс", але у той же час, суд не врахував ці документи як докази реальності господарських операцій, тому судова колегія під час апеляційного перегляду даної справи детально дослідила як наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів про надані послуги і платіжних документів, так і долучені позивачем до апеляційної інстанції звіти про результати господарської діяльності з контрагентом ПП Агробазіс за 2016-2019 роки, в результаті чого судовою колегією встановлено наступне:

По результатам господарських операцій між позивачем та ПП Агробазіс , в перевіряємий період оформлювалися рахунки-фактури: №СФ-0000055 від 30.09.2016 р., №СФ-0000066 від 31.10.2016 р., № СФ-0000083 від 30.11.2016 р., №СФ-00000085 від 31.12.2016 р., № СФ-0000001 від 31.01.2017р., № СФ-0000004 від 28.02.2017р., № СФ-0000007 від 31.03.2017р., № СФ-0000010 від 30.04.2017р., № СФ-0000013 від 31.05.2017р., № СФ-0000016 від 30.06.2017р., № СФ-0000017 від 31.07.2017р., № СФ-0000020 від 31.08.2017р., № СФ-0027/10 від 30.09.2017р., № СФ-0000023 від 31.10.2017р., № СФ-0000025 від 30.11.2017р., № СФ-0000026 від 28.12.2017р., № СФ-0000028 від 31.12.2017р., №СФ-0000002 від 31.01.2018 р., №СФ-0000004 від 28.02.2018 р., №СФ-0000007 від 31.03.2018 р., №СФ-0000009 від 30.04.2018 р., №СФ-0000011 від 31.05.2018 р., № СФ-0000014 від 30.06.2018 р., № СФ-0000016 від 31.07.2018 р., № СФ-00000.19 від 31.08.2018 р., № СФ-0000025 від 30.09.2018 р., № СФ-0000017 від 30.07.2018 р., № СФ-0000020 від 07.09.2018 р., № СФ-0000021 від 13.09.2018 р., № СФ-0000022 від 19.09.2018 р., № СФ-0000023 від 20.09.2018 р., № СФ-0000026 від 05.10.2018 р., № СФ-0000030 від 27.11.2018 р., № СФ-0000029 від 31.10.2018 р., № СФ-0000032 від 30.11.2018 р., № СФ-0000034 від 31.12.2018 р., № СФ-0000003 від 31.01.2019р., № СФ-0000008 від 28.02.2019 р., № СФ-0000010 від 31.03.2019 р., № СФ-0000012 від 30.04.2019 р., № СФ-0000019 від 30.06.2019 р., № СФ-0000001 від 04.01.2019 р., № СФ-0000004 від 13.02.2019 р., № СФ-0000005 від 20.02.2019 р., № СФ-0000016 від 28.02.2019 р., які містять в собі усі реквізити, що дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.

Враховуючи введені з 03.01.2017 р. Законом України від 03.11.2016 р. № 1724-VIII зміни до ст.9 Закону про бухоблік, оформлений належним чином рахунок-фактура може бути підставою для відображення в бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі, і єдиною умовою для цього є факт оплати такого рахунка, що у даному спірному випадку підтверджується відповідними долученими до матеріалів справи платіжними рахунками платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера про оплату позивачем надані послуги ПП "Агробазіс", а також протоколами погодження вартості винагороди Агенту за Агентським договором № 1 від 01.08.2016 за період з 01.01.2018р. - по 30.09.2018р. та за період з 01.10.2018р. - по 31.12.2018р.

Незважаючи на те, що відображення господарських операції з постачання ПП "Агробазіс" на адресу позивача послуг по збуту продукції можливо лише на підставі вищеперелічених рахунків-фактури, судом встановлено, що на підтвердження виконання укладеного між позивачем та ПП "Агробазіс" умов Агентського договору № 1 про надання послуг по збуту продукції у перевіряємий період також оформлювалися Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000001 від 31.08.2016 р.; №ОУ-0000003 від 30.09.2016 р.; №ОУ-0000005 від 31.10.2016 р., №ОУ-0000008 від 30.11.2016 р.; №ОУ-00000010 від 30.12.2016 р.; №ОУ-0000001 від 31.01.2017 р.; № ОУ-0000004 від 28.02.2017р., № ОУ-0000006 від 31.03.2017р., № ОУ-0000008 від 30.04.2017р., № ОУ-00000010 від 31.05.2017р., № ОУ-0000012 від 30.06.2017р., № ОУ-0000013 від 31.07.2017р., № ОУ-0000016 від 31.08.2017р., № ОУ-0000018 від 30.09.2017р., № ОУ-0000020 від 31.10.2017р., № ОУ-0000022 від 30.11.2017р., № ОУ-0000025 від 28.12.2017р., № ОУ-0000024 від 31.12.2017р., №ОУ-0000001 від 31.01.2018 р., №ОУ-0000004 від 28.02.2018 р., №ОУ-0000006 від 31.03.2018 р., №ОУ-0000008 від 30.04.2018 р., №ОУ-0000010 від 31.05.2018 р., №ОУ-0000012 від 30.06.2018 р., №ОУ-0000014 від 31.07.2018 р., №ОУ-0000017 від 31.08.2018 р.; №ОУ-0000023 від 30.09.2018 р., №ОУ-0000018 від 30.09.2019 р., №ОУ-0000037 від 31.12.2018 р., №ОУ-0000026 від 31.10.2018 р., №ОУ-0000029 від 30.11.2018 р., №ОУ-0000031 від 31.12.2018 р., №ОУ-0000002 від 31.01.2019 р., №ОУ-0000003 від 28.02.2019 р., № ОУ-0000010 від 31.03.2019 р., № ОУ-0000012 від 30. 04.2019 р., № ОУ-0000014 від 31.05.2019 р., № ОУ-0000016 від 30.06.2019 р., №ОУ-0000016 від 31.03.2019 р.

З огляду на те, що чинним законодавством не визначено будь-якого типового документу для оформлення операцій з надання (отримання) послуг, судова колегія у даному спірному випадку звертає увагу саме на форму та зміст вищеперелічених Актів, які містять всі обов`язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону № 996, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, і мають: назву згідно з формулюванням ст.901 ЦК України, якою підтверджується факт надання послуг; дату складання та підписання, яка збігається з відповідним звітним періодом, у якому фактично відбулася госпоперація; найменування сторін між якими відбулася здача-прийняття послуг; інформацію про суть послуг, що надаються та відповідають умовам договору; зазначення посадовихі осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; та іншу ідентифікуючу інформацію про отримані позивачем від агента послуг по збуту продукції. Тобто, на думку судової колегії вказані вище первинні ддокументи беззаперечно вказують на основну первинну ознаку господарських операцій позивача - їх реальніст.

Також судова колегія звертає увагу на те, що жодний із перелічених вище Актів не містить в собі помилок чи дефектів форми, які б істотно перекручували дані про проведену господарську операцію, а також на те, що будь-ким не спростовується, що господарські операції, по яким складалися Акти здачі-прийняття послуг по збуту продукції, фактично відбулися. Ні контролюючим органом ні адміністративним судом не встановлено факти та обставини, які свідчить, що ці Акти складалися без реально здійснених господарських операцій, що у сукупності свідчить про відсутність у позивача правових підстав не брати до уваги вказані Акти та не відображати результат господарських операцій (зокрема, визнання доходів і витрат) у бухобліку у звітних періодах їх здійснення.

Обговорюючи зміст долучених до матеріалів адміністративної справи копій Звітів про надані послуги: № 1 від 31.08.2016 р., №2 від 30.09.2016 р., №3 від 31.10.2016 р., №4 від 30.11.2016 р., №5 від 31.12.2016 р., № 1 від 31.01.2017р., №2 від 28.02.2017 р., №3 від 31.03.2017 р., №4 від 30.04.2017 р., №5 від 31.05.2017 р., №6 від 30.06.2017 р., №7 від 31.07.2017 р., №8 від 31.08.2017 р., №9 від 30.09.2017 р., №10 від 31.10.2017 р., №11 від 30.11.2017 р., №12 від 31.12.2017 р., №1 від 31.01.2018 р., №2 від 28.02.2018 р., №3 від 31.03.2018 р., №4 від 30.04.2018 р., №5 від 31.05.2018 р., №6 від 30.06.2018 р., №7 від 31.07.2018 р., №8 від 31.08.2018 р., №9 від 30.09.2018 р., № 1 від 30.09.2018 р., № 2 від 31.12.2018 р., №10 від 31.10.2018 р., №11 від 30.11.2018 р., №12 від 31.12.2018 р., № І від 31.01.2019 р., №2 від 28.02.2019 р., №3 від 31.03.2019 р., №4 від 30.04.2019 р., №5 від 31.05.2019 р., №6 від 30.06.2019 р., №1 від 31.03.2019 р. - судова колегія акцентує увагу на тому, що у всіх перелічених звітах ПП "Агробазіс" про надані позивачу по цій справі послуги зазначалося: до яких організації були візити; з якими особами проведено зустріч та/або перемовини; адреси та контактні телефони майбутніх контрагентів позивача; а також яка саме продукція виробництва ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" пропонувалася. Крім того, у всіх звітах вказувалися дати перебування представника ПП "Агробазіс" на перемовинах, розшифровувалися усі витрати ПП "Агробазіс", і до кожного звіту додавалися копії наказів про відрядження працівників ПП "Агробазіс" та копії посвідчень про відрядження із відповідними відмітками організацій, до яких на перемовини прибували працівники ПП "Агробазіс".

Виходячи з того, що предметом договору про надання послуг є не результат діяльності (робіт), а саме дії (діяльність), а також того, що надання послуг належить до безтоварних операцій, і такі витрати позивача за своєю суттю є витратами на збут, дослідивши первинні документи позивача, які мають всі обов`язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, судова колегія дійшла висновку, що позивачем беззаперечно доведено суду фактичне отримання послуг від ПП "Агробазіс", а відповідно, і про реальність отримання агентських послуг позивачем від ПП Агробазіс, що в свою чергу свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції про доведеність контролюючим органом правомірність прийнятих ним за результатом документальної планової виїзної перевірки податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 року: форми Р №0008611418 за платежем податок на прибуток; форми Р №0008570517 за платежем податок на додану вартість; форми П №0008600517 про зменшення сумуи від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток; та форми В4 №0008560517 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

На спростування наведених в рішенні суду першої інстанції висновків про непідтверження позивачем правоміності формування даних податкового обліку за господарськими операціями з ПП Агробазіс, які зокрема обгрунтувані тим, що у звітах про надання послуг відсутня інформація щодо того як визначали споживачів товару, як працівники юридичних осіб, означені у звітах, допускали до проведення таких заходів контрагента позивача, які результати таких досліджень та як використано у господарській діяльності позивача ті послуги або результати наданих йому послуг, які були ним отримані в результаті виконання Договору - судова колегія зазначає, що звіти ПП Агробазіс про надання послуг повністю за своїм змістом співпадають із актами здачі-приймання послуг та іншими первиними документами, оформленими за результатом цих господарських операцій, а чинним законодавством не вимагається більш детальніше у Звітах розкривати зміст та обсяг наданих послуг, ніж це наведено в актах, які надані позивачем до перевірки контролюючого органу та до суду.

Особливої уваги на думку судової колегії у даному спірному випадку, заслуговують на увагу долучені позивачем до матеріалів адміністративної справи копії звітів про результати господарської діяльності з контрагентом ПП "Агробазіс" за 2016 рік, за 2017 рік, за 2018 рік та за 2019 рік, що складалися на виконання вимоги єдиного учасника ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" WITEK Holding GmbH, яке володіє 100% частки у статутному капіталі. Так, щодо надання пояснення перспектив подальшої діяльності з контрагентами позивачем було проведено фінансовий аналіз результатів господарської діяльності між ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" та ПП "Агробазіс", яка провадилася на підставі Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р.. В зазначених звітах чітко зазначено, що:

- за період з 01.08.2016 р. по 31.12.2016 р.: загальний валовий прибуток від реалізації продукції ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод", отриманий за сприяння ПП "Агробазіс" склав 433 366,68 грн., а загальний розмір витрат, які здійснені ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" внаслідок оплати винагороди ПП "Агробазіс" згідно Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. склав 50 321,19 грн. Відповідно, прибуток від реалізації продукції ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод", отриманий за сприяння ПП Агробазіс за вирахуванням оплати винагороди, склав у 2016 році - 383 045,49 грн. (звіт від 30.06.2017 р);

- за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р.: загальний валовий прибуток при реалізації продукції ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" у 2017 р., отриманий за сприяння ПП "Агробазіс" склав 2 335 240,14 грн., а загальний розмір витрат, які здійснені ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" внаслідок оплати винагороди ПП "Агробазіс" згідно Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. у 2017 р. склав 309 701,13 грн. Відповідно, прибуток від реалізації продукції ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" у 2017 р., отриманий за сприяння ПП "Агробазіс" за вирахуванням оплати винагороди ПП "Агробазісу" згідно Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. склав 2 045 539,02 грн. (звіт від 29 червня 2018 року);

- за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2019 р.: загальний валовий прибуток при реалізації продукції ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" за вказаний період, отриманий за сприяння ПП "Агробазіс" склав 5 735 283,13 грн., а загальний розмір витрат, які здійснені ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" внаслідок оплати винагороди ПП "Агробазіс" згідно Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. за цей період склав 533 374,83 грн. Відповідно, прибуток від реалізації продукції ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2019 р. отриманий за сприяння ПП "Агробазіс" за вирахуванням оплати винагороди ПП"Агробазісу" згідно Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. склав 5 045 539,02 грн. (звіт від 30 квітня 2019 року);

Таким чином, вищенаведені звіти беззаперечно підтверджують щорічне збільшення прибутку ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" саме внаслідок договорних відносин по реалізації продукції з ПП "Агробазіс", тому твердження податкового органу та висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем економічної доцільності і економічного ефекту від господарських операцій з ПП Агробазіс по агентським послугам останього у період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року - є безпіставними та суперечать як фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Окрім цього, судова колегія наголошує на тому, що ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" в період 2016-2019 р.р було повністю сплачено податки по вищенаведеним сумам прибутку від реалізації продукції ПП "Агробазіс" згідно Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції (383 045,49 грн. за період з 01.08.2016 р. по 31.12.2016 р.; 2 045 539,02 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р.; та 5 045 539,02 грн. за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2019 р.), що відповідачем під час перевірки не спростовано.

Податковий орган не наділений повноваженнями втручатися до підприємницької діяльності платників податків, а право вибору методів ведення підприємницької діяльності, збільшення прибутку шляхом просування своєї продукції на ринку належить виключно суб`єкту господарювання, тому висловлені контролюючим органом та судом першої інстанції сумніви щодо правомірності віднесення позивачем вартості отриманих від ПП Агробазіс послуг до складу податкових витрат і налоговорго кредиту з ПДВ - є безпідставними. Органи державної податкової служби не мають законодавчих підстав для вирішення на власний розсуд питання щодо способу реалізації виробником автотранспортних засобів виробленої ним продукції, також як і не мають ні правових підстав ні повноважень зобов`язувати виробника самостійно на виробничому підприємстві реалізовувати вироблений ним тарнспорт чи відповідні частини до цього транспорту, а обраний позивачем у спірному випадку спосіб реалізації ним виробленого товару через агентський договір по збуту продукції, ніяким чином не зачіпає передбачених законодавством України прав податкових органів щодо здійснення контролю за діяльністю підприємств.

Підсумовуючи встановлені у цій справі фактичні обставини, судова колегія дійшла висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків. Фактично, єдиним аргументом податкового органу при донарахуванні позивачу грошових зобов`язання по платежам з податку на прибуток і податку на додану вартість, та при зменшенні суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток і розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість - є вчинення операцій з ПП Агробазіс без розумної економічної мети, що на думку податкового органу свідчить про нереальній операцій позивача з вказаним контрагентом. Але вказаний аргумент судова колегія визнає надуманним, оскільки витрати позивача по оплатиі винагороди ПП "Агробазіс" згідно Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. здійснювалися саме в межах господарської діяльності ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод", а не з іншими цілями. При цьому отримання позивачем доходу в період 2016-2019 р.р. з щорічним його наростанням - повністю кореспондує з вимогою щодо наявності у позивача розумної економічної причини (ділової мети у процесі здійснення господарської діяльності). Відповідно, укладення Агентського договору №1 по наданню послуг по збуту продукції від 01.08.2016 р. з ПП "Агробазіс" свідчить про спрямованість позивача на створення умов для приросту прибутку в майбутньому, а результати здійсненних в період 2016-2019 р.р. господарських операцій згідно договору з ПП "Агробазіс" підтверджують отримання позивачем позитивного економічного ефекту.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню, з прийняттям по справі іншого рішення з врахуванням встановлених під час апеляційного перегляду справи фактичних обставини, їх оцінки з огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази, які свідчать про відсутність з боку ТОВ "Верхньодніпровський авторемонтний завод" будь-яких порушень податкового законодавства та правильність формування позивачем у перевіряємий період витрат (доходів) з податку на прибуток, податкових зобовязань та кредиту і відємного значення .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, судова колегія керуючись положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області понесені ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод судові витрати під час розгляду справи судом першої інстанції в сумі - 8803,60 грн., та під час розгляду справи апеляційним судом в сумі - 13206,00 грн., що складає загальну суму у розмірі -22 009,60 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року - скасувати та прийняти постанову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод у справі № 160/13387/19 - в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення: форми Р №0008570517 від 03.12.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання 212 011,25 грн.; форми П №0008600517 від 03.12.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 169 630,00 грн.; форми Р №0008611418 від 03.12.2019 року за платежем податок на прибуток на суму грошового зобов`язання 188 501,25 грн.; форми В4 №0008560517 від 03.12.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 24 763,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод (код ЄДРПОУ 05461390) понесені ним судові витрати загальною сумою 22 009,60 грн. (що складає сплачений судовий збір 8 803,60 грн., перша інстанція і 13 206,00 грн., при подачі апеляційної скарги).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов