Рішення

від 23.03.2020 по справі 160/13387/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Справа № 160/13387/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008570517 від 03.12.2019 року, №0008600517 від 03.12.2019 року, №0008611418 від 03.12.2019 року, №0008560517 від 03.12.2019 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентом за період, що перевірявся. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод та ПП Агробазіс , його контрагентом, мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємств, ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мало, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 22.01.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

30.01.2020 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи, видані від імені контрагента, та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу не можливо встановити, яким чином агентські послуги використано позивачем в межах господарської діяльності, та, крім того позивачем не доведено неможливості самостійного виконання робіт по збуту продукції. Відтак, відповідачем зазначається, що укладені між Верхньодніпровський авторемонтний завод та ПП Агробазіс , договори не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року було замінено Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

26.02.2020 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

17.03.2020 року до суду від представника позивача надано додаткові пояснення, в яких було також підтримано позицію, викладену в позовній заяві та у відповіді на відзив, та надано додатково до суду додаткові письмові докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача також надав до суду заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод , станом на час проведення перевірки, знаходився на податковому обліку у Кам`янській (Верхньодніпровське відділення) ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 15.06.2010 року.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.07.2019 року №4549-п, наказу від 09.09.2019 року №61-п та направлень від 15.08.2019 року №5556, 5559, 5560, 5562, 5563, 5565 та від 16.09.2019 року № 173, виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області, посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод (код ЄДРПОУ 05461390) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

16.10.2019 року за результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 4205/04-36-05-17/05461390.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод :

- пп. 54.3.2, п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп. 198.2, 198.3, 198.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, податку на прибуток та, як наслідок, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту.

На підставі акта від 16.10.2019 року №4205/04-36-05-17/05461390 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми Р №0008611418 від 03.12.2019 року за платежем податок на прибуток на суму грошового зобов`язання 188 501,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми Р №0008570517 від 03.12.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання 212 011,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми П №0008600517 від 03.12.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 169 630,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми В4 №0008560517 від 03.12.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 24 763,00 грн.

Отже, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем - ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод із ПП Агробазіс (ЄДРПОУ 33856039).

Взаємовідносини ТОВ Верхньодніпровський авторемонтний завод та ПП Агробазіс (ЄДРПОУ 33856039) відбувались на підставі договору надання послуг (агентського договору).

Так, між позивачем та ПП "Агробазіс" укладено Агентський договір №1 з надання послуг по збуту продукції від 01.08.2016 року.

Метою укладення вказаного Агентського договору з ПП "Агробазіс" (надалі - Агент), відповідно до розділу є:

- збільшення об`ємів продаж, утримання та завоювання ринкових позицій Фірми, оскільки це приведе до збільшення доходів Фірми та є невід`ємною частиною господарчої діяльності Фірми;

- збільшення об`ємів продажу Фірми через збільшення об`ємів придбання продукції Фірми кінцевими споживачами;

- згідно цього Договору Агент зобов`язується надати не ексклюзивні агентські послуги на користь Фірми за винагороду, а Фірма зобов`язується приймати скоєні Агентом в її інтересах угоди та сплачувати його послуги;

- послуги по цьому Договору надаються Агентом по самостійно розробленому графіку, попередньо узгодженому з Фірмою.

Відповідно до п. 1.3. Агентського договору Агент надає наступні послуги:

- надає інформацію про потреби ринку автотранспортних засобів, в тому числі автомобілів, спецавтомобілів, причепів, напівпричепів та іншої причіпної техніки, їх модернізація, переобладнання, В доукомплектування та інше;

- надає інформацію о найбільш привабливих та ефективних способів реалізації автомобілів, спецавтомобілів, причепів, напівпричепів та іншої причіпної техніки, їх модернізація, переобладнання, доукомплектування та інше; про найбільш привабливих та ефективних способів реклами (комплекс дій): телебачення, радіо, преса и т.п.; про структурі відповідному ринку;

- проводить пошук та підбір контрагентів для Фірми з урахуванням стратегії розвитку Фірми;

- здійснює порівняльний аналіз контрагентів з точки зору їх виробничо-торговельних та комерційних характеристик, інфраструктури та фінансових показників співпраці;

- здійснює попередні переговори по можливості співпраці контрагентів з Фірмою, яка пов`язана з питаннями розповсюдження та просування продукції Фірми, дотримання принципів комерційної політики Фірми;

- розробляє зручні та прозорі фінансові схеми співпраці з контрагентами;

- розробляє пакети необхідних документів, договорів для здійснення співпраці з контрагентами;

- забезпечує якісне представлення продукції Фірми у всіх контрагентах;

- забезпечує упізнання продукції Фірми споживачами, забезпечує виділення продукції Фірми серед продукції конкурентів;

- проводить комплекс робіт по формуванню лояльності до продукції Фірми всіх контрагентів та споживачів.

- забезпечує можливості для збільшення об`єму продажів продукції Фірми.

- забезпечує можливості для організації та проведення заходів по представленню продукції Фірми у місцях продажу, у відповідності з стандартами та побажаннями Фірми.

- організує забезпечення та аналіз інформації відносно реалізації продукції Фірми у відповідності з планами Фірми.

- забезпечує дотримання принципів комерційної політики Фірми усіма задіяними у системі розповсюдження та просування продукції особами

- забезпечує взаємодію, комунікацію та рівні можливості для всіх учасників системи розповсюдження та просування продукції Фірми.

- проводить методичне супроводження учасників системи розповсюдження та просування продукції Фірми.

- інші послуги аналогічного характеру.

- надає необхідну звітну та іншу інформацію за допомогою засобів зв`язку та телекомунікації з періодичністю не менш, ніж (один) раз на місяць.

Відповідно п. 2.3. Агентського договору Агент та Фірма засвідчують, що між сторонами досягнута домовленість про мінімальний розмір договірної ціни на місяць за надання послуг, передбачених пунктами 1.1. та 1.2., складає - 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. у тому числі ПДВ.

Згідно з п. 2.5. Агентського договору передбачено, що Оплата інших наданих послуг, провадиться Фірмою п`ятиденний термін згідно рахунків Агенту за попередньо погодженими Сторонами тарифами на послуги, зазначеними у відповідній заявці та акті про надання послуг з додаванням підтверджуючих документів.

Згідно п. 5.1. Агентського договору Фірма зобов`язана виплачувати винагороду Агенту в розмірі 15 (п`ятнадцять) відсотків від прибутку Фірми, отриманого в результаті виконання Агентом своїх зобов`язань за цим Договором.

Порядок здавання і приймання послуг сторонами Агентського договору обумовлено розділі ІІІ, а саме: в завершенні кожного розрахункового періоду Агент надає Фірмі акт про надання послуг та звіт про надані послуги у тій формі, яка зазначена у Додатку №1 до цього Договору; Фірма в триденний термін розглядає результати виконаної роботи та повертає Агенту підписаний акт про надання послуг.

На підтвердження реальності виконання умов Договору було надано:

копії наказів про службові відрядження директора та бухгалтера ПП Агробазіс , копія Акту №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 р., копія Звіту № 1 про надані послуги від 31.08.2016 р., копія рахунку-фактури №СФ-0000055 від 30.09.2016 р., копія Акту №ОУ-0000()03 здачі-прийняття робіт від 30.09.2016 р.; копія Звіту №2 про надані послуги від 30.09.2016 р., копія рахунку-фактури №СФ-0000066 від 31.10.2016 р. копія акту №ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання) від 31.10.2016 р., копія звіту №3 про надані послуги віл 31.10.2016 р., копія Рахунку-фактури № СФ-0000083 від 30.11.2016 р., копія акту №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання) від. 30.11.2016 р. копія Звіту №4 про надані послуги від 30.11.2016 р., копія Рахунку-фактури №СФ-00000085 від 31.12.2016 р., копія Акту №ОУ-00000010 здачі-прийняття (надання) від 30.12.2016 р., копія Звіту №5 про надані послуги від 31.12.2016 р., копія рахунку-фактури № СФ-0000001 від 31.01.2017р., копія акту №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 р., копія звіту № 1 про надані послуги від 31.01.2017р., копія рахунку-фактури № СФ-0000004 від 28.02.2017р.,

копія Акту № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 28.02.2017р., Копія Звіту №2 про надані послуги від 28.02.2017 р., Копія рахунку-фактури № СФ-0000007 від 31.03.2017р., копія Акту № ОУ-0000006 здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 31.03.2017р., копія Звіту №3 про надані послуги від 31.03.2017 р., копія рахунку-фактури № СФ-0000010 від 30.04.2017р., копія Акту № ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2017р., копія Звіту №4 про надані послуги від 30.04.2017 р., копія рахунку-фактури № СФ-0000013 від 31.05.2017р., копія Акту № ОУ-00000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2017р., копія Звіту №5 про надані послуги від 31.05.2017 р., Копія рахунку-фактури № СФ-0000016 від 30.06.2017р., Копія Акту № ОУ-0000012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2017р., копія Звіту №6 про надані послуги від 30.06.2017 р., Копія рахунку-фактури № СФ-0000017 від 31.07.2017р., Копія Акту № ОУ-0000013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2017р., Копія Звіту №7 про надані послуги від 31.07.2017 р., копія рахунку-фактури № СФ-0000020 від 31.08.2017р., Копія Акту № ОУ-0000016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2017р., Копія Звіту №8 про надані послуги від 31.08.2017 р., копія рахунку- фактури № СФ-0027/10 від 30.09.2017р., Копія Акту № ОУ-0000018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2017р., Копія Звіту №9 про надані послуги від 30.09.2017 р., Копія рахунку-фактури № СФ-0000023 від 31.10.2017р., копія Акту № ОУ-0000020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2017р., Копія Звіту №10 про надані послуги від 31.10.2017 р., копія рахунку-фактури № СФ-0000025 від 30.11.2017р., копія Акту № ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017р., Копія Звіту №11 про надані послуги від 30.11.2017 р., копія рахунку-фактури № СФ-0000026 від 28.12.2017р., копія Акту № ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2017р., копія Звіту №12 про надані послуги від 31.12.2017 р., Копія рахунку-фактури № СФ-0000028 від 31.12.2017р., Копія Акту № ОУ-0000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017р., копія Звіту №1 про надані послуги від 31.01.2018 р., Копія рахунку-фактури №СФ-0000002 від 31.01.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2018 р., Копія Звіту №2 про надані послуги від 28.02.2018 р., Копія рахунку -фактури №СФ-0000004 від 28.02.2018 р., копія Акту №ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2018 р., копія Звіту №3 про надані послуги від 31.03.2018 р., Копія рахунку-фактури №СФ-0000007 від 31.03.2018 р., Копія акту №ОУ-0000006 здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 31.03.2018 р., Копія звіту №4 про надані послуги від 30.04.2018 р., Копія рахунку-фактури №СФ-0000009 від 30.04.2018 р., копія акту №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2018 р., копія Звіту №5 про надані послуги від 31.05.2018 р., Копія рахунку-фактури №СФ-0000011 від 31.05.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2018 р., Копія Звіту №6 про надані послуги від 30.06.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000014 від 30.06.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2018 р., Копія звіту №7 про надані послуги від 31.07.2018 р., Копія рахунку-фактури №СФ-0000016 від 31.07.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-00000.19 від 31.08.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2018 р., Копія Звіту №8 про надані послуги від 31.08.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000025 від 30.09.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2018 р., Копія Звіту №9 про надані послуги від 30.09.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000017 від 30.07.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000020 від 07.09.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000021 від 13.09.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000022 від 19.09.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000023 від 20.09.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2019 р., Копія протоколу погодження вартості винагороди Агенту за Агентським договором № 1 від 01.08.2016 за період з 01.01.2018р. - по 30.09.2018р., Копія Звіту про надані послуги № 1 від 30.09.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000026 від 05.10.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000030 від 27.11.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000037 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2018 р., Копія Звіту про надані послуги № 2 від 31.12.2018 р., Копія протоколу погодження вартості винагороди Агенту за Агентським договором № 1 віл 01.08.2016 за період з 01.10.2018р. - по 31.12.2018р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000029 від 31.10.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2018 р., Копія Звіту №10 про надані послуги від 31.10.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000032 від 30.11.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000029 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2018 р., Копія Звіту №11 про надані послуги від 30.11.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000034 від 31.12.2018 р., Копія Акту №ОУ-0000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2018 р., Копія Звіту №12 про надані послуги від 31.12.2018 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000003 від 31.01.2019р., Копія Акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2019 р., Копія Звіту № І про надані послуги від 31.01.2019 р., Копія Рахунку-фактурі №СФ-0000008 від 28.02.2019 р., Копія Акту №ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019 р., Копія Звіту №2 про надані послуги від 28.02.2019 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000010 від 31.03.2019 р., Копія Акту № ОУ-0000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2019 р., Копія Звіту №3 про надані послуги від 31.03.2019 р., Копія Рахунку-фактури № СФ-0000012 від 30.04.2019 р., Копія Акту № ОУ-0000012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2019 р., Копія Звіту №4 про надані послуги від 30.04.2019 р., Копія Акту № ОУ- 0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2019 р., Копія Звіту №5 про надані послуги від 31.05.2019 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000019 від 30.06.2019 р., Копія Акту №ОУ-0000016 здачі-прийняття (надання послуг) від 30.06.2019 р., Копія Звіту №6 про надані послуги від 30.06.2019 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000001 від 04.01.2019 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000004 від 13.02.2019 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000005 від 20.02.2019 р., Копія Рахунку-фактури №СФ-0000016 від 28.02.2019 р., Копія Акту №ОУ-0000016 здачі-прийняття (надання послуг) від 31.03.2019 р., Копія Звіту №1 про надані послуги від 31.03.2019 р.

Також, судом встановлено, що до проведення перевірки контролюючому органу позивачем надавались податкові накладні, та посадовими особами не було виявлено помилок та не вказано на помилки щодо фактичного оформлення таких податкових накладних по взаємовідносинах із ПП Агробазіс у перевіряємий період.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані послуги.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Отже, визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.

Відтак, як вже встановлювалося судом, у 2016 році позивачем було укладено агентський договір із ПП Агробазіс предметом цього Договору, фактично було збільшення об`ємів продажу Фірми (позивача) через збільшення об`ємів придбання продукції Фірми кінцевими споживачами і сприяння йому в укладенні таких договорів.

Втім, як видно з матеріалів справи, у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниці виміру господарських операцій, а також не зазначено, в чому виражено їх результат, у звітах про надані послуги міститься загальна інформація щодо відряджень та розрахунки витрат на такі відрядження, проте взагалі не вказано повний зміст проведених робіт, не вказано, на чому ґрунтується вартість агентських послуг, не містять конкретного розрахунку вартості наданих послуг.

Отже, не розкрито змісту інформації яка міститься в звітах про надані послуги, а саме: як проводились перемови, із ким (якою особою або особами), як визначали споживачів товару, як працівники юридичних осіб, означені у звітах, допускали до проведення таких заходів контрагента позивача, які результати таких досліджень та як використано у господарській діяльності позивача ті послуги або результати наданих йому послуг, які були ним отримані в результаті виконання Договору.

Крім того, позивачем не надано документів про економічну доцільність та економічний ефект цих господарських операцій, а також доказів того, що використання послуг отриманих від ПП Агробазіс призвело до збільшення обсягів продажу товарів.

У зв`язку з чим, суд доходить висновку, що зміст таких господарських операцій не розкрито, а такі документи не підтверджують реальність отримання агентських послуг позивачем від ПП Агробазіс у період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року.

Слід звернути увагу, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

Таким чином, слід погодитися з висновком контролюючого органу, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про факт вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону належними не підтверджено свої доводи проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за господарськими операціями з ПП Агробазіс .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 16.04.2020 року у справі № 813/3474/15 та у постанові Верховного суду від 05.03.2020 року у справі №804/2043/17.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Верхньодніпровський авторемонтний завод до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський