Постанова

від 27.02.2023 по справі 904/2545/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2545/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

від позивача Шурубура Є. С. (в режимі відеоконференції)

від відповідача Якимець Я.К. (ЦАГС)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року у справі №904/2545/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ"

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 2 412 971, 87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ" звернулось до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" із позовом про стягнення заборгованості в розмірі 2 412 971,87 грн., з яких: 1830 178,14 грн. основного боргу, 263 746,22 грн. пені, 27 979,16 грн. три проценти річних, 291068,35 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року у справі №904/2545/22 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ" (08122, Київська область, с. Дмирівка, вул. Садова, 2, код ЄДРПОУ 32739864) 1830 178, 14 грн. основного боргу, 260 737, 71 грн. пені, 27 527, 88 грн. три проценти річних, 291 068, 35 грн. інфляційних втрат, 36 142, 68 грн. витрат зі сплати судового збору, 8 487, 81 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у зменшенні розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідач Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 в справі № 904/2545/22 в частині стягнення 260 737,71 грн. - пені, 27 527,88 - 3 % річних, 291 068,35 грн. - інфляційних втрат, 8 487,81 грн. - витрат на правничу допомогу та прийняти нове рішення з урахуванням всіх фактичних обставин справи, виходячи з загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності, встановлених в ст. 3 ЦК України, в порядку ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, максимально зменшити суму пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Витрати із надання правової допомоги в повному обсязі покласти на позивача.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції взагалі не враховано та не надано оцінці у рішенні, що розмір заявлених нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі майже 580 000 грн.) складає більше 30 % суми основного боргу, та що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Апелянт також посилається на проведення воєнних (бойових) дій на території Нікопольської міської територіальної громади для відповідача в аспекті його обов`язку сплатити саме зараз штрафні санкції за неналежне виконання господарського обов`язку за Специфікацією № 1/2105497 від 26.10.2021, оскільки дані обставини є надзвичайними і невідворотними обставинами, які він не міг передбачити та запобігти будь-якими доступними для нього засобами.

Ведення воєнних дій в місті Нікополь Дніпропетровської області не є для відповідача звичайним господарським (комерційним) ризиком.

В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований відповідач, сплата неустойки та інфляційних втрат, трьох процентів річних за ч. 2 ст. 625 ГК України в будь- яких розмірах є надмірним тягарем, від якого він має бути звільнений з огляду в тому числі й на обставини, які ним зазначені у його заявах по суті.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 в справі № 904/2545/22 в частині стягнення 260 737,71 грн. - пені, 27 527,88 - 3 % річних, 291 068,35 грн. - інфляційних втрат, 8 487,81 грн. - витрат на правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2022 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2022 року витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2545/22. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року у справі №904/2545/22 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

21.12.2022 року матеріали справи №904/2545/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року у справі №904/2545/22. Розгляд справи №904/2545/22 призначено в судовому засіданні на 27.02.2023 року об 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, а представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

27.02.2023 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується лише відповідачем і лише в частині відмови у зменшенні розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів саме в цій частині здійснює перегляд рішення суду першої інстанції.

Рішення суду в частині наявності підстав та розміру основного боргу відповідачем не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, 26.10.2021 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки № 2105496 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (далі - Товар), що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього Договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою Сторонами (далі - Інкотермс). У разі розбіжностей між Інкотермс та цим Договором цей Договір має переважну силу.

Поставка товару здійснюється Постачальником відповідно до п. 3.1. даного Договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) Покупця (п. 3.4. Договору)

Пунктом п 4.1. Договору передбачено, що загальна вартість товару за даним договором становить суму партій Товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього Договору та не може перевищувати ліміт еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації додатку до даного договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії Товару вказується у специфікації (додатку) до Договору. (п. 4.2. Договору).

Специфікацією № 1/2105497 від 26.10.2021 року сторони погодили здійснення поставки товару Кабель АВВГнг-1 1х300 в кількості 14 км. на загальну суму з урахуванням ПДВ 1974 134,40 грн.

Згідно п. 1 Специфікації ціна на Товар, зазначений у даній Специфікації, включає в себе вартість маркування, транспортні та інші витрати, пов`язані з поставкою Товару з урахуванням положень Інкотермс.

Пунктом 2 Специфікації сторони визначили строк оплати та порядок розрахунків: Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником Товару протягом 60-ти календарних днів, із дати поставки Товару, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості Товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного Сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п.3.5 цього Договору.

18.11.2021 року Відповідач подав Позивачу заявку на поставку Товару №2021.10.27/62-4043.

25.11.2021 року Позивач виставив рахунок-фактуру №00034514 на суму 1 982 453,96 грн.

26.11.2021р. Позивач здійснив передачу погодженого договором товару, про що складено накладну № 27853 від 25.11.2021 року на суму 1 982 453, 96 грн. З боку покупця накладну підписано представником за дорученням № 771 від 21.11.2021 року.

29.11.2021 року керівниками сторін складено Акт приймання-передачі товару, яким засвідчено факт передачі товару та відсутність претензій щодо його якості.

Таким чином, поставка товару з переходом права власності на нього до покупця, відбулася саме 29.11.2021 року, тобто з дати підписання сторонами акта приймання-передачі, а отже, оплату вартості поставленого товару, відповідач мав здійснити в термін до 28.01.2022 року включно (60 календарних днів від 29.11.2021).

10.02.2022 року сторони підписали Акт коригування ціни №1 до видаткової накладної №27853 від 25.11.2021р., яким встановили зміну ціни поставки товару на таких умовах: загальна вартість Товару (нова ціна) складає 1 830 178,13 грн.

Звертаючись до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" із позовом про стягнення заборгованості в розмірі 2 412 971,87 грн., з яких: 1 830178,14 грн. основного боргу, 263 746,22 грн. пені, 27 979,16 грн. три проценти річних, 291068,35 грн. інфляційні втрати, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ" посилався на неналежне виконання з боку відповідача зобов`язань за договором поставки №2105496 від 26.10.2021 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ", господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання з оплати поставленого товару, що є підставою для стягнення суми заборгованості за товар та нарахованих на цю суму пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу з огляду на наступне.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 10.3.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений Товар, зазначений у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого Товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання з оплати поставленого товару, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пеню за період прострочення з 08.02.2022 року по 30.07.2022 року у сумі 260 737,71 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошових зобов`язань, з урахуванням граничного терміну оплати поставленого товару (28.01.2022 року), суд першої інстанції дійшов також обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 3% річних з 29.01.2022 року по 30.07.2022 року у сумі 27 527,88 грн. та 291 068, 35 грн. інфляційних втрат.

В силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Одночасно з цим, відповідно до гі. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 П ІК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання. наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідач мав здійснити оплату поставленого Позивачем товару в строк до 28.01.2022 року, тобто, на час виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, обставини, які за доводами Відповідача унеможливили своєчасне виконання зобов`язання, не існували.

Звертаючись до суду з клопотанням про зменшення розміру пені, відсотків річних та інфляційних втрат, Відповідач посилається на дію форс-мажорних обставин, які виникли в зв`язку з розпочатою 24.02.2022 року військовою агресією російської федерації проти України, та введенням на території України воєнного стану.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 8.3 Договору, настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України.

В постанові Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 суд зазначив наступні правові висновки: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс- мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс- мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс- мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом...».

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами».

Судова практика була та є одностайною - форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тобто мають бути встановлені причино-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання у зв`язку з введенням в країні воєного стану.

Щодо доводів відповідача про те, що місто Нікополь знаходиться в зоні активних бойових дій, то колегія суддів зазначає, що позивач, як суб`єкт господарювання, також здійснює свою діяльність в умовах военного стану, та на початку повномасшабного вторгнення також знаходився на території, де проходили активні бойові дії.

Відповідач інших доказів в підтвердження винятковості причин допущення прострочення виконання зобов`язання з оплати товару суду не надав. Розмір заявленої до стягнення суми пені, відсотків річних та інфляційних втрат цілком відповідає розміру простроченого основного зобов`язання (1830178,14 грн.). є співмірним з розміром основного боргу і лише забезпечує компенсацію знецінення грошових коштів Позивача за період прострочення Відповідачем свого грошового зобов`язання, тобто жодним чином не створює надмірного, необґрунтованого тягаря для боржника.

Апелянт також просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, проте, жодним чином не спростував висновки суду щодо підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення цих витрат в суді першої інстанції.

Доводів Відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не містить.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 282, 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 року у справі №904/2545/22 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.03.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя М.О.Дармін