Постанова

від 28.02.2023 по справі 904/1139/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023 рокум. ДніпроСправа № 904/1139/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 (суддя Ярошенко В.І.) у справі № 904/1139/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро», м. Бориспіль, Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт», с. Балівка, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 169737,21 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» заборгованості у розмірі 169763, 21 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 3 від 17.02.2021 в частині повної і своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 позов у справі № 904/1139/22 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» основний борг у розмірі 120000,00 грн, 10530,42 грн пені, штраф у сумі 18000,00 грн, 13638,28 грн інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 2534,79 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2470,55 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем умов договору поставки щодо здійснення повної і своєчасної оплати вартості отриманого товару, що є підставою для її стягнення на користь постачальника, в тому числі із застосуванням міри відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, встановлених положеннями договору та статті 625 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд встановив, що відповідач порушив зобов`язання з оплати вартості отриманого товару, строк виконання якого настав, у зв`язку з чим задовольнив вимогу про стягнення основної суми боргу у повному обсязі.

Місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги про стягнення пені, обмеживши строк її нарахування у відповідності до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України шістьма місяцями з моменту прострочення грошового зобов`язання, оскільки інший строк нарахування пені договором не передбачений.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/1139/22, в якій рішення місцевого господарського суду просить у частині задоволення позовних вимог скасувати і відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням місцевим господарським судом обставин справи, внаслідок чого ухвалене рішення є необґрунтованим, неправомірним і підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що за домовленістю сторін оплата за товар здійснювалась частково, по факту надходження грошових коштів і строк дії укладеного сторонами договору поставки відповідно до положень пункту 8.2 продовжений до 16.03.2022, тому обов`язок зі сплати основної суми боргу у розмірі 120000,00 грн відтерміновується до закінчення строку дії договору.

Також скаржник вважає безпідставним задоволення місцевим господарським судом вимог про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки, оскільки згідно з пунктом 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, в той час як на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Позивач заперечує доводи скаржника стосовно наявності домовленості між сторонами щодо оплати вартості отриманого товару частково, по мірі надходження грошових коштів на рахунок покупця, оскільки сторони не погоджували такого порядку розрахунків за поставлений товар.

Позивач вважає безпідставними посилання скаржника на продовження строку дії договору поставки, оскільки предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за поставлений товару, в той час як строк дії договору не впливає на виконання зобов`язань за цим договором.

Наявність форс-мажорних обставин, обумовлених введенням на території України воєнного стану, у даному випадку на думку позивача не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, оскільки останнім не доведена наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими форс-мажорними обставинами та порушенням договірних зобов`язань.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/1139/22.

Розгляд апеляційної скарги вирішено провести у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» (продавець) уклало 17.02.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» (покупець) договір купівлі-продажу (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти товар та оплатити у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у даному договорі та рахунках-фактурах і накладних.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що товаром за даним договором є харчові продукти. Найменування, асортимент, ціна і загальна вартість товару узгоджується сторонами на підставі заявки покупця і вказуються в товарних накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Сума договору складається із суми вартості всіх переданих покупцю товарів згідно накладних протягом дії договору. Загальна сума договору складає (орієнтовно) 800000 (вісімсот тисяч ) гривень (пункти 2.1-2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.4 Договору покупець зобов`язується оплатити продукцію протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня одержання продукції на суму, вказану в видатковій накладній. Строк оплати може бути змінений лише за двосторонньою угодою за наявності заяви покупця.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що днем одержання товару вважається дата оформлення видаткової накладної.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець сплачує:

- основну суму боргу;

- штраф в розмірі 15% від несвоєчасно оплаченої суми боргу;

- за несвоєчасну та (або) у неповному розмірі оплату вартості товару згідно умов оплати п. 2.4, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 16.02.2022.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» товар на суму 457188,88 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-00977 від 11.08.2021.

У передбачений вказаним договором строк відповідач у повному обсязі оплату фактично отриманого товару не здійснив.

Сторони Договору підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 31.03.2022, відповідно до якого покупець має перед продавцем заборгованості зі сплати вартості отриманого товару у розмірі 120000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 22.04.2022 позивач направив на офіційну адресу реєстрації відповідача досудову претензію б/н від 20.04.2022 з вимогою виконати зобов`язання за договором та оплатити вартість поставленого товару.

Станом на дату пред`явлення позову у даній справі, відповідач не здійснив погашення заборгованості, що і стало причиною спору.

6.Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини перша, друга статті 687 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач 11.08.2021 здійснив поставку товару на загальну суму 457188,88 грн включаючи ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-00977.

Відповідач не заперечує отриманням ним відповідно до умов Договору товару на вказану суму.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

За частиною першою статті 691 Цивільного кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частинами першою та другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Сторони визначили обов`язок покупця сплатити вартість товару протягом чотирнадцяти днів з моменту його отримання.

Оскільки поставка товару відбулась 11.08.2021, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що останнім днем встановленого пунктом 2.4 Договору чотирнадцятиденного строку оплати вартості отриманого товару є 28.08.2021.

Наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків підтверджується та не заперечується скаржником наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» у сумі 120000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу у розмірі 120000,00 грн.

Доводи скаржника щодо продовження строку дії Договору не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду стосовно позовних вимог про стягнення основної суми боргу з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 598 цього Кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Апеляційний господарський суд зазначає, що поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

У даному випадку обов`язок зі сплати вартості товару залежить від факту поставки такого товару.

У пункті 2.4 Договору сторони визначили, що строк оплати може бути змінений лише за двосторонньою угодою за наявності заяви покупця.

Матеріали справи не містять укладеної сторонами за викладеної у вищевказаному пункті Договору умови двосторонньої угоди про зміну строків оплати вартості отриманого товару, тому продовження строку дії Договору не звільняє покупця від обов`язку зі сплати вартості отриманого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Наведена норма встановлює види забезпечення виконання зобов`язання, а також можливість встановити інші види забезпечення виконання зобов`язання, а також можливість встановити інші види забезпечення виконання зобов`язання договором або законом, що узгоджується з положенням статті 627 Цивільного кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною другою, третьою статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Положеннями пункту 7.2 Договору сторони відповідальність покупця за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у вигляді штрафу в розмірі 15% від несвоєчасно оплаченої суми боргу та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Враховуючи порушення покупцем умов договору щодо повної і своєчасної оплати вартості отриманого товару, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про сплату відповідачем штрафних санкцій, застосувавши встановлені статтею 232 Господарського кодексу України обмеження строків нарахування пені.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки покупець прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого за Договором товару, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності підстав для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням на території України воєнного стану.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії форм-мажорних обставин.

Апеляційний господарський суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Наявність форс-мажорних обставин, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між ними та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Таким чином, на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку порушення зобов`язань з оплати вартості отриманого за Договором товару з введенням на території країни воєнного стану.

Крім того, пунктом 6.5 Договору сторони встановили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови покупця від оплати партій товарів, отриманих ним до виникнення обстави форс-мажору.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжено.

Апеляційний господарський суд зазначає, що партію товару, невиконання обов`язку зі сплати за визначено в якості підстави позову у даній справі, відповідач отримав 11.08.2021, тому враховуючи умови пункту 6.5 Договору, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у даному випадку є безпідставними, оскільки воєнний стан введено більш ніж через шість місяців з моменту поставки товару.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Згідно з частиною четвертою, п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/1139/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/1139/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 28.02.2023

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяІ.О. Вечірко