Постанова

від 28.04.2023 по справі 904/1139/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2023 рокум. ДніпроСправа № 904/1139/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.

розглянувши без повідомлення (виклику), в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 (суддя Ярошенко В.І.) у справі № 904/1139/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро», м. Бориспіль, Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт», с. Балівка, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 169737,21 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» заборгованості у розмірі 169763,21 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 позов у справі № 904/1139/22 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» основний борг у розмірі 120000,00 грн, 10530,42 грн пені, штраф у сумі 18000,00 грн, 13638,28 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 2534,79 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2470,55 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/1139/22, в якій рішення місцевого господарського суду просило у частині задоволення позовних вимог скасувати і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/1139/22 залишена без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/1139/22 залишено без змін.

До судових дебатів, зокрема у відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача заявив клопотання про стягнення зі скаржника витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

Засобом поштового зв`язку представник позивача 03.03.2023 направив апеляційному господарському суду докази розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд доходить висновку, що вказані докази подані у межах строків, встановлених положенням частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 розгляд заяви представника позивача про розподіл судових витрат у справі № 904/1139/22 прийнято до розгляду та вирішено провести без повідомлення (виклику) учасників провадження у справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, додаткове рішення це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу адвоката під час апеляційного перегляду справи, заявником надано договір про надання правової допомоги № 20210211/2 від 11.02.2021, акти виконаних робіт по наданню професійної правничої допомоги від 30.02.2022 та від 02.02.2023 загальною вартістю 10970,58 грн, за розгляд апеляційної скарги у даній справі, опис виконаних робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» звернулося до апеляційного господарського суду з запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі, у зв`язку з пропуском п`ятиденного строку на подання доказів щодо понесення судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги.

Також скаржник вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є надмірно великими порівняно зі складністю справи. Скаржник зазначає, що 80% змісту відзиву на апеляційну скаргу складають цитати та норми законодавства, висновки суду першої інстанції, що спростовує доводи заявника щодо витрат значної кількості часу на його складення, та свідчить про виконання адвокатом невеликого об`єму робіт під час розгляду даної апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Lavents v. Latvia» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятої статті 129 цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись визначеними положеннями частин п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні на користь якої ухвалено рішення у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19.

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Дослідивши обставини даної справи, апеляційний господарський суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума 10970,58 грн вартості наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги не завищеною по відношенню до складності справи та виконаної адвокатом роботи з огляду на наступне.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значну кількість часу. Зокрема, це договір купівлі-продажу, видаткова накладна та акт звірки взаєморозрахунків.

Апеляційний господарський суд зазначає, що для адвоката дана справа є нескладним розрахунковим спором, для вирішення якого останній мав довести порушення клієнтом умов вищевказаного договору та здійснити розрахунок заборгованості.

Апеляційний господарський суд зазначає, що правова позиція, викладена сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції, є сталою і не зазнала змін під час апеляційного перегляду справи, представник позивача надавав юридичну допомогу товариству в першій та апеляційній інстанції, знайомий з усіма деталями справи, тому адвокат не мав необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у даних правовідносинах, документи та доводи, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, а також інші обставини справи.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню зі скаржника на користь позивача, апеляційний господарський суд враховує, що дана справа не має публічного інтересу, позивачем не доведено, що результати розгляду даної справи мали вплив на його ділову репутацію, тому виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи характер спору та ступінь його складності, керуючись принципами справедливості, апеляційний господарський суд вважає, що загальна вартість робіт адвоката під час розгляду апеляційної скарги у даному випадку становить 5000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 244, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі № 904/1139/22, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Моноліт» (вул. Центральна, 49, с. Балівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області, 52010, код ЄДРПОУ 40710373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-агро» (вул. Завокзальна, 2-в, м. Бориспіль, Київської області 08300, код ЄДРПОУ 32782270) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п`ть тисяч гривень 00 копійок).

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 28.04.2023

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяІ.О. Вечірко