Постанова

від 21.02.2023 по справі 912/1104/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 року м. Дніпро Справа № 912/1104/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонна Віола"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 01.11.2022р. у справі № 912/1104/22

за позовом Кропивницької міської ради, код ЄДР 26241020, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25022

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонна Віола", код ЄДР 43803879, вул. Іллєнка Юрія, буд. 83Д, офіс 112, м. Київ, 04119

про стягнення 292 276,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022р. до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Кропивницької міської ради до ТОВ "Нонна Віола" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 6032 кв. м. з кадастровим номером: 3510100000:29:202:0015 по вул. Віктора Чміленка, буд. 24-а в місті Кропивницькому у розмірі 292 276,49 грн. з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2022р. у справі № 912/1104/22 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонна Віола" (код ЄДР 43803879, вул. Іллєнка Юрія, буд. 83Д, офіс 112, м. Київ, 04119) на користь Кропивницької міської ради (код ЄДР 26241020, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25022) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 6032 кв.м. з кадастровим номером: 3510100000:29:202:0015 по вул. Віктора Чміленка, буд. 24-а в місті Кропивницькому у розмірі 292 276,49 грн., а також 4 384,15 грн. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нонна Віола", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2022р. у справі № 912/1104/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема наводить наступні аргументи, які на його думку не враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:

-позов є передчасним, оскільки визначений позивачем згідно п. 10 додатку до Рішення Кіровоградської міської ради від 14.07.2015р. № 4416 базовий податковий (звітний) період для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня, та відповідно не сплив на дату відкриття провадження у справі № 912/1104/22;

-позивачем під час обґрунтування позовних вимог не були враховані особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку, зокрема вимоги п. 4) ч. 1 ст. 297 Податкового кодексу України, яким передбачено звільнення платників єдиного податку (яким є відповідач) від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності;

-відповідач не має можливості використовувати земельну ділянку загальною площею 0,6032 га з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015, оскільки її частина використовується третіми особами і фактично відповідачу доступна для використання менша площа земельної ділянки, що становить 0,5671 га;

-долучені позивачем до позову докази містять недостовірну інформацію щодо розміщення за адресою об`єкту нерухомого майна оптово-роздрібного магазину «фуршет». Враховуючи, що відповідач таку діяльність не здійснює, він вважає, що долучені позивачем докази та обґрунтування розрахунків позовних вимог не відповідають обставинам справи та вимогам ст.ст. 76-78 ГПК України.

Крім зазначеного вище, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які на думку апелянта вбачаються у незадоволенні заяв представника відповідача про відкладення розгляду справи та відмові у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонна Віола" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2022р. у справі № 912/1104/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.02.2023р.

Кропивницькою міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2022р. у справі № 912/1104/22 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає наступне:

-у відповідності до норм ст. 287 Податкового кодексу України, плата за землю сплачується щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, а тому є безпідставними твердження відповідача про те, що позов є передчасним через визначення в рішенні Кіровоградської міської ради, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік;

-відповідач не є власником або постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015, отже плата, яка стягується позивачем в межах даної справи не є земельним податком, а тому до даних правовідносин не можуть застосовуватися вимоги п. 4) ч. 1 ст. 297 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач;

-твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки, позивач вважає недоречним, оскільки спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою та відповідачем не надано доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, позивач вважає, що розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами;

- розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на витязі із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також на коефіцієнтах індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач вважає, що розрахунок позовних вимог доведено належними та допустимими доказами.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно з договором про передачу нерухомого майна до статутного капіталу, серії та номеру: 947, виданого 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. та акту приймання-передачі нерухомого майна, серії та номеру: 948,949, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. ТОВ "Нонна Віола" набуло право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлової будівлі загальною площею 7122 кв. м. по вул. Віктора Чміленка, буд. 24-а в місті Кропивницькому.

24.09.2020 за ТОВ "Нонна Віола" зареєстровано відповідне право власності.

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 6032,22 кв. м. по вул. Віктора Чміленка (стара назва вул. Дзержинського), буд. 24-а в місті Кропивницькому (стара назва Кіровоград).

Вищезазначені обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 серпня 2022 № 306874173.

Відповідно до пп. 13.5.1. п. 13.5 додатку до рішення Кіровоградської міської ради № 4416 від 14.07.2015, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Згідно із витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2021 року № 573 станом на 09.02.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015 становить 15 183 194,25 грн.

ТОВ "Нонна Віола" у період з 24.09.2020 не сплачувало кошти за користування спірною земельною ділянкою по вул. Віктора Чміленка, буд. 24-а в місті Кропивницькому.

Вказана обставина встановлена Господарським судом Кіровоградської області, рішенням якого від 29.06.2022 по справі № 912/123/22 стягнуто з ТОВ "Нонна Віола" на користь Кропивницької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельною ділянкою площею 6032 кв.м. з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015 по вул. В. Чміленка, буд. 24а в м. Кропивницькому в розмірі 363 290,65грн. Заборгованість стягнута згідно із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2022 по справі № 912/123/22 за період з 10.02.2021 по 31.12.2021. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2022 по справі № 912/123/22 набрало законної сили 22.07.2022.

Згідно з позовними вимогами Кропивницької міської ради у справі № 912/1104/22, позивач просить стягнути з ТОВ "Нонна Віола" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельною ділянкою площею 6032 кв. м. з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015 по вул. В. Чміленка, буд. 24а в м. Кропивницькому за період з 01.01.2022 по 31.07.2022 у розмірі 292 276,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як власник нежитлової будівлі, яка розташована на спірній земельній ділянці, є фактичним користувачем цієї земельної ділянки, а отже без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, отже позивач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 2, 3).

Використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу належить на праві власності об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля за адресою: м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, б. 24-а, на підставі Договору про передачу нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 947, виданий 24.09.2020 та акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 948,949. Реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 559654935101.

Набута відповідачем нежитлова будівля за нормами ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) та органічно і нерозривно пов`язаним з земельною ділянкою з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015. Тому передача відповідачеві права власності на нежитлову будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Також, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Як зазначалося вище, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради. Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою), також є територіальна громада м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради. Отже, власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою), у відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є територіальна громада м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем Кропивницькою міською радою.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Згідно норм ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (підпункти 14.1.125 та 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абзацу 1 пункту 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

За змістом підп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься і у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підп. 271.1.1. п. 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Рішенням Кіровоградської міської ради № 4416 від 14.07.2015 "Про затвердження ставок земельного податку по місту Кіровограду" передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3-5.5 цього положення.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2021 № 573, виданого Відділом у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 6032,00 кв. м. з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015 по вул. Віктора Чміленка, б. 24-а в м. Кропивницькому складає 15 183 194,25 грн.

Судом враховано, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, результатом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), яка надається відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена та не зазнала змін у цей період.

Як вже зазначено, згідно ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 289.2. наведеної норми, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

У відповідності до Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться щодо розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18); за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (ст. 20).

Згідно інформації Держгеокадастру, розміщеній у відкритому доступі, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,1; для земель несільськогосподарського призначення 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0.

Як зазначено вище ТОВ "Нонна Віола" у період з 24.09.2020 не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою по вул. Віктора Чміленка, буд. 24-а в місті Кропивницькому.

Вказана обставина встановлена Господарським судом Кіровоградської області, рішенням якого від 29.06.2022 по справі № 912/123/22 стягнуто з ТОВ "Нонна Віола" на користь Кропивницької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельною ділянкою площею 6032 кв. м. з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015 по вул. В. Чміленка, буд. 24а в м. Кропивницькому в розмірі 363 290,65 грн. Заборгованість стягнута згідно із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2022 по справі № 912/123/22 за період з 10.02.2021 по 31.12.2021. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2022 по справі № 912/123/22 набрало законної сили 22.07.2022.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, позовними вимогами Кропивницької міської ради у справі № 912/1104/22 є стягнення з ТОВ "Нонна Віола" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.07.2022 у розмірі 292 276,49 грн. із наступного розрахунку: (15 183 194,25 грн. х 1,1 х 3%) / 12 х 7 = 292 276,49 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем коштів за користування земельною ділянкою загальною площею 6032 кв.м. з кадастровим номером: 3510100000:29:202:0015 по вул. Віктора Чміленка, буд. 24-а в місті Кропивницькому за період з 01.01.2022 по 31.07.2022.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.18 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Перевіривши розрахунок Кропивницької міської ради, який здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та з урахуванням коефіцієнту індексації, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що він є правильними та здійсненим на підставі Земельного кодексу України та Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення в повному обсязі.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи апелянта про передчасність позову, в обґрунтування якого апелянт зазначає, що визначений позивачем згідно п. 10 додатку до Рішення Кіровоградської міської ради від 14.07.2015р. № 4416 базовий податковий (звітний) період для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня, та відповідно не сплив на дату відкриття провадження у справі № 912/1104/22, адже підставою позовних вимог є безпідставне та за рахунок власника земельної ділянки збереження відповідачем за спірний період грошових коштів у розмірі річної орендної плати, які позивач вимагає стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім цього, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України унормовано, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п.п. 287.1., 287.3., 287.4. ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З урахуванням зазначених норм Податкового кодексу України, станом на 19.08.2022р. (дата звернення позивача до суду з позовом) обов`язок відповідача щодо плати за землю за період з 01.01.2022р. по 31.07.2022р. є таким, що настав.

Отже, твердження апелянта про передчасність позову є безпідставним та необґрунтованим та відхиляється судом апеляційної інстанції.

Також, відхиляються судовою колегією і доводи апелянта про звільнення ТОВ "Нонна Віола" від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до вимоги пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності зокрема з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Підпунктом 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України), а орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним користувачем земельної ділянки площею 6032 кв. м. з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015 по вул. В. Чміленка, буд. 24-а в м. Кропивницькому, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, формою здійснення плати за землю для нього як для землекористувача є орендна плата.

Водночас, як вже вище зазначалося, підставою позовних вимог є безпідставне та за рахунок власника земельної ділянки збереження відповідачем за спірний період грошових коштів у розмірі річної орендної плати, які позивач вимагає стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до правовідносин, що стали підставою для спору у цій справі, не застосовується положення пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, отже, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відхиляються судовою колегією і доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач не має можливості використовувати земельну ділянку загальною площею 0,6032 га з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015, оскільки її частина використовується третіми особами і фактично відповідачу доступна для використання менша площа земельної ділянки, що становить 0,5671 га, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка загальною площею 0,6032 га з кадастровим номером 3510100000:29:202:0015, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості, є сформованою (визначено її площу та межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги надані апелянтом докази на підтвердження користування земельною ділянкою меншої площі, оскільки до виготовлення нової землевпорядної документації з визначенням менших меж цієї земельної ділянки, зазначена земельна ділянка не є сформованою у заявленому апелянтом розмірі.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлений факт користування відповідачем у спірний період земельною ділянкою площею 6032 кв.м., а твердження апелянта про користування земельною ділянкою меншою площею є помилковими та не приймаються судом апеляційної інстанції.

Крім іншого, відхиляє судова колегія і доводи апелянта щодо того, що долучені позивачем докази та обґрунтування розрахунків позовних вимог не відповідають обставинам справи та вимогам ст.ст. 76-78 ГПК України.

Як зазначено вище та обґрунтовано з посиланням на норми законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Для обґрунтування розміру заявлених вимог, позивачем надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2021 № 573, виданий Відділом у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Також, розмір заявлених вимог ґрунтується на коефіцієнтах індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки та інших відомостях, яким надана оцінка як судом першої інстанції, так і судовою колегією під час апеляційного розгляду даної справи, та про що зазначено вище в цій постанові.

Таким чином, судова колегія зазначає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Не вбачає колегія суддів і порушень судом норм процесуального права під час розгляду справи, зокрема внаслідок відмови у задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи.

Так, колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України" суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

До того ж, відповідно до приписів ст. 202 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, в силу ч. 2 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого, у даному випадку, апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі від 01.11.2022р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 260,80 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонна Віола" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2022р. у справі № 912/1104/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2022р. у справі № 912/1104/22 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нонна Віола".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 01.03.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя В.О. Кузнецов