Рішення

від 28.02.2023 по справі 922/2612/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2612/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) до Державного підприємства "Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова" (61010, м. Харків, Бугримової майдан, буд. 1) про стягнення 212791,10 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Державного підприємства "Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова" про стягнення заборгованості у розмірі 212791,10 грн. за січень 2022 року та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4059/22 від 31.01.2022 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

20.01.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №1387), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

20.01.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву (вх. №1385), в якій просить суд призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25.01.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №1932), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

07.02.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення (вх. №2831), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2023 відмовлено в задоволенні заяви Державного підприємства "Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова" (вх. №1385 від 20.01.2023).

17.02.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано додаткові пояснення (вх. №4000), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

23.02.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано додаткові пояснення (вх. №4454), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

23.02.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про забезпечення доказів (вх. №4456).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2023 заяву Державного підприємства "Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова" про забезпечення доказів (вх. №4456 від 23.02.2023) повернуто заявнику без розгляду.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.01.2022 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі позивач, теплопостачальна організація) та Державним підприємством "Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова" (надалі відповідач, споживач) було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4059/22 (надалі Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору предметом договору є закупівля код згідно ДК 021:2015 093220000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що теплопостачальна організація зобов`язується у період дії договору поставити споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання.

Умовами пункту 3.1. Договору визначено, що ціна договору становить 2000000,58 грн., ПДВ 400000,12 грн., усього 2400000,70 грн., у т.ч. за рахунок коштів Державного бюджету 166666,67 грн., ПДВ 33333,33 грн., усього 200000,00 грн.; за рахунок власних коштів 1833333,92 грн., ПДВ 366666,78 грн., усього 2200000,70 грн.

Пунктом 4.1. Договору погоджено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування виключно на спеціальні рахунки, вказані в договорі, відкриті теплопостачальною організацією для кожної категорії з окремими встановленими тарифами, відповідно до тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 4.2. Договору розрахунковим періодом є місяць за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період (в 2-х примірниках).

Умовами пункту 4.3. Договору передбачено, що споживач, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019 "Про деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" має право здійснювати попередню оплату на строк не більше трьох місяців. У разі здійснення попередньої оплати споживач до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що розрахунки за показниками приладів комерційного обліку здійснюються якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.

Умовами пункту 4.8 Договору передбачено, що споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації за адресою: вул. Мефодіївська, буд. №11, кімната 17, т. 7360915, наступні документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об`єктах, що обладнані приладами обліку.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що терміни постачання теплової енергії споживачу на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року.

Згідно з пунктом 5.2. Договору місце передачі теплової енергії передача теплової енергії на об`єкти теплоспоживання здійснюється на межі балансової належності сторін, яка вказана у додатку 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.

Відповідно до пункту 5.10. Договору приєднання об`єктів до системи теплопостачання проводиться у встановленому законодавством порядку. Підключення споживачів в опалювальному сезоні здійснюється: для об`єктів з індивідуальним тепловим вводом на підставі письмового замовлення споживача в порядку установленому теплопостачальною організацією; для об`єктів з єдиною системою теплопостачання на підставі рішення органів місцевого самоврядування про початок опалювального сезону, згідно з затвердженим графіком.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 6 січня 2022 року і діє у частині поставки теплової енергії по 30 квітня 2022 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 10.2. Договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної оплати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію.

З матеріалів справи також вбачається, що невід`ємними частинами Договору №4059/22 від 31.01.2022 є: додаток №1 обсяги постачання теплової енергії споживачу по всім об`єктам теплоспоживання; додаток №2 схеми межі поділу теплової енергії та акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін; додаток №3 умови припинення постачання теплової енергії; додаток №4 перелік об`єктів теплоспоживання; додаток №5 облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії.

Відповідно до Акту підключення споживача №178/12190 від 10.11.2021 в зв`язку з початком опалювального періоду проведено підключення опалення споживача.

Відповідно до Акту відключення споживача №178/13373 від 15.04.2022 в зв`язку з закінченням опалювального періоду проведено відключення опалення споживача.

Крім того, матеріали справи свідчать, що між сторонами укладеного та підписано відомості обліку споживання теплової енергії по особовому рахунку споживача 17800-4167.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначається про належне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки відповідачу теплової енергії на потреби опалення. Натомість відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання в частині здійснення своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії, у зв`язку із чим, за відповідачем обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення у розмірі 212791,10 грн. за січень 2022 року.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України унормовано, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу приписів частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. При цьому вказана норма права покладає на споживача обов`язок здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману та спожиту теплову енергію. Тобто, чинне законодавство не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов`язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Із матеріалів справи слідує, що відповідно до Акту підключення споживача №178/12190 від 10.11.2021 в зв`язку з початком опалювального періоду проведено підключення опалення споживача. Разом з тим, відповідно до Акту відключення споживача №178/13373 від 15.04.2022 в зв`язку з закінченням опалювального періоду проведено відключення опалення споживача.

Акти №178/12190 від 10.11.2021 та №178/13373 від 15.04.2022 містять підписи позивача та відповідача, що скріплені відтисками печаток.

З матеріалів справи також слідує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу" від 10.11.2021 №1209, у зв`язку із зміною ціни постачання природного газу, позивачем за період: січень-квітень 2022 року виконано корегування нарахувань за спожиту відповідачем теплову енергію.

У зв`язку з наведеним, 09.06.2022 позивачем було розміщено на власному офіційному веб-сайті інформаційне повідомлення про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) з наведенням відповідних обґрунтувань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оформлено та скеровано супровідним листом за допомогою засобів поштового зв`язку на адресу споживача дублікати рахунку-фактури: №17800-4167 від 03.02.2022 за спожиту теплову енергію у січні 2022 року на суму 739555,81 грн.; №17800-4167 від 04.07.2022 за спожиту теплову енергію у червні 2022 року на суму 290086,92 грн., а також акт звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між позивачем та відповідачем від 01.10.2022.

Поряд з цим, матеріали справи містять банківські виписки по особовому рахунку позивача за період з 12.07.2022 по 12.07.2022 та з 27.07.2022 по 27.07.2022 з відповідним призначенням платежу, а саме платіжне доручення № 806 на суму 49 895,82 грн. призначення платежу "Часткова оплата за теплову енергію за червень 22р., рах. № НОМЕР_1 04.07.2022, дог. №4059/22 від 31.01.2022"; платіжне доручення №205 на суму 27400,00 грн. призначення платежу "за теплову енерг. з 06-30 червня 2022р.; акт №4 вiд 04.07.2022р. дог. №4059/22 від 31.01.2022". Вказане свідчать про здійснення відповідачем платежів як часткову оплату скорегованої позивачем вартості спожитої теплової енергії та відомості в яких узгоджуються із поданим до матеріалів справи актом звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між позивачем та відповідачем від 01.10.2022.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що корегування плати за теплову енергію виконано позивачем виключно за період постачання теплової енергії споживачу, що передбачений договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4059/22 від 31.01.2022.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до підпункту 6.4.1. пункту 6.4. Договору теплопостачальна організація має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію.

Згідно з частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Беручи до уваги, що у період постачання відповідачу теплової енергії: січень-квітень 2022 року мало місце збільшення ціни природного газу, здійснення позивачем на підставі вище вказаних правових положень корегування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнтів за показниками спожитої відповідачем теплової енергії є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, що спростовує твердження відповідача про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Отже, матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості у розмірі 212791,10 грн. за січень 2022 року.

Водночас дослідження матеріалів справи вказує на відсутність доказів, що свідчать про необґрунтованість застосованого позивачем порядку нарахування та методики розрахунку суми заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію у розмірі 212791,10 грн. за січень 2022 року.

Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів судом достеменно встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань за Договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №4059/22 від 31.01.2022 в частині здійснення повної та своєчасної сплати скорегованої вартості спожитої теплової енергії у розмірі 212791,10 грн. за січень 2022 року.

За наведених обставин, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем за спожиту теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 212791,10 грн. за січень 2022 року, є цілком обґрунтованою, у повній мірі доведеною матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про винесення окремої ухвали, що викладено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

За приписами статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Тобто окрема ухвала по суті є засобом реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємств, установ, організацій, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує, що отримав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та дізнався, що жодні відомості про філії КП "Харківські теплові мережі" до єдиного державного реєстру не включені. Таким чином, відповідач з посиланням на приписи статті 246 ГПК України просить суд винести окрему ухвалу з підстав, на думку відповідача, порушення позивачем статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 117 Податкового кодексу України, статті 206-2 Кримінального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з листами №189 від 24.19.2022 та №236 від 12.12.2022 щодо обставин, які, на думку відповідача, є підставою для постановлення судом окремої ухвали. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що у відповідь на зазначений лист, позивачем листом №02-40/8275 від 11.11.2022 було надано відповідачу вичерпні та ґрунтовні роз`яснення, що підкріплені правовим обґрунтуванням щодо обставин, про які вказує відповідач та які спростовують вище вказані припущення відповідача, що покладені в основу заявленого клопотання. Наведене свідчить про необґрунтованість та безпідставність висловлених відповідачем міркувань та припущень, що вказує на відсутність правових та фактичних підстав для задоволення викладеного в тексті відзиву на позовну заяву такого клопотання.

Щодо тверджень відповідача про те, що копії документів, що додані до позовної заяви не відповідають вимогам частини 2, 4 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України, пункту 5.26 ДСТУ 4163-2020, оскільки, за твердженням відповідача, останній отримав не засвідчену копію позовної заяви разом із доданими до неї документами, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. № 144.

Пунктом 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020, чинних від 01.09.2021) встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Натомість суд не вбачає за можливе надати оцінку копії позовної заяви разом із доданими до неї документами, що отримані відповідачем за допомогою засобів поштового зв`язку на відповідність зазначеним вище вимогам ДСТУ 4163:2020, оскільки такий примірник позовної заяви разом із доданими до неї документами, відповідачем суду не надано.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що позовна заява з доданими до неї документами також була надіслана відповідачу та подана до суду в електронній формі з використанням системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд", згідно з Положенням "Про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21.

Відповідно до пункту 5.2 Положення, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

З матеріалів справи також вбачається наявність доказів надсилання та отримання відповідачем позовної заяви та доданих до неї документів, а саме квитанції №59796 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Щодо заперечень відповідача в частині забезпечення представництва інтересів позивача у суді, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Аналогічно, частиною 1 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви закріплено в статті 162 ГПК України. Відповідно до вимог частини 2 статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з частиною 5 статті 164 ГПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Частиною 3 статті 56 ГПК України унормовано, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 1 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана через систему "Електронний суд" та підписана представником Панасейко О.Ю.

На підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача у даній справі, зазначеним представником до позовної було додано належним чином оформлену довіреність №01-40/2695/10 від 28.04.2022. Додана до позовної заяви довіреність була досліджена судом разом із іншими матеріалами позовної заяви перед вирішенням питання щодо відкриття провадження у даній справі.

Із змісту довіреності №01-40/2695/10 від 28.04.2022 слідує, що Панасейко Оксані Юріївни надаються усі права, передбачені, законодавством для сторін та учасників у господарському, цивільному, кримінальному та адміністративному процесах, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими актами чинного законодавства України. При цьому у зазначеній довіреності вказано, що Панасейко Оксана Юріївна діє на засадах самопредставництва, має право підпису та пред`явлення, зокрема, позовної заяви, право засвідчення копій документів, а також право підготовки, підпису та подання в усіх органах, установах та організаціях заяв, клопотань, відзивів, заперечень, пояснень (усних та письмових) та інших документів, що пов`язані з представленням, захистом прав і інтересів та діяльністю підприємства.

Разом з тим, згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 Статуту самопредставництво підприємства позивача через працівників юридичної служби та юрисконсультів районних філій здійснюється в разі їх внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Підпунктом 5.2.2. пункту 5.2 Статуту передбачено, що працівники юридичної служби та юрисконсульти районних філій, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань беруть участь у судових справах та уповноважені діяти від імені підприємства з процесуальними правами наданими законодавством, в тому числі з правом підпису всіх процесуальних документів, завірення копій, крім прав на підписання договорів та мирових угод.

Відповідно до підпункту 5.2.3 пункту 5.2 Статуту працівники юридичної служби та юрисконсульти районних філій беруть участь у судових справах на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та цього Статуту.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З матеріалів справи також вбачається Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача (код ЄДРПОУ 31557119) з якої слідує, що Панасейко Оксана Юріївна є представником. (Повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (самопредставництво з усіма правами, наданими учасникам справи відповідно до законів, з правом підписання документів, засвідчення копій, без права підписання договорів, мирової угоди).

Приписами частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, слід зазначити, що вказаним представником при зверненні до суду з позовною заявою було належним чином підтверджено повноваження щодо представництва інтересів позивача шляхом подання відповідних доказів, що також спростовує необґрунтовані припущення відповідача про зворотне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. З введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені судом та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова" (61010, м. Харків, Бугримової майдан, буд. 1, код ЄДРПОУ 04786635) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість у розмірі 212791,10 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3191,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" лютого 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова