Постанова

від 15.02.2023 по справі 297/2874/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 297/2874/17

провадження № 61-3143св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Берегівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

відповідачі: Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ,

особа, яка не брала участі у справі - публічне акціонерне товариство «Берегово-Тиса»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Пуканич Едуард Володимирович, на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кожух О. А., Фазикош Г. В., Джуги С. Д., від 23 грудня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Берегівська місцева прокуратура Закарпатської області, яку реорганізовано у Берегівську окружну прокуратуру Закарпатської області, звернулася до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з позовом до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Берегівська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , про визнання недійсними і скасування розпоряджень та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженнями Берегівської РДА №№ 83, 85, 86, 88 від 14 березня 2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність та передання у власність ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0274, 2110200000:03:001:0268, розташовані за межами населеного пункту на території Берегівської міської ради Закарпатської області в урочищі «Чопівська гора», для індивідуального дачного будівництва.

Надалі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 продали земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0268, ОСОБА_7 , згідно договорів купівлі-продажу

від 14 квітня 2014 року, а 30 червня 2017 року ОСОБА_7 продав ці земельні ділянки ОСОБА_4

ОСОБА_3 продала земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0274 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2017 року.

Прокурор зазначав, що розпорядження Берегівської РДА видані з порушенням вимог статей 116, 149 ЗК України, без вилучення земельних ділянок з постійного користування у публічного акціонерного товариства «Берегово-Тиса» (далі - ПАТ «Берегово-Тиса»), яке є правонаступником

ДП «Радгосп-завод «Берегівський» і в постійному користуванні якого перебували спірні земельні ділянки на момент їх передачі у власність відповідачам.

Крім того, земельні ділянки передані у власність відповідачам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які належать до складу земель рекреаційного призначення, без зміни їх цільового призначення.

Також прокурор вказував, що Берегівська РДА прийняла оспорювані розпорядження з перевищенням своїх повноважень, оскільки вказані землі належали до земель сільськогосподарського призначення державної власності та на час виникнення спірних правовідносин компетенція щодо розпорядження цими земельними ділянками належала Головному управлінню Держземагенства в Закарпатській області, яке на момент пред`явлення позову реорганізовано в Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та яке тривалий час не здійснює належних заходів для повернення державі незаконно відчужених земельних ділянок.

Посилаючись на викладене, прокурорпросив суд визнати недійсними та скасувати розпорядження Берегівської РДА №№ 83, 85, 86, 88 від 14 березня 2014 року та витребувати земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0274, 2110200000:03:001:0268, від ОСОБА_4 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду, у складі судді Ільтьо І. І.,

від 01 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «Берегово-Тиса» не є правонаступником ДП «Радгосп-завод «Берегівський» та до нього не могло перейти право користування спірними земельними ділянками. Припинення ДП «Радгосп-завод «Берегівський» є юридичним фактом для припинення права ПАТ «Берегово-Тиса» на користування цими земельними ділянками.

Також суд вказав на можливість встановити належність спірних земельних ділянок, які передано відповідачам, до складу земель, які були надані у постійне користування ДП «Радгосп-завод «Берегівський».

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на пропуск прокурором строку позовної давності, який розпочався в день видання оспорюваних розпоряджень Берегівської РДА, тобто 14 березня 2014 року.

Рішення Берегівського районного суду від 01 березня 2019 року було оскаржено в апеляційному порядку прокурором та особою, яка не брала участі у справі - ПАТ «Берегово-Тиса».

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційні скарги прокуратури та ПАТ «Берегово-Тиса» задоволено. Рішення Берегівського районного суду від 01 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано недійсними та скасовано розпорядження Берегівської РДА №№ 83, 85, 86, 88

від 14 березня 2014 року, витребувано із незаконного володіння

ОСОБА_4 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0274, 2110200000:03:001:0268. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що у постанові Верховного Суду

від 10 жовтня 2018 року у справі № 907/916/17 встановлено факт переходу до ПАТ «Берегово-Тиса» права користування земельною ділянкою, наданою

ДП «Радгосп-завод «Берегівський».

Спірні земельні ділянки передані відповідачам без вилучення із постійного користування ПАТ «Берегово-Тиса», а також без дотримання порядку щодо зміни цільового призначення земельних ділянок.

До того ж указані землі належали до земель сільськогосподарського призначення державної власності, тому районна державна адміністрація прийняла розпорядження з перевищенням своїх повноважень, оскільки повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належали Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області.

Перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні

ПАТ «Берегово-Тиса» підтверджується висновком експерта № 08/17

від 05 липня 2017 року, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи.

Позов подано до суду з дотриманням строку позовної давності, який слід обчислювати з моменту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження, вчиненого посадовими особами щодо незаконної передачі спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб, тобто з 18 березня 2015 року.

Крім того, у цій справі прокурором доведено підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема обґрунтовано наявність порушення інтересів держави та вказано на нездійснення належним чином Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області своїх повноважень щодо захист інтересів держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат

Пуканич Е. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

09 березня 2022 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат

Пуканич Е. В., подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У серпні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18,

від 26 червня 2019 року у справі № 522/14452/15-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 359/2012/15-ц, від 02 травня 2018 року у справі № 643/4697/13-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/3531/19, від 03 квітня 2019 року у справі № 718/2639/14-ц,

від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 2-779/09, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі

№ 6-152цс14, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від 01 липня

2015 року у справі № 6-178цс15, від 17 лютого 2016 року у справі

№ 6-2407цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15, від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що апеляційний суд безпідставно задовольнив позов прокурора, який фактично був пред`явлений не в інтересах держави, а в інтересах

ПАТ «Берегово-Тиса», до якого не перейшло право користування земельною ділянкою, належне раніше ДП «Радгосп-завод «Берегівський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК

№ 000444 від 06 липня 1995 року.

Наголошує, що оспорювані розпорядження були прийнятті Берегівською РДА 14 березня 2014 року, тоді як прокурор звернувся до суду з відповідним позовом 18 грудня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, враховуючи дату прийняття розпоряджень.

Вказує, що при належному здійсненні прокурорського нагляду за додержанням Берегівською РДА законів прокурор міг і повинен був дізнатися про видачу оспорюваних розпоряджень з 14 березня 2014 року.

Звертає увагу, що експерту не надавались координати поворотних точок меж земель, наданих у постійне користування ДП «Радгосп-завод «Берегівський» та які перебувають у користуванні ПАТ «Берегово-Тиса». Також у висновку експерта не зазначено, що він підготовлений для подання до суду.

Стверджує, що у даному випадку, виходячи із характеру спірних правовідносин та встановлених обставин, вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_4 , як добросовісного набувача майна, критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року Берегівська місцева прокуратура Закарпатської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Підстав для продовження цього строку касаційним судом не встановлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Берегівської міської ради № 198 від 29 червня 1995 року

ДП «Радгосп-завод «Берегівський» надано у постійне користування земельну ділянку, площею 770,9 га, для сільськогосподарського виробництва.

На підставі вказаного рішення видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000444, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за

№ 24-95 від 06 липня 1995 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року у справі № 907/916/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року та постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до

ПАТ «Берегово-Тиса» про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні ДП «Радгосп-завод «Берегівський», та про визнання державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000444 від 06 липня 1995 року таким, що втратив чинність.

У розглядуваній справі судами встановлено, що ПАТ «Берегово-Тиса» є правонаступником майнових прав та обов`язків, матеріальних активів згідно акта оцінки майна єдиного майнового комплексу ДП «Радгосп-завод «Берегівський», який передано в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Берегівське» (далі - СТОВ «Берегівське»)

від 31 липня 2012 року.

Також у цій справі суди дійшли висновку, що ПАТ «Берегово-Тиса» володіє та користується земельними ділянками відповідно до державного акту на право постійного користування від 06 липня 1995 року серії І-ЗК № 000444 на законних підставах.

Розпорядженням Берегівської РДА від 14 березня 2014 року № 83 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0715 га, з кадастровим номером 2110200000:03:001:0265, розташовану за межами населеного пункту на території Берегівської міської ради Закарпатської області в урочищі «Чопівська гора», для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням Берегівської РДА від 14 березня 2014 року № 85 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0715 га, з кадастровим номером 2110200000:03:001:0266, розташованої за межами населеного пункту на території Берегівської міської ради в урочищі «Чопівська гора», для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням Берегівської РДА від 14 березня 2014 року № 86 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0761 га, з кадастровим номером 2110200000:03:001:0274, розташовану за межами населеного пункту на території Берегівської міської ради в урочищі «Чопівська гора», для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням Берегівської РДА від 14 березня 2014 року № 88 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,0754 га, з кадастровим номером 2110200000:03:001:0268, розташовану за межами населеного пункту на території Берегівської міської ради в урочищі «Чопівська гора», для індивідуального дачного будівництва.

14 квітня 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-проваджу продали земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0268 ОСОБА_7 , який 30 червня 2017 року за договором купівлі-продажу відчужив вказані ділянки ОСОБА_4 .

08 серпня 2017 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0274 ОСОБА_4 .

Згідно з висновком експерта № 08/17 від 05 липня 2017 року, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, на підставі постанови старшого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області від 24 березня 2017 року в кримінальному проваджені № 42015070060000002, вбачається, що земельні ділянки громадян, зокрема, ОСОБА_1 (кадастровий номер 2110200000:03:001:0265), ОСОБА_2 (кадастровий номер 2110200000:03:001:0266), ОСОБА_3 (кадастровий номер 2110200000:03:001:0274), ОСОБА_5 (кадастровий номер: 2110200000:03:001:0268) потрапляють в межі земельної ділянки

СТОВ «Берегівське», координати поворотних точок якої визначені у 2007 році ДП «Закарпатгеодезцентр». Виходячи з наданих на ознайомлення матеріалів, названа земельна ділянка є складовою частиною ділянки № НОМЕР_1 «Основний масив», яка передана в постійне користування ДП «Радгоспу-заводу «Берегівський» за державним актом від 06 липня 1995 року серії І-ЗК №000444.

18 березня 2015 року вЄдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровані кримінальні провадження № 42015070060000002 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частини другої статті 364 КК України, та ОСОБА_9 , обвинуваченої за частиною другою статті 27, частини другої статті 364, частини другої

статті 366 КК України.

22 травня 2015 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровані кримінальні провадження № 42015070060000007 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

Ухвалою Берегівського районного суду від 17 січня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42015070060000007 стосовно ОСОБА_9 , об`єднано із кримінальним провадженням № 42015070060000002 стосовно ОСОБА_8 та

ОСОБА_9 , із присвоєнням об`єднаному провадженню № 297/2307/19.

З обвинувального акта про зміну обвинувачення у кримінальному провадженні № 42015070060000002 вбачається, що розпорядженнями голови Берегівської РДА ОСОБА_14 від 26 листопада 2013 року було надано дозвіл громадянам, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на виготовлення проектів землеустрою.

У ході виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на підставі вказаних розпоряджень, начальник управління Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області

ОСОБА_9 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, будучи переконаною, що діє в межах та з додержанням чинного законодавства, видала документи, а саме «Перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути», «Довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва», а також «Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». В цих документах ОСОБА_9 вказала відомості про характеристики земельних ділянок: щодо складу земельних угідь, а саме «забудовані землі - землі змішаного використання»; категорію земель - «землі житлової та громадської забудови», відомості про відведення земельної ділянки з ненаданих у користування земель запасу, які не відповідали вимогам чинного законодавства, та як начальник управління Держземагенства у Берегівському районі прийняла рішення про погодження вказаним громадянам проектів землеустрою.

На підставі зазначених погоджень 14 березня 2014 року виконувач обов`язків голови Берегівської РДА - ОСОБА_8, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не перевіривши законність та обґрунтованість видачі начальником управління Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області ОСОБА_9 таких погоджень, в порушення частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», статті 92 ЗК України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме в період проведення процедури приватизації державного майна, без вилучення зазначеної ділянки у встановленому законом порядку, без погодження з користувачем або судового рішення про вилучення землі, без дотримання порядку щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, всупереч нормам чинного земельного законодавства, підписав розпорядження про затвердження проектів землеустрою щодо відведення двадцяти громадянам земельних ділянок зі зміною цільового призначення для індивідуальної дачної забудови в урочищі «Чопівська Гора» на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, наслідком чого стало оформлення права приватної власності зазначених осіб на земельні ділянки, загальною площею 1,4551 га, хоча вказані ділянки на момент передачі у приватну власність, згідно висновку земельно-технічної експертизи № 08/17 від 05 липня 2017 року, за державним актом від 06 липня 1995 року серії І-ЗК № 000444 перебували у користуванні ПАТ «Берегово-Тиса», яким здійснювалась щомісячна сплата земельного податку та право користування якого у встановленому законом порядку не припинялося і підстав для його припинення не було.

На підставі зазначених розпоряджень ОСОБА_8 , погоджених з начальником управління Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області ОСОБА_9, державним реєстратором Берегівського районного управління юстиції в період 2014 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно незаконно внесено відомості та зареєстровано право приватної власності, зокрема ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0715 га, з кадастровим номером 2110200000:03:001:0265, ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0715 га, з кадастровим номером 2110200000:03:001:0266, ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,0715 га, з кадастровим номером 2110200000:03:001:0274, ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,0754 га, з кадастровим номером 2110200000:03:001:0268.

Ухвалою Берегівського районного суду від 05 червня 2020 року, яка набрала законної сили, у справі № 297/2307/19 кримінальне провадження за обвинувальними актами у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015070060000002, відносно

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і за № 42015070060000007, відносно

ОСОБА_9 - закрито у зв`язку з закінченням строків давності та звільнено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з підпунктом 4.32 пункту 4 положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

З огляду на це розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в Закарпатській області згідно з

частиною четвертою статті 122 ЗК України була держава в особі Головного управління Держземагентства в Закарпатській області, яке станом на момент розгляду справи реорганізовано в Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від такого права.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Апеляційний суд, встановивши, що спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення державної власності, дійшов правильного висновку щодо прийняття Берегівською РДА оспорюваних розпоряджень з перевищенням своїх повноважень, оскільки повноваження щодо передачі таких земельних ділянок належали Головному управлінню Держземагентства в Закарпатській області.

Також апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу, що земельні ділянки передані у приватну власність фізичних осіб без згоди на їх вилучення із постійного користування землекористувача, яким є ПАТ «Берегово-Тиса», та без дотримання порядку щодо зміни цільового призначення земельних ділянок.

Розташування спірних земельних ділянок у межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться в постійному користуванні ПАТ «Берегово-Тиса» підтверджено висновком експерта № 08/17 від 05 липня 2017 року, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, враховуючи вказані норми матеріального права, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки оспорювані розпорядження Берегівської РДА прийняті з порушенням вимог закону, що призвели до вибуття спірних земельних ділянок із власності держави поза її волею.

Відповідно до приписів статті 388 ЦК України спірні земельні ділянки повинні бути витребувані у ОСОБА_4 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Доводи касаційної скарги щодо пред`явлення прокурором цього позову в інтересах ПАТ «Берегово-Тиса», є безпідставними, оскільки спірні земельні ділянки належать до державної власності, а позов прокурором пред`явлено в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яке і було розпорядником цих земель, на час подання позову.

Твердження заявника про те, що до ПАТ «Берегово-Тиса» не перейшло право користування земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000444 від 06 липня 1995 року спростовані обставинами, встановленими у справі № 907/916/17.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що висновок експерта

№ 08/17 від 05 липня 2017 року є неналежним доказом.

Із зазначеного висновку вбачається, що він є повним, ясним та достатньо вмотивованим, при його складанні були досліджені наявні в розпорядженні експерта матеріали, необхідні для проведення експертизи, висновок не суперечить матеріалам справи і не викликає сумнівів в його правильності.

У розглядуваній справі ОСОБА_4 не спростовані висновки експерта.

Експерт попереджався про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України, висновок складений в межах кримінального провадження на підставі постанови старшого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області і є письмовим доказом у цивільній справі, якому надано оцінку в сукупності з іншими доказами.

Щодо необхідності втручання держави у право на мирне володіння майном слід зазначити таке.

У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження.

Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

За обставинами розглядуваної справи спірне майно (земельні ділянки) вибуло із власності держави в результаті вчинення кримінально караних діянь, розслідування яких розпочато у 2015 році, натомість ОСОБА_13 придбав земельні ділянки у 2017 році.

Апеляційний суд, встановивши, що про порушення земельного законодавства прокурору стало відомо у березні 2015 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно посадових осіб Берегівської РДА та Управління Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області, внаслідок протиправних дій яких відбулась передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність фізичних осіб, дійшов правильного висновку, що прокурор не пропустив строк на звернення до суду за захистом порушених прав держави.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що прокурор послідовно, без зволікання, із 2015 року вживав заходів для захисту інтересів держави, спочатку у кримінальному провадженні, а в подальшому і у цивільній справі.

За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18,

від 26 червня 2019 року у справі № 522/14452/15-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 359/2012/15-ц, від 02 травня 2018 року у справі № 643/4697/13-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/3531/19, від 03 квітня 2019 року у справі № 718/2639/14-ц,

від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 2-779/09, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі

№ 6-152цс14, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від 01 липня

2015 року у справі № 6-178цс15, від 17 лютого 2016 року у справі

№ 6-2407цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15, від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги, які стосуються необхідності переоцінки доказів Верховним Судом, виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Пуканич Едуард Володимирович, залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович