Постанова

від 22.02.2023 по справі 540/8157/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 540/8157/21

Головуючий І інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря - Голобородько Д.В., представника позивача (апелянта) - Марюхно В.В. та представника відповідача - Сабадош Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Релігійної організації «Вищий духовний навчальний заклад «Таврійський християнський інститут» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 06.12.2022р.) у справі за адміністративним позовом Релігійної організації «Вищий духовний навчальний заклад «Таврійський християнський інститут» до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

13.12.2021р. РО «ВДНЗ «ТХІ» звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформлене протоколом від 08.06.2021р. за №9 (52), з додатком в частині відмови РО «ВДНЗ «ТХІ» в акредитації за спеціальністю 041 «Богослов`я» освітньої програми «Богослов`я» (ID у ЄДЕБО 35633) за першим рівнем вищої освіти Бакалавр;

- зобов`язати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформацію про акредитацію РО «ВДНЗ «ТХІ» в акредитації за спеціальністю 041 «Богослов`я» освітньої програми «Богослов`я» (ID ЄДЕБО 35633) за першим рівнем вищої освіти Бакалавр згідно з складеним ГО « Євангельська акредитаційна теологічна асоціація» Акредитаційним висновком №7 за наслідками проведення акредитаційної експертизи освітньо-професійної програми «Богослов`я» РО «ВДНЗ «ТХІ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, яке оформлене протоколом від 08.06.2021р. №9 (52), про відмову РО «ВДНЗ «ТХІ» в акредитації за спеціальністю 041 «Богослов`я» освітньої програми «Богослов`я» (ID ЄДЕБО 35633) за першим рівнем вищої освіти Бакалавр є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято нелегітимним складом відповідача та на підставі експертного висновку, складеного неповноважним складом галузевої експертної ради.

Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та мотивовано просив відмовити у їх задоволенні.

18.03.2022р. розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 змінено підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022р. справа № 540/8157/21 прийнята до провадження Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року (ухваленим в порядку письмового провадження) у задоволенні адміністративного позову РО «ВДНЗ «ТХІ» - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, РО «ВДНЗ «ТХІ» 09.01.2023р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2022р. та прийняти нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, апелянт звернув увагу на те, що відповідно до чинного законодавства повноважний склад галузевої експертної ради відповідача формується у складі від 9 до 15 членів, однак галузева експертна рада з галузі знань «Богослов`я» протиправно була сформована у складі 7 осіб. Як наслідок, її експертний висновок також не може вважатися законним.

Склад самого відповідача відповідно до висновку Верховного Суду про порушення процедури конкурсного відбору сформований також з порушенням норм чинного законодавства.

Також, при складанні звіту члени експертної групи оцінювали освітню програму РО «ВДНЗ «ТХІ», керуючись власними релігійними (конфесійними) принципами і цінностями. На час розгляду питання про акредитацію позивача був відсутній державний стандарт відносно рівня спеціалізації «Богослов`я». Відмінність же у релігійних поглядах та особливостях віросповідання, призвели до непоґрунтованого заниження оцінки по критеріях, оскільки члени експертної групи не врахували особливості світоглядних і богословських цінностей закладу, який акредитували.

Окрім того, позивач, аналогічно доводам, наведеним в адміністративному позові, послався на експертний висновок Громадської організації «Євангельська акредитаційна теологічна асоціація», як на підставу обґрунтованості підстав для здійснення акредитації.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою РО «ВДНЗ «ТХІ» та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.02.2023р.

24.01.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні представник РО «ВДНЗ «ТХІ» (апелянта) підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача не визнав та наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, а також виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - РО «ВДНЗ «ТХІ» у травні 2019р. отримав державну ліцензію на освітню програму «Бакалавр богослов`я».

РО «ВДНЗ «ТХІ» є закладом вищої освіти, внесеним до Реєстру суб`єктів освітньої діяльності.

16.03.2021р. РО «ВДНЗ «ТХІ» звернулася до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для акредитації освітньої програми «Бакалавр» 041 «Богослов`я». До заяви позивач додав наступні документи: освітню програму, відомості про самооцінювання освітньої програми, рецензії на відгуки роботодавців.

18.03.2021р. відповідач своїм наказом призначив експертну групу для проведення акредитаційної експертизи у віддаленому (дистанційному) режимі за спеціальністю «Богослов`я» освітньої програми «Богослов`я» за першим рівнем вищої освіти в РО «ВДНЗ «ТХІ» у персональному складі: Дуда Н.М., доктор філософії з богослов`я (ЗВО Український католицький університет), керівник експертної групи; Нікульчев М.О., доктор богословських наук (Державний ВНЗ Донецький НТУ); Жук А.В. (Івано-Франківська академія Івана Золотоустого), здобувач вищої освіти.

Експертна група склала звіт в якому зробила висновок, що освітня програма РО «ВДНЗ «ТХІ» відповідала Критеріям за наступними рівнями відповідності: рівень «F» за критеріями 1 і 2, рівень «Е» за критеріями 3,4,9, рівень «В» за критеріями 5 і 8, критерій 10 не застосовується.

За результатами акредитаційної експертизи відповідач відмовив позивачу в акредитації.

19.05.2021р. галузева експертна рада на своєму засіданні (справа №0558/АС-21) зробила висновок про те, що освітня програма відповідає критеріям за тими ж рівнями відповідності, що зазначені в звіті експертної групи, а тому галузева експертна рада рекомендувала відповідачу ухвалити рішення про відмову в акредитації освітньої програми Богослов`я.

Галузева експертна рада Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в галузі знань 04 «Богослов`я» розглядала на засіданні матеріали акредитаційної справи за №0558/АС-21 щодо акредитації освітньої програми позивача у наступному складі: Горяча М.С. - голова (ЗВО Український католицький університет), Христокін Г.В. - заступник голови (Університет державної фіскальної служби України), Шкрібляк М.В. (Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича), ОСОБА_1 (Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара), ОСОБА_2 (Київський університет ім. Бориса Грінченка), ОСОБА_3 (Київська православна богословська академія), ОСОБА_4 (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка / Київський центр Українського католицького університету).

08.06.2021р. відповідач прийняв рішення про відмову в акредитації освітньої програми.

25.08.2021р. позивач звернувся до Євро-Азійської акредитаційної асоціації з проханням надати незалежний висновок щодо акредитації освітньої програми «Богослов`я» за критеріями, визначеними Положенням про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.

Для дослідження поставленого питання Громадська організація «Євангельська акредитаційна теологічна асоціація», як форма юридичного супроводу Євро-Азіатської акредитаційної асоціації євангельських навчальних закладів утворила експертну групу у складі: Хром`яка М.В., кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.14 «Богослов`я»; Зигаленка О.В., доктора служіння (D.Mm.), керівника відділу акредитації Євро-Азіатської акредитаційної асоціації євангельських навчальних закладів; Дятлика Т.М., регіонального директора з розвитку вищої богословської освіти в Східній Європі та Центральній Азії, «Overseas Council - United World Mission», голови правління ГО «ЄАТА.

24.11.2021р. ГО «ЄАТА» складено Акредитаційний висновок №7 за наслідками проведення акредитаційної експертизи освітньо-професійної програми «Богослов`я» РО «ВДНЗ «ТХІ».

Акредитаційна експертиза проведена на підставі: освітньо-професійної програми Богослов`я, яка розміщена на офіційному веб-сайті ТХІ (https://tci.org.ua/) та в системі акредитаційної справи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (https://puhSic.naqa.gov.ua/); відомостей про самооцінювання освітньо-професійної програми, положень, порядків, інструкцій, робочих програм навчальних дисциплін, а також інших документів, що стосуються забезпечення освітнього процесу та розміщені на офіційному веб-сайті ТХІ (https://tci.org.ua/); відео-зустрічей з керівництвом, викладачами, а також студентами ТХІ, огляду матеріально-технічної бази; звіту експертної групи і висновку галузевої експертної ради відповідача, завантажених до системи акредитаційної справи (https://public.naqa.gov.ua/).

Загальний висновок ГО «ЄАТА» за наслідками проведення акредитації освітньо-професійної програми Богослов`я ТХІ: Акредитувати на підставі встановлених рівнів відповідності за кожним критерієм:

Критерій 1. Проектування та цілі освітньої програми - рівень «А»;

Критерій 2. Структура та зміст освітньої програми - рівень «В»;

Критерій 3. Доступ до освітньої програми і визнання результатів навчання - рівень «В»;

Критерій 4. Навчання і викладання за освітньою програмою - рівень «В»;

Критерій 5. Контрольні заходи, оцінювання здобувачів вищої освіти, академічна доброчесність - рівень «В»;

Критерій 6. Людські ресурси - рівень «В»;

Критерій 7. Освітнє середовище та матеріальні ресурси - рівень «А»;

Критерій 8. Внутрішнє забезпечення якості освітньої програм - рівень «В»;

Критерій 9. Прозорість та публічність - рівень «А».

Отже, незалежною акредитаційною установою встановлено, що освітня програма позивача відповідає критеріям на рівні «А» і «В», а тому має бути акредитована.

Не погоджуючись із правомірністю винесеного Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти вказаного вище рішення, оформленого протоколом від 08.06.2021р. №9 (52), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, як наслідок, відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правове регулювання оспорюваних РО «ВДНЗ «ТХІ» питань щодо акредитації освітньої програми визначено Законом України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII, Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. №1556-VII та «Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» (затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 11.07.2019р. №977).

За змістом ст.44 Закону №2145-VIII, акредитацією освітньої програми вважається оцінювання освітньої програми на предмет її відповідності стандарту освіти, а також спроможності закладу освіти забезпечити досягнення здобувачами освіти передбачених в освітній програмі результатів навчання.

Акредитація освітньої програми є добровільною і проводиться за ініціативою закладу освіти.

Пунктом 5 Розділу І Положення №977 передбачено, що метою акредитації є: встановлення відповідності якості освітньої програми та освітньої діяльності за цією програмою визначеним цим Положенням критеріям; допомога закладам вищої освіти у визначенні сильних і слабких сторін освітньої програми та освітньої діяльності за цією програмою; надання усім заінтересованим сторонам інформації про якість освітньої програми і освітньої діяльності за освітньою програмою; посилення довіри до вищої освіти в Україні; сприяння інтеграції українських закладів вищої освіти до Європейського простору вищої освіти.

У відповідності до п.7 вказаного Розділу, Критерії застосовуються закладом вищої освіти для підготовки відомостей про самооцінювання, а також Національним агентством, його галузевими експертними радами та експертами під час проведення акредитації.

Як визначено ст.25 Закону №1556-VII, заклад вищої освіти, який бажає акредитувати освітню програму, подає до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої програми та освітньої діяльності за такою програмою вимогам та критеріям, встановленим Положенням про акредитацію.

Протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за результатами акредитаційної експертизи приймає рішення про акредитацію, умовну (відкладену) акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми. Рішення щодо акредитації освітньої програми приймається на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради і вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про акредитацію освітньої програми Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти видає закладу вищої освіти відповідний сертифікат.

Згідно з п.6 розділу ІІ Положення №977, упродовж п`яти робочих днів із дня реєстрації заяви про проведення акредитації відповідно до цього Положення призначається склад експертної групи, яка проводить акредитаційну експертизу, визначається строк її роботи, у тому числі дати виїзду експертної групи до відповідного закладу вищої освіти і кінцевий термін подання звіту експертної групи.

Одночасно визначається працівник секретаріату Національного агентства, відповідальний за супроводження акредитаційної експертизи та підготовку методичних рекомендацій для експертів перед їхнім виїздом до закладу вищої освіти.

Експертна група для проведення акредитаційної експертизи освітньої програми формується в складі керівника та двох експертів, у тому числі одного експерта з числа здобувачів вищої освіти. Вимога щодо включення до складу експертної групи експерта з числа здобувачів вищої освіти не розповсюджується на випадки акредитації освітніх програм за галуззю знань 25 «Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону».

У разі одночасної акредитації двох чи більше освітніх програм у межах однієї спеціальності або міждисциплінарних освітніх програм склад експертної групи може бути розширений, але не більше ніж на одного експерта для одної програми.

Так, наказ про призначення експертної групи надсилається керівнику закладу вищої освіти, програма якого акредитується, а також гаранту відповідної освітньої програми. За обґрунтованою заявою закладу вищої освіти, зокрема, у разі наявності конфлікту інтересів або обставин, які дають підстави для обґрунтованого припущення про упередженість експерта, останній може бути відкликаний зі складу експертної групи з одночасною заміною на іншого експерта.

Акредитаційна експертиза передбачає:

1) вивчення експертною групою відомостей про самооцінювання, доданих до них матеріалів, а також усіх інших матеріалів та інформації, що стосується освітньої програми і діяльності закладу вищої освіти за цією програмою;

2) виїзд експертної групи до закладу вищої освіти з метою уточнення фактів, які вказані у відомостях про самооцінювання, опитування представників заінтересованих сторін про освітню програму та діяльність закладу вищої освіти за цією програмою, формування рекомендацій щодо вдосконалення якості освітньої діяльності за цією програмою;

3) складання звіту про результати акредитаційної експертизи (п.п.7-9 розділу ІІ Положення №977).

За приписами п.п.13,15,19 Розділу ІІ Положення №977, за результатами вивчення відомостей про самооцінювання та інформації, зібраної під час виїзду до закладу вищої освіти, експертна група складає обґрунтований звіт про результати акредитаційної експертизи.

Звіт подається керівником експертної групи до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не пізніше ніж за десять робочих днів після завершення роботи безпосередньо в закладі вищої освіти в електронному вигляді. Секретаріат Національного агентства впродовж двох робочих днів надсилає звіт в електронному вигляді керівнику закладу вищої освіти.

Акредитаційна справа та проект експертного висновку розглядаються на засіданні ГЕР, яке ухвалює одне з рішень: 1) про схвалення експертного висновку ГЕР і направлення акредитаційної справи на розгляд Національного агентства; 2) про подання агентству обґрунтованої пропозиції щодо призначення повторної акредитаційної експертизи.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Положення №977, експертний висновок ГЕР або ж пропозиція щодо призначення повторної акредитаційної експертизи розглядається на засіданні Національного агентства.

Як передбачено п.2 розділу ІІІ Положення №977, у разі згоди з пропозицією, що міститься в експертному висновку ГЕР, Національне агентство ухвалює одне з рішень, передбачених пунктами 3-4 цього розділу.

Рішення про акредитацію освітньої програми ухвалюється за умов, якщо освітня програма відповідає всім критеріям за рівнями «A» або «B».

Якщо відповідність за рівнем «A» встановлено щодо п`яти і більше критеріїв, рішення про акредитацію освітньої програми ухвалюється з визначенням «зразкова».

Рішення про умовну (відкладену) акредитацію ухвалюється, якщо встановлено відповідність за рівнем «Е» щодо одного або двох критеріїв і за жодним із критеріїв не встановлено відповідності за рівнем «F».

За приписами п.4 розділу ІІІ Положення №977, рішення про відмову в акредитації ухвалюється, якщо принаймні за одним критерієм встановлено відповідність за рівнем «F» або ж встановлено відповідність за рівнем «E» щодо трьох і більше критеріїв.

У разі прийняття рішення про відмову в акредитації заклад вищої освіти може подати документи для акредитації цієї самої освітньої програми відповідно до процедури, викладеної в цьому Положенні, наступного навчального року. У такому разі експертна група зобов`язана підтвердити, що недоліки, виявлені під час попередньої акредитаційної експертизи, усунуто.

Отже, судом першої інстанції цілком вірно зазначено, що засідання Національного агентства, до складу якого входять 23 особи (ч.1 ст.19 Закону №1556-VII), є завершальною стадією акредитації освітньої програми і саме на підставі рішення відповідача закладам видаються сертифікати про акредитацію.

У разі відмови в акредитації, або прийняття рішення про умовну акредитацію сертифікати про акредитацію не видаються.

Як встановлено з матеріалів справи, склад діючого на час прийняття оскаржуваного у цій справі рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2018р. 1063-р.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №1556-VII, засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин його членів. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Національного агентства з якості вищої освіти.

Галузеві експертні ради Національного агентства формуються у складі від 9 до 15 членів на строк не більше ніж три роки з осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менше п`яти років, крім представників органів студентського самоврядування. До складу галузевих експертних рад можуть входити представники держави, роботодавців, їх організацій та об`єднань, професійних асоціацій, закладів вищої освіти усіх форм власності, наукових установ, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, представників органів студентського самоврядування, міжнародних експертів. Порядок висунення кандидатур і обрання членів галузевих експертних рад та положення про них затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від повного складу галузевої експертної ради Національного агентства (ст.21 Закону №1556-VII).

Розділом III «Положення про ГЕР» визначено порядок формування і склад ГЕР.

До складу ГЕР у межах кількісного складу, визначеного цим Положенням, можуть входити: науково-педагогічні, наукові працівники закладів вищої освіти, наукових установ, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук; представники органів студентського самоврядування; представники роботодавців, їхніх організацій, об`єднань, професійних асоціацій (п.6 Положення).

Згідно з п.п.8,9 «Положення про ГЕР», члени ГЕР обираються за результатами конкурсу, який проводиться у порядку, встановленому Національним агентством. Персональний склад ГЕР і зміни до нього затверджується рішенням Національного агентства. Строк повноважень ГЕР становить 3 роки. Особа, обрана до складу ГЕР за результатами проміжного конкурсу, здійснює повноваження до завершення строку повноважень відповідної ГЕР. У разі зміни кількісного складу, реорганізації або ліквідації ГЕР Національне агентство одночасно приймає рішення про зміну персонального складу відповідних ГЕР. При прийнятті відповідного рішення можуть враховуватися результати конкурсу. Персональний склад усіх ГЕР оприлюднюється на офіційному веб сайті Національного агентства.

У відповідності до п.17 «Положення про ГЕР», засідання ГЕР є повноважним за умови участі в його роботі не менше 2/3 дійсного складу ГЕР.

При цьому, «Положенням про ГЕР» розділено поняття дійсний і повний склад ГЕР та вказано, що дійсний - це склад, що обраний на конкурсних умовах, у той час як повним складом вважається затверджений кількісний склад ГЕР, зазначений у додатку 1 до «Положення про ГЕР».

Додатком 1 до цього ж Положення визначено перелік галузевих експертних рад Національного агентства, а також загальний кількісний склад кожної окремо ГЕР. Відповідно до зазначеного додатку загальний кількісний склад ГЕР з галузі знань 04 «Богослов`я» затверджений у кількості 9 осіб.

Так, як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами даної справи, 08.06.2021р. на засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти були присутніми 7 членів Національного агентства, що в будь-якому разі складає 2/3 від його повного складу та, зокрема, свідчить про «повноважність» її складу (проведеного засідання).

Що ж стосується обґрунтованості спірного рішення відповідача, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ч.5 ст.9 Закону №1556-VII, заклади вищої освіти (наукові установи) самостійно розробляють і затверджують освітні програми з урахуванням вимог до відповідного рівня вищої освіти, встановлених законодавством та стандартами вищої освіти.

А згідно з ч.ч.1,2 ст.10 цього Закону, стандартом вищої освіти є сукупність вимог до освітніх програм вищої освіти, які є спільними для всіх освітніх програм у межах певного рівня вищої освіти та спеціальності. Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій.

Як вже зазначалося вище, акредитацією освітньої програми вважається оцінювання якості освітньої програми та освітньої діяльності закладу вищої освіти за цією програмою на предмет відповідності стандарту вищої освіти, спроможності виконання вимог стандарту, а також досягнення заявлених у програмі результатів навчання відповідно до критеріїв оцінювання якості освітньої програми, наведених у додатку до Положення №977.

Зі змісту відповідного Додатку до Положення №977 слідує, що обов`язковими умовами для акредитації є відповідність освітньої програми та освітньої діяльності закладу вищої освіти за цією освітньою програмою наступним критеріям: 1) проектування та цілі освітньої програми; 2) структура та зміст освітньої програми; 3) доступ до освітньої програми та визнання результатів навчання; 4) навчання і викладання за освітньою програмою; 5) контрольні заходи, оцінювання здобувачів вищої освіти та академічна доброчесність; 6) людські ресурси; 7) освітнє середовище та матеріальні ресурси; 8) внутрішнє забезпечення якості освітньої програми; 9) прозорість і публічність; 10) навчання через дослідження.

Одночасно слід зазначити, що у цьому Додатку чітко закріплено, що за відсутності затвердженого «стандарту вищої освіти» за відповідною спеціальністю та рівнем вищої освіти програмні результати навчання мають відповідати вимогам Національної рамки кваліфікацій для відповідного кваліфікаційного рівня.

Разом із тим, як видно з матеріалів справи, 17.11.2020р. Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти було затверджено «Рекомендації щодо застосування критеріїв оцінювання якості освітньої програми».

Так, у п.1.4. Розділу II цих Рекомендацій зазначається, що у випадку, коли за певною спеціальністю та рівнем вищої освіти стандарт вищої освіти відсутній, оцінюється, наскільки визначені ЗВО програмні результати навчання відповідають дескрипторам Національної рамки кваліфікацій для відповідного кваліфікаційного рівня».

Таким чином, відсутність стандарту вищої освіти, у розглядуваному випадку, жодним чином не свідчить, що у відповідача виникає беззаперечний обов`язок прийняти лише позитивне рішення про акредитацію тієї чи іншої освітньої програми.

Колегія суддів наголошує, що суд, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства відносно перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Системний аналіз положень КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні «ефективності» державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Цей принцип заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Тобто, при розгляді по суті спору у подібних справах, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, адже суд не є спеціалізованою установою у відповідній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевіряти лише законність спірного рішення (висновку) лише в межах дотримання процедури прийняття такого рішення (висновку).

У контексті викладеного, слід звернути увагу і на положення ч.3 ст.44 Закону №2145-VIII, за змістом яких, освітня програма відповідного рівня освіти акредитується органом із забезпечення якості освіти, визначеним спеціальним законом, та/або акредитованими громадськими фаховими об`єднаннями або ж іншими акредитованими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти.

Саме Національному агентству надано повноваження, зокрема, щодо проведення акредитації освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, а також проведення інституційної акредитації, про що свідчить ст.18 Закону №1556-VII.

За приписами ч.8 ст.25 цього ж Закону, в Україні визнаються сертифікати про акредитацію освітніх програм, виданих іноземними акредитованими агентствами чи агентствами забезпечення якості вищої освіти, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 р. №554-р був затверджений «Перелік іноземних акредитаційних агентств та агентств із забезпечення якості вищої освіти, які видають сертифікати про акредитацію освітніх програм, що визнаються в Україні». Однак, варто наголосити на тому, що серед даного переліку відсутні Євро-Азійська акредитаційна асоціація, Громадська організація «Євангельська акредитаційна теологічна асоціація», а тому і їхні висновки, відповідно до вимог чинного законодавства, не мають правових наслідків у цьому спорі.

Наведене вище і було цілком обґрунтовано враховано судом попередньої інстанції під час розгляду даної справи.

При цьому, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, вважає безпідставними посилання РО «ВДНЗ «ТХІ» на постанову Верховного Суду від 13.10.2021р. у справі №640/21854/18, як на підставу для скасування рішення відповідача, оскільки обраний судом касаційної інстанції спосіб захисту прав позивача у вищевказаній справі не є підставою для автоматичної переоцінки рішення, що прийняте Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти з моменту затвердження його складу, або ж для перегляду відповідних правовідносин, учасником яких був відповідач.

Зі змісту ч.1 ст.55 Конституції України, та ч.1 ст.5 КАС України та п.17 «Порядку оскарження рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» (затв. рішенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 21.05.2019р. №5) випливає те, що рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються протиправними із ініціативи заінтересованих осіб адміністративним судом, тобто в судовому порядку.

Таким чином, ненормативні правові акти відповідача, які є актами одноразового застосування та вичерпали свою дію фактом їхнього виконання (що фактично і відбулося у даному випадку), не можуть бути скасовані або змінені після їхнього виконання, у тому числі судом, оскільки інший підхід до оцінки правових наслідків скасування рішень, якими обрано та затверджено персональний склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, призвів би до порушення принципу юридичної визначеності та балансу публічних і приватних інтересів, що є неприпустимим.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з положеннями ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, окрім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок стосовно доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача (апелянта) щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та суб`єктивній думці останнього.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а окрім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Релігійної організації «Вищий духовний навчальний заклад «Таврійський християнський інститут» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 28.02.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко