Постанова

від 01.03.2023 по справі 813/334/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 813/334/17

адміністративне провадження № К/9901/5303/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 (суддя Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 (головуючий суддя Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі №813/334/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (далі - позивач, скаржник, Товариство, ТОВ «Яблуневий Дар») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2016 №0002531409, №0002541409.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка ініційована та проведена працівниками відповідача протиправно, оскільки в зверненні до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Яблуневий Дар» подано завідомо неправдиву інформацію про те, що останнє перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДФС, що не відповідає дійсності. Позивач зазначав, що факти, викладені в акті перевірки, є недостовірними, оскільки частина кримінальних проваджень, на які посилається відповідач як на доказ порушення податкового законодавства позивачем, закриті. Крім цього, рішення контролюючих органів, якими скасовувались свідоцтва платників спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та свідоцтва платника податку на додану вартість, а також податкові повідомлення-рішення, які надсилались контрагентам позивача, скасовані. Просив позов задовольнити повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, позов задоволено повністю.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Подільська фруктова компанія», ТОВ «Агродім-Захід», ТОВ «НФК Трейд», ПАТ «Новоушицький консервний завод», ТОВ «Нокс-2», ТОВ «Агертрейд» фактично проведені та належним чином документально оформлені. Вказали на те, що, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався лише на податкову інформацію, зокрема, відомості з кримінальних проваджень та листи сільських рад, які стосуються можливих порушень контрагентами позивача по ланцюгу постачання, однак не здійснив аналіз суті та наслідків таких господарських операцій. При цьому суди визнали необґрунтованими доводи позивача про незаконність проведеної контролюючим органом перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на залишення судами поза увагою доводів про те, що контрагенти ТОВ «Яблуневий Дар» самостійно не вирощували та не придбавали сільськогосподарські товари в об`ємах, реалізованих позивачу, тобто господарські операції були лише оформлені документально без їх виконання. Також судами не надано належної правової оцінки обставинам, встановленим у кримінальних провадженнях відносно певних контрагентів та самого позивача, які підтверджують порушення ними вимог податкового законодавства. Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити судові рішення без змін, оскільки судами правильно встановлено всі обставини справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято законні і обґрунтовані рішення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2016 у справі №761/35449/16-к відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Яблуневий Дар» з питань своєчасності, повноти нарахування, сплати податків і зборів при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Подільська фруктова компанія», ТОВ «Агродім Захід», ТОВ «НФК Трейд», ПАТ «Новоушицький консервний завод», ТОВ «НОКС-2», ТОВ «Агертрейд» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 26.10.2016 №1789/28-10-14-01/32475074, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України шляхом завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 35 199 267 грн, що мало наслідком заниження податку на додану вартість на 7 116 839 грн та завищення залишку від`ємного значення, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 28 082 428 грн.

Зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками ТОВ «Подільська фруктова компанія», ТОВ «Агродім Захід», ТОВ «НФК Трейд», ПАТ «Новоушицький консервний завод», ТОВ «НОКС-2», ТОВ «Агертрейд» з огляду на відсутність підтвердження придбання та/або виробництва цими контрагентами товарів, реалізованих Товариству.

Заперечення позивача на акт перевірки залишені відповідачем без задоволення, а висновки акта - без змін.

Податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

№0002531409 від 17.11.2016, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень місяць 2015 року в розмірі 28 082 428 грн;

№0002541409 від 17.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання із податку на додану вартість в розмірі 10 675 259 грн., в тому числі 7 116 839 грн - грошове зобов`язання та 3 558 420 грн - штрафні (фінансові) санкції.

За результатом оскарження цих рішень в адміністративному порядку Державна податкова служба України рішенням від 16.01.2017 №868/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ТОВ «Яблуневий Дар» залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

В подальшому позивач оскаржив зазначені рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації Товариство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для нарахування податкового кредиту також необхідними умовами є наявність у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Яблуневий Дар» у відповідності до укладених договорів придбавало у ТОВ «Подільська фруктова компанія», ТОВ «Агродім-Захід», ТОВ «НФК Трейд», ПАТ «Новоушицький консервний завод», ТОВ «Нокс-2», ТОВ «Агертрейд» сільськогосподарську продукцію (фрукти, ягоди, овочі), соки концентровані, промислові товари, послуги оренди обладнання, а також реалізувало вказаним підприємствам обладнання, насіння, продукцію; надавало послуги зберігання, переробки; ремонту та обслуговування виробничого обладнання, що підтверджується належно оформленими первинними документами.

Транспортування вказаної продукції здійснювалось із залученням перевізника - ТОВ «Танк-Транс», який перевозив її на склад (виробництво) ТОВ «Яблуневий Дар». В подальшому позивач з використанням придбаних товарів, послуг здійснював виготовлення готової продукції та реалізовував її споживачам.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні докази: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, акти списання сировини у виробництво, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, документи щодо випуску готової продукції, договори оренди контрагентами земельних ділянок та багаторічних насаджень.

Відповідач наполягав на нереальності вказаних господарських операцій, мотивуючи такі доводи тим, що для встановлення здійснення операцій щодо вирощування та збору урожаю сільськогосподарської продукції контрагентами ТОВ «Яблуневий Дар» СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ ДФС скерувала запити у відповідні сільські ради за місцезнаходженням земельних ділянок, які використовувались для вирощування та збору урожаю, запити в податкові органи для проведення зустрічних звірок. За результатами отриманих відповідей та матеріалів податкової інформації, інформації з кримінальних проваджень встановлено, що контрагенти Товариства орендували у фізичних та юридичних осіб земельні ділянки, багаторічні насадження, проте не підтверджено факту вирощування яблунь, вишень, малини, полуниці, збору врожаю іншої сільськогосподарської продукції, частина ділянок взагалі відносилась до ріллі, пасовиськ, сінокосів; до того ж земельні ділянки, насадження знаходяться в занедбаному стані, без врожайності на території окремих сільських рад; також аналізом зареєстрованих податкових накладних встановлено, що певні контрагенти не придбавали товари для їх подальшої реалізації у відповідних обсягах або ж придбаний товар не відповідає номенклатурі реалізованого; рішеннями контролюючих органів за місцем реєстрації контрагентів анульовано реєстрацію платника спеціального режиму оподаткування з ПДВ у сфері сільськогосподарського виробництва, анульовано свідоцтва платника ПДВ.

Водночас під час розгляду справи судами попередніх інстанцій враховано наступне.

Відповідно до повідомлення Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України кримінальне провадження №32015140000000184, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11.09.2015 за матеріалами ОУ ГУ ДФС у Львівській області щодо порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ «Агродім-Захід» за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, закрите 22.07.2016 за відсутністю події злочину. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2016 у справі №813/6304/15, яка набрала законної сили, скасовано рішення Городоцької ОДПІ про виключення ТОВ «Агродім Захід» з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування. Також матеріали справи містять лист Городоцької ОДПІ від 19.10.2016, яким повідомлено, що вказаному товариству відновлено статус платника ПДВ як суб`єкта спеціального режиму оподаткування.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2015 у справі №822/5883/15, яка набрала законної сили, скасовано рішення Христинівської ОДПІ про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Подільська фруктова компанія». Згідно з довідкою зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо господарських відносин з ТОВ «Подільська фруктова компанія» за період з 01.07.2015 по 31.08.2015, проведеною 18.09.2015 ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС Закарпатської області, контролюючий орган встановив, що дане товариство орендувало багаторічні насадження у ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.08.2016 у справі №465/4643/16-к звільнено директора ТОВ «Подільска фруктова компанія» від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати ПДВ в вересні 2015 році під час реалізації яблук ТОВ «Яблуневий Дар», у зв`язку з відшкодуванням заподіяної шкоди. При цьому, з вказаної ухвали вбачається реальність здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Вказані докази у своїй сукупності, на переконання судів, свідчать про те, що інформація, на яку посилається відповідач в акті про результати перевірки станом на час її проведення не відповідала дійсності.

Щодо посилань відповідача на довідки, видані сільськими радами, які на думку відповідача, підтверджують безтоварність операцій, суди попередніх інстанцій зазначили, що до компетенції сільських рад та їх голів не входить дослідження врожайності земельних ділянок. Крім цього, інформація, наведена у даних довідках, є суперечливою та не може бути достатньою підставою спростування товарності господарських операцій позивача.

Судами враховано і те, що висновки відповідача щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «НФК Трейд», ПАТ «Новоушицький консервний завод», ТОВ «Нокс-2», ТОВ «Агертрейд» ґрунтуються виключно на податковій інформації про невідповідність обсягів придбаних у інших постачальників і реалізованих позивачу товарів та/або наявність суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання, які мають ознаки ризикової господарської діяльності.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, що проведені (оформлені) з контрагентами, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Подільська фруктова компанія», ТОВ «Агродім-Захід», ТОВ «НФК Трейд», ПАТ «Новоушицький консервний завод», ТОВ «Нокс-2», ТОВ «Агертрейд», оскільки останні фактично відбулись та є реальними, що підтверджено належними доказами.

До того ж, суд першої інстанції 28.04.2017 ухвалою витребував від слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС (який є структурним підрозділом відповідача) належним чином засвідчені копії документів та інформації щодо: отриманих від Міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків ДФС про порушення податкового законодавства ТОВ «Яблуневий Дар» під час взаємовідносин в 2015 році з ТОВ «Подільська фруктова компанія», ТОВ «Агродім Захід», ТОВ «НФК Трейд», ПАТ «Новоушицький консервний завод», ТОВ «Нокс-2», ТОВ «Агертрейд» та інших доказів, зібраних в ході розслідування кримінального провадження №32016100110000182, які використовувались ревізорами при складенні акта перевірки №1789/28-10-14-01/32475074 від 26.10.2016; наявності в кримінальному провадженні №32016100110000182, внесеному до ЄРДР 06.09.2016 документів, які свідчать про умисні дії службових осіб ТОВ «Яблуневий Дар» впродовж січня - грудня 2015 року з метою штучного формування податкового кредиту шляхом включення до декларацій з ПДВ неправдивих відомостей про обсяги придбаних овочів та фруктів у ТОВ «Подільська фруктова компанія», ТОВ «Агродім Захід», ТОВ «НФК Трейд», ПАТ «Новоушицький консервний завод», ТОВ «Нокс-2», ТОВ «Агертрейд» на підставі підроблених первинних фінансово-господарських документів, в результаті чого умисно ухилились від сплати податків.

Проте, вказана ухвала суду залишилась без виконання, тобто контролюючий орган не виконав покладеного на нього законодавством обов`язку доказування.

Відповідачем не підтверджено невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, податкова інформація щодо контрагентів сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. В той же час у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок, що долучені Товариством документи підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, зв`язок між фактом надання послуг (поставок товару) і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість відображення їх результатів у бухгалтерській та податкові звітності.

Суди також дійшли правильного висновку, що правовідносини контрагентів у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують вищезазначених висновків судів, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи. Водночас, за змістом частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України скасування або зміна рішення можлива лише за умови ухвалення незаконного рішення, чого в даному випадку не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер