Постанова

від 23.02.2023 по справі 206/3232/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2695/23 Справа № 206/3232/20 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 206/3232/20

Номер провадження 22-ц/803/2695/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Паромової О.О.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М., Центральна адміністрація Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства «Восток-2» на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року головуючого судді Ханієвої Ф.М. зі складанням повного тексту судового рішення 09 грудня 2021 року по цивільній справі про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на частку спадкового майна як обов`язкової частки,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої онуки та малолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М., Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на частку спадкового майна як обов`язкової частки.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є бабусею неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до закону, вона має повноваження на здійснення захисту прав та інтересів у суді своєї неповнолітньої онуки та малолітніх онуків. Так, батьками її онуків є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько її онуків ОСОБА_6 , який за життя склав заповіт та на випадок своєї смерті зробив розпорядження, за яким заповів матері її онуків ОСОБА_5 частку у розмірі 100% статутного капіталу (корпоративні права) Приватного підприємства «Восток-2» (далі - ПП «Восток-2»), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згодом 25 листопада 2016 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. видала відповідачу ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером № 1861 після смерті ОСОБА_6 . Спадщина складається з частки у розмірі 100% статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2», яке належало спадкодавцю.

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив. Так, на час смерті спадкодавця ОСОБА_6 його дітям було десять та по сім років, тобто, вони були малолітніми, та відповідно до ст. 1241, ч. 4 ст. 1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_6 , мають право на обов`язкову частку у спадщині. Тому, позивач з метою захисту прав онуків звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. з проханням внести зміни до спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з неврахуванням обов`язкової частки дітей спадкодавця, які були малолітніми на час його смерті. Однак, нотаріус усно пояснила, що внести відповідні зміни можна лише за згодою всіх спадкоємців. При цьому, коли позивач звернулась до відповідача з проханням прийти до нотаріуса для можливості внесення відповідних змін до свідоцтва про право на спадщину, то вона вважала, що не порушує права своїх дітей та була згодна на перерозподіл спадщини лише у разі визнання судом такого права її дітей на отримання обов`язкової частки у спадщині. Отже, позивач вважає, що права її онуків можуть бути захищені лише у судовому порядку та вони мають право на обов`язкову частку у спадщині у розмірі по 1/8 частині статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2».

З огляду на викладене, з урахуванням уточненням позовних вимог, просила: -визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що було видано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. 25 листопада 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1861 на ім`я ОСОБА_5 на 3/8 частини статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2»;- визнати за ОСОБА_2 право власності на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/8 частини статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2»;- визнати за ОСОБА_4 право власності на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/8 частини статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2»; - визнати за ОСОБА_3 право власності на обов`язкову частку у спадщин, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/8 частини статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2».

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,- задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що було видано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 25 листопада 2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 1861, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в частині розміру спадщини, яка складається з 3/8 часток статутного капіталу ПП «Восток-2». Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом як обов`язкова частка у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/8 частку статутного капіталу ПП «Восток-2»; визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом як обов`язкова частка у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/8 частку статутного капіталу ПП «Восток-2»; визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом як обов`язкова частка у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/8 частку статутного капіталу ПП «Восток-2». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПП «Восток-2», як особа ,яка не брала участі у справі, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначаючи, що судом першої інстанції не було залучено до участі у розгляді справи ПП «Восток-2» та вирішено питання про його права. Вказано, що позов подано ОСОБА_1 , яка не мала жодних процесуальних підстав, передбачених ст.ст. 47,58,59 ЦПК України звертатися із позовом до суду та не мала жодного відношення до цивільних правовідносин щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині статутного капіталу ПП «Восток-2». Крім того, зазначено, що рішенням суду від 29 червня 2016 року встановлено дійсність та законність заповіту ОСОБА_6 , тому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні незаконно знехтував преюдиційним фактом, встановленим рішенням суду, що набрало законної сили, згідно якого спадкоємцем за заповітом корпоративних прав з 100% частки у статутному капіталі ПП «Восток» є ОСОБА_5 , а неповнолітні діти останньої до корпоративних прав ПП «Восток-2» не мають та не мали жодного відношення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ПП «Восток-2» залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року - залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПП « Восток-2» адвокат Єлькін В.Б. підтримав доводи апеляційної скарги . Представник позивача ОСОБА_1 ,яка діє в інтересах неповнолітніх онуків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Гапонец А.А. просила закрити апеляційне провадження,оскільки ПП «Восток-2» не є суб'єктом спірних спадкових правовідносин та судовим рішенням питання про права,свободи,інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

У судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.,представник Центральної адміністрації Дніпровської міської ради не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом отримання судових повісток ,про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення,шляхом отримання смс- повідомлення та судової повістки на електронну адресу ( т. 3 а.с.186187,189,190,191).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПП «Восток-2» та представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 грудня 2022 року у цій справі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом РАЦС Кіровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська 28 квітня 2004 року.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до копій свідоцтв про народження серії №128178 від 10 березня 2004 року, серії НОМЕР_2 від 23 серпня 2007 року та серії НОМЕР_3 від 23 серпня 2007 року.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно відділом РАЦС Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська 09 листопада 2001 року, позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 та відповідно бабусею неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

За життя, ОСОБА_6 19 серпня 2014 року склав заповіт, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. за реєстровим №1395, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження та заповів у власність ОСОБА_5 , в тому числі, частку у розмірі 100% (сто відсотків) статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2» (код ЄДРПОУ 20258290).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

Згідно повної копії спадкової справи № 206/3232/20, заведеної після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., із заявами про прийняття спадщини звернулись 10 грудня 2014 року ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся 15 квітня 2015 року ОСОБА_5

ОСОБА_10 , яка є матір`ю спадкодавця, подала нотаріусу заяву 24 грудня 2014 року про відмову від отримання належної їй обов`язкової частки за законом у спадщині в повному обсязі на користь ОСОБА_5 .

Згідно копії довідки Кіровського РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №1214 вих 4078 від 04 грудня 2014 року, за адресою по АДРЕСА_2 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_6 з 26 квітня 2011 року, ОСОБА_5 з 07 травня 2014 року, ОСОБА_2 з 26 квітня 2011 року, ОСОБА_3 з 26 квітня 2011 року, ОСОБА_4 з 26 квітня 2011 року .

25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. видано відповідачці ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1861 на частку у розмірі 100% (сто відсотків) статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2» (код ЄДРПОУ 20258290).

Згідно копії рішення власника від 25 листопада 2016 року № 25/11/16 ПП «Восток-2» та копії статуту ПП «Восток-2» (код ЄДРПОУ 20258290) в редакції від 2016 року, ОСОБА_5 є власником підприємства у розмірі 100% статутного капіталу та призначена на посаду директора підприємства.

У спадковій справі № 206/3232/20, заведеній після ОСОБА_6 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні заяви неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,про відмову від прийняття спадщини, в тому числі й на користь матері ОСОБА_5 , в частині належної їм обов`язкової частки у спадковому майні - частку статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2».

Задовольняючи позовні вимоги ,суд першої інстанції виходив з того, що спір між спадкоємцями за законом (обов`язкова частка у спадщині) та за заповітом виник з приводу спадкового майна, що складається зі 100 % (відсотків) статутного капіталу ПП «Восток-2», яке на день відкриття спадщини належало спадкодавцю. За заповітом від 19 серпня 2014 року спадкодавець заповідав його у власність ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому під час видачі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2016 року були порушені спадкові права неповнолітньої та малолітніх дітей спадкодавця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки згідно з частинами першою, третьою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні діти спадкодавця спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Суд врахував і те, що відповідач визнала позовні вимоги у повному обсязі; нотаріус під час видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом не з`ясувала у повному обсязі наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 ЦК України. Це призвело до порушення прав неповнолітньої та малолітніх дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині та до виникнення спору між спадкоємцями. Тому , видачу відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом без урахування права неповнолітньої та малолітніх дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині, належить вважати іншою підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині обов`язкових часток на спадщину інших спадкоємців. При цьому суд, посилався на правовий висновок , викладений в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17. Відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2016 року, яке в частині 3/8 частки статутного капіталу ПП «Восток-2» (або 38,5 % (відсотків) від 100 % (відсотків) статутного капіталу), вважається недійсним у частині неврахування прав неповнолітньої та малолітніх дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині. Так, судом було встановлено, що є 4 спадкоємця за законом на вказане спадкове майно (1/4 частки статутного капіталу) та відповідно до статті 1241 ЦК України, половина від 1/4 частки статутного капіталу становить 1/8 частки статутного капіталу на кожного спадкоємця за законом незалежно від змісту заповіту.

29 грудня 2021 року ПП «Восток-2» як особа, яка не брала участі у справі, подало апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року. ПП «Восток-2» в апеляційній скарзі посилалося на те, що суд першої інстанції не залучив підприємство до участі у справі та вирішив питання про його права, оскільки предметом позову було визнання свідоцтва про справо на спадщину за заповітом в частині розміру спадщини, яка складається з 3/8 часток статутного капіталу ПП «Восток-2», судом першої інстанції вирішено питання розподілу часток ПП «Восток-2» .

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

За положеннями частини 1 статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина 1 статті 1261 ЦК України).

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина 1 статті 1267 ЦК України).

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 5 вказаної вище статті встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 України).

Частинами 1 та 2 статті 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Встановлено, що у спадковій справі №206/3232/20, заведеній після ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні заяви неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про відмову від прийняття спадщини, в тому числі й на користь матері ОСОБА_5 , в частині належної їм обов`язкової частки у спадковому майні - частки статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2».

Відповідно до пунктів 3.7-3.11 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.

Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов`язаний роз`яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.

Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів.

Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (пункт 3.13 глави 10 вказаного вище Порядку).

Пунктами 5.5-5.7 Порядку від 22.02.2012 року №296/5 встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.

Коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

В пункті 5.9 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, встановлено, що право на обов`язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині.

При визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі) (пункт 5.11 Порядку від 22 лютого 2012 року №296/5).

Крім того, визначивши розмір обов`язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом - свідоцтво про право на спадщину за заповітом (пункт 5.15 Порядку від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Отже, при видачі 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Ярмолюк М.М. на ім`я ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1861 на частку у розмірі 100% (сто відсотків) статутного капіталу (корпоративні права) ПП «Восток-2», нотаріус не врахував відсутність поданих неповнолітніми дітьми спадкодавця - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заяв про відмову від прийняття спадщини в частині належної їм обов`язкової частки у вказаному спадковому майні.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини перша та третя статті 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що законодавство про охорону дитинства грунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні (частина сьома статті 7 СК України).

Частиною 1 статті 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства», в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, встановлено, що кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання (частина 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» в редакції).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши відсутність у спадковій справі заяв неповнолітніх дітей спадкодавця про відмову від належної їм обов`язкової частки у спадковому майні - статутному капіталі (корпоративні права) ПП «Восток-2», суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1861, на ім`я ОСОБА_5 в частині 3/8 (трьох восьмих) часток статутного капіталу ПП «Восток-2» та визнання за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом у спадщині, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/8 (одну восьму) частку за кожним статутного капіталу Приватного підприємства «Восток-2».

Крім того, встановлено ,що 10 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. були видані наступні додаткові свідоцтва про право на спадщину за заповітом: № 509 ОСОБА_2 на 1/6 частку права на вклади в ПАТ «ОТП Банк»; № 510 ОСОБА_3 на 1/6 частку права на вклади в ПАТ «ОТП Банк»; № 511 ОСОБА_4 на 1/6 частку права на вклади в ПАТ «ОТП Банк»; № 512 ОСОБА_2 на 1/3 частку права на вклад в ПАТ «ОТП Банк»; № 513 ОСОБА_3 на 1/3 частку права на вклад в ПАТ «ОТП Банк» ; № 514 ОСОБА_4 на 1/3 частку права на вклад в ПАТ «ОТП Банк».

ПП «Восток-2» подало апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року як особа ,яка не брала участі у справі .

При цьому , ПП «Восток-2» не є суб`єктом спірних спадкових правовідносин та судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Відповідно до ч.1 ст.17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи та не може братися до уваги.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 17 листопада 2021 року в справі №201/5161/19 (провадження №61-11297св21), від 13 січня 2021 року у справі №466/5766/13-ц (провадження №61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі №201/751/14-ц (провадження №61-1490св21), від 28 жовтня 2021 року у справі №529/690/18 (провадження №61-6006св21) та від 02 листопада 2021 року у справі №314/5611/19 (провадження №61-3829св21).

З огляду на викладене, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте, ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що жодного належного доказу на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням прав скаржника суду не надано, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ПП « Восток- 2» не вирішувалися, тому, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Доводи скаржника не вказують на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та інтереси особи, яка звертається із апеляційною скаргою, тоді як наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту та за відсутності яких захист не здійснюється.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За таких обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Восток-2» на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Восток-2» на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на частку спадкового майна як обов`язкової частки - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали складений 28 лютого 2023 року.

Судді: