Ухвала

від 27.02.2023 по справі 601/2010/22

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/2010/22

Провадження № 2/601/70/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2023 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Клим Т.П.,

при секретарі судового засідання Коляді О.В.,

за участю: представника позивача Керея Ю.Б.,

та людини ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі суду в місті Кременець заяву людини ОСОБА_1 про відвід судді Клим Т.П. у цивільній справі за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» в особі Кременецького району електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,-

встановив:

У провадженні Кременецького районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» в особі Кременецького району електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.

До Кременецького районного суду Тернопільської області звернувся людина ОСОБА_1 з волевиявленням (заявою) про відвід судді Клим Т.П.

В обґрунтування зазначив, що він є суб`єктом міжнародного публічного права, не являється фізичною особою, не представляє інтереси фізичної особи, не несе відповідальність за дії фізичної особи та не дозволяє вважати себе фізичною особою.

Вказує, що у документах та на публічній сторінці юр. особи «КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ» обвинувачений залишався невизначений та написаний з помилками суб`єкт « ОСОБА_1 ». Посилається на п. 4 ст. 75 КПК, згідно якого суддя не може брати участь у судовому провадженні у разі наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Зазначає, що 30.01.22 на судовому засіданні підписант даного документу багаторазово намагався з`ясувати правосуб`єктність обвинуваченого. Звертав увагу на помилкове, неоднозначне та некоректне написання даних обвинуваченого, які не відповідали як правилам Українського правопису, так і загальноприйнятим міжнародним принципам написання фізичних осіб у форматі ОСОБА_1 - де написання назви фізичної особи має бути виключно ВЕЛИКИМИ літерами, на першому місці стоїть прізвище, далі ім`я, по-батькові. Підписанту було незрозуміла правосуб`єктність обвинуваченого. Він звертався та повідомляв суддю про те, що не розуміє, хто чи яка особа є обвинувачуваним - людина, фізична особа чи юридична особа. Вказує, що в результаті багаторазових пропозицій суддя проявляла бездіяльність та ігнорування заяв підписанта і своїми діями відмовлялася встановлювати правосуб`єктність обвинуваченого, уникаючи задоволення принципу юридичної визначеності. Підписант був змушений самостійно, без участі судді після багаторазових звернень до представника з`ясувати правосуб`єктність обвинуваченого. Зазначає, що у всіх SMS-повістках, які були надіслані на мобільний телефон підписанта, було зазначено цитата «Викликається ОСОБА_1 , як обвинувачений» кінець цитати. Правосуб`єктність обвинуваченого не було зазначено. Порядок написання суперечить Українському правопису - на першому місці вказано прізвище.

Вказує, що суддею роз`яснено, що людина ОСОБА_1 приймає участь у даній справі в статусі відповідача. Таким чином вважає, що відбулася заміна одного відповідача - фізична особа, зазначеного позивачем, на іншого - людину ОСОБА_1. Заміна відповідача має бути ухвалена рішенням суду окремою ухвалою про заміну неналежного відповідача. В процесі ведення справи суддя провела заміну відповідача без відповідного клопотання позивача та без відповідної ухвали чим порушено норми КПК та принцип юридичної визначеності.

В судовому засіданні відповідачем було підтримано заяву про відвід.

Представник позивача заперечив проти заяви.

Дослідивши зміст заяви про відвід та матеріали цивільної справи, що стосуються даної заяви, доходжу висновку про необґрунтованість заявленого відводу та про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

У своїй заяві відповідач посилається на норми Кримінально процесуального кодексу та зазначає, що судом не встановлено особу обвинуваченого.

Суд роз`яснює, що дана справа розглядається в порядку цивільного судочинства. Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 48 ЦПК сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Посилання відповідачем на норми Кримінально процесуального кодексу є безпідставними.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 ЦПК України.

Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (ч. 1 ст. 36 ЦПК України).

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Судом встановлено, що людина ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.

В першому судовому засіданні відповідачем було надано афідевіт, згідно якого ОСОБА_1 підтвердив, що він є громадянином України, 1978 року народження. Даний афідевіт посвідчений приватним нотаріусом Косаревич О.О..

Ухвалою від 22 грудня 2022 року було витребувано у Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області інформацію про видачу паспорта громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 та надати паспортні дані.

На виконання ухвали Управлінням Державної міграційної служби України в Тернопільській області повідомлено, що згідно обліків ЄІАС УМП ДМС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02.04.1996 Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач стверджує, що він не є фізичною особою, а тому не несе відповідальність за її дії.

З даним твердженням суд не погоджується, з огляду на аналіз ознак і взаємодії категорій «людина», «особа», «громадянин», які характеризують належність людини як біологічного суб`єкта до суспільства та держави і визначають особливості її статусу.

У сфері правознавства важливою є характеристика особи з точки зору її правоздатності, дієздатності та спроможності нести юридичну відповідальність.

Поняття «люди» у Великому тлумачному словнику сучасної української мови визначається як «суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють мовою, виробляють і використовують знаряддя праці». Отже, це поняття включає два аспекти: природний та соціальний. Дійсно, людина сприймається, перш за все, як жива істота природи.

Людина - це біологічна категорія, що визначає належність живої істоти до людського роду за певними анатомічними особливостями та фізіологічними функціями.

Основними рисами людини є: розвинутість інстинктів, що забезпечує можливість реалізації різних інтересів; наявність мови як засобу спілкування та узгодження діяльності людини; необхідність спілкування із собі подібними з метою досягнення компромісу інтересів; чіткий розподіл праці у людському середовищі, що надає можливість досягти високого ступеня організованості відносин.

Очевидно, що людина - істота не лише природна, а й соціальна. Такі її специфічні ознаки, як мова, мислення, можливість створювати знаряддя праці могли сформуватися та розвинутись лише у суспільстві.

Ця категорія характеризує перший етап розвитку суспільства - його становлення як соціальної системи, для якої характерна наявність біологічних суб`єктів з повною відсутністю соціальних зв`язків між ними.

Процес розвитку та еволюції суспільства спричинив виникнення специфічних відносин між суб`єктами, що характеризуються певним рівнем усвідомленості та узгодженості. Саме це зумовлює соціальний характер поняття «людина» та його перетворення на соціально-значиму категорію «особа». Дана категорія визначається щодо певного етапу розвитку людського суспільства. Особа формується на такому етапі його розвитку, коли людина отримує відносну незалежність від природи та повну свободу дій.

Особа - людина, яка має історично зумовлений ступінь розвитку, користується правами, що надаються суспільством, та виконує обов`язки, які ним покладаються.

Саме на соціальний характер категорії «особа» вказують її наступні риси:

1. Розумність, тобто здатність мислити та приймати осмислені, а не інстинктивні рішення. Ця ознака зумовлює можливість упорядкування процесу спілкування суб`єктів.

2. Свобода, тобто можливість вибору із встановлених суспільством варіантів поведінки саме того, який найповніше відповідає інтересам особи та не порушує прав інших суб`єктів, що і забезпечує можливість усвідомленого ставлення суб`єкта до власної поведінки.

3. Індивідуальність, що виявляється у наявності специфічних рис, які виокремлюють особу з маси собі подібних. Саме це надає можливість реально визначити соціальний стан, професію, вік, місце особи в суспільстві.

4. Відповідальність, що характеризується як можливість передбачати результати своїх дій, керувати ними та самостійно нести відповідальність у разі невиконання обов`язків чи порушення прав інших осіб. Ця риса забезпечує певне співвідношення власної поведінки з інтересами суспільства та її самооцінку відповідно до існуючих стандартів.

Особа формується під впливом двох факторів: 1) індивідуальних вроджених властивостей; 2) соціального середовища, що впливає на людину.

Безумовно, суспільні відносини є важливим фактором впливу на особу. Однак особа не формується пасивно, вона є активним суб`єктом. Соціальну природу особи визначають такі компоненти її структури, як свідомість, воля, можливість діяльності. Свідомість є цементуючим елементом, що відображає можливість усвідомлювати дійсність, керувати своїми вчинками. Відсутність самосвідомості особи не надає можливості вести мову про наявність особи. Воля як компонент структури особи характеризується як можливість вибору діяльності та досягнення певної мети. Діяльність пов`язується з можливістю використання інтелектуальної та фізичної енергії для досягнення певного результату.

З виникненням держави та владної сфери відносин соціальна категорія «особа» набирає політичного змісту і перетворюється у категорію «громадянин».

Громадянин - це особа, яка належить до постійного населення певної держави, має нормативно закріплений статус, користується захистом держави як у межах її території, так і поза нею. Громадянин має певні особливості, що надають можливість бути суб`єктом не лише економічних та соціальних, а й політичних відносин.

1. Це особа, яка належить до постійного населення певної держави.

2. Це особа, що користується правами, наданими державою, та виконує обов`язки, покладені на неї.

3. Це особа, котра користується захистом з боку держави, як правовим, так і судовим.

4. Це особа, яка несе законодавчо закріплену відповідальність у разі порушення чи невиконання певних рішень, а також у випадку порушення суб`єктивних прав інших осіб або невиконання власних юридичних обов`язків.

Зв`язок громадянина та держави визначається у процесі характеристики ознак держави: державна публічна влада є офіційним представником суспільства. Саме тому відносини громадянин - держава мають державно-політичний характер; держава є територіальним устроєм суспільства, що забезпечує певний рівень упорядкування суспільних відносин за допомогою спеціальних засобів - правових норм. Це зумовлює правовий характер взаємодії громадянина та держави; держава за допомогою права узгоджує інтереси різноманітних суб`єктів і груп та гарантує взаємну відповідальність громадянина і держави, що визначає громадянина як рівноправного партнера держави.

Таким чином, еволюція понять «людина», «особа» та «громадянин» визначає не лише відповідні етапи становлення, розвитку, функціонування та вдосконалення суспільства і держави. Наведені категорії надають можливість визначити належність людини до суспільства і держави, охарактеризувати особливості їх статусу та можливості щодо захисту суб`єктивних інтересів.

Відповідач називає себе суб`єктом міжнародного публічного права.

Питання про визнання фізичної особи як суб`єкта міжнародного права залишається у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 11 квітня 1949 р. у справі про відшкодування збитків, понесених на службі ООН, Суд досить чітко визначив, кого слід вважати суб`єктом міжнародного права: «Бути суб`єктом міжнародного права - значить мати міжнародні права й обов`язки, а також спроможність підтримувати ці права зверненнями, заявами в міжнародні судові інстанції» [8, с. 52].

Подібні формулювання втілені й у практиці Європейського суду із прав людини. У справі «Ван Генд і Лус проти Адміністрації внутрішніх доходів Нідерландів» Європейський суд із прав людини зазначає, що Співтовариство являє собою нову правову систему міжнародного права, на користь якої держави обмежили свої суверенні права, хоча і в окремих сферах, і суб`єктами якої є не лише держави-члени, а й їхні громадяни. Тому, незалежно від чинних нормативно-правових актів держав-членів, законодавство Співтовариства не лише встановлює зобов`язання перед фізичними особами, але й покликане надати їм права, які стають частиною їхнього правового статусу [9, с. 12]. Отже, Європейський суд із прав людини визнає людину як суб`єкта міжнародного права.

Суд не ставить це під сумнів, що людина ОСОБА_1 є суб`єктом міжнародного публічного права, разом з тим в першу чергу ОСОБА_1 є громадянином України, що користується правами, наданими державою, та має виконувати обов`язки, покладені на нього.

З огляду на вищенаведене, доводи заявника суд розцінює як намагання затягнути строки розгляду справи з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.

Суд зазначає, що викладені відповідачем обставини, не є підставою для відводу згідно вимог п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що підстави для відводу головуючої судді, зазначені у заяві, є необґрунтованими, оскільки всупереч вимогам ч. 3 ст. 12 ЦПК України заявником не подано належних та допустимих доказів, які б давали підстави зробити висновок про те, що головуюча суддя по справі Клим Т.П. є необ`єктивною чи упередженою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 258-261 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні заяви людини ОСОБА_1 про відвід судді Клим Т.П. у цивільній справі за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» в особі Кременецького району електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам провадження для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 02 березня 2023 року.

Головуючий: