Постанова

від 28.02.2023 по справі 910/16024/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Справа№ 910/16024/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Березуцька В.В., - ордер серії АА № 1245883 від 24.10.2022, Кузьмишина Л.В., - довіреність № б/н від 03.01.2023, Давидов А.В., - в порядку самопредставництва юридичної особи (Директор)

від відповідача: адвокат Оприсняк Б.Р., - ордер серії АІ № 1166111 від 27.10.20

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022, (повний текст складено 08.08.2022)

у справі № 910/16024/21 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг",

про стягнення 6 232 973,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" 6 232 973,00 грн вартості вагонів, переданих відповідачу за договором оренди від 20 січня 2016 року № 160120-ЗП05-01, а також витрат на проведення експертизи в розмірі 100 000,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором з повернення позивачу орендованих вагонів після закінчення строку оренди.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 липня 2022 року у справі № 910/16024/21 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Підставою для прийняття такого рішення, було те, що Позивач не надав належних доказів, які підтверджують втрату РС, а поданий розрахунок вартості втрачених вагонів не відповідає умовам договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення вартості втрачених вагонів в сумі 6 232 973,00 грн є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" 22.08.2022 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідач своїми незаконними діями позбавив позивача права власності, а Господарський суд міста Києва визнав дії відповідача правомірними, чим порушив ст. 41 Конституції України. Позивач через фактичну відсутність рухомого складу позбавлений права користуватися, володіти, розпоряджатися майном.

4.2. Апелянт вказує на те, що факт реєстрації рухомого майна в AT «Укрзалізниця» не підтверджує факт наявності майна в натурі. В матеріалах справи №910/16024/21 є докази, які надані позивачем, зокрема рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/1851/17 від 11.10.2018р., постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018р. по справі №905/1851/17 та постанова Верховного Суду від 06.03.2019 із яких вбачається, що Суди дослідили те, що ТОВ «Спецвагон Транслізинг» знав, що здійснювати господарську діяльність на не підконтрольній Україні території пов`язано із ризиком. Тобто, ТОВ «Спецвагон Транслізинг» усвідомлювало ризики від господарської діяльності і не вжило заходів, для збереження майна власності ТОВ «Укррос-транс». Господарський суд міста Києва не дослідив і не з`ясував у Відповідача, що перешкодило Відповідачу починаючи з грудня 2016р. і до введення 16.03.2017р. АТ «Укрзалізниця» тимчасових обмежень №Ц-1/2-2/156 та №Ц-1/2-2/157 на перевезення всіх вантажів та порожніх вагонів на/із станцій, що знаходяться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі їх повноваження, повернути майно власності ТОВ «Укррос-транс» на підконтрольну Україні територію. ТОВ «Укррос-транс» вважає, що Господарський суд міста Києва безпідставно залишив без уваги надані ТОВ «Укррос-транс» судові рішення по №905/1851/17.

4.3. Вважає, що суд не може застосувати судову практику, яка склалася по аналогічних справах у мирний час, зокрема про відшкодування збитків, відшкодування втраченого майна, оформлення акта втрати майна у мирний час, оскільки з 2014 р. на території Донецької області йде війна, територія, де станом на 2017 р. за інформацією АТ «Укрзалізниця» знаходилось орендоване майно, є окупованою, непідконтрольною, поїздки на дану територію неможливі та небезпечні для життя громадян, про що АТ «Укрзалізниця» повідомила в листі від 17.08.2021 № ЦД-11/239.

4.4. ТОВ «Укррос-транс» вважає, що за обставин, що склалися та беручи до уваги, що вагони по вині ТОВ «Спецвагон Транслізинг» знаходяться на не підконтрольній Україні території, Звіт про незалежну оцінку майна, проведений Сертифікованим оцінювачем ФОП Олефіренко В.Л., є належним доказом. ТОВ «Спецвагон Транслізинг» його зобов`язання, визначене в п. 6.6. Договору, не виконало. На думку апелянта, відповідач порушив пп. 2.4., 2.9., 4.1.З., 4.1.4, 4.1.6, 4.1.7., 6.5., 6.6. Договору, не вжив заходів щодо збереження РС Позивача та призвів до фактичної втрати Позивачем 17 одиниць РС, чим спричинив Позивачеві матеріальну шкоду на суму 6 232 973,00 гри., що становить ринкову вартість 17 одиниць РС, а суд першої інстанції не надав правову оцінку.

4.5. Позовна заява містила кілька правових кваліфікацій, однак Господарський суд міста Києва дав правову оцінку лише одній - стягнення вартості РС відповідно до п. 2.9. Договору, п. 6.6. (в редакції, викладеній в Додатковій угоді № 2 від 18.03.2016 р.), яким передбачено підготовку висновку незалежною експертною організацією. При цьому суд першої інстанції не надав правової оцінки п. 4.1.6., 4.1.7, 6.1. Договору.

4.6. Отже, стягнення вартості РС, яка входить до складу збитків, що були завдані Відповідачем Позивачу, відбувається і на підставі на підставі п. 4.1.6., 4.1.7, 6.1. Договору, що є різною правовою кваліфікацією в порівнянні з п. 2.9. і 6.6. і не зобов`язує Позивача надавати експертний висновок.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. Відповідач 02.09.22 надав відзивна позовну заяву від 27.10.21, в якому виклав свою позицію щодо обставин справи, порушення умов договору, змісту позовних вимог та предмету доказування. (т. 4 а.с. 175-182)

5.2. 13 жовтня 2022 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. ( т. 4 а.с. 205-223)

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/16024/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В. Мальченко А.О.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/16024/21. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс», які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріали справи № 910/16024/21 до Північного апеляційного господарського суду ( т. 4 а.с.161).

6.3. Матеріали справи № 910/16024/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду - 19.09.2022.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16024/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги, відбудеться 25 жовтня 2022 р. о 14 год. 45 хв.

7.2. 25.10.2022 о 14 год. 45 хв. судове засідання не відбулось, в зв`язку з відсутністю електропостачання, що підтверджується Актом Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022, про те, що 25 жовтня 2022 року з 11 год. 51 хв. до 16 год. 54 хв. серверне обладнання та локальна обчислювальна мережа Північного апеляційного господарського суду, що розташовані по вул. Шолуденка, 1, м. Київ, не працювали у зв`язку з відсутністю електропостачання.

7.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 розгляд справи № 910/16024/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 28 липня 2022 року, призначено на 22.11.2022.

7.4. 22.11.2022 у судовому засіданні оголошено перерву та повідомлено учасників, що наступне судове засідання у справі № 910/16024/21 відбудеться 06.12.2022

7.5. У судовому засіданні 06.12.2022 представником відповідача, адвокатом Оприсняком Б.Р. заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи, в якому просив «Призначити у справі № 910/16024/21 судову технічну експертизу, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення експерта поставити наступне питання: 1) яким чином виконано підпис від імені генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" А.В. Давидова на апеляційній скарзі від22.08.2022 Вих. № 0171/01-01/22 (зареєстровано Північним апеляційним господарським судом 25.08.2022 за Вх. № 091041/3889/22) на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/16024/21 (за допомогою технічних засобів, кліше (факсиміле) чи пишучим приладом)».

7.6. У судовому засіданні 06.12.2022 представники позивача заперечували проти задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" про призначення судової технічної експертизи.

7.7. Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" про призначення судової технічної експертизи, колегія суддів відмовила в його задоволенні з огляду на те, що у судовому засіданні 06.12.2022 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" А.В. Давидов підтвердив волевиявлення апелянта та надав пояснення в яких просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" у повному обсязі.

7.8. У судових засіданнях 06.12.2022 та 13.12.2022 оголошено перерву відповідно до 13.12.2022 та 20.12.2022

7.9. 20.12.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді, члена колегії на лікарняному.

7.10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 розгляд справи № 910/16024/21, призначено на 24 січня 2023 р.

7.11. 24 січня 2023 року у судовому засіданні оголошено перерву та повідомлено учасників, що наступне судове засідання у справі № 910/16024/21 відбудеться 21 лютого 2023 року

7.12. 21 лютого 2023 року від ТОВ "Спецвагон Транслізинг" на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

7.13. 21лютого 2023 року розгляд справи відкладено на 28 лютого 2023 року у зв`язку із клопотання представника відповідача.

7.14. 28 лютого 2023 року, представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.

7.15. Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. 20 січня 2016 року між сторонами укладено договір оренди № 160120-ЗП05-01, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове оплатне користування рухомий склад (залізничні вагони), придатний для перевезення товарно-штучних вантажів (далі - РС) ( т.1 а.с. 10-15, т 2 а.с. 128-133).

8.2. Згідно з пунктами 2.1., 2.3. Підприємство вступає у строкове користування РС з дати підписання відповідного акту прийому-передачі. Оформлення вказаного акту здійснюється на станції прийому-передачі та не передбачає переходу права власності на вагони до відповідача. День підписання вказаного акту є першим днем оренди.

8.3. Підприємство зобов`язане повернути РС з оренди протягом тридцяти календарних днів з дати отримання письмової вимоги (інструкції) Товариства (факсом та/або електронною поштою), або з дати отримання письмового повідомлення (факсом та/або електронною поштою). РС вважається повернутим позивачу з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (пункти 2.4., 2.5. вказаної угоди).

8.4. Як встановили сторони в пункті 2.9. даної угоди, у разі випадкової загибелі, втрати, суттєвого пошкодження одиниці РС або її неповернення протягом 30 днів Підприємство зобов`язалося негайно сповістити про це Товариство, за свій рахунок виїхати на місце загибелі чи пошкодження, одиниці РС, скласти акт огляду РС, або, у разі втрати, акт щодо втрати одиниці РС, один з примірників відповідного акта відповідач передає позивачу. Підприємство зобов`язалося виплатити вартість одиниці РС протягом 10 банківських днів з моменту отримання від Товариства рахунку та висновку незалежної експертної організації.

8.5. Сторони дійшли згоди про те, що до повернення вагонів Товариству Підприємство несе весь ризик, пов`язаний втратою РС. При втраті РС або його частини відповідач зобов`язаний повернути або провести заміну РС, відшкодувати збитки, ремонт, сплатити штрафи (підпункти 4.1.6. та 4.1.7. пункту 4.1. договору).

8.6. Згідно з пунктом 6.1. цього правочину за невиконання чи неналежне виконання його умов сторони зобов`язалися нести відповідальність у межах розмірів спричинених збитків та відповідно до цього договору.

8.7. Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. цього правочину сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань, якщо це викликано форс-мажорними обставинами, що настали після підписання цієї угоди в результаті подій непереборної сили, та які сторони не могли передбачити чи попередити розумними заходами. Подіями непереборної сили вважаються: війна та воєнні дії, мобілізація, епідемії, пожежа, вибухи, дорожні події та природні катастрофи, акти вищих органів влади та інших компетентних органів, що унеможливлюють виконання зобов`язань, та всі інші події та обставини, що Торгово-промислова палата країни або компетентний орган країни, на території якого сталася подія, визнає та оголосить подіями непереборної сили. Сторона, яка підпадає під дію форс-мажорних обставин, має надіслати повідомлення про це іншій стороні протягом 2-х днів з дати, коли вона дізналася про такі обставини. Відповідна довідка, видана Торгово-промисловою палатою країни або компетентним органом країни, на території якої сталася подія, є достатнім підтвердженням дії форс-мажорних обставин.

8.8. Даний договір діє з дати його підписання і до повного його виконання сторонами, взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 31 грудня 2016 року. Після закінчення терміну оренди даний договір може бути продовжено на будь-який строк за взаємною згодою контрагентів шляхом укладення додаткової угоди. При відсутності такої угоди РС має бути повернутий відповідачем не пізніше останнього дня оренди, обумовленого цим правочином та/або додатковою угодою. Всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони оформлені в письмовій формі і підписані представниками сторін, які діють на підставі статуту чи довіреності, та скріплені печатками цих юридичних осіб (пункти 9.1., 9.2., 10.2 спірного договору).

8.9. Судом встановлено, що в період з 29 січня 2016 року по 1 липня 2020 року між Товариством та Підприємством укладено 23 додаткові угоди (т.1 а.с. 16-40, т 2 а.с. 134-156).

8.10. Додатковими угодами №№ 1-7 змінювався розмір орендної плати за користування РС. Додатково угодою від 23 листопада 2018 року № 8 сторони продовжили строк його дії до 31 грудня 2017 року.

8.11. Додатковими угодами від 23 листопада 2016 року № 8, від 24 листопада 2017 року № 13, та від 30 листопада 2018 року № 21 неодноразово продовжувався строк дії договору. Додатковою угодою від 5 грудня 2019 року № 22 строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2020 року.

8.12. Всіма іншими додатковими угодами змінювався розмір орендної плати за користування вагонами, зокрема спірними 17 вагонами, але додатковою угодою від 1 липня 2020 року № 23 сторони домовилися з 1 лютого 2020 року не нараховувати орендну плату за користування вказаними вагонами.

8.13. Судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів повернення спірних вагонів Товариству, або відшкодування їх вартості.

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

9.1. Спірні правовідносини між сторонами пов`язані із не виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди № 160120-ЗП05 від 20 січня 2016 року, щодо повернення РС після закінчення строку оренди або відшкодування їх вартості.

9.2. Факт передачі Підприємству вищенаведених спірних вагонів не заперечується відповідачем та підтверджується актами прийому-передачі: від 22 листопада 2016 року № 000002208 (вагон №52530193), від 6 квітня 2016 року № 04/01 (вагон № 52543774), від 22 серпня 2016 року № 000002066 (вагон № 52542834), від 26 квітня 2016 року № 04/06 (вагон № 52542743), від 27 березня 2016 року № 03/01 (вагони №№: 52543824, 52542800, 52543840), від 27 березня 2016 року № 03/02 (вагон № 52542644), від 26 березня 2017 року № 03/03 (вагон № 52542651), від 16 серпня 2016 року № 000002065 (вагон № 52542685), від 28 квітня 2016 року № 04/08 (вагон № 52542750), від 22 квітня 2016 року № 04/04 (вагон № 52543816), від 29 травня 2016 року № 000001989 (вагон №52405263), від 23 травня 2016 року № 000001988 (вагон № 52409885), від 7 квітня 2016 року № 04/02 (вагон № 52409901), від 19 листопада 2016 року № 000002207 (вагон № 52551322), від 26 січня 2017 року № 000002274 (вагон № 52416864) (т.1 а.с. 41-71, т 2 а.с. 157-201).

9.3. Листом від 18 квітня 2017 року № 214 позивач повідомив відповідача про вивід вагонів з оренди (т.І а.с. 97).

9.4. Листами № 2760 від 18.05.2017 року та № 2778 від 25.05.2017 року відповідач посилаючись на п. 2.4 укладеного договору вказав, що « кінцевою датою повернення вказаного РС з оренди є 17.05.2017року.» ( т. І а.с. 87, 88)

9.5. Додатковою угодою від 19 квітня 2017 року № 11 сторони доповнили пункт 1.3. договору підпунктом 1.3.1., згідно з яким категорично забороняється використовувати РС на непідконтрольній Україні території (зона АТО, АР Крим), окрім тих, що вже знаходяться на вказаних територіях, а саме вагони №№: 25230193, 52543774, 52542834, 52542743, 52543824, 52542644, 52542651, 52542685, 52542750, 52542800, 52543816, 52543840, 52405263, 52409885, 52409901, 52551322, 52416864. А також доповнили п.6.5.1 реченням «Орендар за свій рахунок вживає всіх необхідних заходів для повернення РС на територію, курсування по якій дозволено»(т. 1 а.с. 26).

9.6. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив надати інформацію щодо РС, що знаходиться на непідконтрольній території. Відповідач листами № 3410 від 2018 та № 40 від 09.07.2019 повідомив, що «готовий розглянути можливість придбання Вагонів у ТОВ «Укррос-транс» за справедливою ціною» (т. І а.с. 89-91).

9.7. Відповідно до пункту 6.6., у редакції додаткової угоди від 18 березня 2016 року № 2, у випадку, якщо у 60-денний термін відповідач не повернув РС позивачу він сплачує Товариству вартість втрачених вагонів, яка визначається на підставі висновку незалежної експертної організації. Організація проведення експертизи та оплата цих послуг здійснюється Підприємством за власний кошт. Незалежну експертну організацію вибирає Товариство ( т. І а.с. 17).

9.8. Листом від 14 липня 2021 року № 0273/01-01/21 позивач вимагав у відповідача протягом 30 календарних днів з дати його отримання вирішити питання щодо спірних вагонів, зокрема: повернути їх позивачу або надати рівноцінний РС із аналогічними характеристиками, або відшкодувати вартість зазначених вагонів, визначену на підставі висновку незалежної експертної організації. У вказаному листі Товариство визначило, що такі вагони як фактично втрачені ( т. І а.с. 116-119).

9.9. Листом від 16 серпня 2021 року № 0319/01-01/21 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від вказаної дати № 974 на суму 6 232 973,00 грн, що складає ринкову вартість втрачених вагонів, та № 975 на суму 3 696 824,00 грн упущеної вигоди. У даному листі зазначено, що спірні вагони, на думку Товариства втрачені, тому їх вартість розрахована на підставі звіту оцінювача фізичної особи-підприємця Олефіренко В.Л. ( т. І а.с. 120-124).

9.10. 6 вересня 2021 року позивач направив відповідачу вимогу від вказаної дати за № 0342/01-01/21 про сплату ринкової вартості неповернутих (втрачених) вагонів у семиденний термін, що становить 6 232 973,00 грн та 100 000,00 грн, сплачених за проведення оцінки їх вартості ( т. І а.с. 133-137).

9.11. Підтвердження вартості втрачених вагонів Товариство надало звіт про незалежну оцінку вартості частини основних засобів від 16 серпня 2020 року, складеного оцінювачем ФОП Олефіренко В.Л. на замовлення позивача, згідно якого вартість цих вагонів, станом на 30 липня 2021 року визначена на рівні 6 232 973,00 грн. ( т. І а.с 177-250, т.ІІ а.с.1-235).

9.12. Вартість проведення незалежної оцінки майна складає 100 000,00 грн та підтверджується договором № 210720/01 від 20 липня 2021 року, актом виконаних робіт та платіжними дорученнями про оплату за оцінку ( т. ІІ а.с. 236-246) .

9.13. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення об`єкта оренди (рухомого складу) орендодавцю (позивачу).

9.14. Належних доказів на підтвердження місцезнаходження спірного рухомого складу та/або втрати спірного рухомого складу (відповідного акту) матеріали справи також не містять.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується з висновком суді першої інстанції, щодо безпідставного посилання відповідача на форс-мажорні обставини.

Зокрема «судом також встановлено, що відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей.

У статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р був затверджений Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

15 березня 2017 року Радою національної безпеки і оборони України було прийнято рішення "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", відповідно до якого було тимчасово зупинене переміщення вантажу через певні лінії кордону Донецької та Луганської областей.

На підставі вищезазначеного рішення, розпорядженням AT "Укрзалізниця" від 16 березня 2017 року були введені тимчасові обмеження № Ц-1/2-2/156 та № Ц- 1/2-2/157 на перевезення всіх вантажів та порожніх вагонів призначенням на/із станції, що знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження.

У своїх запереченнях Підприємство вказувало, що сертифікат Торгово-промислової палати України від 25 травня 2017 року № 7562 є належним доказом форс-мажорних обставин та достатньою підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено що матеріали справи № 910/16024/21 не містять даного сертифікату Торгово-промислової палати України, а відтак вказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Наявні у матеріалах справи копії сертифікатів Торгово-промислової палати України № 1360 та № 1361 не беруться судом до уваги, оскільки видані Державному підприємству "Донецька залізниця"».

10.2. Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач не надав належних доказів, які підтверджують втрату РС, а поданий розрахунок вартості втрачених вагонів не відповідає умовам договору.

Відповідно до За умовами пункту 6.6.(в редакції додаткової угоди від 18 березня 2016 року № 2), «у випадку, якщо у 60 денний термін Орендар не повернув РС Орендодавцю він сплачує Орендодавцю вартість втрачених вагонів, яка визначається на підставі висновку незалежної експертної організації. Організація проведення експертизи та оплата цих послуг здійснюється Орендарем за власний кошт. Незалежну експертну організацію вибирає Орендодавець» (т. І а.с. 17).

Факт неповернення РС у 60 денний термін сторонами не заперечується. За таким умов відповідач зобов`язаний був на підставі висновку незалежної експертної організації відшкодувати вартість не повернутих вагонів. При цьому відповідач повинен був здійснити експертизу за власні кошти.

Відповідач не виконав свого обов`язку щодо проведення експертизи та відшкодування вартості вагонів.

Відповідач у листах № 3410 від 2018 та № 40 від 09.07.2019 повідомив, що «готовий розглянути можливість придбання Вагонів у ТОВ «Укррос-транс» за справедливою ціною» (т. І а.с. 89-91).

Позивач листом від 14 липня 2021 року № 0273/01-01/21 вимагав у відповідача протягом 30 календарних днів з дати його отримання вирішити питання щодо спірних вагонів, зокрема: повернути їх позивачу або надати рівноцінний РС із аналогічними характеристиками, або відшкодувати вартість зазначених вагонів, ( т. І а.с. 116-119).

Враховуючи бездіяльність відповідача, в частині проведення експертизи не повернутих вагонів, позивач правомірно за власні кошти замовив проведення оцінки РС. Позивачем вартість вагонів визначена на підставі звіту оцінювача фізичної особи-підприємця Олефіренко В.Л. ( т. І а.с. 120-124).

Пунктом 6.6. договору (в редакції додаткової угоди від 18 березня 2016 року № 2) передбачено визначення ринкової вартості саме експертною організацією для Орендаря (відповідача). Проте не встановлено як повинен визначати ринкову вартість вагонів Орендодавець (позивач), у разі не виконання свого обов`язку Орендарем. За таких умов дії позивача не суперечать умовам договору

10.3. Колегія суддів не погоджується з трактування місцевим господарським судом поняття "втрачений вагон".

Так дійсно в договорі відсутнє визначення "втрачений вагон".

Проте місцевий господарський суд при прийнятті рішення не врахував редакцію пункту 2.9 договору «у разі випадкової загибелі, втрати, суттєвого пошкодження одиниці РС, або її не повернення з оренди в 30 денний термін».

За таких умов, у разі неповернення РС в 60-денний термін(з урахуванням п. 6.6 договору) немає необхідності встановлювати втрачені вагони чи ні.

При цьому «Орендар зобов`язаний виплатити Орендодавцю вартість одиниці РС у термін 10 (десять) банківських днів з моменту отримання від Орендодавця рахунку та висновку незалежної експертної організації». Щодо висновку незалежної експертної організації - це обов`язок Орендаря (відповідача) відповідно до п.6.6 договору.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів погоджується із аргументами апелянта, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язання щодо необхідності повернення ним РС з оренди, проведення за його рахунок експертизи з визначення вартості вагонів

11.2. Також, колегія суддів погоджується із твердженнями апелянта, що позивач знав 2014 р. на території Донецької області проводиться АТО, територія, де станом на 2017 р. за інформацією АТ «Укрзалізниця» знаходилось майно позивача, є окупованою, непідконтрольною, поїздки на дану територію неможливі та небезпечні для життя громадян, про що АТ «Укрзалізниця» повідомила в листі від 17.08.2021 № ЦД-11/239.

11.3. Звіт про незалежну оцінку майна, проведений Сертифікованим оцінювачем ФОП Олефіренко В.Л., є належним доказом Статями 2, 13 ГПК України закріплений принцип змагальності сторін. «Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.» Відповідач не надав доказів, що вартість неповернутих вагонів є іншою ніж зазначено у звіті.

11.4. Стягнення вартості РС, яка входить до складу збитків, що були завдані Відповідачем Позивачу, відбувається і на підставі п. 4.1.6., 4.1.7, 6.1. Договору, що є різною правовою кваліфікацією в порівнянні з п. 2.9. і 6.6. і не зобов`язує Позивача надавати експертний висновок.

11.5. Щодо твердження відповідача про відсутність доказів втрати майна, колегія суддів виходить з того, що неповернення вагонів з оренди є порушенням умов укладеного договору і цей факт є підставою для стягнення вартості вагонів згідно умов договору. Фактично вагони вийшли з володіння відповідача та не повернуті власнику (позивачу).

11.6. Твердження відповідача, щодо неможливості використання звіту, спростовується викладеним в п.10.2 цієї постанови та викладеними обставинами справи.

11.7. Щодо позиції відповідача стосовно принципу свободи договору, презумпції правомірності правочину, колегія суддів погоджується з викладеним відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.

11.8. Щодо інших доказів та обставин викладених у відзиві на апеляційну скаргу вони ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку фактичних обставин справи.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду

12.1. Відповідачем порушено права та інтереси позивача в частині своєчасного отримання належних позивачу вагонів з оренди, та вільного розпорядження позивачем своєю власністю.

12.2. У зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок відшкодувати вартість вагонів, неповернутих в узгоджений сторонами строк.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.»

13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.»

13.3. Відповідно до ст. 14 ГПК України: « 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.»

13.4. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.»

13.5. Відповідно до статті 269 ГПК України: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»

13.6. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

13.7. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

13.8. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

13.9. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

13.10. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

13.11. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

13.12. Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

13.13. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

13.14. Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

13.15. Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження (частина 1 статті 772 ЦК України).

13.16. За приписами статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

13.17. Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

13.18. Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон) оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

13.19. Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

13.20. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).

13.21. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення у справі, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

14.2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/16024/21 задовольнити.

14.3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/16024/21 скасувати.

14.4. Прийняти нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» задовольнити повністю.

15. Розподіл судових витрат:

15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207, 236, 269, 270, п. 1, 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/16024/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/16024/21 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким:

І Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» задовольнити повністю.

ІІ Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» (вул. Ділова, буд. 5, корпус 2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 36147637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» (вул. Березнева, буд. 10, кімната 310, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 30056859) 6 232 973,00 (шість мільйонів двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн вартості вагонів, переданих відповідачу за договором оренди від 20.01.2016 № 160120-ЗП05-01, витрат на проведення експертизи в розмірі 100 000,00 (сто тисяч гривень) грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 94 994 (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 60 (шістдесят) коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» (вул. Ділова, буд. 5, корпус 2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 36147637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» (вул. Березнева, буд. 10, кімната 310, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 30056859) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 142 491 (сто сорок дві тисячі чотириста дев`яносто одну) грн 90 (дев`яносто) коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу № 910/16024/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.03.2023.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова