Рішення

від 27.02.2023 по справі 910/13608/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2023Справа № 910/13608/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія "Київводоканал"», м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-22», м. Київ

про стягнення 323 153,46 грн,

Представники сторін:

від позивача: Федіна Н.В.;

від відповідача: Сенчило В.В., Басюк І.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія "Київводоканал"» (далі - ПрАТ «АК "Київводоканал"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-22» (далі - ЖБК «Хімік-22»/відповідач) про стягнення 323 153,46 грн, у тому числі: 203 935,17 грн - основного боргу, 89 957,20 грн - інфляційних втрат, 14 249,43 грн - 3% річних, 4 814,90 грн - пені та 10 196,76 грн - штрафу, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06610/4-03 від 11.05.2006.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.12.2022 позовну заяву прийняв до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.01.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ЖБК «Хімік-22» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність відмітки банку одержувача на платіжних вимогах позивача про одержання розрахункового документу до виконання. Крім того, відповідач заперечує щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат в період дії карантину та воєнного стану.

Водночас, ЖБК «Хімік-22» подало до суду: заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення заборгованості у розмірі 40 602,73 грн, клопотання про поновлення строків для приєднання доказів до матеріалів справи, а також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.01.2023 клопотання ЖБК «Хімік-22» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задовольнив, зокрема, постановив здійснювати розгляд справи №910/13608/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 30.01.2023.

30.01.2023 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.02.2023.

08.02.2023 до канцелярії суду від ПрАТ «АК "Київводоканал"» надійшла відповідь на відзив.

27.02.2023 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, представник ПрАТ «АК "Київводоканал"» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представники ЖБК «Хімік-22» проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», назву якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія "Київводоканал"» (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Хімік-22» (далі - абонент) укладено договір на постачання питної води та приймання вод через приєднані мережі №06610/4-03.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався надавати послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

У відповідності до п. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формулою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважається безумовно погодженими абонентом (п. 2.1.6. договору).

Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2. договору).

Пунктом 2.2.3. договору встановлено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Згідно п. 4.6. договору за безпідставну відмову сплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про припинення дії цього договору від будь-якої із сторін, відповідно договір є чинним станом на день розгляду справи по суті.

Отже, у період з 01.10.2019 по 31.08.2022 позивачем надано відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 1 585 612,35 грн, проте ЖБК «Хімік-22» розраховувався частково в сумі в сумі 1 382 469,76 грн, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 203 935,17 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з ЖБК «Хімік-22» заборгованість в сумі 203 935,17 грн, а також пеню у розмірі 4 814,90 грн, 3% річних в сумі 14 249,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 89 957,20 грн, нараховані на суму боргу за період з 04.11.2019 по 31.08.2022, а також 10 196,76 грн - штрафу, передбаченого п. 4.6. договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Дослідивши договір на постачання питної води та приймання вод через приєднані мережі № 06610/4-03 від 11.05.2006, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою, укладений між сторонами правочин містить елементи договору поставки (водопостачання) та надання послуг (водовідведення).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ст. ст. 3, 629 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

За змістом ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Судом встановлено, що 11.05.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання питної води та приймання вод через приєднані мережі №06610/4-03, відповідно до якого у період з 01.10.2019 по 31.08.2022 ПрАТ «АК "Київводоканал"» поставило ЖБК «Хімік-22» питної води та прийняло води через приєднані мережі послуги на загальну суму 1 585 612,35 грн, за які відповідач розраховувався частково в сумі 1 382 469,76 грн, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 203 935,17 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2. договору).

Пунктом 2.2.3. договору встановлено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Судом вище встановлено, що відповідач за надані послуги розрахувався з порушенням строків, встановлених у п. 2.2.2. договору, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо ненаправлення позивачем до банківської установи відповідача розрахункових документів (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів, оскільки п. 2.2.3. договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих послуг, виходячи із діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія "Київводоканал"» про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-22» заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 203 935,17 грн.

Разом із тим, позивачем заявлено про застосування строку позовної давності в частині стягнення 40 602,73 грн, яка складається з суми боргу у розмірі 40 489,03 грн, яка виникла у жовтні 2019 року, а також суми інфляційних втрат у розмірі 40,49 грн та 3% річних в сумі 73,21 грн.

Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 203 935,17 грн, в тому числі заборгованості у розмірі 40 489,03 грн, яка виникла у відповідача за надані позивачем послуги у жовтні 2019 року, при цьому, ПрАТ «АК "Київводоканал"» звернулося до суду 07.12.2022, тобто з пропуском трирічного строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Також, з тих самих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 73,21 грн та інфляційних втрат у розмірі 40,49, які нараховані на цю суму боргу.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія "Київводоканал"» до Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-22» про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі підлягають задоволенню частково в сумі 163 446,14 грн, яка виникла у період з листопада 2019 року по жовтень 2022 року включно.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 814,90 грн, 3% річних в сумі 14 249,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 89 957,20 грн, нараховані на суму боргу за період з 04.11.2019 по 31.08.2022, а також 10 196,76 грн - штрафу, передбаченого п. 4.6. договору.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Крім того, згідно п. 4.6. договору за безпідставну відмову сплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, суд звертає увагу сторін, що відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

У частині 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 строк карантину продовжено до 30.04.2023.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відмову ПрАТ «АК "Київводоканал"» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у період дії карантину.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» №206 від 05.03.2022 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX. Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 8419-IX.

Отже, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 20.05.2023.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 нарахування 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання споживачами своїх зобов`язань з оплати комунальних послуг, в тому числі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, є необґрунтованим.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що ПрАТ «АК "Київводоканал"» наведені вище обмеження щодо нарахування цих сум не врахувало.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 13 913,68 грн та інфляційних втрат в сумі 84 819,13 грн, нарахованих за період з 28.12.2019 по 16.02.2022, що має наслідком часткове задоволення цих вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія "Київводоканал"» задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-22» (02222, місто Київ, вулиця Лаврухіна, будинок 11; ідентифікаційний код 24262437) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія "Київводоканал"» (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 163 446 (сто шістдесят три тисячі чотириста сорок шість) грн 14 коп. - основного боргу, 13 913 (тринадцять тисяч дев`ятсот тринадцять) грн 68 коп. - 3% річних, 84 819 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн 13 коп. - інфляційних втрат та 3 932 (три тисячі дев`ятсот тридцять дві) грн 69 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 02.03.2023.

Суддя В.В. Бондарчук