Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/13608/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/13608/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Федіна Н.В.

від відповідача: Басюк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 (повний текст складено 02.03.2023)

у справі № 910/13608/22 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22", м. Київ

про стягнення 323 153,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - АТ "АК "Київводоканал", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (далі - ЖБК "Хімік-22", відповідач) про стягнення 323 153,46 грн, з яких: 203 935,17 грн основного боргу, 89 957,20 грн інфляційних втрат, 14 249,43 грн 3% річних, 4 814,90 грн пені та 10 196,76 грн штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату наданих йому послуг у період з 01.10.2019 по 31.08.2022 за Договором №06610/4-03 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 11.05.2006, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 203 935,17 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати, 3% річних, пеня та штраф.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13608/22 позовні вимоги АТ "АК "Київводоканал" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ЖБК "Хімік-22" на користь АТ "АК "Київводоканал" 163 446,14 грн основного боргу, 13 913,68 грн 3% річних, 84 819,13 грн інфляційних втрат та 3 932,69 грн судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за надані послуги за період з жовтня 2019 року по жовтень 2022 року підлягають частковому задоволенню, оскільки в частині стягнення заборгованості за жовтень 2019 року в розмірі 40 489,03 грн позивач звернувся з пропуском позовної давності, про застосування якої заявив відповідач. З цих же підстав відмовлено позивачу у стягненні нарахованих на зазначену суму 3% річних в сумі 73,71 грн та інфляційних втрат у сумі 40,49 грн.

Поряд з цим, суд першої інстанції визнав необгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у період дії карантину (підпункт 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"), а також інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання споживачами своїх зобов`язань з оплати комунальних послуг, в тому числі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, у період воєнного стану (постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" №206 від 05.03.2022). Отже, за висновком суду першої інстанції підставними є вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 913,68 грн та інфляційних втрат в сумі 84 819,13 грн, нарахованих за період з 28.12.2019 по 16.02.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "АК "Київводоканал" 30.03.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/13608/22 в частині відмови у стягненні 40 489,03 грн за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, а також суми інфляційних втрат у розмірі 40,49 грн та 3% річних в сумі 73,21 грн, 4 814,90 грн пені, 10 196,76 грн штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; стягнути з ЖБК "Хімік-22" на користь позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення з відповідача існуючої заборгованості за жовтень 2019 року, не застосувавши положень пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та не врахувавши обставин про вчинення відповідачем дій з часткової оплати боргу за вказаний період. Відповідно нараховані на суму зазначеного основного боргу інфляційні втрати та 3% річних як похідні вимоги, на думку позивача, також підлягають задоволенню і стягненню з відповідача.

Крім того, за твердженням позивача, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги тієї обставини, що послуги за спірним Договором надавалися юридичній особі, а не населенню.

Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення від 27.02.2023 було отримано скаржником 10.03.2023, що підтверджується матеріалами апеляційної скарги та матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 справу № 910/13608/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Кравчука Г.А., суддів: Коробенка Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13608/22; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/13608/22 до надходження до суду матеріалів справи.

17.04.2023 матеріали справи № 910/13608/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 клопотання АТ "АК "Київводоканал" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13608/22 задоволено, поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13608/22, розгляд справи призначено на 13.06.2023 о 10 год 20 хв, запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки.

Позиція інших учасників справи.

12.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений поштою 09.06.2023), в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так, відповідач вказує, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є безпідставними та необгрунтованими, не відповідають матеріалам справи та суперечать чинному законодавству, оскільки: 1) з урахуванням загальної позовної давності у три роки, період стягнення заборгованості за позовом у даній справі має становити з 07.12.2019 по 30.08.2022; 2) позивачем неналежно виконані вимоги пункту 2.2.1 Договору щодо направлення до банківської установи розрахункових документів для оплати наданих послуг у спірний період; 3) у позивача відсутні підстави для нарахуванні пені та штрафу, інфляційної складової та 3% річних у зв`язку з забороною, введеною чинним законодавством, на період дії карантину; 4) відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення та не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та не є ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 11.05.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-22" (абонент) укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06610/4-03 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору передбачено, що він укладається у відповідності до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим Договором постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору погоджено, що за цим Договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до Договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо).

Згідно з пунктом 1.3 Договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною Договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення Договору. Загальний обсяг поставлених за цим Договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника кількість поставленої води для поливу може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Приписами пункту 2.1.4 Договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формулою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважається безумовно погодженими абонентом (пункт 2.1.6 Договору).

За умовами пункту 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні стоки відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього Договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.2 Договору визначено, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівкові формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно з пунктом 2.2.3 Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до пункту 2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Згідно з пунктом 4.6 Договору за безпідставну відмову сплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

Цей Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним Договором (пункт 7.1 Договору).

В матеріалах справи відсутнє повідомлення про припинення дії цього Договору від будь-якої із сторін.

У позовній заяві АТ "АК "Київводоканал" зазначило, що за період з 01.10.2019 по 31.08.2022 ним надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 1 585 612,35 грн, проте останній розрахувався за них частково в сумі 1 382 469,76 грн. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 203 935,17 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

Посилаючись на зазначені обставини, АТ "АК "Київводоканал" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 203 935,17 грн та нарахованих відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у розмірі 89 957,20 грн і 3% річних в розмірі 14 249,43 грн, а також пені у розмірі 4 814,90 грн та штрафу у розмірі 10 196,76 грн, на підставі пунктів 4.2, 4.6 Договору відповідно.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір містить елементи договору поставки (водопостачання) та надання послуг (водовідведення).

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

У статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами спору на виконання укладеного Договору у період з 01.10.2019 по 31.08.2022 АТ "АК "Київводоканал" поставлено та надано, а ЖБК "Хімік-22" прийнято питної води та послуги з водовідведення на загальну суму 1 585 612,35 грн, за які відповідач розраховувався частково в сумі 1 382 469,76 грн, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 203 935,17 грн.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Позивачем надано до матеріалів справи копії актів обстеження та зняття показань з приладів обліку, якими підтверджуються щомісячні обсяги поставленої води та кількості прийнятих стоків у відповідності до умов пунктів 2.1.1-2.1.4 Договору, та які складені за участі представників позивача та відповідача.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи докази виставлення платіжних вимог (розрахункових документів) до банківських установ у спірний період у відповідності до вимог пунктів 2.2.1.-2.2.2 Договору, а також докази на підтвердження проведення відповідачем оплати здійсненого позивачем водопостачання та водовідведення за Договором.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача щодо ненаправлення позивачем до банківської установи відповідача розрахункових документів (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів, оскільки пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих послуг, виходячи із діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням.

Водночас, встановивши обгрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.10.2019 по 31.08.2022 у розмірі 203 935,17 грн, суд першої інстанції помилково визнав частину цих вимог щодо заборгованості за жовтень 2019 року в розмірі 40 489,03 грн такою, що заявлена з пропуском позовної давтості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені у даній справі обставини вважає відсутніми підстави для застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог про стягнення основного боргу за період з 01.10.2019 по 30.10.2019 в сумі 40 489,03грн, строк сплати якого настав 05.11.2019.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено згідно з постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020,№ 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Отже, на момент звернення АТ "АК "Київводоканал" з позовом до господарського суду у даній справі, 07.12.2022, дія установленого на всій території України карантину була продовжена.

Таким чином, з наведеного убачається, шо трирічний строк, у межах якого позивач міг звернутися до господарського суду з вимогою про стягнення основного боргу за жовтень 2019 року в сумі 40 489,03 грн, який почав свій перебіг 06.12.2019, станом на час введення карантину, 12.03.2020, не сплинув, тому слід вважати, що зазначене звернення позивача відбулося в межах позовної давності.

Відповідно позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 40,49 грн та 3% річних в розмірі 73,21 грн, що нараховані на суму основного боргу в розмірі 40 489,03грн за жовтень 2019 року у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, також заявлені в межах позовної давності.

Однак, суд першої інстанції не зважив на вказані обставини та не врахував, що згідно з приписами пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України строк, визначений статтею 257 цього Кодексу, продовжується на строк дії карантину, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями) та дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення заборгованості в розмірі 40 489,03 грн за надані послуги в жовтні 2019 року, а також нараховані на вказану заборгованість інфляційні втрати у розмірі 40,49 грн та 3% річних в розмірі 73,21 грн, застосувавши наслідки спливу позовної давності за заявою відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованою, а отже не підлягає задоволенню.

За наведених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 40 489,03 грн за надані послуги в жовтні 2019 року, а також нараховані на вказану заборгованість інфляційні втрати у розмірі 40,49грн та 3% річних в розмірі 73,21грн є обгрунтованими, заявленими в межах позовної давності та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні зазначених сум та щодо розподілу судових витрат у цій частині слід скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог з відповідним розподілом судових витрат.

Отже, апеляційна скарга позивача у вказаній частині є аргументованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно доводів позивача щодо необгрунтованої відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4 814,90 грн та штрафу у розмірі 10 196,76 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (стаття 218 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Крім того, згідно з пунктом 4.6 Договору за безпідставну відмову сплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже відзначено судом апеляційної інстанції, у спірний період правовідносини між сторонами регулювалися Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", статтею 1 якого встановлено, що централізоване питне водопостачання це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води, а централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

У частині 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги закріплено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

За змістом частини 4 статті 23, частини 3 статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання та відовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно, якщо інше не передбачено законом.

Відтак, вказаний закон є спеціальним до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Проте, дія зазначеної норми була зупинена до 1 липня 2020 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-ІХ, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент звернення позивача з позовом та ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі на всій території України тривав карантин, який установлений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року та продовжений неодноразово, зокрема згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 до 30.04.2023.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "АК "Київводоканал" в частині стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у період дії карантину з підстав їх необгрунтованості. Підстави для задоволення апеляційної скарги позивача у вказаній частині відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

З огляду на встановлені у справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ "АК "Київводоканал" підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 40 489,03 грн основного боргу, 40,49грн інфляційних втрат, 73,21грн 3% річних та в частині розподілу судових витрат із зазначеної суми слід скасувати (з покладенням відповідних витрат на відповідача), ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13608/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі 910/13608/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 40 489,03 грн заборгованості за послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, а також суми інфляційних втрат у розмірі 40,49 грн та 3% річних в сумі 73,21 грн скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов звдовольнити.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, місто Київ, вулиця Лаврухіна, будинок 11; ідентифікаційний код 24262437) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 40 489,03 грн заборгованості за послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, 40,49 грн інфляційних втрат, 73,21 грн 3% річних та 609,04 грн судового збору.

5. В інший частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13608/22 залишити без змін.

6. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, місто Київ, вулиця Лаврухіна, будинок 11; ідентифікаційний код 24262437) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 5 308,35 грн судового збору за подання апеляційниї скарги.

7. Доручити місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови апеляційного господарського суду із зазначенням необхідних реквізитів.

8. Матеріали справи №910/13608/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.06.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир