Рішення

від 01.03.2023 по справі 912/1732/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/1732/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Виконавчого комітету Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Гранд»

про стягнення 8354 659,24 грн,

за участю:

- секретаря судового засідання Лещенка О.А.,

- представників: позивача Сеїної О.О.; відповідача Лінчевського Д.Ю.,

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

24.11.2022 (відповідно до поштової квитанції № 5010103017967) Виконавчий комітет Криворізької міської ради звернувся з позовом до ТОВ «Ніка-Гранд» про стягнення заборгованості за договором № 358 від 25.08.2022 у сумі 8704956,03 грн, з якої: 8082800 грн неповернутого авансу, 10140,13 грн річних та 612015,90 грн пені. Поряд з цим, Позивач просив компенсувати йому за рахунок Відповідача 130574,34 грн сплаченого судового збору.

У подальшому під час підготовчого провадження Позивач заявою від 16.01.2023 зменшив загальний розмір позовних вимог, але збільшив розмір річних і пені, та просить суд стягнути з Відповідача 8354659,24 грн, з яких: 7233600 грн неповернутого авансу, 16647,19 грн річних та 1104412,05 грн пені. Також Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача 125319,89 грн судового збору.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- 25.08.2022 уклав з Відповідачем договір щодо поставки ним 7000 комплектів зимових костюмів на загальну суму 30800000 грн у строк до 10.10.2022;

- договором передбачалася обов`язкова сплата попередньої оплати у розмірі 30 % вартості замовлення, а саме на загальну суму 9240000 грн;

- на виконання умов договору він перерахував Відповідачу 9240000 грн;

- у період з 11.10.2022 по 19.11.2022 Відповідач поставив йому 263 комплектів товару на загальну суму 1157200 грн;

- 21.11.2022 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 358, за умовами якої продовжили строк строк поставки товару до 20.12.2022;

- у період з 13.12.2022 по 16.12.2022 Відповідач поставив йому ще 193 комплекти товару на загальну суму 849200 грн;

- станом на час розгляду справи в суді Відповідач поставив комплекти товару у загальній кількості 456 штук на загальну суму 2006400 грн, у зв`язку з чим сума недопоставки склала 28793600 грн, а сума невикористаного авансу 7233600 грн;

- оскільки Відповідач не виконав зобов`язання за договором з поставки товару він нарахував 16647,19 грн річних за період з 20.12.2022 по 16.01.2023, взявши за основу розрахунку заборгованість із суми неповернутого авансу 7233600 грн, та 1104412,05 грн пені за період з 20.12.2022 по 16.01.2023, взявши за основу суму невиконаного зобов`язання з поставки 28793600 грн.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА

ТОВ «Ніка-Гранд» позовні вимоги в частині повернення попередньої оплати у сумі 7233600 грн та стягнення річних визнало. Проте, в частині стягнення пені зазначило про існування обставин, на підставі яких вони підлягають зменшенню до 50000 грн. Зокрема, Відповідач вказав, що:

- після отримання суми попередньої оплати придбав матеріали, тканину, фурнітуру, нитки, які необхідні для виконання договору; у зв`язку з військовою агресією саме придбання необхідних матеріалів ускладнилося та затягнулося у часі, що вплинуло на нетримання строку поставки;

- внаслідок повітряних тривог та перервами у виробничому процесі з пошиву одягу, фактичний робочий день працівників складав 2-4 години; ці обставини вплинули на дотримання строків поставки;

- значний розмір штрафних санкцій надмірно вплине на його діяльність та є непомірним тягарем, не відповідає справедливості, пропорційності та реаліям економічного стану у державі через військову агресію;

- його дії з порушення строків не є навмисними та він вживає заходи для самостійного погашення заборгованості.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ

Ухвалою від 01.12.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив строки для подачі процесуальних заяв.

Безпосередньо підготовче провадження суд здійснив у підготовчому засіданні, яке відбулося 18.01.2023, а розгляд справи по суті 15.02.2023 та 01.03.2023.

Перед початком розгляду справи по суті суд прийняв до розгляду заяву Відповідача про розстрочку виконання рішення в частині стягнення суми попередньої оплати та клопотання про зменшення розміру пені, а також задовольнив клопотання про залучення додаткових доказів.

Відповідач перед судовим розглядом подав письмове клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження і призначення почеркознавчої експертизи, але у подальшому відмовився від нього.

Під час судового розгляду справи по суті суд відхилив клопотання Відповідача про відкладення судового засідання та надання часу для залучення додаткового доказу щодо наявності форс-мажорних обставин.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

25.08.2022 Виконавчий комітет Криворізької міської ради, як замовник, та ТОВ «Ніка-Гранд», як учасник, уклали договір № 358 (а.с. 11-14), за умовами якого:

- предметом договору є товари на виконання заходів територіальної оборони міста «35810000-5 Індивідуальне обмундирування» (костюм зимовий (вітро-, вологозахисний) (пункт 1.1);

- Учасник зобов`язується передати у власність Замовника товар відповідно до специфікації, а Замовник зобов`язується прийняти і здійснити оплату за цей товар (пункт 1.2);

- кількість, асортимент та вартість товару визначено у специфікації (пункт 1.3);

- ціна договору становить 30800000 грн (пункт 3.1);

- Замовник передбачає попередню оплату за замовлений товар у розмірі 30 % на підставі виставленого рахунку; замовник проводить оплату за фактично поставлений товар після підписання видаткової накладної (пункт 4.1);

- місце та строки поставки товару: м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1; до 10.10.2022 (пункт 5.1);

- учасник зобов`язаний поставити товар у строк встановлений розділом 5 пунктом 5.1 договору (пункт 6.3.1.);

- за порушення сторонами умов договору винна сторона сплачує штрафні санкції у розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла у період, за який сплачується штраф від вартості невиконаних зобов`язань (пункт 7.2).

Як слідує зі специфікації, складеної як додаток № 1 до договору (а.с. 14), найменуванням товару є: костюм зимовий (вітро-, вологозахисний) в комплект якого входять: куртка костюму вітро-волого захисна 1 штука, куртка утеплювач костюму 1 штука, штани костюму вітро-волого захисні 1 штука та штани утеплювач костюму 1 штука. Всього за специфікацією поставці підлягає 7000 комплектів за ціною 4400 грн за один комплект, загальною вартістю 30800000 грн.

25.08.2022 Відповідач виставив до оплати Позивачу рахунок-фактуру на оплату № 358 на загальну суму 9240000 грн (а.с. 15).

Відповідно до банківської виписки від 31.08.2022 на виконання умов договору Позивач сплатив на рахунок відповідача 9240000 грн (а.с. 19).

07.10.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 про продовження термінів поставки, за якою внесли зміни до пункт 5.1 договору та вказали, що поставка повинна бути здійснена до 07.11.2022 (а.с. 16).

На виконання умов договору Відповідач здійснив поставку Позивачу товару за накладними: № 11/10-22 від 11.10.2022 у кількості 8 комплектів на суму 35200 грн (а.с. 27), № 15/10-22 від 15.10.2022 10 комплекті на суму 44000 грн (а.с. 26), № 17/10-22 від 17.10.2022 20 комплектів на суму 88000 грн (а.с. 25), № 21/10-22 від 21.10.2022 26 комплектів на суму 158000 грн (а.с. 24), № 28/10-22 від 22.10.2022 52 комплекти на суму 228800 грн (а.с. 23), № 04/11-22 від 04.11.2022 50 комплектів на суму 220000 грн (а.с. 22), № 11/11-22 від 11.11.2022 70 комплектів на суму 308000 грн (а.с. 21) та № 19/11-22 від 19.11.2022 17 комплектів на суму 74800 грн (а.с. 20).

23.11.2022 Позивач направив Відповідача претензію та зажадав сплати 8704956,03 грн, з яких: 8082800 грн неповернутого авансу та 622156,03 грн штрафних санкцій (а.с. 28-30).

21.11.2022 сторони уклали додаткову угоду № 2 про продовження термінів поставки, за якою внесли зміни до пункт 5.1 договору та вказали, що поставка повинна бути здійснена до 20.12.2022 (а.с. 82).

Після підписання додаткової угоди № 2 Відповідач додатково здійснив поставку товару. Зокрема, за накладними: № 30/11-22 від 12.12.2022 поставив 101 комплект на суму 444400 грн (а.с. 69), № 05/12-22 від 14.12.2022 42 комплекти на суму 184800 грн (а.с. 69 на звороті) та № 15/12-22 від 16.12.2022 50 комплектів на суму 220000 грн (а.с. 70).

За обрахунками Позивача всього на виконання умов договору Відповідач поставив 456 комплектів на загальну суму 2006400 грн, у зв`язку з чим розмір неповернутого авансу складає 7233600 грн, а вартість недопоставки 28793600 грн.

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН ТА ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами укладеного договору, з урахуванням додаткових угод, сторони визначили (серед інших умов): предмет договору, строк передачі товару, вартість товару та порядок розрахунків (у тому числі здійснення попередньої оплати у сумі 9240000 грн).

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Згідно з приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 267 ГК України визначає, що строки поставки встановлюються сторонами у договорі.

Поряд з цим, за змістом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами укладеного договору поставки сторонами визначено, що оплата товару повинна здійснюватися шляхом її часткової передоплати, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються положення статті 693 ЦК України. За частиною 1 цієї статті, якщо договором встановлений обов`язок покупця сплатити вартість товару до його передання продавцем, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.

З викладених обставин та правових положень слідує, що за умовами договору поставки Відповідач за результатами здійсненої Позивачем часткової попередньої оплати вартості товару у сумі 9240000 грн зобов`язаний був у строк до 20.12.2022 (включно) поставити 7000 комплектів товару за ціною 4400 грн за один комплект на загальну суму 30800000 грн.

Проте, суд установив, що Відповідач до визначеного строку поставки поставив лише 456 комплектів товару загальною вартістю 2006400 грн.

Отже, у визначений договором строк Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, поставку всієї необхідної кількості товару (на суму 28793600 грн) не здійснив та під час судового розгляду справи ці обставини не спростував.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

Отже, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

За таких обставин суд висновує, що Відповідач не здійснив поставку обумовленого товару у визначений строк, чим порушив взяті на себе зобов`язання та проявив необачність у їх виконанні при наявності об`єктивних обставин можливості їх невиконання при наявній військовій агресії. У зв`язку з цим, його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача.

Разом з тим, судовий розгляд справи засвідчив головні причини недотримання строків поставки, а саме: після отримання суми попередньої оплати безпосереднє придбання матеріалів, тканини, фурнітури, ниток, які необхідні для виконання договору, було ускладнене військовою агресією, а тому затягнулося у часі (це слідує з видаткових накладних на придбання товару за період з вересня по жовтень 2022 року); внаслідок загальновідомого факту наявних повітряних тривог у виробничому процесі Відповідача відбувалися тривалі перерви з пошиву одягу та фактичний робочий день працівників складав 2-4 години; на території м. Знам`янка у період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року відбувалися відключення електричної енергії майже щодня на тривалий час (що слідує з довідки ПАТ «Кіровоградобленерго» № 13/02/53 від 23.02.2023).

Щодо повернення суми попередньої оплати

Частина 2 статті 693 ЦК України встановлює, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, положення наведеної норми встановлюють обов`язок Відповідача повернути суму отриманої попередньої оплати за наслідками невиконання зобов`язання з поставки товару у випадку пред`явлення до нього відповідної вимоги.

Претензією від 23.11.2022 Позивач висловив відповідну вимогу про повернення суми залишку попередньої оплати, яка не врахована у вартість здійсненої поставки, а тому у Відповідача фактично виник обов`язок з її повернення. Станом на час розгляду справи в суді відповідний залишок суми попередньої оплати складає 7233600 грн.

У свою чергу, Відповідач проігнорував вимогу Позивача про повернення названої суми попередньої оплати, чим не виконав відповідне зобов`язання та під час судового розгляду не довів зворотне.

Неповернення суми попередньої оплати після закінчення строку поставки вказує на несумлінне виконання Відповідачем такого зобов`язання та прояв необачності стосовно виконання, а тому його дії у цьому є також несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача.

Відтак, вимоги Позивача про стягнення суми попередньої оплати є правомірними.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язання з поставки

У пункті 7.2. договору поставки сторони обумовили відповідальність Відповідача у випадку порушення умов договору.

Позивач у якості підстави для застосування пені вказав, що вона нарахована у зв`язку з недотриманням Відповідачем строку поставки.

Таким чином, вказані обставини суд враховує як нарахування Позивачем пені у зв`язку з несвоєчасною поставкою, що і є порушенням умов договору.

Зокрема, відповідна штрафна санкція встановлена сторонами у пункті 7.2. договору. Вона визначається у розмірі 2 облікових ставок Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується штраф від вартості невиконаних зобов`язань.

Суд вважає помилковим визначення у договорі штрафної санкції як штраф, оскільки умови її нарахування притаманні пені.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування положень статей 216 та 217 ГК України та вказав, що:

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника,

- такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:

- пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання,

- до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Таким чином, пеня у договорі має безпосередню мету стимулювати іншу сторону до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Відповідач у строк до 20.12.2022 не поставив обумовлений договором товар, вартість якого складала 28793600 грн, а тому Позивач правомірно нарахував пеню у сумі 1104412,05 грн за період з 20.12.2022 по 16.01.2023 (28 днів), виходячи із розрахунку за формулою: (вартість непоставленого товару) х 2 х (ставку НБУ за період прострочки) х (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = пеня; а саме: 28793600 грн х 2 х 25 % х 28 : 365 = 1104412,05 грн.

Щодо зменшення розміру нарахованої пені

Статтею 233 ГК Українивизначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1); якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2).

Попередньо суд відобразив приписи статей 216, 217, 230 ГК України, за якимиштрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду надала правові висновки щодо застосування вказаних правових положень та вказала, що:

- главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності (пункт 8.28);

- за частиною другоюстатті 216 ГК Українизастосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (пункт 8.29.);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника; такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32.);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; у таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків; тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33.).

Відтак, зменшення розміру заявлених до стягнення суми пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, він може, з урахуванням обставин справи, на власний розсуд вирішувати питання про наявність або відсутність обставин, за яких можливе зменшення цих сум.

Попередньо суд назвав головні причини, які вплинули на недотримання строків поставки та виконання Відповідачем зобов`язання за договором, та які вказують на ненавмисне невиконання, що з огляду на принципи господарювання може свідчити, з урахуванням найменших сумнівів у неналежній турботливості і ставленні до процесу виконання, на його порядності, як контрагента.

Безпосередньо значний розмір штрафних санкцій при одночасній наявності об`єктивних причин, які вплинули на несвоєчасне виконання договору, є надмірним та несправедливим по відношенню до Відповідача. При їх застосуванні при наявності економічного спаду у період збройної агресії вони можуть негативно вплинути на діяльність Відповідача та лягти непомірним фінансовим тягарем. Це не відповідає справедливості та пропорційності у господарських відносинах між сторонами.

Ці обставини, є підставами для зменшення розміру нарахованої суми пені до 50000 грн.

Щодо нарахування процентів річних

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 16647,19 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У спорі сума неповернутої попередньої оплати (авансу) є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх платежів, зокрема, за товар, який мав бути поставлений. При цьому аванс на підставі наведених правових положень підлягав поверненню Позивачу у випадку невиконання зобов`язання Відповідачем, за яким він передавався, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто правовідношення, в якому у Відповідача, як постачальника, виникло зобов`язання повернути Позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідач на вимогу не повернув суму попередньої оплати, а тому Позивач правомірно нарахував річні у сумі 16647,19 грн за період з 20.12.2022 по 16.01.2023 (28 днів), виходячи із розрахунку за формулою: річні = (заборгованість) х 3 % х (кількість прострочених днів): 365 (кількість днів у році), а саме: 7233600 грн х 3% х 28 : 365 = 16647,19 грн.

Щодо клопотання про розстрочку

За статтями 239, 331 ГПК України суд вправі розстрочити виконання рішення у випадку наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Доведення у суді відповідних обставин ускладнення виконання рішення або унеможливлення виконання покладена із застосуванням положень статті 74 ГПК України на відповідача.

Проте, Відповідач у поданій заяві про розстрочення виконання рішення взагалі не навів обставин та доказів, які б свідчили про наявність таких ускладнень, у тому числі щодо обраного ним періоду виконання.

У зв`язку з викладеним заява про розстрочку є необґрунтованою.

ВИСНОВКИ З ПРЕДМЕТУ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 7233600 грн попередньої оплати, 16647,19 грн річних та 50000 грн пені у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість, позовні вимоги в частині стягнення 1054412,05 грн пені, хоча і є обґрунтованими, але з урахуванням її зменшення задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 3014 від 24.11.2022 у сумі 130574,34 грн. Судовий збір Позивач сплатив при первісному зверненні до суду та виходив із суми стягнення 8704956,03 грн (8704956,03 х 1,5 % = 130574,34 грн). Заявою від 16.01.2023 він зменшив розмір заявлених вимог до суми стягнення 8354659,24 грн, а тому судовий збір з цієї суми складає 125319,89 грн (8354659,24 грн х 1,5 % = 125319,89 грн).

Отже, судовий збір у справі який підлягає вирішенню щодо його компенсації становить 125319,89 грн.

Згідно з приписами частини 1 та 4 статті 129 ГПК України сплачений судовий збір покладається у разі задоволення позову на відповідача.

Водночас, суд враховує, що хоча пеня і зменшена до 50000 грн, але безпосередньо вимоги про її стягнення, є правомірними. Саме зменшення судом пені не може та не повинне з точки зору справедливості лягати тягарем на Позивача у частині сплаченого ним судового збору, оскільки він зажадав її стягнення добросовісно у тій сумі, яка підлягала нарахуванню за умовами договору.

У зв`язку з цим суд вважає, що судовий збір у загальній сумі 125319,89 грн підлягає стягненню з Відповідача у незалежності від часткового задоволення позовних вимог.

Надлишкова сума судового збору 5254,45 грн (різниця наведених сум судового збору) підлягає поверненню Позивачу на підставі пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», за яким у разі зменшення розміру позовних вимог переплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила за її клопотанням.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-Гранд» (27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Осіння, б. 3; ідентифікаційний код 43880728) на користь Виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, б. 1; ідентифікаційний код 04052169) 7233600 грн попередньої оплати, 16647,19 грн річних, 50000 грн пені та 125319,89 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні заяви про розстрочку відмовити.

5.Повернути Виконавчому комітету Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, б. 1; ідентифікаційний код 04052169) надлишкову суму судового збору у розмірі 5254,45 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суд склав 02.03.2023

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення направити:

- Виконавчого комітету Криворізької міської ради: 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1;

- ТОВ «Ніка-Гранд»: 27400, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Осіння, 3.