Постанова

від 15.02.2023 по справі 199/6521/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 199/6521/19

провадження № 61-10479св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Осіяна О. М., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року у складі судді Авраменка А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (далі - ТОВ «Авангард-Інвест»), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») про відшкодування шкоди.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

15 липня 2011 року працівник ТОВ «Авангард-Інвест» ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху (далі - ПДР), не надав перевагу у русі транспортному засобу «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під її керуванням, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним їй автомобілем, який зазнав механічних пошкоджень та ремонту не підлягає, а сама вона отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Постановою Солонянського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області) від 06 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу № 16111297 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Згідно з постановою Солонянського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 03 листопада 2011 року її визнано потерпілою у кримінальній справі № 16111297.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження водію ОСОБА_2 , який на час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Авангард-Інвест», повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. У зв`язку з тим, що підозрюваний ухиляється від слідства, постановою слідчого від 31 січня 2019 року ОСОБА_2 оголошено у розшук.

Згідно з висновком експертного дослідження № ZUs120312 у кримінальній справі № 16111297 зі встановлення спричинення аварійних пошкоджень автомобілю «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 28 березня 2012 року судовим експертом Мазурек А. А., матеріальна шкода, завдана власнику зазначеного автомобіля внаслідок ДТП, з урахуванням амортизаційного зносу та втрати товарного виду, дорівнює 93 880,56 грн. За виготовлення вказаного висновку сплачено 900,00 грн.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 17 серпня 2011 року № 2709 внаслідок ДТП, яка мала місце 15 липня 2011 року, у неї виявлені ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних рвано-забійних ран верхньої повіки лівого ока, лівої підочної області, лівої щоки, ділянки підборіддя, множинних ран лівої кисті, грудної клітки зліва.

Згідно з повторним висновком судово-медичної експертизи від 31 квітня 2016 року № 69Д виявлені рубці шкіри обличчя на момент проведення комісійної судово-медичної експертизи залишаються невиправними, для їх виправлення необхідне хірургічне втручання (косметична операція). Після загоєння ран обличчя сформувалися рубці.

Вказані рубці самі по собі не зникнуть та суттєво не змінять своїх властивостей, отже, є невиправними, тобто ушкодження віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм невиправного знівечення обличчя. За проведення експертизи та виготовлення висновку сплачено 133,25 грн. На лікування та медичні препарати витрачені грошові кошти у сумі 13 643,27 грн.

25 вересня 2012 року та 22 жовтня 2012 року ПрАТ «СК «Провідна» виплатило їй 10 430,00 грн страхового відшкодування, проте за її підрахунками сума невідшкодованої шкоди за період лікування становить 3 213,26 грн (13 643,27 - 10 430,01).

Всього сума непогашеної шкоди на лікування становить 47 413,26 грн.

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинною на день ДТП) ліміт відповідальності страховика становив 51 000,00 грн, тому загальна сума відшкодувань страховика за страховим випадком не може перевищувати вказаний ліміт.

За її підрахунками сума, яку повинен сплатити страховик, становить 40 570,00 грн (51 000,00 грн - 10 430,00 грн). Решту відшкодування за ушкодження здоров`я повинно сплатити ТОВ «Авангард-Інвест», а саме 6 843,26 грн (із розрахунку 57 843,26 грн - 51 000,00 грн).

Також після ДТП вона були вимушена скористатись послугами евакуатора, на що витратила 1 950,00 грн.

Завдана їй моральна шкода полягає у невиправному знівеченні обличчя, тривалому перебуванні в медичних закладах, втраті душевного спокою, постійному перебуванні у стані важкого стресу, втраті звичного режиму життя, неможливості нормально працювати протягом семи років.

Її життя зазнало негативних змін. Враховуючи тяжкість тілесних ушкоджень, завданих внаслідок винних дій працівника ТОВ «Авангард-Інвест», глибину фізичних та душевних страждань протягом восьми років, погіршення здібностей та можливості їх реалізації, спричинених протиправними діями, їй було завдано моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.

З урахуванням наведеного просила:

- стягнути з ТОВ «Авангард-Інвест» на її користь на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася 15 липня 2011 року, 78 907,07 грн, що складаються із: 68 380,56 грн - сума за пошкоджений автомобіль; 900,00 грн - проведення оцінки пошкодження автомобіля; 133,25 грн - витрати за складення судово-медичного висновку; 1 950,00 грн - витрати на евакуатор; 6 843,26 грн - часткова компенсація витрат на лікування; 700,00 грн - витрати на правову консультацію,

- стягнути з ТОВ «Авангард-Інвест» на її користь на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн;

- стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на її користь на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася 15 липня 2011 року, 66 070,00 грн, з яких: 25 500,00 грн - сума за пошкоджений автомобіль; 40 570,00 грн - часткова компенсація витрат на лікування.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач має звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, визначеному частиною першою статті 128 КПК України (тобто у кримінальному провадженні), а звернення з позовом у порядку цивільного судочинства можливе лише за наявності підстав, визначених частиною сьомою статті 128 КПК України (тобто особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, яка має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства).

Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції.

Верховний Суд, врахувавши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не закінчено, цивільний позов ОСОБА_1 , поданий у жовтні 2012 році в межах кримінального провадження, по суті на розгляд суду не передавався, а ОСОБА_1 з метою відшкодування завданої їй шкоди звернулася із цим позовом до ТОВ «Авангард-Інвест», як до роботодавця винної особи, а також до страховика ПрАТ «СК «Провідна», дійшов висновку, що відмова у позові з формальних підстав не відповідає положенням статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Авангард-Інвест» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 680 000,00 грн, стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, у вигляді витрат на лікування - 40 570,00 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої майну позивача, є частково обґрунтованими, проте не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності.

Щодо вимог про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, зазначено, що позовна давність на такі вимоги не поширюється.

Вирішуючи по суті вимоги про відшкодування витрат позивачки на лікування, суд врахував, що страховик такі вимоги відшкодував частково, а тому решта цих витрат, в межах заявлених позивачем вимог, підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Провідна». Заявлені вимоги в цій частині до ТОВ «Авангард-Інвест» є необґрунтованими, оскільки саме страховик має відшкодувати понесені позивачем витрати на лікування в межах ліміту відповідальності.

Також суд першої інстанції, враховуючи вимоги розумності та справедливості, дійшов висновку про часткове відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, душевних стражданнях і хвилюваннях, тривалій емоційній напруженості, втраті душевного спокою, стресі, зміні звичного укладу життя, зумовлених отриманням позивачем внаслідок ДТП тяжких тілесних ушкоджень за ознакою невиправного знівечення обличчя.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2022 року ТОВ «Авангард-Інвест» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у 2012 році у кримінальному провадженні позивачка подала цивільний позов про стягнення з ТОВ «Авангард-Інвест», зокрема моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн, тоді як у 2019 році позивачка збільшила цей розмір до 1 000 000,00 грн.

Підставою для збільшення розміру моральної шкоди позивачка вказала перебування впродовж 7 років у стані стресу, втраті звичного режиму життя, втраті душевного спокою, неможливості нормально працювати. Проте, на думку ТОВ «Авангард-Інвест», саме бездіяльність правоохоронних органів призвела до затягування досудового слідства у кримінальному провадженні. Крім того, позивачка впродовж 7 років не зверталась до суду з позовом до ТОВ «Авангард-Інвест» про відшкодування моральної шкоди.

Суди попередніх інстанцій при визначенні розміру моральної шкоди не врахували, що позивачці завдана моральна шкода не тільки внаслідок ДТП, а також незаконним затягуванням кримінального провадження, а тому покладення відшкодування такої шкоди на ТОВ «Авангард-Інвест» є незаконним.

Відшкодування майнової та моральної шкоди до винесення вироку у кримінальній справі порушує презумпцію невинуватості, оскільки в такому випадку суди презюмували фактичні обставини, які становлять зміст обвинувачення, в межах якого відбуватиметься судовий розгляд кримінальної справи щодо ОСОБА_2

ОСОБА_2 в момент ДТП не виконував трудових (службових) обов`язків, а тому суди безпідставно стягнули моральну шкоду з ТОВ «Авангард-Інвест».

Суди дійшли передчасного висновку про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці, лише з ТОВ «Авангард-Інвест» без стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, завдану здоров`ю.

Враховуючи доводи касаційної скарги, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року оскаржуються ТОВ «Авангард-Інвест» лише в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України оскаржувані рішення в іншій частині Верховний Суд не переглядає.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 550/336/21, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20, від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 02 липня 2020 року у справі № 570/1531/17, від 25 лютого 2020 року у справі № 404/6345/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 712/9045/18; відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості відшкодування шкоди до ухвалення вироку у кримінальній справі (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ТОВ «Авангард-Інвест» на підставі пунктів 1, 3частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.

Встановлені судами обставини справи

Суди встановили, що 15 липня 2011 року о 19 год 50 хв ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах із ТОВ «Авангард-Інвест», керуючи транспортним засобом ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі с. Башмачка, при виїзді з прилеглої дороги на головну автодорогу Бориспіль - Дніпропетровськ - Запоріжжя не надав перевагу у русі транспортному засобу «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, внаслідок чого виїхав на ліву смугу проїзної частини дороги та скоїв зіткнення з автомобілем позивача, який зазнав механічних пошкоджень, а позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження.

На момент вказаної ДТП автомобіль «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належав на праві власності позивачу, яка в 2013 році змінила своє прізвище при реєстрації шлюбу з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Власником автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було ТОВ «Авангард-Інвест».

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Авангард-Інвест» та, керуючи транспортним засобом ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконував свої трудові (службові) обов`язки водія.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Авангард-Інвест» як власника транспортного засобу ГАЗ-33023 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також осіб, які на відповідній правовій підставі керують цим транспортним засобом, перед третіми особами на час ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/4750779 від 08 квітня 2011 року).

Забезпеченим транспортним засобом є ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальником - ТОВ «Авангард-Інвест», ліміт відповідальності страховика за одного потерпілого за шкоду, завдану майну, визначено у розмірі 50 000,00 грн; за шкоду, завдану життю та здоров`ю, - 100 000,00 грн; розмір франшизи за шкоду, завдану майну потерпілого, - 500,00 грн.

06 жовтня 2011 року слідчий Солонянського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області порушив кримінальну справу. 29 січня 2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Постановою від 03 листопада 2011 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні.

31 січня 2019 року постановою слідчого Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області досудове розслідування зупинено, оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_2 .

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за висновком експертного дослідження від 28 березня 2012 року № ZUs120312, проведеного у кримінальній справі № 16111297, становить 93 880,56 грн.

Відповідно до копій квитанції та акта виконаних робіт витрати позивачки на евакуацію її транспортного засобу з місця ДТП склали 1 950,00 грн.

Згідно з висновком спеціаліста від 29 липня 2011 року № 70/27-229 у дорожній обстановці, яка мала місце при ДТП від 15 липня 2011 року, водій автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами пункту 10.1 ПДР, а водій автомобіля «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - згідно з пунктом 12.3 ПДР.

Технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визначалась виконанням ним вимог пункту 10.1 ПДР, виконання яких було необхідною умовою для запобігання ДТП з його боку, і для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволяли йому виконати їх.

За заданими вихідними даними водій автомобіля «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не мала технічної можливості запобігти зіткненню. Дії водія автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 10.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із ДТП.

В діях водія автомобіля «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , (позивачки) не вбачається невідповідності вимоги пункту 12.3 ПДР.

Відповідно до висновку експерта від 27 червня 2013 року № 70/27-429 в дорожній обстановці, яка мала місце при ДТП від 15 липня 2011 року, водій автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами пункту 10.1 ПДР, а водій автомобіля «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - згідно з пунктом 12.3 ПДР.

Технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визначалась виконанням ним вимог пункту 10.1 ПДР, що було необхідною умовою для запобігання ДТП з його боку, для виконання якого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволяли йому виконати їх.

За заданими вихідними даними водій автомобіля «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не мала технічної можливості уникнути зіткнення своєчасним застосуванням екстреного гальмування і зменшенням швидкості до автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Дії водія автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 10.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із ДТП.

У діях водія автомобіля «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вбачається невідповідності вимоги пункту 12.3 ПДР.

Згідно з висновком судово-медичного експерта «Бюро судово-медичної експертизи» від 17 серпня 2011 року № 2709 ОКЗ у позивачки виявлені ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних рвано-забійних ран верхньої повіки лівого ока, лівої підочної області, лівої щоки, ділянки підборіддя, множинних ран лівої кисті, грудної клітини зліва, які могли виникнути від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в умовах ДТП від дії виступаючих частин салону автомобіля, уламків скла, можливо в термін, зазначений обстеженою, тобто 15 липня 2011 року.

За своїм характером черепно-мозкова травма, струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров`я тривалістю 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). Після загоєння рвано-забійних ран обличчя у позивача сформувались рубці, які мають значні розміри, виражені, помітні та самі по собі (з часом або під дією нехірургічних методів лікування) не зникнуть та суттєво не змінять своїх властивостей, тобто, є невиправними.

Якщо слідством або судом буде визнано, що вказані рубці є такими, що знівечили обличчя, то наявні у позивача тілесні ушкодження згідно з пункту 2.1.8 Правил судово-медичного визначення тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерством охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, повинні бути віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм невиправного знівечення обличчя.

Вартість вищевказаного судово-медичного дослідження, проведеного на замовлення позивача, склала 131,25 грн та була сплачена позивачем.

Відповідно до висновку експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради від 21 квітня 2016 року № 69-Д рубці шкіри обличчя позивачки на момент проведення комісійної судово-медичної експертизи залишаються невиправними і для їх виправлення необхідне хірургічне втручання (косметична операція). Вказані тілесні ушкодження (рубці обличчя) можуть бути розцінені як тяжкі тілесні ушкодження, якщо будуть визнані такими, що знівечили обличчя, що відповідає вимогам пунктів 2.1.8 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, та знаходяться в причинному зв`язку з рвано-забійними ранами обличчя, спричиненими 15 липня 2011 року внаслідок ДТП.

З огляду на тілесні ушкодження, отримані внаслідок ДТП 15 липня 2011 року, позивачка була змушена проходити протягом 2011-2015 років лікування, в тому числі стаціонарне, вартість якого відповідно до копій наданих позивачкою медичних та розрахункових документів підтверджена на загальну суму 55 896,16 грн, з яких 44 200,00 грн - стоматологічні послуги.

ПрАТ «СК «Провідна», як страховик ТОВ «Авангард-Інвест», в позасудовому порядку (01 жовтня та 09 листопада 2012 року) виплатило позивачці страхове відшкодування витрат на лікування у сумі 10 430,01 грн.

22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 подала органу досудового розслідування позовну заяву, в якій просила визнати її цивільним позивачем у кримінальній справі та стягнути з ТОВ «Авангард-Інвест» матеріальну (майнову) та моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП.

29 липня 2020 року позивачка подала заяву старшому слідчому Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, якою відкликала вищевказану позовну заяву, подану у кримінальному провадженні.

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Позов зареєстровано за № 401/4632/12 (провадження № 2/401/3015/12). Ухвалою того ж суду від 29 травня 2012 року зазначену позовну заяву повернуто позивачці через неусунення недоліків.

15 червня 2012 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження у цивільній справі №401/6323/12 (провадження №2/401/3354/12) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Ухвалою того ж суду від 20 червня 2013 року зазначену позовну заяву зі зміненим складом відповідачів та третіх осіб, а саме: за позовом до ТОВ «Авангард-Інвест», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок скоєння ДТП, залишено без розгляду за заявою позивачки.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Авангард-Інвест» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, зареєстровану за № 199/4305/19 (провадження №2/199/2580/19), повернуто позивачці через неусунення недоліків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 1-3 частини другої статті 23 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частин другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Суди встановили, що завдана ОСОБА_1 моральна шкода є наслідком ДТП внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме: автомобілів ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Встановлено, що дії водія автомобіля ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 10.1 ПДР та з технічної точки зору перебували в причинно-наслідковому зв`язку із ДТП. У діях водія автомобіля «Хюндай-Акцент», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вбачається невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР.

Тобто, за встановлених судами обставин, ДТП сталася у зв`язку із порушенням ОСОБА_2 ПДР.

На момент ДТП ОСОБА_2 був працівником ТОВ «Авангард-Інвест» та виконував свої трудові (службові) обов`язки водія, керуючи транспортним засобом ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав зазначеному товариству.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачці завданої моральної шкоди за рахунок ТОВ «Авангард-Інвест».

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо порушення судами презумпції невинуватості, оскільки у цій справі суди не зробили висновків щодо вини ОСОБА_2 у скоєні злочину. Вочевидь такі висновки є компетенцією відповідного суду під час розгляду кримінальної справи.

У касаційній скарзі заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості відшкодування шкоди до ухвалення вироку у кримінальній справі.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої працівником ТОВ «Авангард-Інвест». Водночас сам ОСОБА_2 не є учасником цієї справи, до нього вимог не заявлено, а ТОВ «Авангард-Інвест» не було позбавлене можливості спростовувати обставини щодо порушення їх працівником ПДР.

Відсутність вироку щодо ОСОБА_2 не може бути перешкодою для відшкодування у розумні строки шкоди, завданої ДТП, за наслідком якого ще 06 жовтня 2011 року слідчим Солонянського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області була порушена кримінальна справа.

Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові від 10 лютого 2021 року за наслідками перегляду судових рішень у цій справі Верховний Суд по суті вже виклав висновок з питання можливості відшкодування шкоди до ухвалення вироку у кримінальній справі, зазначивши, що у разі значної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні та пред`явлення потерпілою особою позову до роботодавця у порядку цивільного судочинства, відмова у позові з указаних формальних підстав не відповідає положенням статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_2 в момент ДТП не виконував трудових (службових) обов`язків, зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належать до повноважень Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначила, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Верховний Суд також враховує ненадання ТОВ «Авангард-Інвест» доказів того, що 15 липня 2011 року ОСОБА_2 незаконно заволодів автомобілем ГАЗ-33023 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав товариству.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Посилання заявника на передчасність відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці, лише з ТОВ «Авангард-Інвест», а не із страховика є необґрунтованими, оскільки розмір моральної шкоди був визначений судом першої інстанції з врахуванням наявного ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Провідна».

Крім того, за обставин цієї справи очевидно, що ліміт відповідальності страховика за завдану моральну шкоду (5 000,00 грн) є недостатнім для повної компенсації ОСОБА_1 спричиненого фізичного болю та душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з ДТП.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 ПАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до суду з вимогою до відповідача про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування. На обґрунтування позову посилалося на те, що позивач (страховик) і ОСОБА_7 (далі - потерпіла) уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким страховик застрахував майнові інтереси потерпілої, пов`язані з експлуатацією автомобіля марки «Kia Rio 1.6». 18 лютого 2013 року в місті Києві сталась ДТП за участю застрахованого автомобіля й автомобіля марки ВАЗ-210994, за кермом якого був відповідач. Внаслідок ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. 26 березня 2013 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив постанову, якою визнав винним у настанні ДТП відповідача. Керуючись умовами укладеного договору добровільного майнового страхування, позивач сплатив на користь потерпілої (на рахунок станції технічного обслуговування) суму страхового відшкодування у розмірі 17 317,46 грн та отримав право вимоги на зазначену суму.

Водночас у цій справі позивачка звернулася до суду з позовом до власника транспортного засобу, яке спричинило ДТП, та до страхової компанії про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП.

Отже, правовідносини у справі, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та справі, що переглядається, не є подібними.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо відшкодування позивачу завданої моральної шкоди за рахунок ТОВ «Авангард-Інвест» не суперечать висновками Верховного Суду, на які заявник посилається як на підставу касаційного оскарження.

Щодо визначення розміру моральної шкоди

У постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 570/1531/17, на яку посилається заявник, зазначено, що суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала завдання їй моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн невиправним знівеченням обличчя, тривалим перебуванням в медичних закладах, втратою душевного спокою, постійним перебуванням у стані важкого стресу, втратою звичного режиму життя, неможливістю нормально працювати протягом семи років.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на необхідність врахування вимог розумності та справедливості, дійшли висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 680 000,00 грн.

Верховний Суд погоджується з такими висновком.

Визначаючи розмір відшкодування позивачці моральної шкоди у розмірі 680 000,00 грн, суди попередніх інстанцій з урахуванням вимог розумності та справедливості дійшли висновку, що наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, душевних стражданнях і хвилюваннях, тривалої емоційної напруженості, втраті душевного спокою, стресі, зміні звичного укладу життя, зумовлених отриманням позивачкою внаслідок ДТП тяжких тілесних ушкоджень за ознакою невиправного знівечення обличчя.

Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Доводи касаційної скарги в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці, фактично зводяться до переоцінки касаційним судом доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції та не дають підстав для висновку про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених Верховним Судом України у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, від 14 лютого 2022 року у справі № 550/336/21, від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Висновки у вказаних справах та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, яка переглядається.

У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 550/336/21, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20, від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19, від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі, позивачі зверталися з позовами про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, зазначає, що моральна шкода позивачці завдана не тільки у результаті ДТП, а також через незаконне затягування кримінальної справи, а тому відшкодовувати моральну шкоду має Солонянський РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання, оскільки у цій справі позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авангард-Інвест», ПрАТ «СК «Провідна».

Суди у цій справи встановили, що позивачці у результаті ДТП завдано моральної шкода, внаслідок якої особа отримала тяжкі тілесні ушкодження та тривалий час лікувалася в умовах стаціонару та амбулаторно, проходила реабілітацію в санаторії, а надалі було встановлено інвалідність першої групи безстроково.

Завдання моральної шкоди позивачці органами досудового розслідування не було предметом спору у справі, що переглядається.

Відповідно до статей 27, 31 ЦПК України предмет та підстави позову визначає позивач.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до положень статті 436 ЦПК України виконання рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ТОВ «Авангард-Інвест» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди необхідно поновити з урахуванням змін, внесених цією постановою Верховного Суду.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 року в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» на користь ОСОБА_1 грошової суми та відшкодування моральної шкоди.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

О. М. Осіян

О. В. Ступак