Постанова
від 02.03.2023 по справі 709/1315/18
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 709/1315/18

провадження № 61-10437св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Чорнобаївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

заінтересована особа (боржник) - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року у складі судді Левченка В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії Чорнобаївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДВС) щодо неправомірного закінчення виконавчого провадження № 57483069 за виконавчим листом від 18 жовтня 2018 року № 709/1315/18.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у ВДВС перебував виконавчий лист № 709/1315/18, виданий Чорнобаївським районним судом Черкаської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (далі - СТОВ «Надія») (виконавче провадження № 57483069).

10 червня 2019 року старший державний виконавець ВДВС Гвоздь В. А. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 57483069 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Указану постанову скаржник отримала 09 лютого 2021 року, ознайомившись з матеріалами справи.

Вважає її незаконною та просить її скасувати, зобов`язавши ВДВС відновити виконавче провадження № 57483069 за виконавчим листом від 18 жовтня 2018 року № 709/1315/18 про поновлення її на роботі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року, яка залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку для звернення до суду зі скаргою. Скаргу залишено без розгляду.

Залишивши скаргу без розгляду, суди виходили з того, що немає підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для подання скарги, оскільки її подано з пропуском строку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 449 ЦПК України, а у клопотанні про поновлення строку не зазначено поважності його пропуску.

Оскільки немає підстав для поновлення строку для подання скарги, то відповідно до статті 126 ЦПК України суди дійшли висновку про залишення скарги без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, просила їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди позбавили позивача доступу до правосуддя і права на справедливий суд.

Не дослідивши належним чином матеріалів справи, суди дійшли помилкового висновку про обізнаність ОСОБА_1 із порядком звернення до органів ВДВС та відсутність у неї перешкод для отримання інформації про виконавче провадження. Суди проігнорували неодноразові звернення ОСОБА_1 до ВДВС, на які не було отримано відповіді.

Виконання судового рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного його допуску до виконання трудових обов`язків.

ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказами СТОВ «Надія» від 11 лютого та від 10 червня 2019 року, а також не була допущена до робочого місця. Всупереч частині першій статті 63 Закону державний виконавець не перевірив виконання боржником судового рішення.

Також суди не перевірили, чи було здійснено запис про поновлення на роботі у трудову книжку позивача, не надали на це належне мотивування в судових рішеннях.

Державний виконавець не повідомив ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження

Суди не взяли до уваги, що відповідач порушив вимоги статті 26, частини першої статті 63 Закону.

Суди не застосували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 818/1567/18, провадження № 11-1212апп18, Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, провадження № 61-29024св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, провадження № 12857св18, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, провадження № 61-39740св18, від 15 квітня 2020 року у справі № 758/824/17, провадження № 61-610св19.

Суди не врахували практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема рішення у справах «Мірогаль Єскапало та інші проти Іспанії», «Перес де Рада Кавалініллес проти Іспанії», «Селіван проти України», «Солов проти України».

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкритоз підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилалася на порушення судами норм процесуального права - не застосовано статтю 26, частину першу статті 63 Закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою старшого державного виконавця ВДВС від 22 жовтня 2018 року за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 709/1315 від 18 жовтня 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного економіста СТОВ «Надія».

Відповідно до наказу СТОВ «Надія» від 11 лютого 2019 року № 15-к «Про поновлення на роботі та скасування наказу від 16 квітня 2018 року № 7-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста», ОСОБА_1 поновлено на посаді головного економіста СТОВ «Надія» з 16 квітня 2018 року.

Цей наказ підписаний директором товариства та містить відмітку ОСОБА_1 про ознайомлення з ним.

Відповідно до наказу СТОВ «Надія» від 10 червня 2019 року № 13-к, на підставі рішення Чорнобаївського районного суду, постанови державного виконавця ВДВС, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного економіста СТОВ «Надія» з 14 червня 2019 року. Наказ підписаний директором товариства, відмітки Симиліт Н. М. про ознайомлення з ним немає.

У матеріалах справи є запити адвоката ОСОБА_1 - Чепурного В. П. до ВДВС від 26 січня 2021 року з аналогічною датою вхідної реєстрації та від 09 лютого 2021 року без дати вхідної реєстрації, про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 57483069.

10 липня 2019 року ОСОБА_1 зверталася до ВДВС із заявою про надання копії наказу про поновлення її на роботі.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС від 10 червня 2019 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 18 жовтня 2018 року № 709/1315 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного економіста СТОВ «Надія». Супровідним листом від 10 червня 2019 року № 3364 ВДВС надіслав постанову від 10 червня 2019 року, зокрема і ОСОБА_1 , для відома.

ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, датованого 02 серпня 2019 року та адресованого Чорнобаївському районному суду Черкаської області (вх. № 5441/19 від 02 серпня 2019 року).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ВДВС також передбачено частинами першою, п`ятою статті 74 Закону. Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ВДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ВДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, провадження № 12-297гс18, дійшла висновку, що стаття 74 Закону є загальною нормою щодо статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, й до органів ДВС.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними нормами ЦПК України.

Разом із тим, відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві немає переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку із зазначенням поважності причин для його поновлення є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19, провадження № 61-16974св19, від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц, провадження № 61-7804св19.

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення заявника та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Звернувшись до суду у лютому 2021 року, ОСОБА_1 просила визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС із зобов`язанням вчинити дії, зазначала, що постанову старшого державного виконавця ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 10 червня 2019 року № 57483069 отримала 09 лютого 2021 року.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що вона не зазначила про поважність причин пропуску процесуального строку на подання до суду скарги і не надала обґрунтоване клопотання про його поновлення.

На виконання вимог вказаної ухвали заявник надіслала до суду заяву про усунення недоліків, у якій просила поновити їй строк для подання до суду скарги на дії державного виконавця, мотивуючи тим, що ВДВС вчасно не надав їй матеріали для ознайомлення, крім того, вона особисто не могла здійснити такі дії через хворобу та неможливість прибути до смт Чорнобай, лише 09 лютого 2021 року ознайомилася з матеріалами справи та дізналася на чому ґрунтується її порушене право.

Відмовивши у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця, суди виходили з відсутності підстав для поновлення зазначеного строку.

Суди встановили, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом СТОВ «Надія» про її поновлення на роботі та скасування наказу від 16 квітня 2018 року № 7-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста від 11 лютого 2019 року № 15-к; 10 липня 2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до ВДВС про надання копії наказу про поновлення її на роботі; 02 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до СТОВ «Надія» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які перешкоджали їй своєчасно дізнатись про виконання рішення суду та можливе закінчення виконавчого провадження з цієї підстави відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Крім того, суди встановили, що, як видно зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поданої до суду 02 серпня 2019 року, вона була обізнана про хід виконавчого провадження щодо її поновлення на роботі.

Отже, стягувач ОСОБА_1 могла дізнатись про винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 червня 2019 року № 57483069 задовго до моменту звернення до суду з цієї скаргою 11 лютого 2021 року.

Установивши, що ОСОБА_1 пропустила визначений частиною першою статті 449 ЦПК України десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця і не надала доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляціяйної інстанції, обґрунтовано залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду.

Доводи заявника про неодноразові звернення адвоката Симиліт Н. М. Чепурного В. П. до ВДВС із запитами про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 57483069 висновків судів не спростовують, оскільки такі запити датовано 26 січня та 09 лютого 2021 року, інших звернень про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження не надано.

Крім того, використання такого способу захисту порушених прав не свідчить про поважність причини пропуску строку на звернення до суду з цією скаргою.

ОСОБА_1 звернулася до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого в статті 449 ЦПК України. Інших доказів щодо поважності причин пропуску строку вона не надала.

Доводи касаційної скарги, що суди, не дослідивши належним чином матеріалів справи, дійшли помилкового висновку про обізнаність ОСОБА_1 із порядком звернення до органів ВДВС та відсутність у неї перешкод для отримання інформації про виконавче провадження, є безпідставними, оскільки заявник зверталася до органу ВДВС з вимогою відкрити виконавче провадження про її поновлення на роботі, тобто була обізнана про порядок звернення до органу ВДВС.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, щосуди не застосували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 818/1567/18, провадження № 11-1212апп18, Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, провадження № 61-29024св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, провадження № 12857св18, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, провадження № 61-39740св18, від 15 квітня 2020 року у справі № 758/824/17, провадження № 61-610св19.

Визначаючи подібність правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 818/1567/18, провадження № 11-1212апп18, аналізуючи зміст правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата Верховного Суду виходила з наявності у заяві, крім повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, вимог про розгляд інших питань (назвати осіб, які ініціювали та виконали перевірку відомостей про кримінальне правопорушення, а також закони, якими вони керувались при проведенні перевірки, залучити позивача до цієї перевірки), які, у розумінні статті 3 Закону № 393/96-ВР, підпадають під дію Закону України «Про звернення громадян».

Отже, наведена заявницею постанова не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у справі, яка переглядається вирішується питання щодо поважності пропуску строків на звернення зі скаргою.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 758/824/17, провадження № 61-610св19, переглянув справу в якій вирішувалося питання про визнання електронних торгів недійсними, тому вказана постанова також не є релевантною до спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, провадження № 61-29024св18, дійшов висновку, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постановівід 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, провадження № 12857св18, дійшов висновку, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, провадження № 61-39740св18, дійшов висновку, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Отже, посилання завниці на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, провадження № 61-29024св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, провадження № 12857св18, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, провадження № 61-39740св18,є безпідставними, оскільки вказані постанови прийняті за різних обставин, які встановлені судами, крім того, у цих постановах не вирішувалося питання щодо поважності пропуску строків на звернення зі скаргою.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами практики ЄСПЛ не спростовує висновків судів, оскільки під час розгляду справи суди дотрималися вимог ЦПК України, що відповідає практиці ЄСПЛ щодо забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а також положенням статті 6 Конвенції, згідно з якими судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Оскільки оскаржувані судові рішення стосуються залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги про правомірність дій державного виконавця по суті вимог скарги.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення02.03.2023
Оприлюднено03.03.2023
Номер документу109303022
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —709/1315/18

Постанова від 02.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Ухвала від 01.12.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Ухвала від 21.07.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Олійник Алла Сергіївна

Постанова від 26.05.2021

Цивільне

Черкаський апеляційний суд

Василенко Л. І.

Постанова від 26.05.2021

Цивільне

Черкаський апеляційний суд

Василенко Л. І.

Ухвала від 28.04.2021

Цивільне

Черкаський апеляційний суд

Василенко Л. І.

Ухвала від 27.04.2021

Цивільне

Черкаський апеляційний суд

Василенко Л. І.

Ухвала від 06.04.2021

Цивільне

Черкаський апеляційний суд

Василенко Л. І.

Ухвала від 05.03.2021

Цивільне

Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Левченко В. В.

Ухвала від 12.02.2021

Цивільне

Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Левченко В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні