Постанова

від 21.02.2023 по справі 335/3098/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.02.2023 Справа № 335/3098/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 335/3098/22 Головуючий у 1 інстанції: Алєксєнко А.Б.

№ 22-ц/807/513/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Ільїна Г.О.

розглянувши апеляційнускаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2022 року по справі за скаргою Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя Запорізької області на рішення-повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича №69877142/7 від 19.09.2022 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Запорізька обласна прокуратура в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернулася до суду зі скаргою на рішення-повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича №69877142/7 від 19.09.2022 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2022 року скаргу Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області на рішення-повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича №69877142/7 від 19.09.2022 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні скарги відмовити.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», яке кореспондує змісту ч. 5 ст. 431 ЦПК України щодо зазначення боржників та визначення в якій частині необхідно виконати судове рішення. З урахуванням вказаного, апелянт вважає, що в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя віл 01.08.2022 року у справі № 335/3098/22 не визначено в якій частині необхідно виконати судове рішення щодо одного боржника, а також не визначено хто є боржником за цим виконавчим документом.

У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька обласна прокуратура в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області заперечила проти доводів апелянта, зазначивши, що в апеляційній скарзі не наведено порушення яких норм матеріального та процесуального права призвело до постановлення неправильного рішення. Зміст скарги по суті зводиться до незгоди із постановленим судовим рішенням. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом поданим Заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта, визнання договору дарування недійсним, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна, повернення земельної ділянки.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2022 у справі 335/3098/22 задоволено заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя про забезпечення позову у вказаній цивільній справі.

Накладено арешт на нерухоме майно - на будівлю магазину загальною площею 35,3кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1769357523101), право власності на яку належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Заборонено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) чи будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо здійснення забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0127, площею 0,0036 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_3 , розташування на ній тимчасових споруд та будь-яких інших об`єктів (стягувач: Запорізька обласна прокуратура в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, код ЄДРПОУ 02909973, адреса місцезнаходження: вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035).

Заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України (місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 44245840) в особі її структурного підрозділу без статусу юридичної особи Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164) вчиняти будь-які дії щодо реєстрації ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) чи будь-яким іншим особам будь-яких документів дозвільного характеру на проведення підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0127, площею 0,0036 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (стягувач: Запорізька обласна прокуратура в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, код ЄДРПОУ 02909973, адреса місцезнаходження: вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035).

Заборонено Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (місцезнаходження юридичної особи: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул.Зелінського, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 37612054) вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) чи будь-яким іншим особам паспортів прив`язки тимчасових споруд, містобудівних умов та обмежень щодо будівництва об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0127, площею 0,0036 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (стягувач: Запорізька обласна прокуратура в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, код ЄДРПОУ 02909973, адреса місцезнаходження: вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035).

Заборонено вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0127 площею 0,0036 га (стягувач: Запорізька обласна прокуратура в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, код ЄДРПОУ 02909973, адреса місцезнаходження: вул. Якова Новицького, 5, м.Запоріжжя, 69035).

08 вересня 2022 року Вознесенівська окружна прокуратура м. Запоріжжя звернулась до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2022.

Відповідно до повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.09.2022 № 69877142/7 ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.08.2022 повернуто стягувачу без прийняття до виконання оскільки відповідно до пред`явленої до примусового виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2022 у справі 335/3098/22 не визначено в якій частині необхідно виконати судове рішення щодо одного боржника, а також не визначено хто є боржником за цим виконавчим документом.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення стягувачу без прийняття до виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2022 оскільки останнім ухвала суду постановлена за наслідками розгляду зави про забезпечення позову, яка є виконавчим документом, проте ототожнена з виконавчим листом виданим на підставі рішення суду.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на таке.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першійстатті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змістурішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 рокупо справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Урішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»(заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Урішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України»(заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

В частинах першій, третійстатті 431 ЦПК Українизакріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Отже, ухвала суду про забезпечення позову є одночасно судовим рішенням і виконавчим документом, проте не є тотожною виконавчому листу або судовому наказу. Разом з цим, законодавством не передбачено необхідності видачі окремих виконавчих листів на виконання ухвали суду про забезпечення позову за кожним видом такого забезпечення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що увиконавчому документізазначаються: назваі датавидачі документа,найменування органу,прізвище,ім`я,по батьковіта посадапосадової особи,яка йоговидала; датаприйняття іномер рішення,згідно зяким виданодокумент; повне найменування(дляюридичних осіб)або прізвище,ім`я та,за наявності,по батькові(дляфізичних осіб)стягувача таборжника,їх місцезнаходження(дляюридичних осіб)або адресамісця проживаннячи перебування(дляфізичних осіб),дата народженняборжника -фізичної особи; ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формуваньстягувача таборжника (дляюридичних осіб-за наявності); реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків абосерія таномер паспорта(дляфізичних осіб,які черезсвої релігійніпереконання вустановленому порядкувідмовилися відприйняття реєстраційногономера обліковоїкартки платникаподатків таповідомили проце відповіднийконтролюючий органі маютьвідмітку впаспорті)боржника (дляфізичних осіб-платників податків); резолютивначастина рішення,що передбачаєзаходи примусовоговиконання рішень; дата набраннярішенням законноїсили (крімрішень,що підлягаютьнегайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п. ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно достатті 26цього Закону.

Зі змісту ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2022 слідує, що даним судовим рішенням одночасно вжито декілька заходів забезпечення позову. При цьому, в ухвалі зазначено, що саме заборонено вчиняти Державній інспекції архітектури та містобудування України та вказано обов`язкові реквізити сторін виконавчого провадження, визначено строк звернення до виконання ухвали суду. Таким чином, недоцільним є застосування у спірних правовідносинах вимог ч. 5 ст. 431 ЦПК України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язковості зазначення в ухвалі про забезпечення позову відомостей лише про одного боржника та стягувача.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість скарги Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області щодо неправомірності рішення-повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. №69877142/7 від 19.09.2022 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що скарга Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області підлягає задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному винесенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Брумареску проти Румунії, №28342/95, п. 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що принцип правової визначеності також встановлює, що жодна сторона не вправі вимагати перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і постановлення нового рішення по суті. Повноваження суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції має використовуватися для виправлення судових помилок. Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу правової визначеності, доки використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя у справі (Желтяков проти України, №4994/04, п. 4244, рішення від 09.06.2001 р.)

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков