Постанова

від 02.03.2023 по справі 640/17948/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17948/20 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Українсько-турецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Узай» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 13 лютого 2020 року № 0098050305 Головного управління ДПС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправним використанням контролюючим органом інформації, зазначеної у листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. Також, наголошує на відсутності станом на 01.01.2017 та 01.01.2018 витягів про нормативну грошову оцінку по земельній ділянці, що перебуває у його користуванні.

Вважає, що має місце безпідставне застосування під час перевірки коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок (Кф) та кодів цільового використання землі, відмінних від тих, які містилися раніше у офіційних даних Державного земельного кадастру.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Українсько-турецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Узай» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі Українсько-турецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Узай» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай», в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відзиву Третіх осіб на апеляційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін та Третьої особи - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2017, 2018 роки, за результатами якої складено акт від 17.01.2020 № 8/1-26-15-05-03-05/24367001, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2, пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю всього у сумі 9 869 425,18 грн, в тому числі за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 4 244 192,10 грн, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 5 625 233,08 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0098050305, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 12 336 781,47 грн, з яких 9 869 425,18 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 2 467 356,29 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове-повідомлення рішення протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Своєю чергою, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду Позивачу, станом на 2017 та 2018 роки визначений у розмірі 151 102 127,20 грн і 226 653 190, 74 грн відповідно, обґрунтовується даними ГУ Держгеокадастру у м. Києві, відображеними у листі від 22.10.2018 № 05716-22521 та витязі № 6340/86-18 від 23.11.2018 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

При цьому, станом на час здійснення ГУ ДПС у м. Києві нарахування Позивачу до сплати сум орендної плати з юридичних осіб за 2017 та 2018 роки вид цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:277:0001, сформульований у відповідності до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, не був внесений до Державного земельного кадастру.

Таким чином, для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки правомірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) 3,0, що відповідає положенням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777, згідно з якими коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф), що дорівнює 3,0 застосовується для земельних ділянок, інформація про які не внесена до Державного земельного кадастру, або у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Так, підпунктами 14.1.147, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 270.1 статті 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Відповідно до пункту 274.2 статті 274 ПК України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативно грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної власності).

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що протягом 2017-2018 років він здійснював декларування та сплату орендної плати за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8 000 000 000:72:277:0001 у повній відповідності до вимог Договору оренди земельної ділянки та норм чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Київською міською радою (Орендодавцем) та Позивачем (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.03.2007 за № 79-6-00488, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, місце розташування - вул. Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 89 800 кв.м.; цільове призначення - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування виробничих будівель; кадастровий номер - 8000000000:72:277:0001.

Згідно з пунктом 2.2 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 049 143,72 грн.

Договір укладено на 50 років (пункт 3.1).

Відповідно до пунктів 4.1-4.4 Договору визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київради від 21.12.2000 № 118/1095 «Про орендну плату за землю в м. Києві» встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. Орендар зобов`язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати.

20.01.2009 між Київською міською радою (Орендодавцем) та Позивачем (Орендарем) укладено Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яким зокрема пункти 4.2-4.3, 4.6 викладено в наступній редакції:

Договором від 20.01.2009 (додаткова угода № 79-6-00685від 26.01.2009) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки пункти 4.2-4.3 викладено в наступній редакції:

« 4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється:

4.2.1. У розмірі 4 (чотирьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки на період проектування будівництва об`єкта;

4.2.2. Після введення в експлуатацію:

- 0,1 (нуль цілих і однієї десятої) відсотка від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі житлового фонду;

- 4 (чотирьох) відсотків від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі інших об`єктів комплексу. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.3. У випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п`яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п`ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.

4.6. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди земель комунальної власності про можливість такої зміни, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2022 року у справі № 804/7551/15 дійшов висновку, що незважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою, розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ПК України, що спростовує доводи Позивача щодо правомірності сплати орендної плати в розмірі встановленому в договорі оренди, який є меншим від законодавчо визначеного мінімального розміру.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 січня 2020 року у справі № 904/1912/19, від 30 січня 2020 року у справі № 640/15419/15, від 04 лютого 2020 року у справі № 922/378/19.

Також судом першої інстанції встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду Позивачу, станом на 2017 та 2018 роки визначений у розмірі 151 102 127,20 грн. і 226 653 190, 74 грн. відповідно, обґрунтовано даними ГУ Держгеокадастру у м. Києві, викладеними в листі від 22.10.2018 № 05716-22521 та витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.11.2018 № 6340/86-18.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на протиправне використання Відповідачем інформації, зазначеної у листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. Також, наголошує на відсутності станом на 01.01.2017 та 01.01.2018 витягів про нормативну грошову оцінку по земельній ділянці, що перебуває у його користуванні.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з абз. 3 частини 1 статті 13 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (частина 2 статті 18 Закону № 1378-IV).

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 1 статті 23 Закону № 1378-IV встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону № 1378-IV).

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону № 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 160/10944/20 звернув увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто, витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації.

Верховний Суд відхилив доводи платника податків про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яке було прийняте на підставі листа Держгеокадастру, що не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка), з тих підстав, що чинне законодавство, зокрема підпункт 286.1 статті 286 ПК України, не встановлює певну форму , в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям ДЗК, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, базою для сплати та розрахунку плати за землю є нормативна грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання витягу - це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі. Саме по собі оформлення такої інформації листом, за умови, що відображені у ньому відомості відповідають даним державного земельного кадастру, не є свідченням протиправності здійсненого податковим органом нарахування.

Щодо суб`єкта надання податковому органу інформації про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Підпункт 20.1.24 пункту 20.1 статті 20 ПК України надає контролюючим органам, зокрема, право отримувати безоплатно від органів, що забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, необхідну для здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону № 3613-VI ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі - Порядок № 1386), пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

З аналізу наведених норм права вбачається, що уповноваженим законодавцем органом на надання ГУ ДПС відомостей про земельні ділянки, в тому числі і про значення їх нормативної грошової оцінки, є саме Держгеокадастр.

Разом з тим, використання податковим органом для розрахунку податкового зобов`язання інших джерел інформації про нормативну грошову оцінку землі само по собі не створює передумови для протиправності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошові зобов`язання з плати за землю, якщо вони є достовірними та відповідають реальним показникам, які містяться у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18, від 13 травня 2021 року у справі № 826/13362/17, від 18 листопада 2021 року у справі № 160/7381/19.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у Відповідача станом на час проведення перевірки інформації, отриманої від уповноваженого органу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Позивача, оскільки лист від 22.10.2018 № 05716-22521 надано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, 23 листопада 2018 року до ГУ ДПС у м. Києві надійшов Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Позивача Головного управління Держгеокадастру у. м. Києві з ідентичними значеннями нормативної грошової оцінки.

Також, Позивач в апеляційній скарзі вважає, що має місце безпідставне застосування під час перевірки коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок (Кф) та кодів цільового використання землі, відмінних від тих, які містилися раніше у офіційних даних Державного земельного кадастру.

З 01 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777 (далі - Порядок № 489).

Згідно з пунктом 3 Розділу ІІ Порядку № 489 нормативна грошова оцінка земельної ділянки розраховується за наступною формулою:

- нормативна грошова оцінка конкретної ділянки = Цн (Цнз (Цнм * Км2) * Кф * Км3) * Кі * площу земельної ділянки у кв.м, де:

- Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

- Цнз - середня для економіко-планувальної зони вартість одного квадратного метра земель (у гривнях).

- Цнм - середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту залежно від регіональних факторів місця розташування;

- Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони);

- Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

- Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони;

- Кі - коефіцієнт індексації.

Пунктом 5 Розділу ІІ Порядку № 489 визначено, що коефіцієнт Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку № 489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

17 липня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 березня 2018 року № 162, яким внесено зміни до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0».

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф « 2,0», а з 17 липня 2018 року - « 3,0».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18, від 01 квітня 2021 року у справі № 160/8847/19, від 08 квітня 2021 року у справі № 160/10137/19.

Будь-які докази, що у спірний період Позивачем внесені відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельної ділянки за КЦВПЗ 2010, в матеріалах справи відсутні, та Сторонами надано не було.

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2021 року у справі № 640/9862/20 дійшов висновку, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому, саме Позивач, як землекористувач, мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду зазначала, що з моменту набрання чинності Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, яким затверджено КЦВПЗ 2010 року, у Позивача було достатньо часу для звернення до Державного земельного кадастру із заявою про внесення змін щодо кодів цільового призначення земельних ділянок, однак докази вчинення таких дій не надано, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постановах від 08 квітня 2021 року у справі № 160/10137/19, від 01 квітня 2021 року у справі № 160/8847/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 817/1795/17, від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18 дійшов висновку, що при відсутності коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок правомірним є застосування Кф, визначеного Порядком № 489 (з урахуванням внесених змін).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки Позивача з кадастровим номером 8000000000 72:277:0001 із застосуванням коефіцієнту Кф становить 151 102 127,20 грн за період з 01.01.2017 по 16.07.2018, та 226 653 190,70 грн за період з 17.07.2018 по 31.12.2018, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів від 22.10.2018 № 05716-22521 та Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 6340/86-18 від 23.11.2018.

Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 640/23439/20, як на підставу задоволення адміністративного позову є необґрунтованими, оскільки у зазначеній справі був застосований коефіцієнт 0,5, який прямо встановлений у Порядку № 489. Більш того, висновок, який зроблено Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2023 року у справі № 640/23439/20 стосується неможливості формування витягів за минулі роки, що не є предметом спору у даній адміністративній справі.

Позивачем в апеляційній скарзі також наголошено на тому, що Відповідачем не здійснено математичного розрахунку суми донарахованого податкового зобов`язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Проте, як вбачається з розрахунку податкового зобов`язання по орендній платі за землю, здійсненого Відповідачем в акті перевірки, та розрахунку грошового зобов`язання за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, доданого до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, загальна сума грошового зобов`язання складає 9 869 425,18 грн (4 244 192,10 грн + 5 625 233,08 грн), яка складається з:

За 2017 рік

За даними підприємства: за період з 01.01.2017 по 31.12.2017: 5010837,94 х 4% = 1 799 892,99 грн.

За даними перевірки: за період з 01.01.2017 по 31.12.2017: 151102127,20 х 4% = 6 044 085,09 грн.

Заниження за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 4 244 192,10 грн (6 044 085,09 грн - 1 799 892,99 грн).

За 2018 рік

За даними підприємства: за період з 01.01.2018 по 31.12.2018: 5010837,94 х 4% = 1 799 892,99 грн.

За даними перевірки: за період з 01.01.2018 по 16.07.2018: 151102127,20 х 4% = 6 044 085,09 грн : 12 місяців = 503 673,76 грн за 1 місяць.

(503673,76 грн (1 міс.) х 6 міс.) + (503673,76 грн (1 міс.): 31 дн. х 16 дн.) = 3 282 003,21 грн.

- за період з 17.07.2018 по 31.12.2018: 226653190,70 х 4% = 9 066 127,63 грн : 12 місяців = 755510,64 грн за 1 місяць.

(755510,64 грн (1 міс.) х 5 міс.) + (755510,64 грн (1міс.): 31 дн. х 15 дн.) = 4 143 122,86 грн.

Заниження з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 5 625 233,08 грн (3 282 003,21 грн + 4 143 122,86 грн - 1 799 892,99 грн).

Вищенаведений розрахунок податкового зобов`язання по орендній платі за землю, здійснений Відповідачем за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 підтверджує правомірність податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 № 0098050305.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується колегія суддів.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 02.03.2023 року.