Постанова

від 02.04.2024 по справі 640/17948/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/17948/20

адміністративне провадження № К/990/8550/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року (головуючий суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі за адміністративним позовом Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Українсько-турецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Узай» (далі - ТОВ «Узай») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - Держгеокадастр у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0098050305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 12336781,47 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 9869425 грн та за штрафними санкціями 2467356,29 грн).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що контролюючий орган, здійснюючи розрахунок суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2017 - 2018 роки безпідставно використовував інформацію, зазначену у листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. При цьому, ТОВ «Узай» наголошує на відсутності станом на 1 січня 2017 року та 1 січня 2018 року витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у його користуванні. На думку позивача, при здійсненні вказаного розрахунку відповідачем, має місце безпідставне застосування під час перевірки коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок (Кф) та кодів цільового використання землі, відмінних від тих, які містилися раніше у офіційних даних Державного земельного кадастру.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року, у задоволення позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Узай» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Узай» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року. Витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу.

Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосовано пункти 286.1, 286.2 статті 286, статтю 288, пункт 289.1 статті 289 ПК України, статтю 11, підпункт «б» пункту 2 статті 21, частини першої статті 38, абзац другий частини третьої та пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», а також Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2023 року у справі №640/23439/20, від 6 квітня 2021 року у справі №160/7382/20, від 2 листопада 2021 року у справі №400/771/20, від 14 вересня 2022 року у справі 640/20750/21, від 26 лютого 2019 року у справі №826/17070/16, від 13 червня 2018 року у справі №826/14615/16.

Зокрема, у касаційній скарзі ТОВ «Узай», зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм податкового законодавства посилалось на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було викладено однаковий висновок про те, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є той факт, що у спірний період позивачем не були внесені відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельної ділянки, а тому відповідачем нібито правомірно було застосовано коефіцієнт, визначений Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (у розмірі 2,0 та 3,0 відповідно). Однак, під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки тому факту, що неспростовним доказом протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є факт відсутності в діях позивача складу податкового правопорушення (яке, на помилкове переконання відповідача, полягало у нібито заниженні позивачем декларування та сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю), оскільки під час декларування та сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю за користування земельною ділянкою ТОВ «Узай» діяло виключно у відповідності до умов Договору оренди земельної ділянки та норм ПК України.

ГУ ДПС у м. Києві, скориставшись своїм правом надало до суду пояснення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, контролюючий орган вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 8 квітня 2021 року у справі №160/10137/19, від 1 квітня 2021 року у справі №160/8847/19, від 7 грудня 2020 року у справі № 817/1795/17, від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18.

Держгеокадастром у м. Києві також направлено до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Оскільки вимоги ухвали Верховного Суду від 15 березня 2023 року щодо направлення справи судом першої інстанції виконані не були, то судом касаційної інстанції неодноразово, а саме: 20 квітня 2023 року, 3 травня 2023 року, 4 липня 2023 року, 28 серпня 2023 року, 3 та 9 жовтня 2023 року, 21 листопада 2023 року, 13 грудня 2023 року, 15 січня 2024 року, 11 березня 2024 року направлялася до Київського окружного адміністративного суду ухвала від 15 березня 2023 року з вимогою направити справу для здійснення касаційного розгляду.

Справа № 640/17948/20 надійшла до Верховного Суду 21 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2024 року розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ «Узай» призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту рішень судів попередніх інстанцій, ключовими питаннями, які належало вирішити судам під час розгляду справи №640/17948/20 було, по перше, прийнятність/неприйнятність використання податковим органом при донарахуванні платнику податків податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку відомостей про нормативну грошову оцінку, наданих у формі листа Держгеокадастру, по друге, чи є наявність підстав для застосування вимог Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (далі - Порядок №489) в частині визначених ним коєфіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок, при здійсненні розрахунку річної суми платежу за користування земельною ділянкою з 1 січня 2017 року та з 1 січня 2018 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Київською міською радою (Орендодавцем) та позивачем (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 23 березня 2007 року за № 79-6-00488. Згідно умов вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, місце розташування - вул. Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 89 800 кв.м.; цільове призначення - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування виробничих будівель; кадастровий номер - 8000000000:72:277:0001.

Згідно з пунктом 2.2 зазначеного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 049 143,72 грн. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що цей Договір укладено на 50 років.

Відповідно до пунктів 4.1-4.4 Договору оренди, визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київради від 21 грудня 2000 року №118/1095 «Про орендну плату за землю в м. Києві» встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. Орендар зобов`язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати.

20 січня 2009 року між Київською міською радою (Орендодавцем) та ТОВ «Узай» (Орендарем) укладено Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яким зокрема пункти 4.2-4.3, 4.6 викладено в наступній редакції:

«Договором від 20 січня 2009 року (додаткова угода №79-6-00685 від 26 січня 2009 року) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки пункти 4.2-4.3 викладено в наступній редакції: « 4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється:

4.2.1. У розмірі 4 (чотирьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки на період проектування будівництва об`єкта;

4.2.2. Після введення в експлуатацію:

- 0,1 (нуль цілих і однієї десятої) відсотка від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі житлового фонду;

- 4 (чотирьох) відсотків від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі інших об`єктів комплексу. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.3. У випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п`яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п`ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.

4.6. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України».».

ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Узай» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2017-2018 роки, за результатами якої 17 січня 2020 року складено Акт №8/1-26-15-05-03-05/24367001 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2, пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю всього у сумі 9869425,18 грн, в тому числі за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року у сумі 4244192,10 грн, за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у сумі 5625233,08 грн.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві 13 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0098050305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 12336781,47 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 9869425 грн та за штрафними санкціями 2467356,29 грн).

Позивач на вказане податкове повідомлення-рішення подав скаргу до Державної податкової служби України, яка рішенням від 7 липня 2020 року №15556/6/99-00-08-05-06-06, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу ТОВ «Узай» - без задоволення.

Вважаючи, прийняте контролюючим органом податкове-повідомлення рішення від 13 лютого 2020 року протиправним, ТОВ «Узай» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що є безпідставними доводи позивача про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке було прийняте на підставі листа Держгеокадастру у м. Києві, який на думку ТОВ «Узай», не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка), оскільки чинне законодавство, зокрема підпункт 286.1 статті 286 ПК України, не встановлює певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції та зокрема зазначив, що Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 160/10944/20 звернув увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто, витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям Держгеокадастру, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова оцінка викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що базою для сплати та розрахунку плати за землю є нормативна грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання витягу - це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі. Саме по собі оформлення такої інформації листом, за умови, що відображені у ньому відомості відповідають даним державного земельного кадастру, не є свідченням протиправності здійсненого податковим органом нарахування.

При цьому, судами зазначено, що 23 листопада 2018 року до ГУ ДПС у м. Києві надійшов Витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Держгеокадастру у м. Києві з ідентичними значеннями нормативної грошової оцінки.

Щодо посилання позивача про те, що має місце безпідставне застосування під час перевірки коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок (Кф) та кодів цільового використання землі, відмінних від тих, які містилися раніше у офіційних даних Державного земельного кадастру, то суди попередніх інстанцій вказали на їх необґрунтованість та зазначили наступне.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни. У свою чергу, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ «Узай», станом на 2017 та 2018 роки визначений у розмірі 151102127,20 грн і 226653190,74 грн відповідно, обґрунтовується даними Держгеокадастру у м. Києві, відображеними у листі від 22 жовтня 2018 року №05716-22521 та витязі від 23 листопада 2018 року № 6340/86-18 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, станом на час здійснення ГУ ДПС у м. Києві нарахування позивачу до сплати сум орендної плати з юридичних осіб за 2017 та 2018 роки вид цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:277:0001, сформований у відповідності до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, не був внесений до Державного земельного кадастру.

Таким чином, для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки правомірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) 3,0, що відповідає положенням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777, згідно з якими коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф), що дорівнює 3,0 застосовується для земельних ділянок, інформація про які не внесена до Державного земельного кадастру, або у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.

Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Підпунктами 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктами 14.1.72 - 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За приписами пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Відповідно до пункту 274.2 статті 274 ПК України, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативно грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної власності).

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За приписами пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За приписами пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон № 1378-IV) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно абзацу третього частини першої статті 13 Закону № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частина другої статті 18 Закону №1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

За приписами частини другої статті 20 Закону №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною першою статті 23 Закону №1378-IV передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Згідно частини третьої статті 23 Закону №1378-IV, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За приписами частини першої статті 15 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду джерелом отримання даних про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для нарахування податкових зобов`язань, крім технічної документації про НГО землі, витягів з ДЗК, довідок, визнаються також і листи Держгеокадастру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, постанови Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №922/2843/19, від 12 листопада 2018 року у справі №814/789/17, від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі, зокрема і показника Кф носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто, витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №160/2185/20).

Про можливість використання податковим органом лише інформації, відображеної в державному земельному кадастрі, Верховний Суд також вказував у постановах від 13 травня 2021 року (справа №826/13362/17), від 18 листопада 2021 року (справа №160/7381/19).

Таким чином, суди попередніх інстанцій враховуючи обставини справи дійшли обґрунтованого висновку, що базою для сплати та розрахунку плати за землю є нормативна грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання витягу - це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі. Саме по собі оформлення такої інформації листом, за умови, що відображені у ньому відомості відповідають даним державного земельного кадастру, не є свідченням протиправності здійсненого податковим органом нарахування.

При цьому, судами також зазначено, що 23 листопада 2018 року ГУ ДПС у м. Києві отримано Витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Держгеокадастру у м. Києві з ідентичними значеннями нормативної грошової оцінки, які були зазначені у листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 жовтня 2018 року №05716-22521.

Другим ключовим питанням у даній справі була наявність підстав для застосування вимог Порядку №489 в частині визначених ним коєфіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок, при здійсненні розрахунку річної суми платежу за користування земельною ділянкою з 1 січня 2017 року та з 1 січня 2018 року.

Так, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, з 01 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком №489.

У пункті 3 Розділу ІІ Порядку №489 наведено формулу за якою розраховується нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Пунктом 5 Розділу ІІ Порядку № 489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку № 489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

17 липня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 березня 2018 року № 162, яким внесено зміни до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0».

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф « 2,0», а з 17 липня 2018 року - « 3,0».

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що ТОВ «Узай» не надано належних та допустимих доказів того, що у спірний період останнім внесені відомості до Державного земельного кадастру про види цільового призначення земельної ділянки за КЦВПЗ 2010.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача з кадастровим номером 8000000000 72:277:0001 із застосуванням коефіцієнту Кф за період з 1 січня 2017 року по 16 липня 2018 року становить 151102127,20 грн, а за період з 17 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 226 653 190,70 грн, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів від 22 жовтня 2018 року № 05716-22521 та Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23 листопада 2018 року № 6340/86-18.

Здійснивши перевірку, проведеного контролюючим органом розрахунку податкового зобов`язання по орендній платі за землю за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, з урахуванням наведених вище показників, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №0098050305 та необґрунтованість позовних вимог про його скасування.

Верховний Суд, враховуючи вище зазначені обставини погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0098050305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 12336781,47 грн.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що спори щодо наявності підстав для застосування вимог Порядку № 489 в частині визначених ним коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок, при здійсненні розрахунку річної суми платежу за користування земельною ділянкою з 1 січня 2017 року вже були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

Так, у постановах від 8 квітня 2021 року у справі № 160/10137/19, від 1 квітня 2021 року у справі № 160/8847/19, від 7 грудня 2020 року у справі № 817/1795/17, від 27 січня 2020 року у справі №804/886/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при відсутності коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок правомірним є застосування Кф, визначеного Порядком №489 (з урахуванням внесених змін).

У постанові від 12 липня 2021 року у справі №640/9862/20 Верховний Суд підтримав такі висновки і зазначив, що з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01 січня 2017 року має застосовуватись Кф « 2,0», а з 17 липня 2018 року - « 3,0». Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Порядок №489 повинен застосовуватися до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, які будуть проводитися з 01 січня 2017 року і не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативно грошових оцінок земель.

Також у цій постанові Верховний Суд підтримав усталену позицію, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому саме орендар як землекористувач мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КВЦПЗ 2010.

Відступу від висновків Верховного Суду, викладених у вище наведених постановах з ключового у цій справі питання, в порядку, встановленому статтею 346 КАС України, здійснено не було.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених, зокрема у постановах Верховного Суду від 7 лютого 2023 року у справі №640/23439/20, від 6 квітня 2021 року у справі №160/7382/20, від 2 листопада 2021 року у справі №400/771/20, від 14 вересня 2022 року у справі 640/20750/21, від 26 лютого 2019 року у справі №826/17070/16, від 13 червня 2018 року у справі №826/14615/16, однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Більше того, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Отже, наведені позивачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В решті обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним позивачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх