Постанова

від 23.02.2023 по справі 380/10235/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10235/22 пров. № А/857/16868/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Дутці І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року (суддя Брильовський Р.М., ухвалене у м.Львові о 12:06, повний текст складено 25.10.2022) у справі № 380/10235/22 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2022 р. Дочірнєпідприємство «Амбієнте Ферніче Україна» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2022 року № 4613/13-01-07-04 (форма В-1), № 4614/13-01-07-04 (форма В-4).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2022р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач Головне управління ДПС у Львівській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на неповне зясування обставин справи судом першої інстанції, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 20.10.2022 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що позивачем не було надано до перевірки відповідних документів (ТТН, шляхових листів, тощо), які підтверджують транспортування ТМЦ (ниток) від контрагента ТОВ «Тексіка». Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що комісією регіонального рівня, відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 року № 1165, прийнято рішення від 11.02.2022 № 24281 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості ТзОВ «Тексіка» (п.8 Критеріїв ризиковості платника податку). Апелянт вважає, що у первинних документах, що виписані ТзОВ «Тексіка» та ТзОВ «Поліпресмаш» для позивача, зазначено господарські операції, які фактично не відбулися, то такі мають статус формально складених, оскільки не підтверджують реальність здійснення господарської операції, що в свою чергу свідчить про неправомірне їх відображення у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності платника податків на підставі останніх.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необгрунтованими та просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішеннябез змін.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 16.02.2023 року, представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скари, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.06.2022р. по 15.06.2022р. працівниками ГУ ДПС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Амбієнте Ферніче Україна» з питаньдотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявлено до відшкодування та за її результатами складено акт перевірки від 21 червня 2022 року № 4389/13-01-07-04/33465109.

В Акті перевіркою дотримання ДП «Амбієнте Ферніче Україна» податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у Декларації з податку на додану вартість від`ємного значення зПДВ, у чому числі заявлено до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків, зокрема:

1) п.198.1, п198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2020 року , у сумі 155 483,43 гривень.

2) п.198.1, п198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чогопідприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується доскладу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду, за січень 2022 року у сумі 45 127,44 гривні.

В подальшому, на підставі цього акту було винесено податкові повідомлення-рішення від 11.07.2022 №4613/13-01-07-04 (форма В-1) яким зменшенопозивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі194354,29 ( сто дев`яносто чотири тисячі п`ятдесят чотири гривні 29 копійок в тому числі 38870,86 (тридцять вісім тисячвісімсот сімдесят гривень 86 копійок) штрафу та №4614/13-01-07-04 (форма В-4), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 45127,44 (сорок п`ять тисяч сто двадцять сім гривень 44 копійки).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до переконання про обгрунтованість позовних вимог та не доведення відповідачем правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту14.1.36пункту14.1 статті14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту ( п.44.1п. 44 Податкового кодексу України).

Згідно статті 1 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто,визначальною ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку. Платник податку має правовіднести суми податку на додану вартість до податкового кредиту за фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту "а" пункту198.1 статті 198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту198.3 статті 198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту198.6 статті 198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту200.1 статті 200 ПК Українисума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту200.4 статті 200 ПК Українипри від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом200.7 статті 200 ПК Україниплатник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується податковою декларацією №9034752767 від 18.02.2022 рокуза січень 2022 року, позивачем задекларованоподаткове зобов`язання в сумі 487 813(чотириста вісімдесят сім тисяч вісімсот тринадцять) гривеньрядок 9 декларації,податкового кредиту в сумі7 895 201 (сім мільйонів вісімсот дев`яносто п`ять тисяч двісті одна гривня)рядок 17декларації.

Від`ємне значення між сумою податкового зобов`язаннята сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17- рядок 9) становить7 407 388 (сім мільйонів чотириста сім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень. Бюджетному відшкодуваннюна рахунок платникабанку підлягає сума6 117 305 (шість мільйонів сто сімнадцять тисяч триста п`ять) гривень (рядок20.2. декларації). Сума податку на додану вартість в розмірі 1 290 083 (один мільйон двісті дев`яносто тисяч вісімдесят три) гривні зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду- рядок 21 декларації, додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Як встановлено під час позапланової виїзної перевірки та підтверджується додатком 1 до податкової декларації з податку на додану вартістьподатковий кредит(рядок 19) сформованов тому числі за рахунок господарських операцій у січні 2022 рокуДП «Амбієнте Ферніче Україна» з: ТОВ «Тексіка», код у ЄДРПОУ 32252472,обсяг постачання (без податку на додану вартість) 260 750,46, ПДВ52 150,09 гривень -рядок 35розділу ІІ Податковий кредит додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість; з ТзОВ «Поліпресмаш», код у ЄДРПОУ 36767570, обсяг постачання (без податку на додану вартість) 553 589,20, ПДВ110 717,84 гривень -рядок 55розділу ІІ Податковий кредит додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Щодо оцінки правомірності формування податкового кредиту позивачем за господарською операцією з ТзОВ «Тексіка» суд першої інстанції вірно зазначив про договір поставки № 159 укладений між ДП «Амбієнте Ферніче Україна» та ТзОВ «Тексіка» 03 січня 2017 року ( в акті перевірки помилково зазначено рік 2022).

Згідно п. 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця текстильні товари та фурнітуру, а Покупець зобов`язується прийнятицей товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1, 4.1. Договору кількість та асортимент Товару,ціна Товару, що постачається за цим Договором під час кожної окремої поставки, узгоджується у Специфікації та /або рахунку фактурі.

Видатковою накладною №244 від 11 лютого 2022 року,що складена у м. Львів, підтверджується, що ДП «Амбієнте Ферніче Україна» прийняло від ТзОВ «Тексіка»нитки, згідно з артикулами, визначеними у видатковій накладні, на загальну суму312 900,55 гривень.Видаткова накладна зі сторони Позивача підписананачальником складуСемчишин В.Ю., про що зазначено у видатковій накладній, копія довіреності №010010122 міститься в матеріалах справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводивідповідача щодо підписання видаткової накладної неідентифікованою особою не знаходять свого підтвердження.

Разом з тим, оплата за нитки на користь ТзОВ «Тексіка»позивачем здійснена27.01.2022 року згідно з платіжним дорученням № 21577. Факт оплати встановлено під час податкової перевірки та не заперечуєтьсявідповідачем.

Крім цього, як зазначено у акті, ТзОВ «Тексіка» здійснює діяльність за кодом 46.61оптова торгівлятекстильними товарами. Позивачем надано до суду відомості з відкритих реєстрів, які підтверджують здійсненняТзОВ «Тексіка»оптової торгівлі текстильними товарами.Як видно з текстудоговору поставки № 159,укладеного між ДП «Амбієнте Ферніче Україна» та ТзОВ «Тексіка» 03 січня 2017 року, ТзОВ «Тексіка» має5 (п`ять) регіональних складів, в тому числі у м. Львові вул. Зелена, 149 Б.

Слід зазначити, що за умовами договорупоставки № 159,укладеного між ДП «Амбієнте Ферніче Україна» та ТзОВ «Тексіка» 03 січня 2017 року, сторонами договору визначено місцем поставки м. Львів.

Доводи апелянта, що за відсутності підтвердження транспортування товару господарська операція між позивачем та ТзОВ «Тексіка» фактично не відбулась є безпідставними, оскільки формування податкового кредитумало місце за результатами здійснення операції з поставки товару, яка ні в силу закону, ні договору, укладеного між позивачем та ТзОВ «Тексіка»немає обов`язку супроводжуватись оформленням товарно транспортної накладної.

Колегія суддів зазначає, що позивач здійснюєвиробництво інших меблів,меблівдля офісів тапідприємств, торгівлю меблями (оптову та роздрібну), нитки використовує для зшивання тканини і створення чохла для м`яких меблів (диван), а також для оверлокуванняі декорування тканини дивана. Такий вид діяльності позивача як власне виробництво меблівнаведено і в акті перевірки.

Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що ці обставини є свідченнямнаявності у позивача ділової мети у взаємовідносинах з ТзОВ «Тексіка». Закупівлю ниткипозивачздійснює для її подальшого використання в господарській діяльності, а саме зшивання, оверлокування м`яких меблів, які в подальшомупозивачем реалізовуються з метою одержання прибутку.Придбання ниток впливає на зміну вартості активів позивача, як і наступна реалізація готових м`яких меблів.

Відноснопосилань відповідача нарішення від 11.02.2022 року № 24281 про відповідність платника податку на додану вартістьТзОВ «Тексіка» критеріям ризиковості (п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку) та свідчення таких про нереальність господарської операції, то судом першої інстанції вірно суд відхилено такі, оскільки рішенняпро відповідність платника податку на додану вартістьТзОВ «Тексіка» критеріям ризиковостібуло прийнято 11.02.2022 року, тобто поза періодом охопленим перевіркою, післяповного виконання господарських зобов`язань.Як підтверджується рішеннямвід 16.06.2022 року, що долучено до матеріалів справипозивачем , станом на дату складення актуТОВ «Тексіка» не мало ознак ризикового платника податку.

Щодо оцінки правомірності формування податкового кредиту позивачем за господарською операцією з ТзОВ «Поліпрессільмаш» суд першої інстанції вірно зазначив про договір поставки № 20210421, укладений міжпозивачем та ТзОВ «Поліпресмаш»04.01.2021 року.

Відповідно доп. 1.1. Договору об`єктом поставки за договором єплівки п/ет, кульки поліетиленові.

Відповідно до договору поставки від 04.01.2021 року № 20210421 доставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника в залежності від додаткової домовленостісторін ( п. 3.1. Договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 04.01.2022 року по 27.01.2022 року ТзОВ «Поліпресмаш» поставило на користь ДП «Амбієнте Ферніче Україна» плівку поліетиленову, кульки поліетиленові в кількості та асортименті, визначениху видаткових накладних№ 6 від 12.01.2022 року, №8 від 13.01.2022 року, № 10 від 13.01.2022 року, № 16 від 21.01.2022 року, № 18 від 25.01.2022 року, № 19 від 27.01.2022 рокуна загальну суму664 307,04 гривень, сума податку на додану вартість110 717,84 гривні.Товар прийнято завідувачем складуСемчишин В.Ю. Текст генеральної довіреності судомдосліджено. Підстави вважати, що первинні документи підписані неідентифікованою особою відсутні.

Також оплату товару на користь ТзОВ «Поліпресмаш» позивачем здійснено згідно з платіжними дорученнями № 21446 від 13.01.2022 року, № 21504 від 20.01.2022 року, №21572 від 27.01.2022, що відображено в акті, а отже не заперечується відповідачем.

Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, що ТзОВ «Поліпресмаш», що зареєстроване за адресою Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с. Жовтанці, вул. Пекарська, буд 18здійснює діяльність з виробництва інших виробів пластмас (КВЕД 22.29), а отже є виробником реалізованого на користь ДП «Амбієнте Ферніче Україна» товару. Ці фактичні обставини спростовують доводи відповідача про наявність обриву ланцюга постачання та неможливість здійснення поставки плівки п/ет, кульків поліетиленових на користьпозивача.

Разом з тим, будь-які інші докази, які б свідчили про нереальність господарської операції з постачання поліетиленової продукції на користь позивача відсутні.

За вказаних обставин сума податку на додану вартість в розмірі 110 717,84 гривні включена ДП «Амбієнте Ферніче Україна»до складу податкового кредиту за результатами господарської операції з ТзОВ «Поліпресмаш» (65 590,4 гривеньза січень 2022 року та за грудень 2021 рокувключено до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, суму 45 127,44 гривень ПДВ за січень 2022 року правомірно зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду).

Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про підставність позовних вимог до задоволення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та прцесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Крім цього позивачем заявлено клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000 гривень витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідач заперечив проти стягення витрат на правничу допомогу, зазначивши що позивач належним чином не обгрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, а також факт понесених ним витрат в межах даної справи.

Колегія суддів зазначає, що частина 1ст. 132 КАС Українипередбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 132 КАС Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктами 4, 6 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, відповідно до ч. 1, 2ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, 5ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9ст. 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як зазначалось вище, заявник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Як слідує з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в матеріалах справи наявні копії наступних документів: ордер від 26.12.2022; додаткова угода №1 від 26.12.2022 до договору про надання правової допомоги від 21.06.2022; (а.с. 204-205); платіжне доручення № 60 від 12.01.2023; рахунок від 04.01.2023 (а.с. 219-220).

Разом з цим колегія суддів вважає, що розрахунок правничої допомоги дещо завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є справою незначної складності.

Враховуючи зазначені обставини справи та перелік наданих адвокатом для позивача послуг, враховуючи незначну складність справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн., що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 380/10235/22 без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Дочірнього підприємства «Амбієнте Ферніче Україна» понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Повне судове рішення складено 01.03.2023 Р. М. Шавель