Постанова

від 21.02.2023 по справі 761/35361/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/35361/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4568/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кеда Анатолія Володимировичав інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження у складі судді Макаренко І.О.,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство освіти і науки України про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою в порядку окремого провадження у якій просив про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме навчання в Таврійському інституті підприємництва і права з 1995 року по 10.06.1999, де здобув повну вищу освіту за освітньо-професійною програмою з професійним спрямуванням «Облік і аудит» та присвоєння кваліфікації спеціаліста - економіст та отримав диплом спеціаліста та додаток до нього, оскільки Міністерство освіти і науки України відмовило заявнику у внесенні до ЄДЕБО відомостей про отриману вищу освіту.

Заява обґрунтована тим, що 13.04.2006 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис про припинення (ліквідацію) Таврійського інституту підприємництва і права, а Міністерство освіти і науки України не може підтвердити факт навчання та отримання заявником вищої освіти, оскільки інформація до ЄДЕБО почала вноситися з 2000 року, запити до закладу вищої освіти неможливо зробити, внаслідок його розташування на тимчасово окупованій території.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Кеда А.В. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, не правильне застування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, просить скасувати оскаржувану ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи заявнику у відкритті провадження у справі послався на вимоги ч. 4 ст. 315 ЦПК України, оскільки на думку суду із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, яким є право працювати за фахом відповідно до отриманого заявником диплому, в тому числі за межами території України.

Скаржник зазначає, що позовна заява не містила жодного посилання на конкретну особу, якою не визнається диплом заявника. Заявник був позбавлений в позасудовому порядку підтвердити факт свого навчання у вищому навчальному закладі та здобуття вищої освіти, у зв`язку з чим такий факт підлягав встановленню судом. Також встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки від нього залежить реалізація гарантованого Конституцією України та законами України права на працю за отриманою професією та спеціальністю.

Також вказано, що право на працю за отриманою спеціальністю, в даному випадку не є спором про право.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Представник Міністерства освіти і науки України в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому його неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши представника заявника адвоката Кеда А.В., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

У тому разі, коли буде виявлено, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У даній справі заявник просив встановити факт навчання в Таврійському інституті підприємництва і права з 1995 року по 10.06.1999, де здобув повну вищу освіту за освітньо-професійною програмою з професійним спрямуванням «Облік і аудит» та присвоєння кваліфікації спеціаліста - економіст та отримав диплом спеціаліста та додаток до нього.

Підставою такого звернення до суду стало припинення (ліквідація) Таврійського інституту підприємництва і права 13.04.2006 про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис, а Міністерство освіти і науки України не може підтвердити факт навчання та отримання заявником вищої освіти, оскільки інформація до ЄДЕБО почала вноситися з 2000 року, запити до закладу вищої освіти неможливо зробити, внаслідок його розташування на тимчасово окупованій території.

Встановлення такого факту надасть заявнику право на працю за присвоєною кваліфікацією.

Відмовляючи у відкритті провадження, районний суд ходив з того, що у вимозі, з якою заявник звернулася до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, є наявний спір про право.

Проте з таким висновком районного суду погодитися не можливо, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Крім того, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, який не є вичерпним.

За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, поняття "спір про право" пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

А отже, висновок суду про те, що зі змісту заяви та характеру спірних правовідносин вбачається спір про право, є припущенням, яке не ґрунтується на матеріалах справи, в яких відсутні докази того, що заінтересована особа, порушує, оспорює або не визнає права заявника, в зв`язку із чим висновок суду про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, є необґрунтованим та передчасним.

Більше того, вказаний інститут перебуває на тимчасово окупованій території України (м. Сімферополь, АР Крим) та з 13.04.2006 є припиненим (ліквідованим), запит про отримання інформації неможливий, а інформація до ЄДЕБО не вносилася, оскільки заявник закінчив навчання у 1999 році, тоді як внесення такої інформації відбулося з 2000 року.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Убачається, що з листа Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність можливості надання інформації про підтвердження навчання останнього в Таврійському інституті підприємництва і права з 1995 року по 10.06.1999, де здобув повну вищу освіту за освітньо-професійною програмою з професійним спрямуванням «Облік і аудит» та присвоєння кваліфікації спеціаліста - економіст та отримав диплом спеціаліста та додаток до нього та відмовило заявнику у внесенні до ЄДЕБО відомостей про отриману вищу освіту (а.с.9-10).

Значене свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження на підставі 4. 4 ст. 315 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Кеда Анатолія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: