Ухвала

від 02.03.2023 по справі 545/715/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року

м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області:

суддя Харабадзе К. Ш.,

Справа № 545/715/23

Номер провадження№ 2-з/545/3/23

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики

у с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому вказала , що 11 серпня 2022 року між нею ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , було укладено Договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала від неї кошти в розмірі 89 532 (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять два долари США) 00 центів. Вказані кошти зобов`язувалась повернути 05 грудня 2022 року. Станом на 23 лютого 2023 року вказана сума коштів ОСОБА_2 так і не повернута. Починаючи з 06 грудня 2022 року, позивач неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з проханням повернути отримані від неї в борг кошти, але отримувала лише обіцянки, без реального повернення коштів. Станом на 23 лютого 2023 року ОСОБА_2 , є відповідачем у інших справах: у справі № 545/3995/22 за позовною заявою ОСОБА_5 про стягнення коштів, розгляд якої здійснюється у Полтавському районному суді Полтавської області, та у справі № 545/6320/22 за позовною заявою ОСОБА_6 про стягнення коштів, розгляд якої здійснюється у Полтавському районному суді Полтавської області. Позивач вказує, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України). За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружися за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї. Вказані вище обставини повністю узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від ЗО червня 2020 року справа № 638/18231/15-ц та висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц, про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами. Просить стягнути солідарно з відповідачів суму боргу - 89 532 (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять два долари США) 00 центів, та 3% річних, які вираховуються з 06.12.2022 року до дня ухвалення рішення суду.

Позивачем подано заяву про забезпечення позовних вимог, яка обґрунтовується тим, що відповідачами вчиняються всі залежні від них заходи, спрямовані на уникнення в подальшому виконання взятих на себе зобов`язань. Просила накласти заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Полтавським РВ ПМУ в Полтавській області 17 листопада 2006 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , накласти заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою:- АДРЕСА_2 .

Вивчивши заяву про забезпечення позову та письмові докази додані до неї, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ст.149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У відповідності до положень ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Пункт 6 передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Також Верховний Суд в постанові у справі № 643/12369/19 від 19.02.2021 роз`яснив, що: арешт майна- це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуженняоб`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майнане вимагає обмеження в користуванніним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майнає самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість наведених у ньому доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

По даній справі позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів про стягнення боргу за договором позики від 11.08.2022 року в сумі 89532 долари США.

Відповідачі перебувають у шлюбі, укладеному 29.07.2006 року Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, актовий запис № 67.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованих 22.02.2023 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1654858553240, 22.02.2023 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2176339671254, 14.12.2022 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2176339671254, 14.12.2022 щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2421472953216 убачається, що об`єкти нерухомості набувалися у власність після 29.07.2006.

Щодо наявності іншого нерухомого майна або рухомого майна у власності відповідачів позивач будь-яких доказів не надає.

Так, позивач посилається та надає відповідні докази про те, що станом на 23 лютого 2023 року ОСОБА_2 , є відповідачем у інших справах: у справі № 545/3995/22 за позовною заявою ОСОБА_5 про стягнення коштів, розгляд якої здійснюється у Полтавському районному суді Полтавської області. Так, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2022 року в задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно в тому числі й на 1/2 частку квартири - відмовлено. Підставою відмови у задоволенні вказаної заяви була відсутність доказів, щодо належності ОСОБА_2 1/2 частини квартири; у справі № 545/6320/22 за позовною заявою ОСОБА_6 про стягнення коштів, розгляд якої здійснюється у Полтавському районному суді Полтавської області. Так, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2022 року в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на рахунках, що належать Відповідачу - відмовлено. Підставою відмови у задоволенні вказаної заяви було відсутність доказів про наявність будь - якого майна, а також рахунків у конкретному банку належного Відповідачу. Станом на 06 вересня 2022 року ОСОБА_2 , належали: 1/2 частка квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 43 кв.м., житловою площею 17, 1 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1654858553240; 1/2 частка квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2176339671254. 21 листопада 2022 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір про припинення прав на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Рой Т.В., за реєстровим № 882. Згідно з вказаним Договором ОСОБА_2 відчужила на користь неповнолітнього сина ОСОБА_7 в рахунок аліментів належну їй на праві власності 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 43 кв.м., житловою площею 17, 1 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1654858553240. Вказані дії ОСОБА_2 вчинила, на думку заявника, після того як дізналася, що на належне їй майно намагаються накласти арешт в судовому порядку (ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2022 року). Період оформлення вказаного договору, зайняв 2-місяці оскільки укладення договору на користь неповнолітнього повинно було здійснюватись лише зі згоди органу опіки та піклування. 25 січня 2023 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі продажу 1/2 квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2176339671254. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М. та зареєстровано за № 124. Вказаний договір ОСОБА_2 уклала, на думку заявника, після того як дізналася, що на належне їй майно намагаються накласти арешт в судовому порядку (ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2022 року). Заявник посилається на те, що як видно з Інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 лютого 2023 року, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 15 вересня 2022 року, після того як дізналися про намагання позивача у справі № 545/3995/22, накласти арешт на нерухоме майно, виділив свою 1/2 частку зі спільної сумісної подружжя у квартирі АДРЕСА_4 , загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 28.1 кв.м. Про, що приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Костенко Н.В. видано Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, зареєстрованого за №491.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідачів на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, тобто що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на те, що сума боргу - 89532 долари США, є значною, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву про забезпечення позову з метою уникнення відповідачем відповідальності, у разі задоволення заявлених позовних вимог. Суд з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, доходить висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження.

Як передбачено положеннями ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

у х в а л и в:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження в межах позовних вимог 89532(вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять два) долари США до набрання законної сили рішення суду у справі № 545/715/23 на:

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 43 кв.м., житловою площею 17, 1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1654858553240.

-квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2176339671254.

- земельну ділянку площею 2 га, що розташована на території Карлівського району Полтавської області, кадастровий номер 5321680400:00:003:0627, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2421472953216.

В іншій частині відмовити.

Копію ухвали направити для негайного виконання позивачу, відповідачу, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Полтавському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ