Постанова

від 28.02.2023 по справі 707/1925/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Черкаси

Справа № 707/1925/20Провадження № 22-ц/821/10/23Категорія: 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

прокурора: Куліш А.А.

учасники справи:

позивач: Черкаська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Будищенської сільськоїради Черкаськогорайону Черкаськоїобласті та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ

відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області

третя особабез самостійнихвимог щодопредмету споруна стороніпозивача: Державна екологічна інспекція Центрального округу

третя особабез самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідачів: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Захарченко Анжела Іванівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкасиапеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року (ухваленого в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області під головуванням судді Смоляра О.А.) у справі за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Захарченко Анжела Іванівна, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

14вересня 2020року першийзаступник керівникаЧеркаської місцевоїпрокуратури,який дієв інтересахдержави вособі Черкаськоїобласної державноїадміністрації,Черкаського управліннязахисних масивівдніпровських водосховищзвернувся доЧеркаського районногосуду Черкаськоїобласті ізпозовом Черкаськоїрайонної державноїадміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,ГУ Держгеокадастру уЧеркаській області,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна стороніпозивачів:Державна екологічнаінспекція Центральногоокругу,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідачів:приватний нотаріусЧеркаського міськогонотаріального округуЗахарченко А.І.,про визнаннянезаконним таскасування розпорядження,скасування державноїреєстрації праваприватної власності,усунення перешкодшляхом зобов`язанняповернення державіземельної ділянкиводного фондута скасуванняїї державноїреєстрації,посилаючись вобгрунтування заявленогопозову нате,що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» було затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В.П. № 21384646 від 18 травня 2015 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9702845 від 15 травня 2015 року та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу №1259 від 18 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останньої.

Позивач вказує, що виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури, встановленоїЗемельним кодексом УкраїнитаЗаконом України «Про державний земельний кадастр»,Законом України «Про землеустрій», незаконно було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, а відтак цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами.

Чинним законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Таким чином, розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року, в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч ст. ст.20,58,59,84, ч. 9 ст.118,186-1 ЗК України,ст. 4 ВК України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст.21,152,155 ЗК України, ст. ст.16,21,391 ЦК України, підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Крім того, позивач зазначає, що спірним розпорядженням Черкаської РДА № 109 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_1 , фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби, що суперечить ст. ст.58,59 ЗК України.

Оскільки, при прийнятті розпорядження Черкаської РДА № 109, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність, це є порушенням вимог ч.2ст. 123 ЗК України.

Також позивач, як на підставу позову, посилається на перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги.

У зв`язку з чим, з метою захисту інтересів держави в особі Черкаської обласноїдержавної адміністрації та Черкаського регіонального управління водних ресурсів, заступник прокурора Черкаської обласноїпрокуратуризвернувся до Черкаського районного суду Черкаської області із відповідним позовом та просив постановити судове рішення, яким визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18 травня 2015 року, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва;

скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї;

усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 ;

визнати незаконною та скасувати Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2021 року змінено позивача по справі Черкаську обласну державну адміністрацію, залучивши її правонаступника Будищенську сільську раду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунуто перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської областів користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивачем було повністю доведено обгрунтованість позовних вимог про порушення вимог чинного земельного та водного законодавства щодо надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 і як наслідок, кінцевий набувач ОСОБА_2 не може розраховувати на законне набуття спірної земельної ділянки у власність.

Суд зазначив, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Разом з тим суд вважає, що вимога щодо усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою в особі саме Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ задоволенню не підлягає, оскільки належних доказів того, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди позивачем не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 21 березня 2022 року, представник ОСОБА_2 адвокатПрядка В.М. вважаючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене із порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для вирішення спору по суті, просив суд скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог першого заступника керівникапрокурора Черкаськоїмісцевої прокуратуривідмовити в повному обсязі.

Стягнути з позивачів на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга,зокрема,мотивована тим,що на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції, призначаючи дану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, помилково відніс дану справу до категорії малозначних справ.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності щодо вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року, збіг якого був 12 серпня 2019 року.

Також, судом першої інстанції помилково зазначено, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА, належить до земель водного фонду. Проте, для з`ясування чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги необхідний висновок земельно-технічної експертизи, питання про проведення якої судом вирішено не було.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 16 травня 2022 року, заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвокатаПрядки В.М. залишити без задоволення.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 адвокатом Прядкою В.М.,який надійшов18травня 2022року, Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області посилаючись на те, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, суперечать наявним по справі доказам, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалене Черкаським районнимсудом Черкаськоїобласті рішеннявід 27вересня 2021року залишити без змін.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду 29 квітня 2022 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2022 року розгляд справи призначено на 08 червня 2022 року.

Судове засідання, призначене на вказану вище дату було відкладено за клопотанням представника відповідача та призначено розгляд справи на 14 червня 2022 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у справі призначено земельно-технічну експертизу та на час її проведення провадження у справі зупинено.

30 січня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду разом з матеріалами цивільної справи надійшов висновок експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1262/22/121-123/23-23 від 24 січня 2023 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року поновлено провадження у справі та її розгляд призначено на 28 лютого 2023 року на 12 год. 30 хв.

Фактичні обставини справи

Як вбачається із наявних матеріалів справи, розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В.П. № 21384646 від 18.05.2015, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9702845 від 15.05.2015 року та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18.05.2015.

На підставі договору купівлі-продажу №1259 від 12.08.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останньої.

В пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зазначено, що даним проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено - 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 року вбачається, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, згідно фори 6-зем, станом на 01.01.2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 року документація із землеустрою щодо спірної ділянки, на проведення експертизи не надходила.

10.06.2020 року Черкаська місцева прокурату зверталася з листом до Держводагенства України, в якому повідомляли про відведення, в тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадян.

06.07.2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила повідомити, чи вживалися Черкаською ОДА заходи реагування, в зв`язку з відведенням, в тому числі спірної земельної ділянки у власність громадянам з порушенням вимог чинного законодавства, та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому.

16.07.2020 року Черкаська ОДА надіслала лист позивачу, в якому повідомила, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися.

21.07.2020 року Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначає про незаконність спірного розпорядження та просить вжити заходи представницького характеру.

27.07.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокурату, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі і спірної, були допущені порушення вимог чинного земельного законодавства.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 707/1925/20 від 24.01.2023 № 1262/22/121-123/23-23: земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 не знаходиться в межах земель водного фонду, знаходиться в межах 103,2-103,4 м. та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 60 Земельного кодексу та ст. 88 Водного Кодексу України, вказана земельна ділянка не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_2 адвокатомПрядкою В.М., підлягаєдозадоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору є визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 18.05.2015, виданого ОСОБА_1 , державної реєстрації та усунення перешкод держави в особі Будищенської сільської ради та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін суддею одноособово, тобто, суд першої інстанції виходив саме із малозначності даного спору (т.1 а.с. 116-117).

Разом з тим, виходячи із змісту позовних вимог, приймаючи до уваги, що предметом спору є саме земля, яка передається за оспорюваним розпорядження в приватну власність, спір не є малозначним, що не врахував суд першої інстанції при розгляді даної справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є, в тому числі, порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З огляду на приписи п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Цей спір мав бути розглянутий судом у порядку загального позовного провадження, натомість, всупереч положень ч. 6 ст. 19, ч. 4 ст. 274 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Переглядаючи спір по по суті, апеляційний суд виходить з наступних підстав.

Статтями 13 та 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу, від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

За змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст. 60, 62 ЗК України та ст. ст. 1, 88, 90 ВК України.

Відповідно до ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Існування прибережних захисних смуг та їх розмірів передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України).

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання на надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями ст. 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про основи містобудування»).

Різновидом містобудівної документації є генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Таким чином, прибережна захисна смуга являє собою частину водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року, справа № 14-317цс19 (469/1044/17), зауважувала, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає відсутність самої прибережної захисної смуги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року, справа № 372/1684/14-ц дійшла висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст. 83, 84 цього Кодексу.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Вищевказані положення Закону підлягають застосуванню, якщо буде безспірно доведено, що спірна земельна ділянка дійсно належить до земель водного фонду.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено в процесі розгляду справи, Будищенською сільською радою Черкаського району Черкаської області не приймалось жодних рішень відповідно до ст. 88 ВК України зі встановлення прибережної захисної смуги, відповідно, виготовлення документації із землеустрою та відображення прибережної захисної смуги у містобудівній документації.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га належить до земель водного фонду, отже, така земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 .

Вказані висновки суд першої інстанції обґрунтовує листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20, наданого позивачем у підтвердження своїх вимог, у якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, згідно форми 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища).

Втім, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року 10-23-0.4-4752/2-20 за умови відсутності у матеріалах справи відповідної земельно-технічної експертизи є передчасним.

Подібна за своїм змістом позиція була висловлена й Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року під час розгляду справи № 707/1933/20 по спору за аналогічними правовідносинами.

Тому, для з`ясування всіх обставин справи та встановлення дійсного правового режиму спірної земельної ділянки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням сторони відповідача, заявленим у строк, визначений цивільним процесуальним законодавством, була призначена судова земельно-технічна експертиза.

Під час призначення експертизи, апеляційний суд врахував, що Закон передбачає можливість призначення експертизи на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності достатніх доказів того, що на момент прийняття оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, спірна земельна ділянка належала до земель водного фонду. Крім того, в матеріалах справи були відсутні безспірні докази, що спірна земельна ділянка є частиною захисної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Наявність у матеріалах справи інформації Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року, відповідно до якої земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби, без зазначення у ній розмірів та характеристик земельної ділянки та відповідних доказів, не може бути беззаперечним фактом належності частини спірної земельної ділянки до Будище-Свидівоцької захисної дамби.

За наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи Черкаським відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України 24 січня 2023 року був складений висновок експерта № 1262/22/121-123/23-23.

З вищезазначеного висновку експерта № 1262/22/121-123/23-23 від 24 січня 2023 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:01:001:0024 не знаходиться в межах земель водного фонду та не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Крім того, згідно вказаного висновку експерта земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 60 Земельного кодексу та ст. 88 Водного кодексу України.

Даний висновок експерт, зокрема, мотивував тим, що поняття «прибережна захисна смуга» згідно ст. 1 ВК України та «прибережна смуга» згідно ВБН 33-4759129-03-05-92 не є тотожними. Крім цього, п. 2.4 ВБН 33-4759129-03-05-92 не містить даних про те, що розміри прибережної захисної смуги для водосховищ обчислюються саме від лінії нормального підпірного рівня. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Інформація про проект землеустрою «Щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон за запитуваній території» в матеріалах справи відсутня, що дає підстави вважати про відсутність такої документації.

Таким чином, експерт підтвердив, що на час проведення експертизи проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища відсутній.

Крім того, під час проведення експертизи експертом було встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться Будище-Свидівоцька захисна дамба не має меж та певного місця розташування, а відповідно до законодавства України межі даної дамби не встановлені Законом. Разом з тим, зовнішні межі спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 встановлені та мають відповідно до чинного законодавства установлені межі, певне місце розташування з визначеними щодо них правами. Аналізуючи встановлені обставини, експерт дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах ні Будище-Свидівоцької дамби, ні в нормативних розмірах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

Отже, згідно з висновком експерта спростовуються доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 належить до земель водного фонду, а також, що вона є частиною захисної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

З огляду на вищевказані обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, вбачається, що оскаржуваним розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 року було правомірно надано дозвіл громадянам, в тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Станом на момент передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , остання не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно розробленого проекту землеустрою), а розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації змінено лише вид угідь (який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями) на піски, що не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи вище встановлені обставини справи, висновок експерта, який оцінений в сукупності з іншими доказами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами неправомірність розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», як і неправомірності надання у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаської району за межами населеного пункту.

Інші вимоги прокурора також не підлягають до задоволення.

Щодо представництва прокурора в даній справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відтак, дана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 2 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (п. 76)).

Згідно з ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4 та ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

За висновками Європейського суду з прав людини підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

В справі, що є предметом розгляду, під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач Будищенська сільська рада є розпорядником оспорюваної земельної ділянки, оскільки цільове призначення землі це землі рекреаційного призначення, а не землі водного фонду (як зазначено в позовних вимогах прокурора), тому прокурор мав право на звернення до суду з позовною заявою в інтересах позивача Будищенської сільської ради, однак встановивши цільове призначення земельної ділянки на момент виділення її відповідачу, а саме те, що вона відноситься до земель загального користування (угіддя піски), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора через недоведеність ним того факту, що вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки судом першої інстанції рішення постановлено з недостатнім і неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 5 статті 56 ЦПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 05 жовтня 2022 року під час розгляду справи № 923/199/21 прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

У цій справі, прокурор мав право на звернення до суду з позовною заявою в інтересах позивача Будищенської сільської ради, тому саме прокурор набув статусу позивача у справі, а тому і відповідний розподіл судових витрат повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для покладення на прокурора обов`язку з відшкодування на користь ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги та витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, здійснюючи розподіл судових витрат за участі прокуратури за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справах № 905/1227/17 (постанова від 27.11.2018), № 362/44/17 (додаткова постанова від 21.08.2019), які враховує колегія суддів апеляційного суду.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову, із Черкаської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 слід стягнути 14543,73 грн. судового збору, сплаченого нею за подачу апеляційної скарги та 11 326, 20 грн. витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Крім того, апеляційний суд на підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2020 року.

Керуючись ст.ст.158,374,376,381,382,383,384ЦПК України,Черкаський апеляційнийсуд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року скасувати.

Позовні вимоги першого заступникакерівника Черкаськоїмісцевої прокуратури,який дієв інтересахдержави вособі Будищенськоїсільської радиЧеркаського районуЧеркаської області,Черкаського управліннязахисних масивівдніпровських водосховищдо Черкаськоїрайонної державноїадміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Головного управлінняДержгеокадастру у Черкаськійобласті,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна стороніпозивачів:Державна екологічнаінспекція Центральногоокругу,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідачів:приватний нотаріусЧеркаського міськогонотаріального округуЗахарченко АнжелаІванівна провизнання незаконнимта скасуваннярозпорядження,скасування державноїреєстрації праваприватної власності,усунення перешкодшляхом зобов`язанняповернення державіземельної ділянкиводного фондута скасуванняїї державноїреєстрації залишити без задоволення.

Стягнути з Черкаської окружної прокуратури (ЄДРПОУ 02911119) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати посплаті судовогозбору заподання апеляційної скарги в розмірі 14543,73 грн. та 11 326, 20 грн. витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду складено 02 березня 2023 року/