Постанова

від 07.11.2023 по справі 707/1925/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1830/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/1925/20 Категорія: 302010000 Смоляр О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Новіков О.М.секретарШирокова Г.І.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прядки В.М. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27.09.2021 (повний текст складено 27.09.2021, суддя в суді першої інстанції Смоляр О.А.)у справі за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, до Черкаської РДА, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Державна екологічна інспекція Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І., про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернути державі земельну ділянку водного фонду та скасування її державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

у вересні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ звернувся до суду з позовом у даній справі, яким просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської РДА №109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим №7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 18.05.2015 серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської ОДА та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення із володіння ОСОБА_1 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки від 19.11.2015.

Вказав, що розпорядженням Черкаської РДА від 27.04.2015 №109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі, ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим №7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В. П. від 18.05.2015 №21384646 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 .

12.08.2016 зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

Прокурор зазначав, що виділення спірної земельної ділянки відбулося з порушенням процедури, встановленої ЗК України та ЗУ «Про державний земельний кадастр», ЗУ «Про землеустрій», а саме: незаконно змінено цільове призначення цієї земельної ділянки. Таким чином, розпорядження Черкаської РДА від 27.04.2015 № 109 у частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки прийняте всупереч статтям 20, 58, 59, 84, 186-1, частині дев`ятій статті 118, ЗК України, статті 4 ВК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Крім того, вказував, що спірним розпорядженням Черкаської РДА № 109 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_2 , фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 ЗК України.

При прийнятті оспорюваного розпорядження Черкаської РДА Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховища (на момент відведення Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульний володілець спірної земельної ділянки, не надавало погодження на відведення її у власність, що є порушенням вимог частини другої статті 123 ЗК України.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09.07.2021 замінено позивача у справі Черкаську ОДА та залучено її правонаступника Будищенську сільську раду.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27.09.2021 позов задоволено частково та вирішено:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим №7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

- усунути перешкоди державі в особі Будищенської сільської ради Черкаського району в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим №7124986000:01:001:0024 шляхом її повернення ОСОБА_1

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим №7124986000:01:001:0024 з одночасним припиненням речового права на неї.

- визнати незаконною та скасувати Державну реєстрацію земельної ділянки від 19.11.2015 з кадастровим №7124986000:01:001:0024 для індивідуального дачного будівництва.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Черкаської РДА, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 9 459,00 грн., по 2364,75 грн. з кожного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що Черкаською РДА був порушений порядок надання у власність громадянам спірної земельної ділянки, оскільки належним чином не дотримано процедури зміни її цільового призначення та фактично фізичній особі надано у приватну власність земельну ділянку водного фонду, що суперечить законодавству.

Також суд першої інстанції встановив, що відсутні докази того, що Будище-Свидівська дамба є гідротехнічною спорудою, адже відомості про неї не внесено до відповідного реєстру гідротехнічних споруд. З цих підстав судом зазначено, що порушення прав Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, як балансоутримувача зазначеної дамби, не було, що свідчить про безпідставність позовних вимог прокурора в інтересах зазначеного позивача.

В апеляційній скарзі, поданій 21.03.2022, представник ОСОБА_1 адвокат Прядка В.М., вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, адже, з огляду на предмет позову, така справа не відноситься до категорії справ, що зазначені в п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України. Вказане порушення є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності щодо вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015, збіг якого був 12.08.2019.

Судом першої інстанції помилково зазначено, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_2 за оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА, належить до земель водного фонду. Проте, для з`ясування чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги необхідний висновок земельно-технічної експертизи, питання про проведення якої судом вирішено не було.

Дана справа розглядалася судами неодноразово. Її перегляд в апеляційному порядку здійснюється після направлення справи згідно постанови Верховного Суду від 20.09.2023 на новий апеляційний розгляд.

При цьому ч.5 ст.411 ЦПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що розпорядженням Черкаської РДА від 27.04.2015 №109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим №7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва. Пунктом 3 зазначеного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим №7124986000:01:001:0024, площею 0,08 га, проведено 15.05.2015.

18.05.2015 державний реєстратор реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського РУЮ ОСОБА_3 вніс відомості про державну реєстрацію вказаного права власності №21384646. У цей же день ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на зазначену земельну ділянку.

12.08.2016 вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 12.08.2016 №1259 та 12.08.2016 державний реєстратор Реєстру речових прав на нерухоме майно Захарченко А. І. зареєструвавза ОСОБА_1 відповідне речове право за №15887811.

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 зазначено, що проект землеустрою земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, розроблений ТОВ «Геоземпроект» згідно із ЗК України, ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про державний земельний кадастр». Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі, якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 19.06.2020 документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки для проведення експертизи не надходила.

У листі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23.06.2020 зазначено, що земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0024 згідно з формою 6-зем, станом на 01.01.2015, обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища).

10.06.2020 Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Держводагентства України, в якому повідомляла про відведення, в тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам.

06.07.2020 Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Черкаської ОДА, в якому просила повідомити, чи вживала Черкаська ОДА заходи реагування у зв`язку з відведенням, у тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам з порушенням вимог чинного законодавства та чи плануються такі заходи в майбутньому.

16.07.2020 Черкаська ОДА надіслала лист позивачу, в якому повідомила, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького, не вживалися і не планувалися.

21.07.2020 Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначила про незаконність спірного розпорядження та просила вжити заходи представницького характеру.

27.07.2020 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокуратуру, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі і спірної ділянки, були допущені порушення норм чинного земельного законодавства.

За результатами земельно-технічної експертизи від 24.01.2023, проведеної у рамках цієї справи Черкаським відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України, земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0024 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби, також вказана земельна ділянка не перебуває в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України.

Такими є фактичні обставини у справі.

Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Частиною 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Отже за обставин цієї справи прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта (Черкаська ОДА на час пред`явлення позову), коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює, що мало місце згідно листа прокуратури від 06.07.2020.

У свою чергу листом від 16.07.2020 Черкаська ОДА проінформувала Черкаську місцеву прокуратуру про те, що заходи відповідного реагування, у тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися. Таку ж інформацію прокуратурою було отримано згідно листа Державної екологічної інспекції Центрального округу від 21.07.2020.

Відповідно, за відсутності належного реагування повноважних державних органів по заявленню позовних вимог про повернення у власність держави спірної земельної ділянки, що підтверджується вищенаведеними листами, прокурор правомірно самостійно звернувся з позов у цій справі до суду, що скаржником в апеляційній скарзі під сумнів не ставиться.

Апеляційний суд також враховує, що після передачі відповідних повноважень від ОДА до органу місцевого самоврядування на території якого знаходиться спірна земельна ділянка Будищенська сільська рада Черкаського району, остання набула праві позивача в цій справі, оскільки спір стосується комунального майна (власне земельної ділянки). Також Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ набуло прав позивача у справі, оскільки спір стосується ввіреного йому майна гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Заміна сторони в даній справі мала місце згідно ухвали суду першої інстанції від 09.07.2021.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

При цьому аналіз змісту наявної у матеріалах справи позовної заявипершого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури свідчить про те, що фактичними підставами позову у цій справі були:

передача у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду штучні водосховища;

перебування спірної земельної ділянки в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зониБудище-Свидівоцької захисної дамби.

При цьому згідно листа головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23.06.2020 № 10-23-0.4-4752/2-20 спірна земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0024згідно з формою 6-зем станом на 01.01.2015 обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища).

Форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У своїй постанові від 02.02.2022 у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Такі ж висновки вбачаються з постанови ВС від 13.09.2023 у справі №707/1711/20.

Відповідно до листа Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 12.06.2020 №348/13 вбачається, що спірна земельна ділянка частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівської захисної дамби.

Згідно до плану схеми, наданої ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на запит прокурора вбачається, що земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0024 розташована в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зониБудище-Свидівоцької захисної дамби.

Відтак зазначені обставини щодо віднесення спірної земельної ділянки до вказаної категорії земель належним чином підтверджуються наявними у справі доказами.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд констатує, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 з кадастровим №7124986000:01:001:0024 відноситься до земель водного фонду, так як знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди, що відповідає вимогам ст. 4 ВК України.

Також прокурором були надані апеляційному суду уточнюючі дані, стосовно заперечень скаржника на факт існування зазначеної захисної дамби та розташування на ній спірної земельної ділянки, з яких вбачається, що Будище-Свидівська захисна дамба введена в експлуатацію в 1962 році, має балансову приналежність а також щодо неї здійснюється оперативне управління Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ довідка від 13.06.2022 та витяг відомостей про державну реєстрацію прав.

Отже посилання скаржника у справі на те, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду є необґрунтованим. Крім того, за встановлених у справі обставин необхідності в призначенні експертизи для підтвердження наведених фактів не виникає.

Також мають бути відхилені апеляційні посилання про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження з таких міркувань.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У свою чергу частиною 4 зазначеної статті передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у попередніх пунктах цієї частини.

Відтак самепорушення приписівч. 4 ст. 274 ЦПК України матиме наслідком обов`язкове скасування рішення суду першої інстанції з підстав розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження зі спором, який в такому провадженні вирішений бути не може.

У даному випадку спір у цій справі про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації, не є таким, що передбачений будь-яким пунктом ч. 4 ст. 274 ЦПК України, отже суд першої інстанції не мав законодавчо визначених перешкод для розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження у разі, якщо прийшов до висновку про таку можливість з використанням власних дискреційних повноважень.

Вказівка скаржника на те, що Черкаській місцевій прокуратурі було відомо про факт відкриття відповідного кримінального провадження про незаконне вибуття з власності держави земельних ділянок з 2016 року, однак до цього часу жодних дій щодо поновлення порушених прав держави не вчинялось, тому суд безпідставно не застосував до даних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності, апеляційним судом відхиляється, адже має місце триваюче порушення прав власника внаслідок незаконного вибуття майна з володіння (заявлено, зокрема, вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом повернення майна з чужого володіння негаторний позов), внаслідок чого за такими позовними вимогами строк позовної давності не застосовується.

Апеляційний суд приймає до уваги, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова ВС від 02.06.2022 у справі № 602/1455/20).

Отже, з огляду на підстави обґрунтування прокурором віднесення спірної земельної ділянки станом на квітень 2015 року до водного фонду та ненадання відповідачем доказів дотримання порядку зміни цільового призначення земельної ділянкиводного фонду, її поточне розташування в межах чи поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро станом на 2023 рік не відноситься до предмету доказування у розглядуваній справі, оскільки не було підставою позову.

Також є правильними висновки суду першої інстанції про задоволення вимог прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, оскільки вона проведена за відсутності правових підстав.

Одночасно апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції в цій справі необґрунтовано прийшов до висновку в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що відсутні докази того, що Будище-Свидівська дамба є гідротехнічною спорудою, оскільки відомості щодо неї не внесено до відповідного реєстру, з урахуванням такого.

Факт існування, дати будівництва та введення в експлуатацію у 1962 році Будище-Свидівської дамби, а також перебування її на балансі вбачаються з наявних у справі доказів, зокрема, паспорту 2013 року виготовлення Будище-Свидівської захисної дамби Черкаського регіонального управління водних ресурсів та довідки про балансову приналежність нерухомого майна від 13.06.2022 Черкаському управлінню захисних масивів дніпровських водосховищ.

Даний факт апеляційним судом встановлюється, враховуючи позовні вимоги прокурора, які ґрунтуються на твердженні про накладення спірної земельної ділянки на площу водозахисної дамби та віднесення її з цих підстав до категорії земель водного фонду, що районним судом помилково відхилено, та на запереченнях скаржника в поданій апеляційній скарзі щодо не віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Додатково апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням викладеного, за змістом правового висновку ВСУ, викладеному в постанові №6-137цс13 від 18.12.2013та підтриманому ВС у постановах від 06.11.2019 у справі №559/375/16-ц та від 13.05.2020 у справі №303/1176/17-ц, виникнення права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не пов`язано із проведенням його реєстрації.

Отже відсутність, за висновками суду першої інстанції в цій справі, відомостей про реєстрацію права власності на Будище-Свидівську захисну дамбу не свідчить про те, що вказаний об`єкт фактично чи юридично не існує та нікому не належить.

Таким чином вказівка суду першої інстанції в цій справі на те, що прокурор не довів, що Будище-Свидівська дамба є гідротехнічною спорудою, адже відомості про неї не внесено до відповідного реєстру гідротехнічних споруд, мають бути виключена з мотивувальної частини рішення, як необґрунтована. При цьому, оскільки сам висновок суду про відмову в позові в цій частині вимог стороною позивача не оскаржувався, відповідно, у апеляційного суду відсутні підстави щодо скасування рішення суду про відмову Черкаському управліннюзахисних масивівдніпровських водосховищв задоволенні його позову.

Крім того, апеляційний суд враховує, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема, земель водного фонду. Отже віднесення спірної земельної ділянки згідно з пунктом 3 оскаржуваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 до категорії земель рекреаційного призначення не спростовує факт того, що ці землі можуть бути одночасно землями водного фонду, передача яких у приватну власність заборонена.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, які за чіткими та однозначними формулюваннями норм законодавства не можуть передаватися у приватну власність.

При цьому використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню визначених для них профільним законодавством цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України).

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третястатті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьомастатті 41 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України).

У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду, розташованої в межах гідротехнічної споруди, експлуатація якої становить значну суспільну вагу та потребує особливого ставлення, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні дамби, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Також правильність вирішення судом першої інстанції спору в цій справі вбачається з висновків ВС, викладених в постанові від 02.02.2022 у справі №707/1924/20, в якій вирішувався спір за аналогічних фактичних обставин.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Крім того, апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, пославшись на положення ст. 60 ЗК України, вказав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, оскільки фактично знаходиться в межах прибережної захисної смуги, що є помилковим.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка відповідача знаходиться в межах гідротехнічної споруди - Будище-Свидівської захисної дамби.

Відповідно до положень п.«в» ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Отже до правовідносин сторін у справі мають бути застосовані саме положення ст.58 ЗК України, а не ст. 60 ЗК України, як необґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Згідно ст.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27.09.2021 у даній справі змінити у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права ст. ст. 58, 60 ЗК України, привівши її у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України, витрати скаржника по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи слід залишити за особою, яка подала скаргу. Крім того, з кожного з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури слід стягнути по 4204,00 грн. судового збору за касаційний перегляд справи.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27.09.2021 у справі за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, до Черкаської РДА, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Державна екологічна інспекція Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І., про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернути державі земельну ділянку водного фонду та скасування її державної реєстрації змінити, привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду.

У решті рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27.09.2021 у даній справі - залишити без змін.

Витрати скаржника по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи залишити за особою, яка подала скаргу.

Стягнути з Черкаської РДА, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,ГУ Держгеокадаструу Черкаськійобластіна користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір за касаційний перегляд справи по 4204,00 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 08.11.2023.

Суддя-доповідач

Судді