Постанова

від 20.09.2023 по справі 707/1925/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 707/1925/20

провадження № 61-4866св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,

відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Захарченко Анжела Іванівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, звернувся до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру) у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, - Державна екологічна інспекція Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А .І., про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації (далі - Черкаська РДА) від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» було затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В. П. від 18 травня 2015 року № 21384646 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 .

12 серпня 2016 року зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

Прокурор зазначав, що виділення спірної земельної ділянки відбулося з порушенням процедури, встановленої ЗК України та Законом України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про землеустрій», а саме: незаконно змінено цільове призначення цієї земельної ділянки. Таким чином, розпорядження Черкаської РДА від 27 квітня 2015 року № 109 у частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч статтям 20, 58, 59, 84, 186-1, частині дев`ятій статті 118, ЗК України, статті 4 ВК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню..

Крім того, вказував, що спірним розпорядженням Черкаської РДА № 109 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_1 , фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 ЗК України.

Крім того, при прийнятті оспорюваного розпорядження Черкаської РДА Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульний володілець спірної земельної ділянки, не надавало погодження на відведення її у власність, що є порушенням вимог частини другої статті 123 ЗК України.

З огляду на викладене, прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 18 травня 2015 року серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення із володіння ОСОБА_2 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки від 19 листопада 2015 року.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2021 року замінено позивача у справі Черкаську обласну державну адміністрацію та залучено її правонаступника Будищенську сільську раду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року позов Черкаської місцевої прокуратури задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунуто перешкоди державі в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення від ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію від 19 листопада 2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що Черкаська районна державна адміністрація при прийнятті розпорядження від 27 квітня 2015 року № 109 порушила порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки внаслідок недотримання вимог законодавства. Спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним розпорядженням, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим. Оспорюваним розпорядженням змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Встановивши, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 в частині передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки є таким, що прийняте з порушенням законодавства, порушує інтереси держави, суд дійшов висновку про визнання його незаконним та скасував.

Вимогу усунути перешкоди держави у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення від ОСОБА_2 суд вважав законною та такою, що підлягає задоволенню і не потребує окремого скасування правочину, за яким остання набула право власності на цю земельну ділянку.

Вимоги заступника прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та визнання незаконним і скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки суд задовольнив, виходячи з того, вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження, яке у судовому порядку визнається незаконним та скасовується. На думку суду в даному випадку позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку відповідає інтересам суспільства. Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідачів, крім як скасування незаконного рішення органу державної влади, не передбачено законом. Втручання держави в особі органів прокуратури направлене на скасування неправомірного розпорядження щодо передачі земельних ділянок, які відносяться до земель водного фонду, у приватну власність громадянам та державної реєстрації права власності є законним, оскільки переслідує суспільний інтерес.

Виходячи з того, що вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду, суд першої інстанції дійшов висновку відмову в її задоволенні.

Що стосується посилання позивача, як на підставу позову, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби, то, на думку суду першої інстанції, вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Жодних доказів, що Будище-Свидівська дамба взагалі є гідротехнічною спорудою суду не надано. Посилання на те, що у 1955 році була виділена земельна ділянка під будівництво не свідчить про те, що ця споруда була побудована, перебуває у власності чи користуванні експлуатуючої організації, перебуває на балансі експлуатуючої організації і внесена до реєстру гідротехнічних споруд. За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що вимога щодо усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою в особі саме Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ задоволенню не підлягає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року скасовано.

Позовні вимоги першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив із того, що висновок суду першої інстанції про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20, за умови відсутності у матеріалах справи відповідної земельно-технічної експертизи, є передчасним.

Апеляційний суд зазначив, що відповідно до висновку експерта від 16 червня 2022 року № 119/1205-1206/22-23, виготовленого за результатом проведення Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) Міністерства юстиції України судової земельно-технічної експертизи у цій справі, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтею 60 ЗК України та статті 88 ВК України, тому станом на момент її передачі ОСОБА_1 не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно з розробленим проектом землеустрою).

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуваним розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року було правомірно надано дозвіл громадянам, в тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Станом на момент передачі ОСОБА_1 спірна земельна ділянка не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно розробленого проекту землеустрою), а розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації змінено лише вид угідь (який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями) на піски, що не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31 березня 2023 року Черкаська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц, від 05 травня 2018 року в справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року в справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі №372/1684/14-ц, від 30 червня 2020 року в справі № 19/028-10/13, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 та постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року в справі № 707/1924/20, від 01 грудня 2020 року в справі № 916/1935/19, від 19 січня 2022 року в справі № 707/1933/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання письмових доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Апеляційний суд, узявши за основу висновки судової експертизи з питань, що не стосуються предмета доказування у справі, помилково вважав про неналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду через не перебування її у межах прибережної захисної смуги та не у межах Будище-Свидівської захисної дамби (як складової штучного водосховища) з огляду на відсутність її меж та місця розташування. За суперечливих висновків експертизи апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання прокурора про призначення додаткової експертизи.

Апеляційний суд залишив поза увагою, що спірна земельна ділянка містила в своєму складі землі водного фонду - штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Черкаською районної державною адміністрацією дотримано не було, цільове призначення вказаної земельної ділянки залишилось як землі водного фонду - штучні водосховища. Вказані обставини підтверджені обліковими даними Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що викладені у листі від 23 червня 2020 року. Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду до передачі її у приватну власність підтверджено іншим письмовим доказом, зокрема листом Черкаської обласної державної адміністрації від 16 липня 2020 року. Незаконність розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 підтверджується також листом Державної екологічної інспекції центрального округу від 21 липня 2020 року.

Відповідно до облікових даних Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, що викладені у листі від 12 червня 2020 року № 348/13, земельну ділянку Будище-Свидівської захисної дамби, яка є об`єктом державної власності, на верхньому укосі якої знаходиться спірна земельна ділянка, розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 02 квітня 1973 року № 209-р передано Управлінню служби експлуатації та технагляду за будівництвом захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі (у подальшому - Черкаське регіональне управління водних ресурсів, Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ) під будівництво захисної дамби, вилучивши її у попередніх землекористувачів. Факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби підтверджується план-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення відносно неї 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленою державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (лист від 22 липня 2020 року). Апеляційний суд вказані докази залишив поза увагою.

Черкаська районна державна адміністрація при відведенні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 порушила порядок встановлення її цільового призначення, оскільки відповідно до статті 58 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, є землями водного фонду. Водночас визначення в розпорядженні від 27 квітня 2015 року № 109 цільового призначення спірної земельної ділянки як землі рекреаційного призначення створює реальну загрозу раціонального - цільового використання вказаної земельної ділянки та її охорони саме як земель водного фонду (штучні водосховища).

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Черкаського районного суду Черкаської області цивільну справу № 707/1925/20 за позовом першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Захарченко Анжела Іванівна, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу № 707/1925/20 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва. Пунктом 3 зазначеного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024, площею 0,08 га, проведено 15 травня 2015 року.

18 травня 2015 року державний реєстратор реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюра В. П. вніс відомості про державну реєстрацію вказаного права власності за № 21384646. У цей же день ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на зазначену земельну ділянку.

12 серпня 2016 року вказану земельну ділянку ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 12 серпня 2016 року № 1259. 12 серпня 2016 року державний реєстратор Реєстру речових прав на нерухоме майно Захарченко А. І. зареєстрував за ОСОБА_2 відповідне речове право за № 15887811.

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зазначено, що проект землеустрою земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Геоземпроект» (далі - ТОВ «Геоземпроект») згідно із ЗК України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про державний земельний кадастр». Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.

Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі, якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19 червня 2020 року документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки для проведення експертизи не надходила.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 згідно з формою 6-зем, станом на 01 січня 2015 року, обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

10 червня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Держводагентства України, в якому повідомляла про відведення, в тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам.

06 липня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила повідомити, чи вживала Черкаська обласна державна адміністрація заходи реагування у зв`язку з відведенням, у тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам з порушенням вимог чинного законодавства та чи плануються такі заходи в майбутньому.

16 липня 2020 року Черкаська обласна державна адміністрація надіслала лист позивачу, в якому повідомила, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького, не вживалися і не планувалися.

21 липня 2020 року Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначила про незаконність спірного розпорядження та просила вжити заходи представницького характеру.

27 липня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокуратуру, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі і спірної ділянки, були допущені порушення норм чинного земельного законодавства.

За результатами земельно-технічної експертизи від 24 січня 2023 року, проведеної у рамках цієї справи Черкаським відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби, також вказана земельна ділянка не перебуває в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі постанови апеляційного суду є посилання заявникана неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц, від 05 травня 2018 року в справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року в справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі №372/1684/14-ц, від 30 червня 2020 року в справі № 19/028-10/13, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 та постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року в справі № 707/1924/20, від 01 грудня 2020 року в справі № 916/1935/19, від 19 січня 2022 року в справі № 707/1933/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання письмових доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, апеляційний суд, зокрема виходив із того, що відповідно до висновку експерта від 24 січня 2023 року № 1262/22/121-123/23-23, виготовленого за результатом проведення Черкаським відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України судової земельно-технічної експертизи у цій справі, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби та не перебуває в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтею 60 ЗК України та статті 88 ВК України, внаслідок чого дійшов висновку про те, що станом на момент передачі ОСОБА_1 спірна земельна ділянка не відносилась до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно з розробленим проектом землеустрою).

Верховний Суд не може повністю погодитись із вказаними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз змісту позовної заяви першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури свідчить про те, що фактичними підставами позову у цій справі є передача у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду - штучні водосховища; перебування спірної земельної ділянки в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби.

Водночас у вказаній позовній заяві прокурор не зазначав як фактичну підставу позову обставини перебування спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро.

Предметом дослідження земельно-технічної експертизи, яка призначена у справі ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року та висновок якої покладений в основу оскаржуваного судового рішення, були наступні питання: 1) Чи в межах прибережно-захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на річки Дніпро? 2) Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 до меж Будище-Свидівської захисної дамби. Якщо так, то яка її частина потрапляє?

Тобто експерт Черкаського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України під час проведення земельно-технічної експертизи у цій справі не досліджував питання віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища, що було однією з фактичних підстав позову прокурора, та не спростовано цього факту, однак досліджував питання перебування спірної земельної ділянки в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, яке не стосувалось фактичних підстав позову.

Отже, висновок експерта від 24 січня 2023 року, виготовлений за результатами проведення вказаної земельно-технічної експертизи, не може бути основним (беззаперечним) доказом у справі, який спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, на вказане уваги не звернув та, пославшись лише на зазначений висновок експерта, всупереч вимогам частин другої та третьої статті 89 ЦПК України не надав належної оцінки всім зібраним у справі доказам у цілому; не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову прокурора.

Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки листу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0024 згідно з формою 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища); не врахував, що форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема земель водного фонду.

Тобто, віднесення спірної земельної ділянки згідно з пунктом 3 оскаржуваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 до категорії земель рекреаційного призначення не спростовує того, що ці землі можуть бути одночасно землями водного фонду, передача яких у приватну власність заборонена.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 707/1919/20.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов