Рішення

від 06.12.2022 по справі 208/2466/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2466/22

№ провадження 2/208/1491/22

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого, судді Івченко Т.П.,

за участю:

секретарів судового засідання Задьори В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку», -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

31.05.2022 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська звернулась позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку», в якому просить суд:

- розгляд цивільної справи проводити в порядку спрощеного провадження без участі її та її представника;

- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,таким,що втративправо користуванняжитловим приміщенням,а самеквартирою АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку у житловому приміщенні, а саме у квартирі АДРЕСА_1 ;

-вирішити питаннящодо розподілусудових витрат(992,40грн.судового зборута 1000,00 грн. витрат на правничу допомогу).

Позиція позивачів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначають, що вона ОСОБА_1 (далі Позивач)на підставіСвідоцтва проправо власностіна житловід 09.03.1995року тана підставідоговору даруваннявід 06.08.2021р.є співвласникомквартири АДРЕСА_1 ,що перебуваєу спільнійчастковій власностіПозивача таїї доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .За вказаноюадресою з20.08.2013р.також зареєстрованийВідповідач (братПозивача) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджуєтьсядовідкою просклад сім`ї№ 001170022від 26.04.22р.Але змоменту реєстраціїта потеперішній часВідповідач завказаною адресоюне проживає,що підтверджуєтьсяАктом проне проживання№ 16від 03.05.22р.Фактичне місцепроживання Відповідача є квартира АДРЕСА_2 .Тобто,20.08.2013р.Відповідач зареєструвавсвоє місцепроживання уквартирі АДРЕСА_1 безнаміру фактичногопроживання завказаною адресоюта фактичнопроживанням весьцей часза іншоюадресою,що такожпідтверджується вищевказанимАктом № 16 від 03.05.22 р. Відповідач не є ані власником, ані співвласником, ані квартиронаймачем зазначеної квартири АДРЕСА_1 . Позивач, мешкаючи в даній квартирі, веде в ній господарство, тримає квартиру в належному житловому стані, сплачує комунальні послуги, за необхідності здійснює ремонт та таке інше. Але реєстрація місця проживання Відповідача за вказаною адресою змушує Позивача нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг за зареєстровану у вказаній квартирі кількість осіб (тобто в т.ч. і додатково за Відповідача) та перешкоджає здійснити законне право Позивача на отримання субсидії, тобто заважає Позивачу як квартиронаймачу в повній мірі і на власний розсуд користуватись належним їй майном, до того ж завдає збитків матеріального характеру. Відповідач у вказаній квартирі з реєстраційного обліку не знятий, комунальні платежі не сплачує, добровільно знятися з реєстраційного обліку не погоджується, що перешкоджає Позивачу як квартиронаймачу у здійсненні нею права користування та розпорядження нерухомим майном. Своїми діями Відповідач порушує вимоги ст. 47 Конституції України, в якій зазначено, що кожен має право на житло, а також те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно вимог ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Добровільно Відповідач знятись з реєстраційного обліку не бажає, а телефонні дзвінки Позивача ігнорує, тобто позасудовим способом сторонам не вдалося врегулювати даний спір. Враховуючи вищевикладене Позивач вважає, що є всі підстави для визнання Відповідача такою особою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняття його з реєстрації. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Тому Позивач вважає повністю доцільним та обґрунтованими об`єднання в даній позовній заяві декількох позовних вимог: про визнання Відповідача такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням (кімнатами у гуртожитку) та зняття його з реєстраційного обліку. Крім того на виконання ст. 134 ЦПКУ Позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом даної цивільної справи складає сплачені судовий збір у розмірі 992,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. (попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат додається), які вона просить стягнути на її користь з Відповідача, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач, ОСОБА_2 , буду чи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, в судове засідання не з`явився але скористався своїм правом та подав Відзив на Позов в якому зазначив, що він позовні вимоги Позивача не визнає у повному обсязі та вважає, що є підстави для відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у своїй заяві дала свідомо неправдиві дані та аргументи суду для підстав винесення рішення суду за її позовом. До її вступу в право власності на підставі договору дарування частки у праві приватної спільної часткової власності квартири від 06.08.2021 року, власниками квартири були 3 особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Батько сторін, ОСОБА_4 , зареєстрував Відповідача в спірній квартирі 20.08.2013 року, тому що на той час у нього з дружиною були загострені стосунки і у кооперативній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 дружина Відповідача реєструватине захотіла. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. Якщо батько зареєстрував Відповідача у квартирі спільної сумісної часткової власності, таким чином Позивачка та її дочка були згодні на реєстрацію та проживання Відповідача у спірній квартирі. Позивачка це рідна сестра Відповідача, була нею до реєстрації його в спірній квартирі, в момент його реєстрації та залишається бути нею в даний момент.

Позивачка приховала від суду, що Відповідач пенсіонер за віком, ніколи не брав участі в приватизації житла і ніколи не мав і не має у власності іншого житла чи частини житла.

Крім того, квартира АДРЕСА_2 , на яку посилається позивач, як на таку де проживає Відповідач, належить на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09. 01. 2007 року серія CAB № 184538 та відповідно до реєстрації права власності серія ССС № 175889 від 25.04.2007 р. ОСОБА_6 . У даній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою про склад родини. Таким чином Відповідач не є власником, ані співвласником, ані квартиронаймачем в вище вказаної квартирі.

Позивачка посилається на те, що вона проживаючи в спірній квартирі веде в ній господарство, утримує квартиру в належному стані, сплачує комунальні послуги, по необхідності робить ремонт, також зазначає, що Відповідач своєю реєстрацією заважає їй отримати субсидію і збільшує вартість комунальних послуг, та стверджує що він не тільки не знімаюся з реєстрації за вказаною вище адресую добровільно, але навіть на телефонні дзвінки не відповідає, але з цими твердження Відповідач категорично не згоден, оскільки це спростовується наступним: Позивачка та її дочка ніколи не проживали і не проживають зараз у спірній квартирі, що розташована за адресую: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами, складеними Відповідачем та іншими двома особами та підписаними сусідами, Позивачка завжди проживала і проживає за адресую: АДРЕСА_4 , а її дочка ОСОБА_5 , завжди проживала за адресую; АДРЕСА_5 ., а зараз знаходиться за кордоном, а квартиру здає в оренду. Жодних ремонту у спірній квартирі Позивачка ніколи не робила. Що може підтерти колишня громадянська дружина їх батька ОСОБА_8 , яка знає, що після смерті їх матері, тільки Відповідач один знаходився біля батька, відвідував його і допомагав. чим міг йому. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти та батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Позивачка та її дочка понад 10 років взагалі не приходили до батька та ніколи у спірній квартирі не проживали. Поточні ремонти робила там ОСОБА_8 . Крім того Позивачка знає, що субсидія на комунальні послуги за цією адресую не належить, тому що вона та її дочка працездатні люди і зобов`язані оплачувати комунальні витрати самі. Батько ж отримує пенсію та має достатні заощадження на банківській картці. Тому реєстраціяВідповідача приотриманні субсидіїне єна заваді.Також Відповідачне згоден,що він не відповідає на телефонні дзвінки, довідку про телефонні переговори суд може витребувати у службі "Київстар", також усі їх переговорні дзвінки збереглися у телефоні Відповідача. Позивач вказує, що реєстрація Відповідача утворює їй додаткову заборгованість з комунальних послуг. Однак у спірній квартирі встановлено лічильники, опалення електричне обчислюється за лічильником, за кількістю мешканців обчислюється тільки вивіз сміття. Відповідач якийсь час давав гроші на оплату вивезення сміття, потім батько відмовився їх брати. Решту комунальних послуг батько оплачує самостійно, бо відмовляється від чиєїсь допомоги. Позивачка там не сплачує комунальні послуги. Позивачка приховує від Відповідача, що вона робить по спірній квартирі. Коли померли бабуся і мати Відповідача, його без жодної письмової згоди позбавили спадщини. Якимось шляхом вони обійшли Відповідача, як спадкоємця при оформленні документів в нотаріальній конторі. Не повідомляючи Відповідача і без його письмової заяви в нотаріальній конторі було зроблено і договір дарування частини, що належала батькові сторін, Позивачці.

Відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом - під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних житло, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги. Завдання житлового законодавства України» «Завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин. Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами»... у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації. Відповідач є пенсіонер за віком, людиною похилого вику, він не брав участі в жодній приватизації житла, не має жодної житлової власності, йому немає де жити і немає де зареєструватися за місцем проживання, а без реєстрації за місцем проживання, він не зможе отримувати пенсію і обслуговуватися в лікарні.

Тому спираючись на Конституцію України, а саме , що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожен має право на житло... Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи.

31.05.2022 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська звернулась позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку».

31.05.2022 року протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано в провадження судді Івченко Т.П.

15.09.2022 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та справу призначено до судового розгляду.

26.09.2022 року Відповідач ОСОБА_2 отримав копію позовної заяви разом з доданими до неї документами.

26.09.2022 року Відповідач ОСОБА_2 , користуючись своїм правом подав заяву в якій просив надати йому справу для ознайомлення та подання зустрічного позову.

10..2022 року Відповідач ОСОБА_2 користуючись своїм правом подав Відзив-заперечення на позовну заяву разом з доданими до нього документами.

28.10.2022 року Позивач ОСОБА_1 користуючись своїм правом подала до суду заяву в якій просила ознайомити її з матеріалами справи та просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

06.12.2022 року Відповідач ОСОБА_2 скористався своїм правом та подав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, не заперечував проти прийняття рішення.

Позивач про час, місце та дату розгляду справи була повідомлена належним чином, але в судове засідання не з`явилась, обставини своїй відсутності суду не повідомила, оскільки раніше нею було зазначено в прохальній частині позовних вимог про розгляд справи без її участі, суд прийшов висновку про розгляд справи без участі сторін на підставі наданих доказів.

Відповідно дост. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 8ст. 279 ЦПК Українипри розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбаченост. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 09 березня 1995 року, яке видано Центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО «ПХЗ» згідно з розпорядженням (наказом) від 09 березня 1995 року № 1961, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної, сумісної, часткової власності ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , дане свідоцтво було зареєстрована в БТІ м. Дніпродзержинська в реєстровій книзі № 131 за реєстровим № 21708.

Відповідно до Технічного паспорту на квартира АДРЕСА_6 розташована на ІІ поверсі ІХ поверхового будинку та складається з 4 кімнат, кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору, вбудованої шафи та лоджії, загальною площею 77,2 кв.м. та житловою площею 42,1 кв.м. в тому числі.

Як вбачається з особистого рахунку № НОМЕР_1 виданого ТОВ «Оселя» в квартирі АДРЕСА_6 зареєстровані з 06.12.1983 року ОСОБА_4 , він же є основним квартиронаймачем, з 24.06.1986 року ОСОБА_1 , як дочка квартиронаймача, з 09.09.1990 року ОСОБА_5 , як онука квартиронаймача та з 20.08.2013 року ОСОБА_2 , як син квартиронаймача по теперішній час, також в особистому рахунку були проставлені частки у праві спільної часткової власності на спірну квартиру: ОСОБА_4 належить частина спірної квартири, ОСОБА_1 належить 3/10 частин спірної квартири та ОСОБА_5 1/5 частка спірної квартири.

З Договору дарування частини у праві приватної спільної часткової власності квартири вбачається, що ОСОБА_4 подарував 06.08.2021 року ОСОБА_1 належну йому частину квартири АДРЕСА_6 , про що приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кір`як К.А. зробила реєстровий запис № 1900 та посвідчила цей договір.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 269369141 від 06.08.2021 року частина квартири АДРЕСА_6 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини квартири у праві приватної спільної часткової власності, номер запису про право власності № 43362379.

Як вбачається з довідки про реєстрацію та склад сім`ї від 13 квітня 2022 року № 001169199 у квартирі АДРЕСА_6 , зареєстровані чотири особи, а саме: з 06.12.1983 року ОСОБА_4 , він же є основним квартиронаймачем, з 24.06.1986 року позивач, ОСОБА_1 , як дочка квартиронаймача, з 09.09.1990 року ОСОБА_5 , як онука квартиронаймача та з 20.08.2013 року відповідач, ОСОБА_2 , як син квартиронаймача.

Відповідно до Акту № 16 від 03 травня 2022 року затвердженого директором ТОВ «Оселя», складеним та підписаним Комісією у складі техніка ОСОБА_12 та діловода ОСОБА_13 , які обстежили квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та склали цей Акт про те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстрований в квартирі за цією адресою. Зі слів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та при опитування сусідів комісією встановлено, що ОСОБА_2 дійсно не проживає в даній квартирі з серпня 2013 року по теперішній час, на даний час місце його проживання АДРЕСА_7 . Факт не проживання особи підтвердили сусіди квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_14 та № 127 ОСОБА_15 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , видане 01.10.2014 року Пенсійним фондом України.

З наданого Відповідачем Акту без номера від 05.10.2022 року складеного та підписаного самим відповідачем ОСОБА_2 та свідком - сусідом позивача ОСОБА_16 з кв. АДРЕСА_9 , позивач ОСОБА_1 в даний час мешкання в АДРЕСА_4 .

З наданого Відповідачем Акту без номера від 05.10.2022 року складеного та підписаного самим відповідачем ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_17 кв. № 99, ОСОБА_18 кв. № 116 та ОСОБА_19 кв. № 112, ОСОБА_20 , яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_6 , в спірній квартирі не мешкає, в даний час місце її мешкання АДРЕСА_5 .

З наданого Відповідачем Акту без номера від 05.10.2022 року складеного та підписаного самим відповідачем ОСОБА_2 та сусідами будинку АДРЕСА_10 - свідками ОСОБА_17 кв. АДРЕСА_11 , ОСОБА_18 кв. АДРЕСА_12 та ОСОБА_19 кв. № 112, ОСОБА_1 , яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_6 , в спірній квартирі не мешкає, в даний час мешкає по АДРЕСА_4 .

Як вбачається з довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) виданою 04.10.2022 року начальником ЖБК «Дніпро» Невдахою В.Г., в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано та проживає дві осоюи: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається зі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане 09.01.2007 року Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 42,3 кв.м. та житловою площею 24,8 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , на підставі Рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 909 від 27.12.2006 року.

Відповідно до Витягу № 14374869 від 25.04.2007 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано ОКП «Дніпродзержинське БТІ» в книзі реєстрації права власності на нерухоме майно № 110, реєстровий номер 20507 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 09.01.2007 року.

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 89 ЦПК Українивстановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК Українипередбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК Українивизначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а частинами 1, 5, 6 статті 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Серед основних прав і свобод людини і громадянина Конституція України проголошує право на житло. Тобто право на житло - це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Відповідно до статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини «Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров`я й добробуту її самої та її родини».

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст.10). При цьому, як вбачається із п.1 ст. 12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.

Повага до права людини на житло закріплена також уст. 8 Європейської Конвенції з прав людиниі основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, та враховувати принцип пропорційності втручання у право на повагу до житла, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про права людини 1950 року.

Статтею 9 ЖК УРСРвстановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно зі ст.29ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У справах про наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказано, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Згідно ст.64Житлового кодексуУкраїнської РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст.65Житлового кодексуУкраїнської РСР особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Розглядаючи справу, суд має враховувати інтереси всіх сторін і вирішувати спір залежно від установленого та на підставі закону, а також враховуючи, що внаслідок визнання особи такою, що втратила право користування житлом, порушується право особи на житло.

Як встановлено судом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері сторін ОСОБА_9 між позивачем і відповідачем виникли суперечки з приводу частини спадщини в спірній квартирі АДРЕСА_6 , оскільки, як вважає Відповідач з невідомих йому підстав, його не запросили до нотаріуса при розподілі спадщини, яка залишилась після смерті матері, відповідач немає ключів від замка на вхідних дверях квартири, що унеможливлює його доступ до спірного житла, у спірній квартирі мешкає батько сторін, Відповідач відвідує його постійно, надає йому допомогу, крім того Позивач фактично не мешкає в спірній квартирі, а мешкає за іншою адресою, тому не веде господарство в спірній квартирі та не утримує її, оскільки жодних доказів сплати комунальних послуг Позивачем не надано, Відповідач є пенсіонером за віком довічно, іншого житла немає, власність за ним не зареєстрована, він за місцем реєстрації отримує пенсію, листи, медичну допомогу та таке інше, що не заперечується сторонами та підтверджується наданими доказами.

Суд зауважує, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСРстроки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач у даній справі не довела.

При цьому, належних доказів на підтвердження факту непроживання відповідача у спірній квартирі без поважних причин матеріали справи не містять і таких обставин під час розгляду справи стороною позивача не доведено, як і обставин, що ОСОБА_2 втратив інтерес до спірного житла.

Відповідач зареєстрований у спірній квартирі, іншого житла у власності не має, що не заперечується сторонами, а його непроживання в спірній квартирі пов`язане з об`єктивними причинами, та не може бути підставою для визнання його таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.

Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, правомірність застосування якого за обставинами цієї справи стороною позивача не доведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 816 ЦК України, порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є пенсіонером за віком - довічно, людиною похилого вику, не брав участі в приватизації житла, не має житла у власності, на теперішній час в нього відсутнє будь-яке житло де він би міг зареєструватися, а позбавлення його права користуванням житловим приміщенням та зняття з реєстрації позбавить його Конституційного права на житло, на соціальне забезпечення, на отримання пенсії, на медичне забезпечення та інші конституційні права, які гарантовані йому Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку» не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Статтею 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги наслідки розгляду спору судом, суд вважає за необхідне застосувати положенняст. 141 ЦПК України, й понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.10,76, 141, 259, 260,263-268 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволеніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору:Відділ реєстраціїмісця проживанняфізичних осібадміністрації Заводськогорайону Кам`янськоїміської ради«про визнанняособи такою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщеннямта зняттяз реєстраційногообліку», - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Повний текст рішення був складений у строк передбачений ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

третя особа Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам`янської міської ради, юридична адреса: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, проспект Василя Стуса, будинок № 10/12.

Повний текст судового рішення складений 12 грудня 2022 року.

Суддя Івченко Т. П.