Рішення

від 22.02.2023 по справі 521/3839/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/3839/21

Провадження №2/522/227/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м.Одеса

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Суворової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.03.2021 року звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з моменту створення в 2015 році Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Новоселів 53» (далі - ОСББ «Весна-Новоселів 53») вона займала посаду голови ОСББ «Весна-Новоселів 53».

Зазначила , що 11 грудня 2016 року з порушенням вимог закону відбулися зібрання загальних зборів ОСББ «Весна-Новоселів 53», на яких було прийнято рішення про зміну керівника ОСББ «Весна-Новоселів 53».

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 березня 2019 року у справі №521/5738/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, було визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Весна-Новоселів 53», оформлене протоколом від 11 грудня 2016 року.

Позивачка зазначає , що рішенням Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року у справі №916/178/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2021 року, вона була поновлена на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» з 21 грудня 2016 року. До апеляційної скарги голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» Смагіна Г.О. на рішення Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року по справі №916/178/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Весна-Новоселів 53», приватного нотаріуса Алексєєвої О.О., були надані його письмові пояснення від 29 січня 2021 року, які були підтримані відповідачкою у справі ОСОБА_2 (а.с.6-7 т.1).

Вважає, що діями відповідачки ОСОБА_2 , яка свідомо поширює неправдиві відомості, що порочать її честь, гідність і ділову репутацію, а також надання останньою непристойної оцінки її роботи, поведінки і особистості у формі, яка суперечить формі спілкування між людьми, їй була спричинена моральна шкода , яку вона оцінює в 5000,00 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 06.12.2021 року вказану цивільну справу направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Приморського районного суду м. Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу від 30.12.2021 року справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Суворовій О.В., яка отримана суддею 04.01.2022 року.

Ухвалою суду від 10.01.2022 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в загальному позовному порядку.

27.01.2022 року на електронну пошту від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2021 р. (справа №521/1333/20).

На а.с. 124-129 т.1 міститься відзив відповідачки .

01.02.2022 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.172-174).

У судове засідання 03.02.2022 року з`явились позивачка ОСОБА_1 , відповідач та його представник адв. ОСОБА_3 .

Представником відповідача - адв.Луб В.В. у судовому засіданні було заявлено клопотання про заміну відповідача. Позивачка заперечувала проти задоволення клопотання про заміну відповідача, зазначила , що вимоги пред`являє саме до ОСОБА_2

11.02.2022 року на електронну пошту суду від представника відповідача - адв. ОСОБА_3 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких, останній просив суд в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі (т.1 а.с.189-194).

06.07.2022 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме останної сторінки рішення від 21.12.2021 р. (справа №521/1333/20).

07.07.2022 року від представника відповідача - адв. ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

07.09.2022 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13.06.2022 р. та від 25.07.2022 р. (справа №521/3839/21, №521/3601/21).

08.09.2022 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 р. (справа №916/178/20).

Ухвалою від 04.10.2022 р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

29.11.2022 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії заяви від 13.11.2016 року, яка засвідчили факт того, що ОСОБА_4 ображав ОСОБА_5 грабіжником та шахраєм (т.2 а.с.10).

29.11.2022 року на електронну пошту суду від представника відповідача - адв. ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його та відповідачки , просив відмовити в позові в повному обсязі.

17.01.2023 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13.06.2022 р. (справа №521/3601/21).

18.01.2023 року на електронну пошту суду від представника відповідача - адв. ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності .

У судове засідання 22.02.2023 року з`явилась ОСОБА_1 , яка підтримала позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., в частині вимоги про спростування недостовірної та неправдивої інформації відносно неї та зобов`язання відповідача звернутися до Південно-Західного апеляційного господарського суду з метою вилучення документів за підписом відповідача просила суд залишити позов без розгляду.

Ухвалою суду від 22.02.2023 року за клопотанням позивачки в частині вимоги про спростування недостовірної та неправдивої інформації відносно неї та зобов`язання відповідача звернутися до Південно-Західного апеляційного господарського суду з метою вилучення документів за підписом відповідача позов залишено без розгляду.

Відповідач та його представник - адв. ОСОБА_3 не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за їх відсутності, просили в позові відмовити в повному обсязі.

Згідно з п.п.6,7 ч. 2ст. 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно дост. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до вимог ст. 268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення суду є 02.03.2023 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалівсправи вбачається, що у 2015 році було створено ОСББ «Весна-Новоселів 53», із часу створення якого позивачка займала посаду голови зазначеного об`єднання.

На підставі рішення установчих зборів співвласників ОСББ «Весна-Новоселів 53», оформленим протоколом №1 від 13 вересня 2015 року , ОСОБА_1 була обрана головою правління ОСББ «Весна-Новоселів 53».

Встановлено, що ОСББ «Весна-Новоселів 53» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням установчих зборів, оформленим протоколом №1 від 13 вересня 2015 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2016 року на загальних зборах ОСББ «Весна-Новоселів 53» було прийнято рішення, яке оформлено протоколом б/н від 11 грудня 2016 року, про зміну керівника ОСББ «Весна-Новоселів 53»

Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 березня 2019 року у справі №521/5738/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2019року ,було визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Весна-Новоселів 53», оформлене протоколом від 11 грудня 2016 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року у справі №916/178/20, залишеним без змін постановою Південно -західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2021 року, ОСОБА_1 з 21 грудня 2016 року була поновлена на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53».

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що до апеляційної скарги голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» Смагіна Г.О. по справі №916/178/20, були надані його письмові пояснення від 29 січня 2021 року, відібрані адвокатом Пилаєвою В.В. та підписаними мешканцями багатоквартирного будинку, у тому числі і відповідачкою, в яких вбачається, що відповідачка посилається на факт того, що неодноразово ОСОБА_1 вводила в оману всіх мешканців будинку, дурила їх, що робить не тільки з ними, та в суді надає недійсну інформацію.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 у своїх письмових поясненнях від 29 січня 2021 року зазначав, що « ОСОБА_1 , яка була на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» з 2015 року по 2016 рік не виконувала свої обов`язки голови правління ОСББ, а саме грошові кошти в розмірі 31065,92 грн., які були зібрані з власників квартир та були перераховані на Громадську спілку «Житлова інноваційно-впроваджувальна асоціація захисту, підтримки та розвитку Української нації» «Новий світ» ЄДРПОУ 40640872, яка була зареєстрована без рішення загальних зборів. Засновником став ОСОБА_7 , який є співмешканцем і цивільним чоловіком ОСОБА_1 , яка ніяких пояснень мешканцям будинку не надавала, інформації куди поділися ці 31065,92 грн., які були переведені на Громадську спілку «Житлова інноваційно-впроваджувальна асоціація захисту, підтримки та розвитку Української нації» «Новий світ», немає. Були звернення до поліції щодо факту розтрати ОСОБА_1 грошових коштів на суму 31065,92 грн., що належать членам ОСББ «Весна-Новоселів 53».Неодноразово ОСОБА_1 вводила в оману всіх мешканців будинку, дурила їх, що вона і зараз робить не тільки з ними, й в суді надає недійсну інформацію.Вводячи в оману мешканців будинку, ОСОБА_1 не дочекавшись законної передачі будинку з балансу КП ЖКС «Черьомушки» на баланс ОСББ «Весна-Новоселів 53», вимагала сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території саме за рахунок ОСББ, хоча за фактом, обслуговування будинку забезпечувало саме КП ЖКС «Черьомушки». В підсумку, КП ЖКС «Черьомушки» пред`явив претензії до обманутих ОСОБА_1 мешканців (а на деяких навіть були подані позови до суду), та останнім довелося сплачувати ці гроші вдруге, тепер вже на рахунок комунального підприємства (квитанції на оплату комунальних послуг з дописом ОСОБА_1 та мокрою печаткою ОСББ «Весна-Новоселів 53», та номери судових справ додаються). Загальні збори співвласників, які проводились під орудою цих громадян постійно закінчувались скандалами та приниженням власників, які не побоялись задати незручні питання до ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Одного разу, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_8 попросили надати документи, що стосується діяльності ОСББ, у останніх не витримали нерви, та ОСОБА_8 вдарив по обличчю одного з співвласників будинку (номер справи у судовому реєстрі 521/21539/16-п). Останньою краплею для мешканців будинку, що і призвело до переобрання ОСОБА_1 з посади Голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53», стало невиконання нею законних вимог ревізійної комісії згідно діючого законодавства та Статуту надати для перевірки документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ОСББ. Замість того, щоб передати документи, ОСОБА_1 оголосила про рішення правління розпустити ревізійну комісію, хоча це право належить до виключної компетенції Загальних зборів співвласників. А вже після проведення зборів 11 грудня 2016 року, коли ОСОБА_1 дізналась про те. що більшість співвласників висловили їй недовіру, категорично відмовилась передавати усі необхідні для повноцінного функціонування ОСББ документи. Пізніше, щоб піти від відповідальності, вона написала заяву у правоохоронні органи, що зберігала документацію у підвалі, та мовляв хтось її звідки викрав. Хоча за словами свідків, що бували в неї вдома, усю документацію вона зберігала саме у своїй квартирі. Всі мешканці нашого будинку не хочуть щоб вона була головою ОСББ. Тому її зняли з посади голови ОСББ на законних підставах. ОСОБА_8 постійно був присутній на всіх засіданнях зборів мешканців ОСББ. Всю цю інформацію можуть підтвердити мешканці нашого будинку. Вказаних мешканців знаю як освічених, ввічливих, доброзичливих, порядних привітливих, відкритті серцем та душею громадян, які є різними за віком, але проживають у злагоді та мирі між собою та сусідами».

Встановлено, що дані пояснення також підписані мешканцями будинку, у тому числі і відповідачкою ОСОБА_2 .

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно дост. 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.1ст.3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Разом з тим відповідно дост. 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч.1 ст.28, ч.4 ст.32 Конституції Україникожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно дост. 201 ЦК Україниособистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно зіст. 299 ЦК Українифізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 297 ЦК Українипередбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Позов про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Відповідно до ч.ч.1, 3ст. 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тлумачення ч. 4ст. 277 ЦК Україниу разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.

Відповідно до частини четвертоїстатті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У той же час, відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Презумпція невинуватості - об`єктивне правове положення, звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до громадської думки в цілому. Отже, цей принцип обов`язковий не тільки для кримінального суду, а й для всіх інших органів держави. Суд вважає, що посягання на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від судді або від суду, але і від інших органів державної влади (ALLENET DE RIBEMONT V. FRANCE, № 15175/89, § 33, 36, ЄСПЛ, 10 лютого 1995 року)

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідач не надала до суду будь-яких доказів, які б доводили те, що позивач ОСОБА_1 «вводила в оману всіх мешканців будинку, дурила їх, що вона і зараз робить не тільки з ними, й в суді надає недійсну інформацію».

Способами захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до ч. 2ст. 16 ЦК України, серед іншого, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.

Суд враховує те, що оприлюднена інформація ( пояснення) , підписана ОСОБА_2 , щодо позивача , не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною. Розповсюдження зазначеної недостовірної інформації широкому колу осіб, кому вказана інформація стала відомою, порушило права ОСОБА_1 та відобразилось на її репутації, оскільки вона змушена доказувати протилежне.

Вирішуючи питання про вибір способу захисту особистого немайнового права необхідно керуватись роз`ясненнями, викладеними у п. 3, 25 Постанови, в яких, серед іншого зазначено наступне: вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві; разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Так, кожна особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленимиглавою 3 ЦК України.

Частиною 2ст. 302 ЦК Українипередбачено обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.Конституція Українивизнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Конституцією Українигарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань (ст.34). Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Згідно із частиною другоюстатті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmer v. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov and Othersv. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року)».

Відповідно до пункту 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»(даліПостанова)юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з пунктом 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно достатті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до вимог ст.1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як підставу своїх вимог позивач зазначає те, що поширена щодо неї інформація є недостовірною, має на меті довести її до відома необмеженої кількості осіб.

Судом встановлено, що стосовно позивача поширена інформація зазначеними способами, тобто вона була доведена до відома багатьох осіб, ця інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності. Поширенням інформації порушені особисті немайнові права ОСОБА_1 - право на повагу до гідності та честі, право на недоторканність своєї ділової репутації, тобто таким чином завдано шкоди відповідним особистим немайновим благам ОСОБА_1 .

Викрадення чужого майна (грошових коштів) з банківських рахунків передбачає кримінальну відповідальність або заст. 185 КК України( крадіжка), або заст. 190 КК України(шахрайство), або заст. 191 КК України(привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Поширена стосовно позивача інформація є такою, що може бути перевірена на предмет її правдивості, оскільки дії , про які заявляє відповідач, підпадають під ознаки кримінально-карного діяння, що у свою чергу виключає віднесення до оціночних суджень чи критичних зауважень, доказів того, що стосовно позивача є вирок, який набрав законної сили, відповідач не надав. Вказані твердження у судовому засіданні належними доказами не підтверджені, доказів присвоєння коштів мешканців ОСББ не надано.

Поширення вказаної інформації відносно ОСОБА_1 підтверджені письмовою розпискою свідків від 13.11.2016 р. (а.с.10)

У судовому засіданні позивачка залишила частину позовних вимог до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, в частині вимоги про спростування недостовірної та неправдивої інформації відносно неї та зобов`язання відповідача звернутися до Південно-Західного апеляційного господарського суду з метою вилучення документів за підписом відповідача без розгляду, про що судом винесена ухвала суду від 22.02.2023 р.

Способами захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до ч. 2ст. 16 ЦК України, серед іншого, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.

Надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК Українивстановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідност. 1167 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Пункт 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Відповідно до п. 27 Постанови способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Відповідно до пункту 4 частини другоїстатті 23 ЦК Україниморальна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача.

Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті269,270 ЦК).

Поняття «моральна шкода» визначено упостанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 р. Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому під немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності.

Відповідно до п. 27 Постанови при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безстроково. У зв`язку з поширенням недостовірної інформації ОСОБА_2 вона відчула душевні страждання, оскільки безпідставні висловлювання відповідача дали негативну оцінку її особистим якостям. Безперечно, суд звертає увагу на те, що будь-які негативні відомості про особу призводять до хвилювань особи, до змін в організації її життя при спілкуванні із оточуючими, необхідністю додаткових пояснень тощо. Ці хвилювання і зміни організації життя позивача мають причинно-наслідковий зв`язок.

Вказане порушення її права не позбавляло можливості працевлаштування, доказів відмови від прийняття її на роботу не надано.

Отже, суд вважає, що достатньою сатисфакцією для ОСОБА_1 є стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1000 грн. 00 коп., що свідчить про часткове задоволення вказаної позовної вимоги.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного та керуючись, ЗУ «Про інформацію», ст.ст. 15,16, 23, 201, 277,302 ЦК України,ст. ст.2,4,13,76-81,95,258-259,263ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захистчесті,гідностітаділової репутації задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текстрішення судускладено 02.03.2023 року.

Суддя О.В.Суворова