Постанова

від 07.09.2023 по справі 521/3839/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5571/23

Справа № 521/3839/21

Головуючий у першій інстанції Суворова О.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 521/3839/21

Номер провадження: 22-ц/813/5571/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

-відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, за апеляційною скаргою адвоката Луб Владислава Володимировича, діючого від імені ОСОБА_3 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі суді Суворової О.В. о 13 годині 42 хвилині 22 лютого 2023 року, повний текст рішення складений 02 березня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою, яку в подальшому уточнила, та остаточно просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн..

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що з моменту створення у 2015 році ОСББ «Весна-Новоселів 53» позивачка займала посаду голови ОСББ «Весна-Новоселів 53».

11 грудня 2016 року з порушенням вимог закону відбулися загальні збори ОСББ «Весна-Новоселів 53», на яких було прийнято рішення про зміну керівника ОСББ «Весна-Новоселів 53».

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 березня 2019 року у справі №521/5738/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, було визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Весна-Новоселів 53», оформлене протоколом від 11 грудня 2016 року.

Позивачка зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року у справі №916/178/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2021 року, вона була поновлена на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» з 21 грудня 2016 року. До апеляційної скарги голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» Смагіна Г.О. на рішення Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року по справі №916/178/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Весна-Новоселів 53», приватного нотаріуса Алексєєвої О.О., були надані його письмові пояснення від 29 січня 2021 року, які були підтримані відповідачкою у справі - ОСОБА_3 ..

Позивачка зазначає, що своїми діями відповідачка ОСОБА_3 , яка свідомо поширила неправдиві відомості, що порочать її честь, гідність і ділову репутацію, а також надання останньою непристойної оцінки її роботи, поведінки і особистості у формі, яка суперечить формі спілкування між людьми, їй була спричинена моральна шкода, відшкодування якої вона оцінює у розмірі 5 000,00 грн. (Т. 1, а. с. 1 - 5, 15 - 19).

Позиція сторін в суді першої інстанції

Адвокат Луб В.В., діючий від імені ОСОБА_3 , у відзиві на позов просить відмовити в його задоволенні.

Представник відповідачки зазначає, що позивачкою не підтверджено протиправну поведінку відповідачки, якою було порушено нормальний уклад життя позивачки та заподіяна моральна шкода, душевні страждання. Позивачкою надані докази з порушенням норм ЦПК України. На позивачку покладено обов`язок доведення факту поширення інформації відповідачкою, та як наслідок цього порушення особистих немайнових прав. Крім того, адвокат зазначає, що ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі (Т. 1, а. с. 124 - 129).

ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначає, що поширена відповідачкою стосовно неї інформація є такою, що може бути перевірена на предмет її правдивості, оскільки дії, про які заявляє відповідачка підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що виключає віднесення їх до оціночних суджень чи критичних зауважень. Доказів того, що відносно позивачки є вирок, відповідачкою не було надано. Поширенням інформації порушені особисті немайнові права ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 172 - 174).

Адвокат Луб В.В., діючий від імені ОСОБА_3 , у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що відповідачкою жодним чином не було вказано на конкретне скоєння злочину позивачкою. Жодного разу не застосовано поняття злочину по відношенню до останньої. Посилання позивачки на те, що відповідачка поширювала свідомо неправдиві відомості, що порочать честь, гідність і ділову репутацію позивачки, не може бути розціненою як недостовірна, оскільки все вказане у поясненнях відповідає дійсності (Т. 1, а. с. 189 - 199).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стягнутоіз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 1 000 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що стосовно позивачки поширена інформація зазначеними способами, тобто вона була доведена до відома багатьох осіб, ця інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності. Поширенням інформації порушені особисті немайнові права ОСОБА_1 - право на повагу до гідності та честі, право на недоторканність своєї ділової репутації. Вказаними діями відповідачки завдано шкоди відповідним особистим немайновим благам ОСОБА_1 ..

Поширена стосовнопозивачки інформаціяє такою,що можебути перевіренана предметїї правдивості,оскільки дії,про якізаявляє відповідач,підпадають підознаки кримінально-карногодіяння,що усвою чергувиключає віднесеннядо оціночнихсуджень чикритичних зауважень.Доказів того,що стосовнопозивачки євирок,який набравзаконної сили,відповідачка ненадала.Вказані твердженняу судовомузасіданні належнимидоказами непідтверджені,доказів присвоєнняпозивачкою коштівмешканців ОСББне надано.

У зв`язку з поширенням недостовірної інформації ОСОБА_3 позивачка відчула душевні страждання, оскільки безпідставні висловлювання відповідачки дали негативну оцінку її особистим якостям. Суд звернув увагу на те, що будь-які негативні відомості про особу призводять до хвилювань особи, до змін в організації її життя при спілкуванні із оточуючими, необхідності додаткових пояснень тощо. Ці хвилювання і зміни організації життя позивачки мають причинно-наслідковий зв`язок з діями відповідачки (Т. 2, а. с. 56 - 59).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Луб В.В., діючий від імені ОСОБА_2 , просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі та ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо така інформація була доказом у справі та оцінувалась судом при ухваленні рішення. Вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про визнання інформації недостовірною, тому останні не підлягають задоволенню (Т. 2, а. с. 66 - 67).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.04.2023 року апеляційну скаргу адвоката Луб В.В., діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року було залишено без руху (Т. 2, а. с. 77 - 78).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом надано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Луб В.В., діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року (Т. 2, а. с. 90 - 90 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.04.2023 року призначено справу до розгляду у приміщення Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 91).

06.09.2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

06.09.2023 року від адвоката Луб В.В., діючого від імені ОСОБА_3 , надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.09.2023 року в задоволенні клопотання адвоката Луб В.В., діючого від імені ОСОБА_3 , про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні адвокат Луб В.В., діючий від імені ОСОБА_3 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в її розгляді щодо можливості розгляду за відсутності інших осіб, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Луб В.В., діючого від імені ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

У 2015 році було створено ОСББ «Весна-Новоселів 53», з часу створення якого позивачка займала посаду голови зазначеного об`єднання.

На підставі рішення установчих зборів співвласників ОСББ «Весна-Новоселів 53», оформленим протоколом №1 від 13 вересня 2015 року, ОСОБА_1 була обрана головою правління ОСББ «Весна-Новоселів 53».

ОСББ «Весна-Новоселів 53» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням установчих зборів, оформленим протоколом №1 від 13 вересня 2015 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11 грудня 2016 року на загальних зборах ОСББ «Весна-Новоселів 53» було прийнято рішення, яке оформлено протоколом б/н від 11 грудня 2016 року, про зміну керівника ОСББ «Весна-Новоселів 53».

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 березня 2019 року у справі №521/5738/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2019року, було визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Весна-Новоселів 53», оформлене протоколом від 11 грудня 2016 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2020 року у справі №916/178/20, залишеним без змін постановою Південно -західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2021 року, ОСОБА_1 з 21 грудня 2016 року була поновлена на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53».

До апеляційної скарги голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» Смагіна Г.О., по справі №916/178/20, були надані його письмові пояснення від 29 січня 2021 року, відібрані адвокатом Пилаєвою В.В., та підписаними мешканцями багатоквартирного будинку, у тому числі і відповідачкою, з яких вбачається, що відповідачка посилається на факт того, що неодноразово ОСОБА_1 вводила в оману всіх мешканців будинку, дурила їх, в суді надає недійсну інформацію.

ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях від 29 січня 2021 року зазначав, що « ОСОБА_1 , яка була на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» з 2015 року по 2016 рік, не виконувала свої обов`язки голови правління ОСББ, а саме грошові кошти в розмірі - 31065,92 грн., які були зібрані з власників квартир та були перераховані на Громадську спілку «Житлова інноваційно-впроваджувальна асоціація захисту, підтримки та розвитку Української нації» «Новий світ» ЄДРПОУ 40640872, яка була узгоджена рішення загальних зборів. Засновником вказаної громадської організації став ОСОБА_5 , який є співмешканцем і цивільним чоловіком ОСОБА_1 , яка ніяких пояснень мешканцям будинку не надавала, інформації куди поділися ці 31 065,92 грн., які були переведені на Громадську спілку «Житлова інноваційно-впроваджувальна асоціація захисту, підтримки та розвитку Української нації» «Новий світ», немає. Були звернення до поліції щодо факту розтрати ОСОБА_1 грошових коштів на суму 31 065,92 грн., що належать членам ОСББ «Весна-Новоселів 53».Неодноразово ОСОБА_1 вводила в оману всіх мешканців будинку, дурила їх, що вона і зараз робить не тільки з ними, й в суді надає недійсну інформацію.Вводячи в оману мешканців будинку, ОСОБА_1 не дочекавшись законної передачі будинку з балансу КП ЖКС «Черьомушки» на баланс ОСББ «Весна-Новоселів 53», вимагала сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території саме за рахунок ОСББ, хоча за фактом, обслуговування будинку забезпечувало КП ЖКС «Черьомушки». В підсумку, КП ЖКС «Черьомушки» пред`явило претензії до обманутих ОСОБА_1 мешканців (а на деяких навіть були подані позови до суду), та останнім довелося сплачувати ці гроші вдруге, тепер вже на рахунок комунального підприємства (квитанції на оплату комунальних послуг з дописом ОСОБА_1 та мокрою печаткою ОСББ «Весна-Новоселів 53», та номери судових справ додаються). Загальні збори співвласників, які проводились під орудою цих громадян постійно закінчувались скандалами та приниженням власників, які не побоялись задати незручні питання до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .. Одного разу, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_6 попросили надати документи, що стосується діяльності ОСББ, у останніх не витримали нерви, та ОСОБА_6 вдарив по обличчю одного з співвласників будинку (номер справи у судовому реєстрі 521/21539/16-п). Останньою краплею для мешканців будинку, що і призвело до переобрання ОСОБА_1 з посади Голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53», стало невиконання нею законних вимог ревізійної комісії згідно діючого законодавства та Статуту надати для перевірки документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ОСББ. Замість того, щоб передати документи, ОСОБА_1 оголосила про рішення правління розпустити ревізійну комісію, хоча це право належить до виключної компетенції Загальних зборів співвласників. А вже після проведення зборів 11 грудня 2016 року, коли ОСОБА_1 дізналась про те, що більшість співвласників висловили їй недовіру, категорично відмовилась передавати усі необхідні для повноцінного функціонування ОСББ документи. Пізніше, щоб уникнути відповідальності вона написала заяву у правоохоронні органи, що зберігала документацію у підвалі, та мовляв хтось її звідки викрав. Хоча за словами свідків, що бували в неї вдома, усю документацію вона зберігала саме у своїй квартирі. Всі мешканці будинку не хочуть щоб вона була головою ОСББ. Тому її зняли з посади голови ОСББ на законних підставах. ОСОБА_6 постійно був присутній на всіх засіданнях зборів мешканців ОСББ. Всю цю інформацію можуть підтвердити мешканці будинку. Вказані мешканців він знає як освічених, ввічливих, доброзичливих, порядних привітливих, відкритті серцем та душею громадян, які є різними за віком, але проживають у злагоді та мирі між собою та сусідами».

Встановлено, що дані пояснення також підписані мешканцями будинку, у тому числі і відповідачкою ОСОБА_3 ..

14.04.2021 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційна скарга ОСББ "Весна-Новоселів-53" залишена без задоволення, рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/178/20 від 27.10.2020 року залишено без змін.

По справі виникли правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

За змістом п.1 ст. 6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Частина 4 статті 32 Конституції України закріплює, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Даною нормою Конституції України здійснення вказаних прав може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи особистим немайновим правом, що забезпечує соціальне буття фізичної особи, право на повагу до гідності та честі захищається нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність та ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Так, статтями 270, 297 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За правилом ст. 275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Захист такого права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, належить позивачеві.

Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 299 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної особи на недоторканність та право на судовий захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 д 27.02.2009р., відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з абзацом другим пункту 5 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи Lingens v. Austria, De Haes and Gijsels v. Belgium, Goodwin v. The United Kingdom), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації свободи кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. Тоді як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Згідно з ч. 2 ст.9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Таким чином, згідно з наведеними нормами чинного законодавства та положеннями зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено саме його особисті немайнові права. Суб`єктивна думка про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення.

За правиламист.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

В абзаці 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року зазначено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Дослідивши матеріали справи, докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 2015 року позивачка обіймала посаду голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53».

На підставі протоколу загальних зборів ОСББ 11.12.2016 року позивачку знято з займаної посади.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 26.03.2017 року справа (№521/5738/17) протокол загальних зборів визнаний недійсним.

Рішенням Господарського суду Одеської області (справа № 916/178/20) від 27.10.2020 року ОСОБА_1 поновлена на посаді голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53».

ОСББ «Весна-Новоселів 53» по вказаній справі була подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Одеської області із письмовими поясненнями, відібраними адвокатом ОСОБА_7 29.01.2021 року у голови правління ОСББ «Весна-Новоселів-53» Смагіна Г.О..

Такі пояснення містять, зокрема, підпис відповідачки ОСОБА_2 як мешканки будинку по АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі спірних пояснень голови правління ОСББ «Весна-Новоселів-53» ОСОБА_4 останній зазначив наступне :

«- позивач ( ОСОБА_1 ), перебуваючи на посаді голови правління ОСББ «Весна Новоселів 53» перерахувала грошові кошти в сумі 31 065 грн. 92 коп. на користь ГС «Житлова іноваційно-впроваджувальна асоціація захисту, підтримки та розвитку української нації», не надала пояснень щодо цих коштів, немає інформації, куди ці кошти поділися, були звернення до поліції щодо факту розтрати ОСОБА_1 грошових коштів на суму 31 065 грн. 92 коп., що належать членам ОСББ «Весна Новоселів», що підтверджується витягом з ЄРДР;

- вводячи в оману мешканців будинку, позивач ( ОСОБА_1 ) не дочекавшись законної передачі будинку на баланс ОСББ, вимагала сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території саме на рахунок ОСББ, хоча за фактом обслуговування будинку забезпечувало саме КП ЖКС «Черьомушки»;

- позивача ( ОСОБА_1 ) зняли з посади голови ОСББ на законних підставах».

14.04.2021 року постановою Південно-західний апеляційного господарського суду апеляційна скарга ОСББ «Весна-Новоселів-53» залишена без задоволення, рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/178/20 від 27.10.2020 року залишено без змін.

Зазначене підтверджується інформацією з ЄДРСР.

Позивачка стверджує, що вищевказані відомості є недостовірними, принижують її честь та гідність.

За п. 15 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В свою чергу пунктом 17 вищенаведеної Постанови передбачено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо) може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлений спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у справі.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 441/1547/17 (провадження № 61-12520св19).

Так як позивачка та ОСББ «Весна Новоселів 53», в особі голови правління Смагіна Г.О., були учасниками конкретної справи, яка перебувала в проваджені Південно-західного апеляційного господарського суду, рішення по справі ухвалено по суті, наведена у спірних письмових поясненнях інформація голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» від 29.01.2021 року, отримана адвокатом в межах процесуального закону, надавалась суду у якості доказу, викладена в процесуальному документі, досліджена, оцінена судом при ухвалені судового рішення в межах процедури здійснення судочинства.

Оскільки процесуальним законом передбачений спеціальний порядок дослідження і оцінки доказів, а саме спірних пояснень голови правління ОСББ «Весна-Новоселів 53» Смагіна Г.О., засвідчених відповідачкою на підтвердження викладених обставин спору, підстави для захисту честі та гідності на користь позивачки відсутні.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд зазначає, що стаття 23 ЦК України визначає відшкодування моральної шкоди, зокрема п. 4 ст. 2 даної статті вказує, що моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

На підставі вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачкою порушення її особистих немайнових прав, з огляду на вказане похідна позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи те, що позивачкою не доведено, що викладена в поясненнях інформація, яка була надана суду, і в якій міститься підпис відповідачки, є недостовірною та принижує її честь, гідність та ділову репутацію, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення віщкодуванням моральної шкоди.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормиправа,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Луб В.В., діючого від імені ОСОБА_3 , є доведеними, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Луб Владислава Володимировича, діючого від імені ОСОБА_3 , - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова