Рішення

від 07.12.2022 по справі 911/690/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа № 911/690/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Михайлішині В. В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Василюк Є. В. (адвокат довіреність № 1/2 від 01.12.2021 р.);

від відповідача: Швачка В. Ю. (адвокат ордер серії АА № 1227918 від 10.08.2022 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», смт Чабани, Фастівський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Расавка», м. Ржищів, Київська область

про стягнення 208 137, 43 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Агрозахист Донбас» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ «Расавка» про стягнення 34 165, 85 грн пені, 121 103, 11 грн штрафу, 6 765, 99 грн інфляційних збитків, 46 102, 48 грн 48 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати у повному обсязі за поставлений товар згідно договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р. та додатків до нього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2022 р. відкрито провадження у справі № 911/690/22 за позовом ТОВ «Агрозахист Донбас» до ТОВ «Расавка» про стягнення 208 137, 43 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

15.08.2022 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі; застосувати строки позовної давності; витребувати у позивача для огляду у судовому засіданні оригінали наступних документів: оригінал додатку № 2 від 27.11.2018 р. до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., оригінал додатку № 4 від 18.01.2019 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., а також оригінали довіреностей, разом із завіреними належним чином копіями для їх долучення до матеріалів справи, на підставі яких діяли представники позивача при укладенні вищезазначених додатків до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., та оригінал статуту ТОВ «Агрозахист Донбас» разом із завіреною належним чином його копією для її долучення до матеріалів справи.

26.08.2022 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь б/н від 24.07.2022 р. на відзив, у якій він просив суд витребувати у відповідача оригінал додатку № 2 від 27.11.2018 р. до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., що був долучений до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2022 р. судом з власної ініціативи визначено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом на нього учасників справи на 09.11.2022 р. Також даною ухвалою суду витребувано у ТОВ «Агрозахист Донбас» оригінал додатку № 2 від 27.11.2018 р. до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., укладеного між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «Расавка», оригінал додатку № 4 від 18.01.2019 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., укладеного між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «Расавка»; витребувано у ТОВ «Расавка» для огляду у судовому засіданні оригінал додатку № 2 від 27.11.2018 р. до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., укладеного між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «Расавка».

09.11.2022 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.11.2022 р. Також, у судовому засіданні судом було оглянуто оригінали додатків № 2 від 27.11.2018 р. та № 4 від 18.01.2019 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., надані учасниками справи.

22.11.2022 р. на електронну пошту суду від позивача надійшла заява б/н від 22.11.2022 р. щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 35 406, 87 грн.

23.11.2022 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому він просить суд зменшити нарахування штрафних санкцій по додатку № 4 від 18.01.2019 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р. з підстав та у розмірах, зазначених у клопотанні.

23.11.2022 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 07.12.2022 р.

28.11.2022 р. на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 27.11.2022 р., що долучені судом до матеріалів справи.

06.12.2022 р. на електронну пошту суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н б/д, що долучені судом до матеріалів справи.

07.12.2022 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н б/д, що долучені судом до матеріалів справи.

07.12.2022 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, інших заявах по суті справи.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем (надалі Покупець) було укладено договір поставки № 8097, згідно п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу:

С = А1/А2 х В, де С сума належна до оплати; В ціна Товару на момент підписання Додатку; А1 (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів; А2 (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного Додатку.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого Товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо Долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.

Згідно з п. 3.3. Договору всі платежі за цим Договором здійснюються Покупцем з врахуванням п. 3.2. Договору. На підтвердження виконання Покупцем зобов`язань з оплати Товару з врахуванням п. 3.2. даного Договору, Сторони, продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують «Акт звіряння взаємних розрахунків». Ініціатива підписання «Акту звіряння взаємних розрахунків» покладається на Покупця.

Відповідно до п. 3.6. Договору Покупець при перерахуванні коштів за Товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, Постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди. Оплата Товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що строк поставки Товару визначається у відповідних Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору поставка Продукції здійснюється на умовах, визначених у Додатках до цього Договору.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Пунктом 11.2. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

19.11.2018 р. між позивачем та відповідачем було погоджено та підписано Додаток № 1 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., положеннями якої, зокрема, передбачено наступне:

- Загальна ціна товару за додатком 589 938, 12 грн (21 243, 72 доларів США);

- Порядок оплати 100 % вартості Товару до 20.11.2018 р.

27.12.2018 р. між позивачем та відповідачем були підписані Додатки № 2 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р.

За змістом частини 4 статті 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частини у способи, передбачені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору.

З огляду на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 р. у справі № 925/106/17.

При цьому, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює наявні умови угоди.

Вказану правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 р. по справі № 916/1171/18.

При цьому, суд здійснивши аналіз положень договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р. та Додатків № 2 до нього, оригінали яких було надано сторонами та оглянуто судом у процесі розгляду справи, з урахуванням визначених у них порядків оплати товару (100 % вартості Товару до 28.12.2018 р. у редакцій Додатку № 2, наданій позивачем; 10 % вартості Товару до 28.12.2018 р., 90 % вартості Товару до 31.01.2019 р. у редакції Додатку № 2, наданій відповідачем), а також наданих позивачем пояснень, дійшов висновку про остаточне погодження між позивачем та відповідачем у Додатку № 2 до договору наступних умов поставки та оплати товару:

- Загальна ціна товару за додатком 217 189, 08 грн (4 500, 00 доларів США та 1 875, 06 Євро);

- Термін поставки товару до 01.04.2019 р.;

- Порядок оплати 10 % вартості Товару до 28.12.2018 р., 90 % вартості Товару до 31.01.2019 р.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що факт погодження між позивачем та відповідачем у Додатку № 2 до договору вищевказаних умов не заперечувався і самим позивачем у процесі розгляду справи.

27.12.2018 р. між позивачем та відповідачем було погоджено та підписано Додаток № 3 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., положеннями якої, зокрема, передбачено наступне:

- Загальна ціна товару за додатком 147 518, 28 грн (4 750, 15 Євро);

- Термін поставки товару до 31.01.2019 р.;

- Порядок оплати 100 % вартості Товару до 31.01.2019 р.

18.01.2019 р. між позивачем та відповідачем було погоджено та підписано Додаток № 4 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., положеннями якої, зокрема, передбачено наступне:

- Загальна ціна товару за додатком 512 556, 89 грн (18 289, 27 доларів США);

- Термін поставки товару до 15.05.2019 р.;

- Порядок оплати 20 % вартості Товару до 18.01.2019 р., 80 % вартості Товару до 20.02.2019 р.

09.08.2019 р. між позивачем та відповідачем було погоджено та підписано Додаток № 5 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., положеннями якої, зокрема, передбачено наступне:

- Загальна ціна товару за додатком 25 290, 24 грн (1 000, 80 доларів США);

- Порядок оплати 100 % вартості Товару до 14.08.2019 р.

На виконання умов договору та додатків № № 1-5 до нього позивачем протягом грудня 2018 р. серпня 2019 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 1 492 492, 61 грн, що підтверджується видатковою накладною № 170 від 19.02.2019 р. на суму 354 458, 82 грн, видатковою накладною № 424 від 11.03.2019 р. на суму 235 479, 30 грн, видатковою накладною № 477 від 13.03.2019 р. на суму 147 312, 00 грн, видатковою накладною № 9469 від 27.12.2018 р. на суму 69 877, 08 грн, видатковою накладною № 9470 від 27.12.2018 р. на суму 147 518, 28 грн, видатковою накладною № 2034 від 11.04.2019 р. на суму 118 810, 87 грн, видатковою накладною № 2444 від 18.04.2019 р. на суму 100 816, 07 грн, видатковою накладною № 29 від 21.01.2019 р. на суму 292 929, 96 грн, видатковою накладною № 6612 від 12.08.2019 р. на суму 25 290, 24 грн, наявними у матеріалах справи.

При цьому, за період дії договору та на його виконання відповідачем 31.01.2019 р. було повернуто позивачу товар, поставлений згідно з Додатком № 3 до договору, на загальну суму 147 518, 28 грн, що підтверджується зворотною накладною від покупця № 6 від 31.01.2019 р. на суму 147 518, 28 грн, наявною у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 09.08.2019 р. було виконано свій обов`язок по оплаті поставленого товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 344 974, 33 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 559 від 15.11.2018 р. на суму 588 000, 00 грн, платіжною інструкцією № 579 від 20.11.2018 р. на суму 1 938, 12 грн, платіжною інструкцією № 636 від 27.12.2018 р. на суму 21 719, 00 грн, платіжною інструкцією № 3 від 16.01.2019 р. на суму 195 470, 08 грн, платіжним дорученням № 17 від 18.01.2019 р. на суму 102 511, 38 грн, платіжним дорученням № 81 від 05.03.2019 р. на суму 190 418, 58 грн, платіжним дорученням № 222 від 22.05.2019 р. на суму 30 000, 00 грн, платіжним дорученням № 310 від 10.07.2019 р. на суму 189 626, 93 грн, платіжним дорученням № 394 від 09.08.2019 р. на суму 25 290, 24 грн, відповідними виписками з банківського рахунку позивача про рух коштів, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № 8097 від 19.11.2018 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті поставленого товару з 29.12.2018 р. по 16.01.2019 р. на суму 3 663, 06 грн згідно з Додатком № 2 до договору та з 21.02.2019 р. по 09.07.2019 р. на суму 30 502, 79 грн згідно з Додатком № 4 до договору у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк відповідач обов`язок щодо своєчасної оплати товару не виконав, здійснивши оплату за поставлений товар на загальну суму 1 344 974, 33 грн у повному обсязі лише 09.08.2019 р., що підтверджується договором поставки № 8097 від 19.11.2018 р. та Додатками № № 1-5 до нього, видатковою накладною № 170 від 19.02.2019 р. на суму 354 458, 82 грн, видатковою накладною № 424 від 11.03.2019 р. на суму 235 479, 30 грн, видатковою накладною № 477 від 13.03.2019 р. на суму 147 312, 00 грн, видатковою накладною № 9469 від 27.12.2018 р. на суму 69 877, 08 грн, видатковою накладною № 9470 від 27.12.2018 р. на суму 147 518, 28 грн, видатковою накладною № 2034 від 11.04.2019 р. на суму 118 810, 87 грн, видатковою накладною № 2444 від 18.04.2019 р. на суму 100 816, 07 грн, видатковою накладною № 29 від 21.01.2019 р. на суму 292 929, 96 грн, видатковою накладною № 6612 від 12.08.2019 р. на суму 25 290, 24 грн, зворотною накладною від покупця № 6 від 31.01.2019 р. на суму 147 518, 28 грн, платіжною інструкцією № 559 від 15.11.2018 р. на суму 588 000, 00 грн, платіжною інструкцією № 579 від 20.11.2018 р. на суму 1 938, 12 грн, платіжною інструкцією № 636 від 27.12.2018 р. на суму 21 719, 00 грн, платіжною інструкцією № 3 від 16.01.2019 р. на суму 195 470, 08 грн, платіжним дорученням № 17 від 18.01.2019 р. на суму 102 511, 38 грн, платіжним дорученням № 81 від 05.03.2019 р. на суму 190 418, 58 грн, платіжним дорученням № 222 від 22.05.2019 р. на суму 30 000, 00 грн, платіжним дорученням № 310 від 10.07.2019 р. на суму 189 626, 93 грн, платіжним дорученням № 394 від 09.08.2019 р. на суму 25 290, 24 грн, відповідними виписками з банківського рахунку позивача про рух коштів, наявними у матеріалах справи.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1.1 Договору встановлено, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору, Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Як було зазначено вище, положеннями Додатку № 2 від 27.12.2018 р. до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р. встановлено обов`язок відповідача здійснити оплату вартості товару у наступному порядку: 10 % до 28.12.2018 р., 90 % до 31.01.2019 р.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем було здійснено остаточну оплату поставленого позивачем товару (з урахуванням черговості виникнення обов`язків з оплати за договором і додатками до нього за попередні періоди та здійснення часткових оплат) згідно вказаного додатку 17.01.2019 р. у відповідності до платіжного доручення № 3 від 16.01.2019 р. на суму 195 470, 08 грн, тобто з дотриманням строку, встановленого для здійснення такої оплати.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем було своєчасно виконано свій обов`язок по оплаті поставленого товару згідно Додатку № 2 від 27.12.2018 р. до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., безпідставним є нарахування позивачем пені від суми основної заборгованості у заявлений позивачем період прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 29.12.2018 р. по 16.01.2019 р. на суму 3 663, 06 грн і відповідно позовна вимога позивача до відповідача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання обов`язку по оплаті товару згідно з Додатком № 2 від 27.12.2018 р. до договору є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості за Додатком № 4 від 18.01.2019 р. до договору, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором поставки № 8097 від 19.11.2018 р., за прострочення відповідачем здійснення платежів по оплаті товару більше ніж на 10 днів на суму 39 094, 01 грн згідно з Додатком № 2 до договору та на суму 82 009, 10 грн згідно з Додатком № 4 до договору у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.8. Договору встановлено, що в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого Товару.

Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи, відповідачем було своєчасно здійснено остаточну оплату поставленого позивачем товару згідно Додатку № 2 до договору 17.01.2019 р. у відповідності до платіжного доручення № 3 від 16.01.2019 р. на суму 195 470, 08 грн, тобто з дотриманням строку, встановленого для здійснення такої оплати.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем було своєчасно виконано свій обов`язок по оплаті поставленого товару згідно Додатку № 2 від 27.12.2018 р. до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., безпідставним є нарахування позивачем штрафу від суми основної заборгованості на суму 39 094, 01 грн і відповідно позовна вимога позивача до відповідача в частині стягнення штрафу за прострочення відповідачем здійснення платежів по оплаті товару більше ніж на 10 днів на суму 39 094, 01 грн згідно з Додатком № 2 до договору є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості за Додатком № 4 від 18.01.2019 р. до договору, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 1 954, 70 грн інфляційних збитків та 4 884, 07 грн 48 % річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті поставленого товару з 29.12.2018 р. по 16.01.2019 р. згідно з Додатком № 2 до договору; 4 811, 29 грн інфляційних збитків та 41 218, 41 грн 48 % річних згідно з Додатком № 4 до договору у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7. Договору встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору, Покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи, відповідачем було своєчасно здійснено остаточну оплату поставленого позивачем товару згідно Додатку № 2 до договору 17.01.2019 р. у відповідності до платіжною доручення № 3 від 16.01.2019 р. на суму 195 470, 08 грн, тобто з дотриманням строку, встановленого для здійснення такої оплати.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем було своєчасно виконано свій обов`язок по оплаті поставленого товару згідно Додатку № 2 від 27.12.2018 р. до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., безпідставним є нарахуванням позивачем інфляційних збитків та 48 % річних від суми основної заборгованості у заявлений позивачем період прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 29.12.2018 р. по 16.01.2019 р. на суми 1 954, 70 грн та 4 884, 07 грн відповідно, а тому позовні вимоги позивача до відповідача в частині стягнення інфляційних збитків та 48 % річних за несвоєчасне виконання обов`язку по оплаті товару згідно з Додатком № 2 від 27.12.2018 р. до договору є такими, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди (за Додатком № 4 від 18.01.2019 р.) у розмірі 4 811, 29 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 48 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди (за Додатком № 4 від 18.01.2019 р.) у розмірі 41 218, 41 грн.

Посилання відповідача, зокрема, на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц щодо неможливості стягнення інфляційних збитків у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, є безпідставним і необґрунтованим, оскільки розрахунки між позивачем та відповідачем щодо поставленого товару здійснювались без застосування еквівалентів в іноземній валюті на дати здійснення поставок та фактичних оплат.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позову повністю у зв`язку із спливом позовної давності. З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 цього ж кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 цього ж кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 7.9. Договору встановлено, що сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 р. до 22.05.2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції від 23.08.2022 р.) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 р. до 31.12.2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Таким чином, з урахуванням приписів ст. ст. 256-258, 259, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також того, що позивач звернувся в Господарський суд Київської області із позовною заявою б/н б/д до відповідача про стягнення 34 165, 85 грн пені, 121 103, 11 грн штрафу, 6 765, 99 грн інфляційних збитків, 46 102, 48 грн 48 % річних 12.05.2022 р., суд дійшов висновку, що загальна та спеціальна позовна давність по пені, штрафу, інфляційним збиткам та 48 % річних за зобов`язанням щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 8097 від 19.11.2018 р. та, зокрема, Додатком № 4 від 18.01.2019 р. не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав і інтересів по стягненню пені, штрафу, інфляційних збитків, 48 % річних за вказаним договором та додатком.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні б/н б/д про зменшення розміру штрафних санкцій, інших пояснення по суті спору просить суд зменшити заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції згідно з Додатком № 4 до договору поставки № 8097 від 19.11.2018 р., а саме: пені на 90 % до 3 005, 51 грн, не застосовувати нарахування штрафу у розмірі 38 083, 72 грн, що складає 20 % від суми 190 418, 58 грн, за прострочення оплати у сумі 219 626, 93 грн на 139 днів застосувати штраф у розмірі 5 %, що складає 10 981, 35 грн, зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку до 3 % річних, що складає 2 576, 15 грн.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2022 р. у справі № 916/2302/21.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.

Враховуючи належне виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 8097 від 19.11.2018 р. за іншими додатками та попередні періоди, ступінь виконання відповідачем такого обов`язку за Додатком № 4 від 18.01.2019 р., строк здійснення позивачем фактичної поставки товару за вказаним додатком, відсутність аргументованих збитків, понесених позивачем, внаслідок затримки відповідачем оплати поставленого товару, а також скрутний майновий стан відповідача, що підтверджується відповідними доказами, наявними у матеріалах справи, суд з урахуванням принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, оптимального балансу інтересів сторін у спорі та з метою запобігання настання негативних наслідків для сторін, дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації права відповідача на зменшення розміру наступних штрафних санкцій, заявлених позивачем і визнаних судом обґрунтованими, за Додатком № 4 від 18.01.2019 р. до договору:

- розміру пені, заявленого позивачем, з 30 502, 79 грн до 3 050, 28 грн, що становить 10 % від розміру пені, заявленого позивачем і визнаного судом обґрунтованим.

- розміру штрафу, заявленої позивачем, з 82 009, 10 грн до 8 200, 91 грн, що становить 10 % від розміру штрафу, заявленого позивачем і визнаного судом обґрунтованим.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором та Додатком № 4 від 18.01.2019 р. до нього у вищевказані періоди за наслідками її зменшення судом у розмірі 3 050, 28 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором та Додатком № 4 від 18.01.2019 р. до нього у вищевказані періоди за наслідками його зменшення судом у розмірі 8 200, 91 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 35 406, 87 грн, з яких 25 000, 00 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката, 10 406, 87 грн гонорар успіху.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 35 406, 87 грн підтверджуються договором про надання правової допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р., укладеним між ТОВ «Агрозахист Донбас» та адвокатом Василюком Є. В., додатковою угодою від 10.05.2022 р. до договору про надання правової допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р., актом приймання-передачі наданих послуг від 22.11.2022 р. на 35 406, 87 грн, описом наданих послуг від 22.11.2022 р. у справі № 911/690/22 згідно договору про надання правової допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р., довіреністю № 1/2 від 01.12.2021 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/2898 від 11.10.2021 р., виданим Радою адвокатів Закарпатської області, наявними у матеріалах справи.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 10.05.2022 р. до договору про надання правової допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р. визначено, що сума (розмір) витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 25 000, 00 грн., виходячи із погодженого між Клієнтом та Адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Расавка» (ідентифікаційний код 30255754) за договором поставки № 8097 від 19.11.2018 р.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 10.05.2022 р. до договору про надання правової допомоги № 01-12 від 01.12.2021 р. передбачено, що окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п. 1 цієї Додаткової угоди, Клієнт також зобов`язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5 % від стягнутої суми.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві б/н б/д та додаткових поясненнях б/н б/д просить суд врахувати скрутне фінансове становище відповідача та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, на 50 %. При цьому, як зазначає відповідач, вказаний розмір витрат не відповідає критеріям співмірності, розумності, реальності та спрямовані на неправомірне збагачення позивача за рахунок відповідача, а подана позовна заява та інші документи по суті справи мають незначний рівень складності.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 910/2679/21.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Василюком Є. В., доводи та заперечення відповідача щодо її неспівмірності, суд з урахуванням ціни позову та складністю справи дійшов висновку, що характер та обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг), відповідає критеріям співмірності, розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а отже відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Расавка» (09230, вул. Юрія Гладченка, буд. 22, м. Ржищів, Київська область; ідентифікаційний код 30255754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт Чабани, Фастівський район, Київська область; ідентифікаційний код 30048570) 4 811 (чотири тисячі вісімсот одинадцять) грн 29 (двадцять дев`ять) коп. інфляційних збитків, 41 218 (сорок одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 41 (сорок одна) коп. 48 % річних, 3 050 (три тисячі п`ятдесят) грн 28 (двадцять вісім) коп. пені, 8 200 (вісім тисяч двісті) грн 91 (дев`яносто одна) коп. штрафу та судові витрати 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн 12 (дванадцять) коп. судового збору, 26 969 (двадцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 98 (дев`яносто вісім) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

28 лютого 2023 р.