Постанова

від 01.03.2023 по справі 910/16550/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16550/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Астапової Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 (колегія суддів: Яковлєв М. Л., Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 (суддя Підченко Ю. О.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Охорона-009" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 242 784,64 грн,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Охорона-009" (далі - ПП "Охорона-009") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") загального розміру заборгованості 1 242 784,64 грн за договорами:

- про надання послуг з охорони об`єктів за допомогою сторожової охорони від 27.12.2019 № 25/385/16/28-123-01-19-06027, зокрема 341 640 грн основного боргу, 23 914,80 грн пені, 3 226,87 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 3 837,73 грн;

- про надання послуг з охорони об`єктів за допомогою фізичної та технічної охорони від 27.12.2019 № 25/385/28-123-01-19-06028, зокрема 793 674 грн основного боргу, 55 557,14 грн пені, 11 042,77 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 9 891,33 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що неповну та несвоєчасну оплату відповідачем наданих послуг, у зв`язку з чим має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 27.12.2019 сторони уклали названі вище договори, згідно з умовами яких позивач надавав відповідачу охоронні послуги.

4. У період з січня 2020 року до березня 2021 року вартість наданих послуг склала за договорами від 27.12.2019 склала 2 054 520 грн за договором № 25/385/16/28-123-01-19-06027 та 3 400 866 грн за договором № 25/385/28-123-01-19-06028.

5. Унаслідок часткової їх оплати борг відповідача перед позивачем за договором № 25/385/16/28-123-01-19-06027 склав 341 640 грн, а за договором № 25/385/28-123-01-19-06028 - 793 674 грн, що у загальній сумі становить 1 135 314 грн. Тому позивач за прострочення виконання грошового зобов`язання нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Короткий зміст судових рішень

6. 14.07.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, про часткове задоволення позову, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача повністю суму основного боргу у розмірі 1 135 314 грн та 3 % річних в сумі 13 729,06 грн, а пеню й інфляційні втрати задовольнив частково внаслідок неправильно здійсненого їх розрахунку.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

7. ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень у частині стягнення з нього на користь позивача 3 % річних у сумі 13 729,06 грн та просило ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

8. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, стосовно застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

9. За твердженнями скаржника, суди попередніх інстанцій неповною мірою встановили обставини та факти, які доводять та підтверджують відсутність прямої вини відповідача у неналежному виконанні ним умов договору, зокрема не врахували, що на сьогодні склалася критична ситуація в системі розрахунків за електроенергію, пов`язана з наявністю заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" за поставлену йому електроенергію. Накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу ДП "НАЕК "Енергоатом" і виконання ним своїх зобов`язань перед державою, працівниками, кредиторами, у тому числі державними банками, та контрагентами. Узагальнено доводи відповідача зводяться до того, що невиконання ним обов`язку зі сплати наданих позивачем послуг є наслідком кризової ситуації в енергетиці України й обставин, які не залежали від його волі та поведінки, що свідчить про відсутність його вини у своєчасному невиконанні договірних зобов`язань та згідно з приписами статті 614 ЦК України свідчить про відсутність підстав для застосування статті 625 цього ж Кодексу.

10. Скаржник вважає, що наведені ним обставини, доводи та факти мали би бути розцінені судами як певні умови, з урахуванням яких суд мав розглянути можливість зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, однак всупереч правовій позицій Великої Палати Верховного Суду цього не зробив.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. Відзиву на касаційну скаргу від ПП "Охорона-009" до суду касаційної інстанції не надійшло.

Позиція Верховного Суду

12. Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваними судовими рішеннями в частині стягнення з нього на користь позивача 3 % річних.

13. Отже, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача 3 % річних, тоді як в інших частинах судові рішення не оскаржуються, тому в силу частини першої статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.

14. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

15. Частиною першою статті 626 та статтями 627 - 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

16. Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 цього ж Кодексу є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

17. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

18. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

19. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

21. Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

22. Звертаючись з цим позовом до суду, позивач у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами щодо своєчасної оплати охоронних послуг просив стягнути з відповідача, зокрема, 3 % річних.

23. Відповідач зі свого боку послався на відсутність його вини у несвоєчасному виконанні договірних зобов`язань за договором, скрутне фінансово-економічне становище та стратегічне значення у виробництві електроенергії, а також висновки, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно з якими Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

24. З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

25. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, встановлені відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

26. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи несправедливість коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

27. При цьому відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/471/18, а саме встановлення такої процентної ставки на рівні сорока відсотків та дев`яносто шести відсотків і її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у цій справі № 910/16550/21 відсотки річних розраховано за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 %, а судами не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних.

28. Під час розгляду справи № 902/471/18 Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що станом на момент звернення з позовом до суду сума заборгованості за договором поставки складала 98 381,92 грн і була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, тоді як позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн та перевищує майже у два рази суму прострочення.

29. Натомість у цій справі таких обставин суди попередніх інстанцій не встановили, однак з`ясували, що відповідач не погасив суми основного боргу, а сума нарахованих йому 3 % річних не перевищує розміру заборгованості, що не дає підстав стверджувати про її нерозумність, несправедливість та неспівмірність.

30. Тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій з цього приводу не суперечать висновкам, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій Велика Палата Верховного Суду узагальнила підстави для застосування статті 551 ЦК України і статті 233 ГК України при нарахуванні, зокрема, 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання.

31. Оскільки умовами названих вище договорів на відповідача покладено обов`язок оплатити надані послуги і він не залежить від скрутного фінансового становища боржника або інших обставин, то суди попередніх інстанцій правильно зауважили на тому, що такі обставини не впливають на строки виконання відповідачем обов`язку з їх оплати і не можуть бути причиною для звільнення його від обов`язку сплати 3 % річних.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. За результатами касаційного перегляду суд не встановив неправильного застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у частині стягнення 3 % річних. Оскаржувані судові рішення в цій частині ухвалені за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування за мотивів наведених у касаційній скарзі колегія суддів не вбачає.

34. Оскільки доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій - без змін.

Судові витрати

35. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 910/16550/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач