Ухвала

від 20.04.2023 по справі 910/16550/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги

м. Київ

20.04.2023Справа № 910/16550/21

За скаргоюДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»на діїГоловного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук К.П.у справі№ 910/16550/21За позовомПриватного підприємства "Охорона-009"доДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»простягнення 1 242 784, 64 грн Суддя Ю.О.Підченко Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Берестовенко О.М.;

від відділу ДВС: Савчук К.П.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/16550/21 за позовом Приватного підприємства "Охорона-009" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 242 784, 64 грн, з яких 341 640, 00 грн основної заборгованості за договором № 25/385/16 від 27.12.2019 про надання послуг з охорони об`єктів за допомогою сторожової охорони; 793 674, 00 грн основної заборгованості за договором № 25/385 від 27.12.2019 про надання послуг з охорони об`єктів за допомогою фізичної та технічної охорони; 23 914,80 грн пені за договором № 25/385/16 від 27.12.2019; 55 557,14 грн пені за договором № 25/385 від 27.12.2019; 3 226, 87 грн інфляційних втрат за договором № 25/385/16 від 27.12.2019; 11 042, 77 грн інфляційних втрат за договором № 25/385 від 27.12.2019; 3 837,73 грн 3 % річних за договором № 25/385/16 від 27.12.2019; 9 891, 33 грн 3% річних за договором № 25/385 від 27.12.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, позовні вимоги Приватного підприємства "Охорона-009" задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "Охорона-009" заборгованість в розмірі 1 135 314, 00 грн, пеню в розмірі 55 681, 96 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 041, 88 грн, 3% річних в розмірі 13 729,06 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 456,62 грн.

17.01.2023 на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

22.03.2023 до суду надійшла скарга на дії Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук К.П. та клопотання про поновлення строку для подання такої скарги.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 скаргу прийнято до розгляду, поновлено строк для подання скарги та призначено судове засідання на 20.04.2023.

13.04.2023 від відділу ДВС надійшов відзив на скаргу, а також долучено до справи належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 71084596.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.04.2023 представник скаржника наполягав на задоволенні скарги та надав усні пояснення.

Представник відділу ДВС проти скарги заперечив у повному обсязі та підтримав доводи, викладені у відзиві.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 20.04.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

За змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/16550/21, що набрало законної сили є обов`язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

Як вбачається з доводів, викладених у скарзі, з метою добровільного виконання вказаного рішення ДП "НАЕК "Енергоатом" перерахувало на розрахунковий рахунок ПП "Охорона-009" грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями:

- АЕС/167; АЕС/168, АЕС/169, АЕС/170, АЕС/171, АЕС/172, АЕС/173, АЕС/174, АЕС/175, АЕС/176, АЕС/177 від 06.01.2023.

Обґрунтовуючи скаргу, відповідач вказує на те, що після погашення основної суми заборгованості 06.01.2023 в розмірі 1 135 314,00 грн відкрито виконавче провадження № 71084596 постановою від 21.02.2023 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" 1 135 314,00 грн основного боргу, пені 79 471,94 грн, інфляційних втрат 14 269,64 грн, 3% річних 13 729,06 грн, судового збору 18 866,78 грн, 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук К.П. від 21.02.2023 ВП № 68334277 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ДП "НАЕК "Енергоатом", у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, загалом на суму 63 645 905,70 грн.

Відповідач наголошує, що 22.02.2023 з його банківського рахунку, відкритого у АТ "Укрексімбанк" списано повну суму заборгованості ДП "НАЕК "Енергоатом" у розмірі 63 645 905,70 грн за виконавчими документами, які виконуються у межах зведеного виконавчого провадження № 68517235. До складу зведеного виконавчого провадження № 68517235 увійшло виконавче провадження №71084596 про стягнення з ДП НАЕК "Енергоатом" 1 135 314,00 грн основного боргу, пені 79 471,94 грн, інфляційних втрат 14 269,64 грн, 3% річних 13 729,06 грн, судового збору 18 866,78 грн, 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Крім того, як стверджує скаржник, з відповідача також було стягнуто 123 422,35 грн виконавчого збору, який повинен був становити 9 890,95 грн.

Враховуючи наведені вище обставини, відповідач вважає дії державного виконавця із стягнення коштів та виконавчого збору без урахування добровільного погашення до відкриття виконавчого провадження, було передчасним та незаконним.

Заперечуючи проти вимог, які заявлені у скарзі, державний виконавець наголосив, що в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", стягувач у заяві про примусове виконання рішення не вказав інформацію про часткове виконання боржником виконавчого документу, наслідком чого стало відкриття виконавчого провадження в розмірі 1 135 314,00 грн.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

20.02.2023 Приватним підприємством "Охорона-009" подано до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання рішення суду, а саме: наказу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023, який видано у справі № 910/16550/21, про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Приватного підприємства "0хорона-009" заборгованості в розмірі 1 135 314, 00 грн, пені в розмірі 55 681, 96 грн, інфляційних втрат в розмірі 11 041, 88 грн, 3% річних в розмірі 13 729,06 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 18 456,62 грн. До заяви про примусове виконання рішення суду стягувачем додано оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023, який видано у справі № 910/16550/21.

Із заяви про примусове виконання рішення вбачається, що ПП "Охорона-009" просить:

- винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавчого документа (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»);

- зобов`язати боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про його доходи та майно (п. 3 ч. 5 ст. 19 та ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»);

- зобов`язати боржника надати відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку (ч. 9 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»);

- встановити майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження»);

- отримати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»);

- не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна боржника винести постанову про арешт майна (коштів) боржника (ч. 2, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»);

- провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому здійснювати таку перевірку не рідше ніж один раз на три місяці (ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження");

- здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника (п. 8 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб,4 які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, на державного виконавця покладено обов`язок щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання рішення за відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий документ було оформлено у відповідності до вимог Закону, наявна заява стягувача про примусове виконання рішення, виконавчий документ пред`явлено до виконання за адресою боржника, 21.02.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71084596 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023, який видано у справі № 910/16550/21.

Цього ж дня державний виконавець, керуючись статтею 42 Закону та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі також - Інструкція), виніс постанову про розмір мінімальних витрат- виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 457,92 грн.

Відповідно до частини 1 - 4 статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Згідно з пунктом 8 розділу III Інструкції, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, 21.02.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 123 422,35 грн.

Як встановлено судом, оскільки на виконанні у відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження № 68517235 про стягнення коштів з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код за ЄДРПОУ 24584661, то 21.02.2023 державним виконавцем, в порядку ст. 30 Закону, винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою виконавче провадження № 71084596 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 68517235.

Державний виконавець зауважив, що оскільки доказів добровільного виконання за виконавчими документами сторонами провадження надано не було, то 21.02.2023 державним виконавцем, в порядку ст. 56 Закону, в межах зведеного виконавчого провадження № 68517235 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розмірі 63 645 905,70 грн та 120 517,89 євро.

22.02.2023 на рахунок відділу ДВС списано кошти боржника в розмірі 63 645 905,70 грн та 120 517,89 євро. Цього ж дня державним виконавцем, керуючись статтею 59 Закону, винесено постанови про зняття арешту з коштів, якими знято арешт з усіх рахунків боржника.

02.03.2023 до відділу ДВС надійшла заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 01-3893/10-вих від 01.03.2023, якою повідомлялося, що боржником самостійно до моменту відкриття виконавчого провадження сплачено на користь стягувача кошти в розмірі 1 135 314,00 грн, таким чином залишок боргу на момент відкриття виконавчого провадження становив 98 909,52 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Аналогічні за змістом приписи містяться у пункті третьому розділі III Інструкції.

Крім того, відповідно до абзацу п`ятого пункту восьмого розділу III Інструкції якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, у разі часткового виконання боржником виконавчого документу до моменту відкриття виконавчого провадження стягувач у заяві про примусове виконання зобов`язаний зазначити відомості про часткове виконання рішення боржником.

Всупереч зазначених вище норм, стягувач у заяві про примусове виконання рішення не вказав інформацію про часткове виконання боржником виконавчого документу, наслідком чого стало відкриття виконавчого провадження щодо стягнення повної суми боргу, а також виконавчого збору в розмірі 10 % від такої суми.

Отже, з наведеного вбачається, що державний виконавець під час виконання рішення суду в справі № 910/16550/21 діяв у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного на той момент законодавства, а відповідачем не доведено протиправних дій виконавця у такому виконавчому провадженні. На державного виконавця законодавством не покладено обов`язку самостійно встановлювати факт добровільної оплати боргу та вчиняти будь-які інші дії до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача, як заявника скарги та про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця та повернення коштів.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук К.П.

Керуючись ст.ст. 120, 234, 339, 340, 341, 343 342 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук К.П. відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.04.2023

Суддя Ю.О. Підченко