Постанова

від 03.03.2023 по справі 1.380.2019.003978

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року

м. Київ

справа №1.380.2019.003978

касаційне провадження № К/9901/20129/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів -Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (головуючий суддя - Гудим Л.Я.; судді - Довгополов О.М., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 1.380.2019.003978

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр Енергоремонт»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр Енергоремонт» (далі - ТОВ «Український центр Енергоремонт», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2019 року № 0005941412, № 0005961412 та № 0005951412.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що факт реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максвін» (далі - ТОВ «Максвін») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт Інвест Компані» (далі - ТОВ «Граніт Інвест Компані») підтверджений належними чином оформленими первинними документами, тому висновки акта перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені платником до справи документи не доводять фактичності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Максвін» та ТОВ «Граніт Інвест Компані».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року скасовано.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року № 0005941412, № 0005961412 та № 0005951412.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки податкового органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з ТОВ «Максвін» та ТОВ «Граніт Інвест Компані». Зазначає, що апеляційним судом не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український центр Енергоремонт» з питань взаємовідносин із ТОВ «Максвін» та ТОВ «Граніт Інвест Компані» за період червень 2018 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за період червень 2018 року та у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, за результатами якої складено акт від 29 березня 2019 року № 495/14.12/33583465.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлені порушення платником:

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік у сумі 603 906,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2018 року на 47 627,00 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2018 року, на суму 623 380,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що надані до перевірки ТОВ «Український центр Енергоремонт» документи щодо взаємовідносин із ТОВ «Максвін» та ТОВ «Граніт Інвест Компані» мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року:

№ 0005961412, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 905 859,00 грн, з яких 603 906,00 грн за податковими зобов`язаннями та 301 953,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005941412, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 935 070,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 623 380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 311 690,00 грн;

№ 0005951412 про зменшення платнику від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2018 на загальну суму 47 627,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; актів приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання; наказів на відрядження водіїв; посвідчень про відрядження з відмітками про прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи; звітів про використання коштів у відрядженні.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення товариством розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей у інших суб`єктів господарювання, обґрунтовано не прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Доводи контролюючого органу про те, що постачальники позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності правильно відхилено апеляційним судом. Адже, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги покликання контролюючого органу на відсутність документів, які підтверджують якість товару, оскільки сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції.

Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 813/4143/13, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/12050/18, від 03 квітня 2020 року у справі № 200/709-19-а слід зазначити, що правова позиція, висловлена у цих судових рішеннях, не суперечить висновкам апеляційного суду, зробленим у цій справі. Висновки у кожній із цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом у цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

З огляду на вищевикладене Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції позивача із контрагентами, зазначеними в акті перевірки, фактично виконувалися та підтверджені документально. Судом апеляційної інстанції не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

С. С. Пасічник