Постанова

від 01.03.2023 по справі 279/6899/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 279/6899/21

провадження № 61-7476св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» № 12 м. Коростеня Житомирської області(перейменований на Коростенський міський ліцей №12 Житомирської області),

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія» № 12

м. Коростеня Житомирської області на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2022 року у складі судді

Недашківської Л. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від

28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б.,

Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія» № 12 м. Коростеня Житомирської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та стягнення середнього заробітку за період відсторонення.

Позов мотивований тим, що 08 листопада 2021 року отримала для ознайомлення наказ НВК «Школа-гімназія» № 12 м. Коростеня № 114-к/тр від

05 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на строк до закінчення дії карантину, встановленого КМ України, за ненадання підтвердження у вигляді сертифікату про вакцинацію від COVID-19.

Вказане відсторонення здійснено з посиланням на статтю 46 КЗпП, частину другу статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року, пункт 41-6 Постанови КМУ № 1236 від 09 грудня

2020 року та наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від

04 жовтня 2021 року № 2153.

З вказаним наказом вона ознайомилась під підпис, із зазначенням заперечень щодо нього. На заперечення їй була надана відповідь про залишення наказу в силі.

Вважає цей наказ про відсторонення її від роботи незаконним, таким, що порушує її право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України. Відсутність у неї щеплення не може бути підставою відсторонення від роботи і позбавлення заробітної плати.

Просила суд:

визнати незаконним та скасувати наказ № 114-к/тр від 05 листопада

2021 року про відсторонення її від роботи;

відновити становище, яке існувало до порушення і допустити її до роботи;

стягнути з відповідача середній заробіток за весь період відсторонення від роботи

стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від

31 січня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора Навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія» №12 м. Коростеня від 05 листопада 2021 року

№ 114-к/тр про відсторонення від роботи ОСОБА_1 вчителя початкових класів на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що незважаючи на те, що посада позивача хоч і віднесена до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак саме щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 законодавством України не віднесено до переліку обов`язкових, а відтак відсутність у позивача даного щеплення не є підставою для її відсторонення від роботи.

Таким чином, відсторонення позивача від роботи є втручанням її у право на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, що не ґрунтується на законі, а відтак оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи підлягає скасуванню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період відсторонення від роботи суд зазначає, що згідно із поданою позивачем довідкою про доходи заробітна плата позивачу нараховується та виплачується Відділом освіти Коростенської міської ради Житомирської області, а не відповідачем.

Отже, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку позивача за період відсторонення від роботи слід відмовити, оскільки ці вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Разом з тим, дане рішення суду не перешкоджає як позивачу захистити свої права шляхом пред`явлення у встановленому законом порядку позову до належного відповідача, так і належному суб`єкту добровільно виконати обов`язок щодо виплати позивачу заробітної плати з дня незаконного відсторонення від роботи до дня фактичного допущення до роботи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 червня 2022 року, апеляційну скаргу НВК «Школа-гімназія» №12 м. Коростеня Житомирської області залишено без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2022 року - без змін.

Постановасуду апеляційної інстанції мотивоване тим, що наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі- Перелік).

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб. Тобто фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від

04 жовтня 2021 № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно частини першої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який і входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

В будь-якому випадку, відповідно до пункту 4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу МОЗ від 11 серпня 2014 № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з якимись датами, як то 05 листопада 2021 року чи то 08 листопада 2021року є незаконним.

Сама по собі вимога відповідача про зобов`язання надати позивачем докази проведення відносно неї якихось медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень, є незаконною, а відтак правомірно відхилена позивачкою.

Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності відсторонення позивачки від роботи, у тому числі наявності у цьому конкретному випадку встановлених законодавством підстав для відсторонення, не дотримано встановленого статтею 7, частиною другою статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти, порядку відсторонення позивачки від роботи, наказ про відсторонення позивача від роботи є незаконним.

В іншій частині рішення в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року Коростенський міський ліцей №12 Житомирської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ураховуючи не надання позивачем доказів наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, позивач, як працівник закладу загальної середньої освіти, підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення та позивачем обрано саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я. Саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні, а не право на працю.

Зазначене свідчить про те, що адміністрація НВК «Школа-гімназія» №12

м. Коростеня Житомирської області діяла керуючись виключно чинним законодавством тобто Законами України та їх підзаконними актами, які визначають механізм застосування Законів та піклуючись про здоров`я всіх учасників навчально-виховного процесу в період пандемії, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до значної смертності населення від зазначеної інфекційної хвороби. Індивідуальне право відмовитися від щеплення позивачем - ОСОБА_1 , яка є працівником закладу загальної середньої освіти, протиставляється загальному праву суспільства, інших вчителів, які провели у встановленому державою порядку щеплення, батьків, а також дітей, які перебувають у школі.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави. Тому інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим у зв`язку з дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Верховний Суд у 2021 році розглядав справи щодо обов`язкових щеплень дітей та дійшов висновку, що заклад освіти правомірно відмовив у прийнятті дитини до дитячого освітнього закладу через відмову матері від профілактичного щеплення з причини недовіри до вакцини (постанова Верховного Суду від

08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19). В іншій справі Верховний Суд визнав правомірним відсторонення дитини від занять до проведення щеплення, отримання позитивного висновку ЛКК (постанова Верховного Суду від

10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19). Відповідні роз`яснення Верховний Суд рекомендував судам враховувати при здійсненні правосуддя, ураховуючи обставини конкретної справи (лист Верховного Суду від 24 грудня 2021 року

№ 3223/0/208-21).

Верховний Суд в постанові від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19 зазначив, що: «згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту, працю».

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому просила касаційну скаргуНавчально-виховного комплексу «Школа-гімназія» № 12 м. Коростеня Житомирської області залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що відсутність у неї щеплення не може бути підставою відсторонення від роботи та тим більше позбавлення заробітної плати. Ні в трудовому договорі, ні в посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Зазначений наказ про відсторонення порушує її право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, від 10 березня 2021 року у справі

№ 331/5291/19).

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія» № 12 м. Коростеня Житомирської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 працює вчителем початкових класів НВК «Школа-гімназія» № 12 м. Коростеня Житомирської області.

01 листопада 2021 року директором НВК «Школа-гімназія» № 12 винесено письмове повідомлення № 2024, адресоване на ім`я вчителя початкових класів ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19

з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Зазначене повідомлення має наступний зміст: «повідомляємо, що з 08 листопада 2021 р. на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників нашого закладу освіти. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 р. №2153 та доповненнями пункту 41-б до Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 затвердженого Постановою КМУ від 20.10.2021 року № 1096, просимо до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19, наприклад: документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцінації; чи міжнародний внутрішній сертифікат, що підтверджує вакцінацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатку Порталу Дія; довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 р. №595. Якщо до 05.11.2021 Ви не надаєте один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року Вас відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. №1645-ІІІ. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили».

05 листопада 2021 року в.о. директора НВК «Школа-гімназія» № 12 винесено наказ № 114-к/тр про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від

04 жовтня 2021 року № 2153, пункту 41-6 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236.

В наказі зазначено, що ОСОБА_1 відсторонена від роботи з 08 листопада 2021 року у зв`язку із ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З наказом ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис 08 листопада 2021 року, з яким не погодилась, про що свідчать її заперечення, подані до вказаного наказу. На заперечення ОСОБА_1 отримала відповідь.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня

2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від

20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що її відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на строк до закінчення дії карантину встановленого КМ України, за ненадання підтвердження у вигляді сертифікату про вакцинацію від COVID-19 без збереження заробітної плати, є незаконним та таким, що порушує її право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України;

суди встановили, що ОСОБА_1 працює вчителем початкових класів НВК «Школа-гімназія» № 12 м. Коростеня Житомирської області; наказом в.о. директора НВК «Школа-гімназія» № 12 від 05 листопада 2020 року № 114-к/тр. відсторонено ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року у зв`язку із ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, але не більше ніж до закінчення дії карантину без збереження заробітної плати;

суди не врахували, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці тощо. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про визнання відсторонення від роботи незаконним, проте помилилися щодо мотивів такого рішення. Тому судові рішення в цій частині належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині змінити в мотивувальній частині, а в іншій оскарженій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Коростенського міського ліцею №12 Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 червня

2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Школа-гімназія» № 12 м. Коростеня Житомирської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук