Ухвала

від 02.03.2023 по справі 398/1399/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 398/1399/22

провадження № 61-2822ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського професійного аграрного ліцею, треті особи: директор Олександрійського професійного аграрного ліцею Братченко Сергій Григорович, Департамент освіти та науки Кіровоградської обласної державної адміністрації, про стягнення заробітної плати, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Олександрійського професійного аграрного ліцею, треті особи: директор Олександрійського професійного аграрного ліцею Братченко С. Г., Департамент освіти та науки Кіровоградської обласної державної адміністрації, в якому просила суд:

- стягнути з Олександрійського професійного аграрного ліцею на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 14 березня 2022 року по 30 червня 2022 року в сумі 34 189,09 грн; заборгованість по заробітній платі за період 2018-2021 рік у сумі 7 813,98 грн; компенсацію за затримку заробітної плати за період 2018-2021 рік у сумі 3 619,64 грн; невиплачену щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків пропорційно до відпрацьованого часу в 2018 році у сумі 2 522,60 грн; недоотримані кошти за оплату відпустки за період 2018-2021 роки у сумі 1 820,84 грн та 582,01 грн компенсації;

- визнати неправомірним та скасувати наказ директора Олександрійського професійного аграрного ліцею від 21 березня 2022 року № 57 «Про організацію роботи структурних підрозділів ліцею під час воєнного стану»;

- встановити факт організації навчально-виробничого процесу за дистанційною формою роботи в Олександрійському професійному аграрному ліцеї з 14 березня 2022 року;

- зобов`язати Олександрійський професійний аграрний ліцей внести зміни до пункту 1 наказу від 19 жовтня 2018 року № 185 «Про погодження виплати щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам ліцею», а саме: добавити № 22 ОСОБА_1 ;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 16 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року, відмовлено в задоволенні позову

ОСОБА_1 до Олександрійського професійного аграрного ліцею, треті особи: директор Олександрійського професійного аграрного ліцею Братченко С. Г., Департамент освіти та науки Кіровоградської обласної державної адміністрації, про стягнення заробітної плати, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди.

23 лютого 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року (надійшла до суду 01 березня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі

ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних

у пунктах 1-5 цієї частини.

Зазначена справа № 398/1399/22 є справою незначної складності, а всі мотивування особи, яка подала касаційну скаргу, вже були предметом розгляду

в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена

у розділі І Загальних положень ЦПК України, тому її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі заявник не зазначає випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, при наявності яких, на її думку, рішення у даній справі підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки

є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення

у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського професійного аграрного ліцею, треті особи: директор Олександрійського професійного аграрного ліцею Братченко Сергій Григорович, Департамент освіти та науки Кіровоградської обласної державної адміністрації, про стягнення заробітної плати, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник