Ухвала

від 03.03.2023 по справі 710/268/23

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №710/268/23

Номер провадження 2-з/710/2/23

УХВАЛА

про забезпечення позову

03.03.2023 м. Шпола

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Побережна Н.П., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2023 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов позов, в якому позивач просив стягнути з відповідача борг у сумі 2 888 919,40 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2023 було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме:

земельну ділянку, площею 2,0196 га, кадастровий номер 7125784000:04:001:0138, що знаходиться в межах Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 77,2 кв.м.

Ухвалою суду від 02.03.2023 було відкрито провадження у справі.

03.03.2023 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову, а саме: накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на: будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 67,2 кв.м.; все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 .

Заява позивача мотивована тим, що відповідач уникає зустрічей з позивачем та не погашає борги, тому позивач вважає, що лише накладення арешту на майно відповідача може реально забезпечити виконання рішення суду по даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вимогами п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з п.п.1, 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за розпискою від 06.02.2023.

Відповідно до інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» ОСОБА_2 є власником житлового будинку з верандою, надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

В заяві про забезпечення позову позивач вказує, що відповідач уникає зустрічей з позивачем та не погашає борги, вважає, що лише накладення арешту на майно відповідача може реально забезпечити виконання рішення суду по даній справі.

Суд роз`яснює позивачу, що ухвалою суду від 28.02.2023 вже вирішувалося питання про застосування заходів забезпечення щодо майна ОСОБА_2 та було накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на: земельну ділянку, площею 2,0196 га, кадастровий номер 7125784000:04:001:0138, що знаходиться в межах Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ; будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 77,2 кв.м.

Тобто суд вжив заходів задля гарантування виконання можливого рішення суду.

Разом з тим, звертаючись до суду повторно, позивач не надав до суду жодного доказу відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, документально не підтверджена. Вказане позбавляє суд підстав вважати, що вказана позивачем ціна позову є співрозмірною з дійсною вартістю майна, на яке позивач просить накласти арешт.

З приводу вимоги позивача щодо накладення арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 суд зазначає, що позивач не надав суду повних відомостей щодо належного ОСОБА_2 майна у зв`язку із чим, із урахуванням принципу диспозитивності, не довів співмірності заходів забезпечення позову, на застосуванні яких наполягав, заявленим позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України у часники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких підлягають обмеженню й можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Суд не встановив підстав для застосування зустрічного забезпечення позову.

Відповідно до ч. 10 ст.153ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Черкаському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н. П. Побережна