Постанова

від 28.02.2023 по справі 219/6115/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1767/23 Справа № 219/6115/20 Суддя у 1-й інстанції - Конопленко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «501»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні,відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «501» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2021 року, ухваленого суддею Конопленко ОС. у м.Бахмут Донецької області, повний текст судового рішення складено 30 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИВ

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «501» (далі за текстом - ТОВ «501»), в якій просила: 1) зобов`язати відповідача видати їй трудову книжку із належним чином оформленим записом про звільнення; 2) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 вересня 2019 року по день ухвалення судом рішення за цим позовом в сумі, обчислений шляхом множення середньоденної заробітної плати позивача за два попередніх відпрацьованих перед звільненням місяці у розмірі 231,51 гривень на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, без утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають виключенню з зазначеної суми та перерахуванню роботодавцем до бюджету відповідально до положень Податкового кодексу України; 3) стягнути з відповідача на її користь 10 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що з 04 травня 2018 року по 13 вересня 2019 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, факт існування яких підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, отриманими з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка за формою ОК-7).

13 вересня 2019 року ОСОБА_1 звільнилась за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

В день свого звільнення позивач перебувала на робочому місці, однак ні в день звільнення, ні станом на день подання позову, ТОВ «501» так і не віддало їй її трудову книжку, оформлену належним чином.

На усі численні звернення ОСОБА_1 щодо отримання трудової книжки, єдиний засновник і керівник товариства ОСОБА_2 надавала одну й ту саму відповідь щодо браку часу для внесення відповідного запису про звільнення до трудової книжки та просила чекати.

03 березня 2020 року та 06 березня 2020 року позивач письмово зверталась до відповідача з листами, у яких вимагала видати трудову книжку, однак відповідей на вказані листи не отримала, кореспонденцію від неї ТОВ «501» не приймає, а на зв`язок з нею керівництво товариства не виходить.

З вини відповідача позивач тривалий час перебуває у вимушеному прогулі, не має можливості реалізувати свої трудові права, офіційно працевлаштуватись на іншу роботу або отримувати дохід у вигляді заробітної плати, перебувати у статусі застрахованої особи, отримувати відповідний страховий стаж та досвід роботи.

Згідно довідки за формою ОК-7, у липні та у серпні 2019 року розмір фактично отриманої позивачем заробітної плати склав по 4 262,22 гривні. Загальний розмір нарахованої заробітної плати без утримання податків та обов`язкових платежів за два місяці до звільнення, згідно розрахунку ОСОБА_1 , складає 10 186,76 гривень (з урахуванням помноження на 19,5% - розмір податків та обов`язкових платежів). Кількість робочих днів у липні 2019 року складала 23 дні, а у серпні 2019 року - 21 день, тобто усього - 44 робочих днів. Таким чином, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 складає 231,51 гривень.

При цьому, у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки, позивач зазнає значних душевних хвилювань, невпевненості, відсутності стабільності у організації її подальшого життя, матеріального забезпечення, оскільки працевлаштування без трудової книжки неможливе. У зв`язку з усім наведеним, джерела доходу у ОСОБА_1 відсутні, а у березні 2020 року вона завагітніла, однак через те, що не має статусу працевлаштованої (застрахованої) особи, не матиме можливості отримати допомогу по вагітності та пологах, що також додає додаткового відчуття психологічного пригнічення. Таким чином, враховуючи принцип розумності та справедливості, вважає, що ТОВ «501» має відшкодувати їй завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «501» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «501» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 вересня 2019 року по день ухвалення судового рішення 12 листопада 2021 року в сумі 104 619 (сто чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) гривень 60 копійок з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «501» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «501» на користь держави судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в сумі 1 917 (одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) гривень 00 копійок.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «501» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2021 року виправлено описку у мотивувальній частині рішення, правильно зазначено прізвище та ініціали позивача " ОСОБА_1 ", замість помилково зазначених " ОСОБА_3 та у періоді вимушеного прогулу, вірно зазначивши період - "з 16 вересня 2019 року по 12 листопада 2021 року", замість помилково вказаного періода - "з 16 вересня 2019 року по 12 листопада 2019 року.".

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «501», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, по позивач 13.09.2019 в день свого звільнення не перебувала на робочому місці і ТОВ "501" не отримувало від ОСОБА_1 жодних вимог про передачу (отримання) нею трудової книжки та згоду на пересилання трудової книжки поштою. Вказує, що лист від 03.03.2020 надісланий ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 не було отримано відповідачем він був повернутий відправнику з відміткою - "по закінченню терміну зберігання". Інший лист від 06.03.2020 також не був отриманий відповідачем та повернувся відпровнику - ОСОБА_1 з тих же підстав, що і перший лист.

Вказує, що 13.09.2019 відповідачем на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 направлено лист- повідомлення із вказівко про необхідність отримання трудової книжки. Зазначає, що позивач особисто за трудовою книжку на місце роботи не прибула і своєї письмової згоди на пересилання трудової книжки потою колишньому роботодавцю не надала, тому трудова книжка і зберігалася у відповідача.

Відповідач вважає, що оскільки відсутня вина роботодавця у неотриманні позивачем трудової кижки, відповідно похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Скаржник зазначає, що попередній розрахунок судових витрат відповідача в суді апеляційної інстанції складає 10 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плахтій О.В., просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, залишивши рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2021 року без змін.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 04 травня 2018 року до 13 вересня 2019 року ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «501», де обіймала посаду вихователя, що вбачається з копії дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 08 вересня 2017 року (т. 1 а.с. 245-247), та копій наказів про прийняття на роботу від 03 травня 2018 року (т. 1 а.с. 243) і про припинення трудового договору (контракту) від 14 вересня 2019 року (т. 1 а.с. 244).

З копії заяви, написаної 28 серпня 2019 року позивачем на ім`я директора ТОВ «501» ОСОБА_2 , вбачається, що вона просить звільнити її відповідно до ст.38 КЗпП за власним бажанням (а.с. 73).

Листом директора ТОВ «501» Кузнєцової Л.П. від 13 вересня 2019 року позивач повідомлялась за адресою: АДРЕСА_3 про необхідність одержання трудової книжки у приміщенні ТОВ «501» за адресою: 04070, м.Київ, вул.Почайнинська, буд.44 з понеділка по п`ятницю з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, або надання письмової згоди на направлення трудової книжки поштою (т. 1 а.с. 182). Разом з тим, доказів про направлення вказаного листа ОСОБА_3 відповідачем суду не надано.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка за формою ОК-7) вбачається, що кількість днів трудових у позивача ОСОБА_3 у вересні 2019 року, коли вона працювала у ТОВ «501», складає 13 днів (т. 1 а.с. 6-7).

Згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що з 04 травня 2018 року ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «501», кінцем період зазначено 13 вересня 2019 року, підстава - ст.38 КЗпП (т.1 а.с. 70-72).

З копії довідки №1 від 29 березня 2021 року, виданої директором ТОВ «501» Кузнєцовою Л.П., вбачається, що дохід позивача, яка обіймала посаду вихователя, за період з 01 липня 2019 року по 31 серпня 2019 року склав 8 524,44 гривні, з яких: у липні 2019 року сукупний дохід складав 4 262,22 гривень, утримання - 831,13 гривень, сума до виплати - 3 431,09 гривень, у серпні 2019 року сукупний дохід складав 4 262,22 гривень, утримання - 831,13 гривень, сума до виплати - 3 431,09 гривень (т. 1 а.с. 248).

Згідно копії довідки №2 від 29 березня 2021 року, виданої директором ТОВ «501» Кузнєцовою Л.П., за період з 01 липня 2019 року по 31 серпня 2019 року позивачем було відпрацьовано 45 робочих днів, 359 годин, середньоденна заробітна плата за липень-серпень 2019 року склала 139,74 гривень (загальна сума доходу за липень-серпень 2019 року - 8524,44/45 робочих днів=189,43 гривень) (т. 1 а.с. 249).

З копії наказу №2 від 20 липня 2018 року вбачається, що директор ТОВ «501» ОСОБА_2 відбула у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20 липня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 250).

Згідно копії довідки копії лікаря КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Котова Ю.Г. від 21 липня 2020 року, ОСОБА_1 відвідала лікаря-акушер-гінеколога, діагноз: вагітність І, 20-21 тижні (а.с. 30).

Листом від 03 березня 2020 року, адресованим на ім`я директора ТОВ «501» ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зверталась з вимогами видати належну їй трудову книжку, оформлену згідно вимог діючого законодавства, та надати довідку про розмір її середньої заробітної плати (т. 2 а.с. 63).

Вказаний лист повернувся адресату з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», що вбачається з поштового конверту (т. 2 а.с. 65).

Листом від 06 березня 2020 року, адресованим на ім`я директора ТОВ «501» ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 зверталась з вимогами видати належну їй трудову книжку, оформлену згідно вимог діючого законодавства, та надати довідку про розмір її середньої заробітної плати (т. 2 а.с. 66).

Вказаний лист повернувся адресату з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», що вбачається з поштового конверту (т. 2 а.с. 68).

18 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Держпраці у Київській області з заявою, у якій просила провести перевірку по факту ігнорування відповідачем звернень щодо повернення трудової книжки та зобов`язати його відновити порушені трудові права позивача (т. 1 а.с. 127-128).

Вказана заява була отримана уповноваженим представником Головного управління Держпраці у Київській області 23 березня 2020 року, що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 129).

Листом за вих. №4.4/4-В-1479-1860 від 30 березня 2020 року начальник Головного управління Держпраці у Київській області Шаботинський В. повідомив ОСОБА_1 про те, що управління тимчасово припинило проведення заходів державного контролю (нагляду) з метою запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби, та з метою врегулювання трудового спору рекомендовано позивачу звернутись до суду з відповідним позовом (т. 1 а.с. 13).

04 травня 2020 року ОСОБА_1 вдруге зверталась до Головного управління Держпраці у Київській області з заявою, у якій просила провести перевірку по факту ігнорування відповідачем звернень щодо повернення трудової книжки та зобов`язати його відновити порушені трудові права позивача (т. 1 а.с. 130-131).

Вказана заява була отримана уповноваженим представником Головного управління Держпраці у Київській області 05 травня 2020 року, що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 132).

Крім того, 04 травня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до Подільського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.172 КК України (т. 1 а.с. 133-134).

Вказана заява була отримана уповноваженим представником Подільського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві 05 травня 2020 року, що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 135).

06 травня 2020 року представником позивача - адвокатом Плахтій О.В. направлено відповідачу адвокатський запит з проханням надати копії наказів про прийняття ОСОБА_3 на роботу та звільнення, довідки про розмір нарахованої їй заробітної плати за липень-серпень 2019 року, відомостей про розмір середньої заробітної плати (т. 1 а.с. 136).

Листом за вих. №4.4/2-В-1603-2906 від 18 травня 2020 року перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнко В. повідомив ОСОБА_1 про те, що управлінням направлено лист до ТОВ «501» із зазначених у зверненні питань, однак посадові особи управління не наділені правом примушувати підприємства, установи, організації здійснювати чи не здійснювати ті чи інші дії на користь конкретних осіб (т. 1 а.с. 137).

05 червня 2020 року позивачем направлено електронне звернення до Міністерства внутрішніх справ України (т. 1 а.с. 138).

Листом заступника директора Департаменту - начальника управління документування службової діяльності Бачинського С. за вих. №В-9367/09 від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд її звернення доручено Національній поліції України (т. 1 а.с. 139).

21 жовтня 2020 року позивачем направлено електронне звернення до Національної поліції України (т. 1 а.с. 140-141).

Крім того, 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 направлено Державній службі України з питань праці, Урядовій «гарачій лінії» Кабінету Міністрів України 1545, Головному управлінню Держпраці у Київській області заяву про порушення трудового законодавства (т. 1 а.с. 143-144).

Вказана заява отримана уповноваженими представниками Головного управління Держпраці у Київській області та Державної служби України з питань праці 16 листопада 2020 року, що вбачається з копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (т. 1 а.с. 145, 146).

Листом за вих. №7251/3.1/3.1-ЗВ-20 від 17 листопада 2020 року заступник директора Державної служби України з питань праці Коновалова О. повідомила ОСОБА_1 про те, що зі змісту її звернення вбачається, що вона скористалась правом захисту своїх трудових прав та інтересів у судовому порядку, у зв`язку з чим посадовим особам Держпраці та її територіальних органів заборонено під час проведення інспекційного відвідування перевіряти питання, які розглядаються у суді, та викладені у її зверненні від 13 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 147-148).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила дитину - ОСОБА_4 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16 грудня 2020 року (т. 1 а.с. 149).

Повідомленням від 18 січня 2021 року начальник Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Сподіна І.В. відмовила позивачу в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на підставі п.10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (т. 1 а.с. 150).

04 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 03 грудня 2019 року, 04 грудня 2019 року, 05 грудня 2019 року, 11 грудня 2019 року, 24 грудня 2019 року, 08 січня 2020 року, 21 січня 2020 року, 27 січня 2020 року, 28 січня 2020 року, 30 січня 2020 року, 04 лютого 2020 року, 05 лютого 2020 року, 06 лютого 2020 року, 07 лютого 2020 року, 11 лютого 2020 року, 12 лютого 2020 року, 14 лютого 2020 року, 20 лютого 2020 року, 24 лютого 2020 року, 28 лютого 2020 року, 03 березня 2020 року ОСОБА_1 надсилала текстові повідомлення на номер телефону НОМЕР_3 , який записаний у її телефонній книзі, як « ОСОБА_5 . Садика», що вбачається з відповідних скриншотів (а.с. 202-211).

При цьому, вказаний номер телефону зазначений, як контактний на сторінці дошкільної установи «Фрёбель Детский Центр» у соціальній мережі «Фейсбук», що вбачається з відповідного скріншоту (а.с. 212).

З наявних на 199 та 200 аркушах 1 тому судової справи фотокарток, на яких також наявна електронна інформація про файл, яка свідчить про те, що вони зроблені 13 вересня 2019 року на пристрій «iPhone XS Max», зображена ОСОБА_1 , дорослі чоловіки та жінки, а також діти, які граються.

Заява ОСОБА_1 від 08 лютого 2021 року, наявна на 121-126 аркушах 1 тому судової справи, яка направлялась представником позивача на адресу ТОВ «501», повернулась адресату з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», що вбачається з поштового конверту (т. 2 а.с. 106).

Клопотання позивача від 22 березня 2021 року про приєднання документів до матеріалів цивільної справи, наявне на 193-194 аркушах 1 тому судової справи, яке направлялось ОСОБА_1 на адресу ТОВ «501» та представника - адвоката Горголь І.С., повернулось адресату з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», що вбачається з поштових конвертів (т. 2 а.с. 128, 149).

Додаткові пояснення позивача по справі від 17 травня 2021 року, які наявні на 15-17 аркушах 2 тому судової справи, направлялись представником позивача Плахтій О.В. на адресу ТОВ «501» та представника - адвоката Горголь І.С., повернулись адресату з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», що вбачається з поштових конвертів (т. 2 а.с. 72, 76).

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ «501» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку, суд першої інстанції виходив з встановлених судом обставин та наданих сторонами доказів, якими доведено, що позивачу на час розгляду справи в суді не вручено та не направлено поштовим відправленням за її місцем проживання трудову книжку, що свідчить про порушення трудових прав позивача та є підставою для задоволення позову.

Стягуючи з ввідповідача на користь позивача середній заробіток, за час вимушеного прогулу який втрачено позивачем, у зв`язку із затримкою у видачі трудової книжки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено той факт, що затримка видачі трудової книжки ОСОБА_1 сталася не з вини роботодавця, а через ухилення позивача в отриманні трудової книжки.

Частково, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що неправомірними діями ТОВ «501» позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача, реальність яких не викликає сумніву, а тому ОСОБА_1 має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував те, що ТОВ «501» не видає ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення ще з вересня 2019 року по теперішній час, при цьому, виходячи із засад розумності, справедливості та об`єктивності, суд дійшов висновку, що розмір завданої позивачу моральної шкоди, пред`явлений до стягнення, є завищеним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_1 3 000,00 гривень моральної шкоди.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які є належним чином обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами та не може погодитись з доводами сторони відповідача про відсутність вини у затримці видачі позивачу трудової книжки при її звільненні та відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі, з огляду на таке.

Згідно з частин 1, 2 статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58.

У п.2.3 Інструкції визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

У п.2.4. цієї ж Інструкції встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У п. 4.1. Інструкції вказано, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки», трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку

Згідно з п «б» п.7.1 Інструкції на підприємстві ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року №277. У разі одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Відповідно до п.2.27 Інструкції днем звільнення вважається останній день роботи працівника.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, перевіривши наявні у справі докази, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, що відображено у судовому рішенні, доводи сторони відповідача про відсутність в його діях вини у затримці видачі трудової книжки, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність ОСОБА_1 позовних вимог в частині затримки роботодавцем видачі їй трудової книжки та відхиляє доводи сторони відповідача, що позивач з власної ініціативи тривалий проміжок часу не отримувала трудову книжку, що в день звільнення 13 вересня 2019 року остання не перебувала на робочому місці та жодних вимог про передачу (отримання) або згоду на пересилання трудової книжки роботодавцю не висувала, оскільки вони спростовані наданими стороною позивача чисельними доказами.

Як вбачається з запису за порядковим номером 5 у копії трудової книжки позивача, її звільнено 14 вересня 2019 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП) на підставі наказу від 13 вересня 2019 року.

Так, судом встановлено, що заяву про звільнення позивач написала ще 28 серпня 2019 року що, починаючи з березня 2020 року та на протязі розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 та її представник Плахтій О.В. намагались повернути належну позивачу трудову книжку, звертаючись як до відповідача, його представника, так і до державних, правоохоронних органів, що станом на день розгляду справи, трудову книжку ОСОБА_1 не видано.

Твердження відповідача, про те, що товариством 13 вересня 2019 року направлено на ім`я позивача повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, були предметом розгляду судом першої інстанції та як правильно зазначив суд запис про звільнення зроблено 14 вересня 2019 року, тобто наступного дня.

При цьому, твердження відповідача, про те, що ТОВ «501» не могло отримувати від ОСОБА_3 її листи від 03 та 06 березня 2020 року внаслідок того, що нею невірно зазначались адреси отримувача, а треки листів №№ 0420526420089, 0420526402854 взагалі не існують, були перевірені судом першої інстанції та спростовуються листом начальника відділу опрацювання запитів та розгляду звернень працівників АТ «Укрпошта» ОСОБА_7 за вих. №33-П-5461 від 20 травня 2020 року, яким підстверджено, що вказані листи доставлялись листоношею за адресою відповідача: 04070, м.Київ, вул.Почайнинська, буд.44, однак вручити їх не надалось можливим через відсутність доступу листоноши до приміщення дитячого садка. Повідомлення про надходження листа залишались охоронцю приміщення, однак за одержанням листів так ніхто і не звернувся (т.1 а.с.201).

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем умисного ухилення позивача від отримання трудової книжки, що затримка видачі трудової книжки ОСОБА_1 сталася не з його вини, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується.

Пунктом 4.1 визначено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Згідно з п.4.2, якщо працівник відсутній на роботі вдень звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника, якщо працівник відсутній на роботі вдень звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно із ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У постанові від 05 лютого 2020 року у справі №761/29172/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові за наявності сукупності умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Наявність зазначених умов має бути підтверджена належними, достовірними та достатніми доказами.

Згідно із п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка за формою ОК-7), а також довідки №1 від 29 березня 2021 року заробітна плата ОСОБА_1 у липні 2019 становила 4 262,22 гривні, а у серпні 2019 року - 4 262,22 гривні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 193,74 гривень (8 524,44/44 робочі дні).

Суд першої інстанції провів розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки, виходячі із середньоденної заробітної плати позивача (193,74 гривень) та кількості робочих днів у періоді з 16 вересня 2019 року по 12 листопада 2021 року (640 робочих днів), який складає 104 619,60 гривень.

Колегія суддів перевірила проведений судом першої інстанції розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, період його нарахування та повністю з ним погоджується.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з душевними стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї самої.

Відповідно до п.3, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом зазначеного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У абз. 1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При визначені судом першої інстанції розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, судом враховно те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання трудової книжки, остання зазнала моральних страждань, порушився нормальний ритм життя ОСОБА_3 , вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, через відсутність трудової книжки була позбавлена можливості влаштуватись на нову роботу чи стати на облік до центру зайнятості, а також отримати у подальшому допомогу по вагітності та пологах. Також суд врахував надмірну тривалість такого порушення, яка у часі розтягнулася більше, ніж на два роки, з 13 вересня 2019 року та протягом часу розгляду справи позивачу так і не була видана трудова книжка.

На думку колегії суддів, визначений місцевим судом до стягнення на користь позивача розмір моральної шкоди - 3000 грн. відповідає засадам розумності виваженості та справедливості.

На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги сторони відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених 375 ЦПК України.

Керуючисьст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Товариств з обмеженою відповідальністю "501" залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2023 року.

Головуючий:

Судді: