Постанова

від 31.01.2023 по справі 281/622/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №281/622/21 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 3 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 281/622/21 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 , до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Лугинське лісове господарство, Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, упорядкування адреси та зобов`язання проведення державної реєстрації нерухомого майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Немировського Валерія Івановича, на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 3 жовтня 2022 року, постановлену під головуванням судді Шульги О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому зазначили, що рішенням виконавчого комітету Лугинської районної ради народних депутатів Житомирської області № 166 від 20 липня 1988 року їм та їхньому сину ОСОБА_1 видано ордер на вселення у квартиру, розташовану в житловому будинку АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була надана сім`ї позивача, який на той час обіймав посаду водія Лугинського лісового господарства. У подальшому вони зареєстрували своє місце проживання за даною адресою та постійно проживають у цьому житловому приміщенні.

Вказують, що 2 червня 2021 року Відділом приватизації державного житлового фонду Коростенської міської ради народних депутатів Житомирської області їм видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на це житло. З метою державної реєстрації права власності на приватизоване житлове приміщення вони звернулися до державного реєстратора Лугинської селищної ради.

7 вересня 2021 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації у зв`язку з тим, що за адресою : АДРЕСА_1 , розташовані виробничі будівлі, право власності на які зареєстровано за Державою Україна в особі Державного агентства лісових ресурсів України. До складу цього нерухомого майна увійшло й приватизоване ними житло. Реєстрація права власності на ці об`єкти нерухомості здійснено на підставі рішення державного реєстратора Лугинської районної державної адміністрації від 7 лютого 2019 року №45415253.

Позивачі вказують, що державною реєстрацією фактично змінено цільове призначення житлового приміщення, яке є місцем їхнього постійного проживання та право власності на яке вони набули у встановленому законом порядку. Вказані дії призвели до порушення їхніх прав, адже вони позбавлені можливості належним чином зареєструвати своє право власності на приватизоване житлове приміщення.

Враховуючи вищезазначене, посили скасувати рішення державного реєстратора Ничипоренко А. А. про державну реєстрацію прав, індексний номер: 45415253 від 7 лютого 2019 року.

Також просили зобов`язати Лугинську селищну раду упорядкувати нумерацію окремих частин об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом присвоєння житловому приміщенню адреси: АДРЕСА_1 .

Окрім того, просили зобов`язати Лугинську селищну раду провести державну реєстрацію свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 2 червня 2021 року.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 3 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі представник позивачів - адвокат Немировський В.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що висновок суду щодо поширення юрисдикції адміністративних судів на спірні правовідносини є помилковим, оскільки приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Посилається на п.1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, згідно з яким суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивачів на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача не змінює приватно-правовий характер спору.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

При вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивачів до державного реєстратора із заявою про реєстрацію належного їм житлового приміщення, право власності на нерухоме майно, розташоване за вказаною адресою, вже було зареєстроване за Державою Україна в особі Державного агентства лісових ресурсів. Вказана обставина стала підставою для відмови позивачам у здійсненні державної реєстрації права власності на зазначене майно. Також суд зазначив, що вирішення питання про присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси віднесено до компетенції виконавчого органу відповідної місцевої ради. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Публічно правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то у цьому випадку має місце цивільно-правовий спір.

Зміст позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на комплекс виробничих будівель, до складу якого, як вони стверджують, увійшло приватизоване ними житлове приміщення. Оскільки це житло не має окремої поштової адреси, позивачі просили зобов`язати орган місцевого самоврядування присвоїти житловому приміщенню окрему поштову адресу.

Отже, позивачі вважають, що реєстрацією права власності на весь комплекс нерухомого майна й невиконанням органом місцевого самоврядування своїх повноважень стосовно присвоєння окремої поштової адреси житловому приміщенню, яке було приватизоване ними, порушується їхнє право власності на це житло й звернення до суду з даним позовом зумовлене необхідністю захистити право власності, а не їхні права у сфері публічно-правових відносин.

Вказані обставини виключають можливість розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки фактично між сторонами існує спір про право цивільне.

Та обставина, що одним із відповідачів у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту їхніх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а спрямовані виключно на захист їхнього права власності на житлове приміщення, розташоване за вказаною адресою.

Практика Верховного Суду, на яку послався суд першої інстанції, не може бути застосована у даному випадку, оскільки у справах, переглянутих судом касаційної інстанції, не вирішувався спір про право власності, а предметом судового розгляду було виключно питання про те, чи діяв орган місцевого самоврядування у межах своїх повноважень, а також у спосіб й порядок, передбачений законом.

Таким чином, суд прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Немировського Валерія Івановича, задовольнити.

Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 3 жовтня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: