Ухвала

від 16.02.2023 по справі 615/82/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 615/82/23 (1-кс/615/18/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/244/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

прокурора - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 12 січня 2023 року про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою постановлено клопотання дізнавача - задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони користування та відчуження на тимчасово вилучене 09.01.2023 в ході проведення огляду поблизу старостату с. Новий Мерчик за адресою: вул. Центральна, 11, с. Новий Мерчик Богодухівського (Валківського) району Харківської області майно, а саме: автомобіль Renault Kadjar, WIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 .

Місцем зберігання визначити за ВП №1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області (вул. Паркова, 22, м. Валки Харківської області).

В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що вказане в клопотанні майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тимчасово вилучене із дотриманням встановленого ст.ст.167,168 КПК України порядку.

Також слідчим суддею прийнято до уваги, що твердження представника володільця майна ОСОБА_6 щодо суперечностей в правильності кваліфікації кримінального правопорушення може бути перевірено та встановлено лише під час досудового розслідування.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 -адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, частково відмовити в задоволенні клопотання дізнавача, автомобіль Renault Kadjar передати на відповідальне зберігання ОСОБА_8 .

В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що стосовно ОСОБА_8 було недотримано приписи п. З ч. З ст. 42 КПК України, внаслідок чого окрема процесуальна дія - тимчасове вилучення майна, - відбулося за відсутності адвоката (захисника), що призвело до порушення закону, а також охоронюваних законом прав та інтересів власниці майна, ОСОБА_8 ..

Також, при розгляді Клопотання слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області, у порушення п. 9 ч. З ст. 42 КПК України, не було здійснено належних дій з повідомлення третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області, залишено поза увагою заяву адвоката, ОСОБА_6 , про відкладення розгляду справи.

Також вказує, що слідчий суддя суд встановив та дослідив, але не надав жодної правової оцінки незаконності та безпідставності вилучення майна - автомобілю із законного володіння ОСОБА_8 ..

Також, поза увагою слідчого судді залишився факт того, що ОСОБА_8 працівниками органів досудового розслідування було змушено власноручно написати документ, складання, подання та юридичні наслідки якого не передбачені кримінально-процесуальним законом, а саме: особисту заяву про долучення належного їй транспортного засобу в якості доказу в щойно відкритому кримінальному провадженні,про яке ОСОБА_8 до 09.01.2023 року не мала жодної інформації.

Внаслідок вищезазначених обставин та винаходу у вигляді особистої заяви власника майна, що вилучається, можливим стало, також, фіксування начальником СД відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, старшим майором поліції, ОСОБА_9 , процесу вилучення Автомобілю в «Протоколі оглядумісця події», за адресою розташування приміщення Новомерчицького старостинського округу Валківської міської територіальної громади. Зазначене приміщення в жодному випадку, за обставинами, викладеними навіть в найсміливіших та найзухваліших припущеннях заявника, ОСОБА_10 , та групи дізнавачів, не може бути визнане за місце події перереєстрації Автомобіля. Самогляд, за протоколом, здійснено за заявою ОСОБА_8 :, якої (заяви пропроведення огляду місця події) не існує.

Слідчим суддею Валківського районного суду м. Харкова не надано жодної оцінки відсутності будь-яких юридичних підстав, визначених КПК України, як для огляду речей, належних ОСОБА_8 , так і для тимчасового вилучення майна, щодо арешту якого заявлено клопотання. Залишено поза увагою складання Постанови про визнання речовим доказом автомобілю 10.01.2023 року - наступного дня після фактичного вилучення майна та поміщення його на штрафний майданчик, а також долучення постанови до матеріалів справи під час судового засідання, 12.01.2023 року, що безсумнівно доводить безпідставність, а отже, незаконність тимчасового вилучення ОСОБА_11 , яке відбулося 09.01.2023 року.

За таких умов, поза увагою та оцінкою суду залишилася повна, стерильнавідсутність в Клопотанні про накладення арешту на тимчасово вилучено майнобудь-якого обґрунтування побоювань щодо можливості його приховування,пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження володільцем.

Отже, в поданому клопотанні слідчого не дотримано жодної вимоги ст.ст. 170, 171,173 КПК України, що є грубим порушенням норм чинного Кримінальногопроцесуального кодексу України.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сумлінною, законослухняною

громадянкою, водієм, який за десять років водійського стажу жодного раз, у не порушив правила дорожнього руху та не був притягнутий до юридичної відповідальності.

Автомобілем ОСОБА_8 безперешкодно та відкрито користувалася як за життя ОСОБА_12 , так і після його загибелі, за відсутності будь-чиїх обґрунтованих заперечень або вимог.

Жодних доказів у спростування та заперечення сумлінної, законослухняної поведінки ОСОБА_8 заявником Клопотання, начальником СД відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, старшим майором поліції, ОСОБА_9 , суду не надано.

Виходячи з вищенаведеного, слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області, в результаті розгляду в судовому засіданні, повністю задоволене Клопотання начальника СД відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, старшого майора поліції, ОСОБА_9 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке не відповідає вимогам ст.. 170 КПК України КПК України

Також, автор апеляційної скарги вказує на недоцільність доцільності поміщення автомобілю для зберігання на територію ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області, оскільки враховуючи військову агресію, існує велика вірогідність його пошкодження або знищення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який запереч3ував проти апеляційної скарги, захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів провадження та доданого до клопотання витягу з ЄРДР, 03.01.2023 о 09:30 год. до ЧЧ ВП №1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області надійшов рапорт начальника СД ОСОБА_9 про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12022226020000156 від 28.12.2022 встановлено, що невідома особа здійснила підробку договору комісії на автомобіль Renault Kadjar, WIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 .

За даним фактом розпочато кримінальне провадження №12023226020000001 від 03.01.2023, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.358 КК України.

Зі змісту клопотання та наданих доказів, ОСОБА_12 у 2016 році придбав автомобіль Renault Kadjar, WIN: НОМЕР_1 , право власності на який зареєстрував за собою з реєстраційним номером НОМЕР_4 . Після смерті ОСОБА_12 , який загинув в результаті нещасного випадку 31.07.2022, автомобілем стала користуватися його співмешканка ОСОБА_8 , яка в грудні 2022 року повідомила сину загиблого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , що на цей час являється законним власником автомобіля, здійснивши його перереєстрацію на своє ім`я на підставі довіреності.

Згідно Повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 28.12.2022 ОСОБА_12 своїми діями жодну особу не уповноважував на здійснення будь-яких операцій з автомобілем Renault Kadjar, WIN: НОМЕР_1 . Жодна довіреність даного характеру у реєстрі не значиться.

Разом з тим, згідно реєстраційної картки бази НАІС МВС України, 19.11.2022 ТСЦ №6341 на праві відділу РЦС ГСЦ в Харківській області здійснено перереєстрацію автомобіля Renault Kadjar, WIN: НОМЕР_1 , та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_5 . Перереєстрація здійснена на ОСОБА_8 , підставою для чого служив договір комісії №8186/22/000874 від 19.11.2022.

Крім того, відповідно до реєстраційної картки бази НАІС МВС України, 08.12.2022 знову здійснено перереєстрацію автомобіля та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2 на ОСОБА_8 .

На підставі ухвали слідчого судді від 29.12.2022 дізнавачем проведено тимчасовий доступ до інформації щодо здійснення перереєстрації 19.11.2022 та 08.12.2022 автомобіля Renault Kadjar, яка знаходиться у володінні ТСЦ №6341 на праві відділу РЦС ГСЦ в Харківській області, під час якого вилучено оригінал договору комісії №8186/22/000840 від 18.11.2022 та оригінал акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини №8186/22/1/000922 від 18.11.2022, однією із сторін при укладенні яких значиться ОСОБА_12 , який загинув ще 31.07.2022.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

З клопотання дізнавача про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ч.2ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя,суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння,передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, про достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно, вказане в клопотанні та арештоване слідчим суддею, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник власника майна не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях.

Зокрема, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Також, Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Крім того, відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 12 січня 2023 року про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - залишити без змін.

Головуючий Судді