Рішення

від 22.02.2023 по справі 481/483/22

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/483/22

Провадж.№ 2/481/85/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.2023 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі головуючого судді Вжещ С.І.,

при секретарі судового засідання Юхименко Т.М.,

за участю прокурора Філіпського О.В.,

представника позивача Петраковської І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Кармазиновського К.І. в інтересах держави в особі Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють позовних вимог на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2022 року перший заступник керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Кармазиновський К.І. звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_2 , зазначивши третіми особами, які не заявляють позовних вимог на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 , у якому просив витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Новобузької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:07:000:0187 площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області та стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.

Позов обґрунтований тим, що наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 4981/0/14-19-СГ від 24.07.2019 р. затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0187) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області (за постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Новобузький район реорганізовано у Баштанський).

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області 31.07.2019 року здійснено запис № 32653264 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0187).

Водночас, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3599/0/14-19-СГ від 28.05.2019 р. вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4821155100:10:000:0029 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області. Державна реєстрація права власності проведена 12.06.2019 року, номер запису - 32023927.

З огляду на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 4981/0/14-19-СГ від 24.07.2019 р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Крім цього, установлено, що у подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1033 від 19.12.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34755558.

На думку прокурора, відповідач придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати, а тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь розпорядника земель.

Позов, в тому числі, в частині обраного прокурором способу захисту порушених прав обґрунтований посиланнями на ст.ст. 387, 388 ЦК України, правові позиції зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суд по справах № 338/180/17 від 05.06.2018 р., № 925/1265/16 від 22.08.2018 р., 183/1617/16 від 14.11.2018 р., № 911/3681/17 від 21.08.2019 р. № 911/2034/16 від 01.10.2019 р., № 911/3749/17 від 15.10.2019 р., 19/028-10-13 від 30.06.2020 р.

Крім того у позові прокурор, посилаючись на ст.ст. 13, 14 Конституції України та на постанови Верховного Суду України у справі № 6-92цс13 від 18.09.2013 р., Верховного Суду у справі № 373/1229/16-ц від 27.05.2020 р., вказує на наявність, в даному випадку, суспільного інтересу та виправданість втручання держави в право власності фізичної особи.

Правомірність звернення прокурора до суду із даним позовом обґрунтовано письмовими доказами та приписами ч. 4 ст.56 ЦПК України, ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а також постановами Верховного Суду у справах № 926/1111/15 від 26.07.2018 р., № 924/1237/17 від 20.09.2018 р., № 903/123/18 від 15.10.2019 р., № 926/14/19 від 26.05.2021 р., № 920/839/20 від 09.06.2021 р.

В силу вимог ст.14 ЦПК України 29.06.2022 року автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючу по цій справі суддю Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 30.06.2022 року відкрито провадження та призначено вказану справу в порядку загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 02.08.2022 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 02.08.2022 року на підставі ст. 198, п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, за клопотанням представника відповідача, відкладено підготовче судове засідання до 10:00 год. 18.08.2022 року.

Ухвалою суду від 03.08.2022 року накладено арешт на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4824510100:07:000:0187, яка розташована в межах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 4824510100:07:000:0187, яка розташована в межах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї). Заборонено ОСОБА_2 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4824510100:07:000:0187 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

18.08.2022 року на електронну адресу суду та 10.11.2022 року поштою від представника відповідача Семененко В.Б. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обгрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.3, ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст. ст. 53, 174 ГК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленного прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. В даному випадку прокурор до позовної заяви долучив тільки лист-інформацію від 02.07.2021 року № 958-02-12 від виконавчого комітету Новобузької міської ради на лист прокуратури № 52/3-1560/вих.-21 від 18.06.2021 року, про надання згоди щодо пред`явлення відповідного позову до суду, та лист Новобузької міської ради про надання інформації від 23.03.2022 року № 357-02-12 на лист прокуратури № 52/3-922 від 14.02.2022 року про відсутність заперечення щодо пред`явлення відповідного позову до суду. Проте, відсутні будь-які докази щодо прийнятих уповноваженим органом заходів та бажання самостійно реалізувати повноваження щодо захисту інтересів держави, призначення, проведення прокурором або іншими повноважними особами та отримання результатів перевірки фактів порушення законодавства, притягнення до відповідальності винних осіб з числа посадових осіб органів влади щодо незаконної видачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та щодо не здійснення або неналежного здійснення відповідних повноважень із захисту державних інтересів, тощо. А тому факти незаконності дій та незаконної бездіяльності компетентного органу, який мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк є недоведеним з боку прокурора, а його представництво є незаконним. Звертаючись до суду з позовною заявою про витребування земельної ділянки, позивач зазначив, що ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0187) у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1033 від 19.12.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В. Тобто відбулося платне відчуження права власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 34755558 та таке відчуження відбулося в порядку, встановленому законодавством України для даного виду правочинів. Будь-які обставини, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 , як набувач майна знав і чи міг знати про відсутність права продавця відчужувати майно, прокурором не наведені та взагалі відсутні, а тому ОСОБА_2 є добросовісним набувачем. Таким чином ОСОБА_2 придбав вказану земельну ділянку в особи законно із дотриманням вимог, визначених відповідним законодавством, що підтверджується змістом самого договору купівлі-продажу та спростовує доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу згідно зі ст. ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним. Позов не може бути задоволений з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 придбано земельну ділянку відповідно до вимог законодавства України, право на яку перевірено нотаріусом витягами з відповідних державних реєстрів, про що зазначено у договорі купівлі-продажу від 19.12.2019 року. Законність повноважень ГУ ДГК у Миколаївській області на видання розпорядження № 4981/0/14/-19-СГ від 24.07.2019 року підтверджено листом від 02.07.2021 року за № 958-02-12 та від 23.03.2022 року за № 357-02-12 від виконавчого комітету Новобузької міської ради, оскільки зазначено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Миністрів України від 31.01.2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність територіальних громад», здійснення державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності в користування або у власність відбувалось за погодженням з об`єднаними територіальними громадами шляхом прийняття відповідного рішення згідно ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином, твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом є помилковим. Прокурором не надані будь-які докази того, що вказане майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння. Відсутня інформація про відкриття кримінального провадження за вчинення кримінального правопорушення з боку ОСОБА_3 щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою або посадових осіб органів державної влади щодо недбалості та перевищення владних повноважень при передачі у власність земельної ділянки. Прокурор посилається на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 , відповідно до якої, на підставі наказу начальника ГУ ДГК у Миколаївській області № 3599/0/14-19-СГ від 28.05.2019 року вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4821155100:10:000:0029 для ведення особистого селянського господарства, що розташоване в межах Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області. Державна реєстрація права власності 12.06.2019 року номер запису 32023927. Проте, прокурором долучено копію самого наказу начальника ГУ ДГК у Миколаївській області № 3599/0/14-19-СГ від 28.05.2019 року, а тому не можна встановити правові підстави, що були використані під час надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4821155100:10:000:0029 для ведення особистого селянського господарства, та на якій формі, платній або безоплатній вказана земельна ділянка була передана раніше на підставі наказу № 3599/0/14-19-СГ від 28.05.2019 року. Дослідженню підлягають не самі накази за датою їх складення, послідовність (хронометраж) подій, пов`язаних з поданням документів ОСОБА_3 до ГУ ДГК у Миколаївській області, оскільки накази можуть бути прийняті в різний час, не зважаючи на одночасне подання документів на отримання у власність земельних ділянок з кадастровим номером 4821155100:10:000:0029 та з кадастровим номером 4824510100:07:000:0187, або існували різні правові підстави для отримання вказаних земельних ділянок, або подання документів на отримання безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4824510100:07:000:0187 відбулося раніше, ніж подання документів на отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4821155100:10:000:0029. У зв`язку з чим, відповідач заявляє незгоду із обставинами, на яких грунтуються позовні вимоги, та заперечує проти задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.08.2022 року відкладено проведення підготовчого судового засідання до 12.09.2022 року на підставі ст.198, п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України.

18.08.2022 року представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Семененко В.Б., подано клопотання про витребування доказів.

19.08.2022 року від першого заступника керівника окружної прокуратури Кармазиновського К.І. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи представника відповідача про те, що прокурором не доведено правові підстави для представництва інтересів держави в суді не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Втручання держави у право власності фізичної особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при призначенні якого надається державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння та користування майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. У силу об`єктивних, явних та документально підтверджених даних, первинний набувач земельної ділянки усвідомлював, що порушив встановлений законодавством порядок отримання у власність землі, що ставить його добросовісність під час набуття спірної земельної ділянки у власність під обгрунтований сумнів. Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , зловживаючи своїм правом, набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме шляхом подачі недостовірної інформації про те, що він не використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб. Зі змісту положень ч.5 ст.56 ЦПК України, ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів. Органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, є Новобузька міська рада, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу. Таким чином, на даний час, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Новобузька міська рада, яка має право звернутися до суду за захистом порушеного права, як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення. Прокурором у листах від 18.06.2021 року та від 14.02.2022 року було вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявні порушення законодавства та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду. Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм і поінформування про обставину порушення вимог закону) та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом - Новобузькою міською радою не вжито заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави. ОСОБА_3 на час звернення до ГУ ДГК у Миколаївській області з питань складання документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Тобто, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_3 при зверненні до ГУ ДГК у Миколаївській області не зазначив про те, що він раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. У свою чергу, розглядаючи заяву про затвердження проекту із землеустрою по суті, ГУ ДГК у Миколаївській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не перевірено, зокрема, факт використання ОСОБА_3 свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0187) незаконно вибула із земель державної власності. Таким чином, наказ ГУ ДГК у Миколаївській області № 4981/0/14/-19-СГ від 24.07.2019 року не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним. Оскільки на підставі незаконного наказу ГУ ДГК у Миколаївській області за ОСОБА_3 31.07.2019 року зареєстровано право власності на земельну ділянку за № 32653264, та у подальшому ним її продано на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2019 року № 1033 ОСОБА_2 , то зазначений договір згідно зі ст.ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним. ГУ ДГК у Миколаївській області, видаючи наказ щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом. Водночас, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено у ст.19 Конституції України. Таким чином, повторне безоплатне надання ГУ ДГК у Миколаївській області громадянину земельної ділянки для аналогічних потреб понад встановлену ЗК України норму не може оцінюватися, як воля держави. Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника. З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у нинішнього власника - ОСОБА_2 - на користь розпорядника земель. Ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є витребування спірної земельної ділянки у теперішнього володільця - ОСОБА_2 . Таким чином, позиція представника відповідача викладена у відзиві не спростовує доводів прокурора, у зв`язку з чим не може слугувати підставою для відмови у позові.

Ухвалою суду від 12.09.2022 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Семененко В.Б., про витребування доказів, відмовлено.

Ухвалою суду від 12.09.2022 року відкладено проведення підготовчого судового засідання до 12.10.2022 року на підставі ст.198, п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті, суддею одноособово на 16.11.2022 року о 11:00 год. в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області.

В судовому засіданні прокурор Філіпський О.В. підтримав позов в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві і відповіді на відзив та просив його задовольнити.

Представник Новобузької міської ради Петраковська І.В. в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, зазначеним в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Семененко В.Б. в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Єрохіна Т.Г. в судове засідання не з`явилась, була повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, причину неявки не повідомила.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату час і місце його проведення, причину своєї неявки не повідомив.

У ракурсі вищевикладеного слід зазначити, що у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на приписи ст.ст. 12, 13, 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі відповідача, його представника та третіх осіб за наявними у справі доказами.

Заслухавши доводи прокурора та представника позивача, дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3207/0/14-19-СГ від 07.05.2019 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 ріллі, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3599/0/14-19-СГ від 28.05.2019 р. затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано громадянину України ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821155100:10:000:0029) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області (а.с. 117,119).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 303651944 від 27.06.2022 р. за ОСОБА_3 12.06.2019 р., на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3599/0/14-19-СГ від 28.05.2019 р., зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821155100:10:000:0029, площею 2,0000 га (а.с.14-15).

Відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 4981/0/14-19-СГ від 24.07.2019 р. затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано громадянину України ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0187) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області (а.с.13).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 303651944 від 27.06.2022 р. за ОСОБА_3 31.07.2019 р., на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 4981/0/14-19-СГ від 24.07.2019 р., зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:07:000:0187, площею 2,0000 га. (а.с. 14).

У подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1033 від 19.12.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34755581 (а.с.21, 44).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0187) складає 33155,55 гривень (а.с.23-24).

Судом також встановлено, що на запит прокурора № 52/3-1560 вих-21 від 18.06.2021 р. Новобузька міська рада Миколаївської області листом №958-02-12 від 02.07.2021 року повідомила прокурора про те, що Новобузькою міською радою не приймалось рішення про погодження передачі у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 4824510100:07:000:0187. Заходи щодо усунення вказаних у листі порушень вимог законодавства та повернення земельної ділянки у комунальну власність, у тому числі шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою Новобузькою міською радою не вживалися. Разом з тим, Новобузька міська рада не заперечувала щодо пред`явлення Баштанською окружною прокуратурою відповідного позову до суду з метою захисту інтересів держави, усунення вищевказаних порушень та повернення земельної ділянки до комунальної власності Новобузької територіальної громади (а.с.29- 34).

Встановивши вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини четвертої вказаної статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на підставі наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3599/0/14-19-СГ від 28.05.2019 р. отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821155100:10:000:0029) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області (а.с.113).

Таким чином, ОСОБА_3 на час звернення до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області у 2019 році із заявою про надання ділянки у власність, вже скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Отже, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_3 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначив недостовірні дані про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не використав.

Оскільки ОСОБА_3 вперше отримав земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821155100:10:000:0029) на законних на те підставах, то поверненню підлягає саме земельна ділянка площею 2,0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0187) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області.

З огляду на викладене, наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 4981/0/14-19-СГ від 24.07.2019 р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Водночас слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 р. у справі № 1640/2594/18 вказав, що згідно ч.ч. 8-10 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

У подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1033 від 19.12.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34755581.

Тобто, відповідач придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеркадастру у Миколаївській області за ОСОБА_3 31.07.2019 р. зареєстровано право власності на земельну ділянку за № 32653264, та у подальшому ним її продано на підставі договору купівлі-продажу, то зазначений договір згідно зі ст.ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

В той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Статтею 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України одним із способів захисту судом цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Так відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, видаючи наказ щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

Водночас, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області громадянину земельної ділянки для аналогічних потреб понад встановлену Земельним кодексом України норму не може оцінюватися як воля держави.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника.

З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у нинішнього власника - ОСОБА_2 - на користь розпорядника земель.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018р.), у справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019р.), у справі № 911/2034/16 (постанова від 01.10.2019р.), у справі № 911/3749/17 (постанова від 15.10.2019р.), у справі №911/3680/17 (постанова від 19.11.2019р.) та у справі № 19/028-10-13 (постанова від 30.06.2020р.).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 488/5027/14-ц.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду із даним позов слід зазначити таке.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Втручання держави в право власності фізичної особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого надається державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння та користування майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантоване Конституцією України право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

У той же час, відчуження земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, який свідомо порушуючи закон набув право власності на неї, та права власності відповідача на вказану земельну ділянку.

Отже, правовідносини щодо набуття та використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх відчуженні такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи викладене та положення ч.ч, 1, 2 ст. 84, ст. 122 ЗК України земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади лише здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі, в силу норм ст. 13 Конституції України, позбавляє український народ правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє його статус.

В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

При цьому, в разі порушення органом влади, якому законом надано повноваження із здійснення розпорядження землями державної власності, вимог закону при прийнятті рішення щодо передачі таких земель у власність судами констатується обставина вибуття земельної ділянки з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких умов є всі підстави для витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, визначеного п. 3 ч. 1 ст.388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц

Також слід зазначити, що усталена практика Європейського суду з прав людини стверджує на існування у органів влади держави обов`язку виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі "Москаль проти Польщі").

Зі змісту положень ч. 4 ст.56 ЦПК України, ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20.09.2018р. у справі № 924/1237/17, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Статтею 324 ЦК України передбачено що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до чинного, на момент прийняття наказу про передачу у власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, законодавства, власником та органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської області було Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Однак з 27.05.2021 р. набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме, п. 24 розділу X Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Селищні ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, є Новобузька міська рада, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цьому органу.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Враховуючи викладене Новобузька міська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права, як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим міською радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів до повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито, що підтверджується листами Новобузької міської ради Миколаївської області № 958-02-12 від 02.07.2021 р. та № 357-02-12 від 23.03.2022 року наданими на запити прокурора( а.с.32-33).

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 р. у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021 р. у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отриманння інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У такому випадку не вжиття органами, уповноваженими на захист прав українського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18 та Верховним судом у постанові від 26.07.2018р. у справі № 926/1111/15.

Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм і поінформування про обставину порушення вимог закону) та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом - Новобузькою міською радою - не вжито заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що позов є підставним, обґрунтованим та прокурором доведено, що втручання в право приватної власності є законним, переслідує "суспільний", "публічний" інтерес, та що такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦК України, у звязку з задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст.141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Кармазиновського Костянтина Івановича в інтересах держави в особі Новобузької міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Новобузької міської ради Миколаївської області земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:07:000:0187, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одної) гривні 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: Баштанська окружна прокуратура Миколаївської області (код ЄДРПОУ 02910048), адреса: 56101, Миколаївська область, місто Баштанка, провулок Пожежний, 3, в інтересах держави в особі Новобузької міської ради (код ЄДРПОУ 04056598), адреса: 55601, Миколаївська область, місто Новий Буг, вулиця Площа Свободи, 42.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404), адреса місцезнаходження: 54034, місто Миколаїв, проспект Миру, 34.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 05.03.2023 року.

Суддя С.І. Вжещ