Рішення

від 17.02.2023 по справі 600/291/18

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 лютого 2023 рокуСправа № 600/291/18 Провадження №2/951/1/2023

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.,

із участю секретаря судового засідання Скавінської Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Козові Тернопільської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що діє через свого законного представника ОСОБА_3 , третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Козівського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що діє через свого законного представника ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

1.Стислий виклад позиції учасників справи.

1.1. Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.08.2008 Акціонерний-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали Договір про іпотечний кредит №MRTG-000000014057 (кредитний договір 1) та Договір про іпотечний кредит №MRTG-000000014058 (кредитний договір 2). Згідно кредитного договору 1 позичальник ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 48 099,15 доларів США, згідно кредитного договору 2 - 50 000 доларів США відповідно.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання не виконала, в результаті чого станом на момент подання позову має заборгованість за кредитним договором 1 у сумі 52 254,80 доларів США (з них: за кредитом - 47 994,27доларів США; за відсотками - 4 251,53 доларів США), за кредитним договором 1 у сумі 54800,96 доларів США (з них: за кредитом - 49 588,70доларів США; за відсотками - 5 212,26 доларів США).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами кредиту між банком та відповідачем ОСОБА_1 14.08.2008 було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями площею 301,8 кв.м., житловою площею 114,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, загальною площею 0,09 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6123081100:02:0011332.

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору, відповідачам було направлено вимогу про усунення порушень, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

17.03.2016 Козівським районним судом Тернопільської області ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Після ухвалення рішення стало відомо, що в житловому будинку, який є предметом іпотеки, зареєстровані мешканці, включаючи малолітню дитину. Згідно інформації, що зазначена в Довідці №294, виданій Великоходачківською сільською радою Козівського району, в будинку АДРЕСА_1 - зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав відповідачам письмові вимоги іпотекодержателя про добровільне виселення з житлового приміщення від 26.01.2018, що були отримані ними особисто 02.02.2018, проте станом на день подачі позову до суду, не виконані.

Одночасно, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5 забороняється передавати на прилюдні торги об`єкти нерухомості з зареєстрованими неповнолітніми особами. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. При цьому вказують, що відповідно до п. 1.5. Іпотечного договору, Іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. Покликаючись на п. 44 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року вважають, що у ПАТ «Укрсоцбанк» є законне право вимагати через суд примусового виселення відповідачів із житлового будинку, що є предметом іпотеки, оскільки заборгованість за кредитним договором досі залишається не виплаченою.

Зазначив, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні, після укладення договору іпотеки, тобто передача житлового приміщення в іпотеку Банку, відбулось раніше за реєстрацію в ньому малолітньої особи.

На підставі викладеного просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 301,8 кв.м., житловою площею 114,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, загальною площею 0,09 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6123081100:02:0011332, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в рахунок погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит №MRTG - 000000014057 від 14.08.2008 року, яка складає - 52 245,80 доларів США, а також заборгованості за Договором про іпотечний кредит №MRTG -000000014058 від 14.08.2008 року, яка складає - 54 800,96 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом. Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачі витрати по сплаті судового збору.

1.2. Позиція відповідачів.

У жодне із призначених судових засідань відповідачі та представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лисак В. Б. не з'явилися. Правом подання відзиву не скористалися.

1.3. Позиція третьої особи.

Служба у справах дітей Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області повідомила суду, що 18.12.2017 до Козівської районної державної адміністрації надійшов лист від Козівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна. 17.01.2018 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини встановлено, що житловий будинок загальною площею 301,8 кв.м., житловою площею 114,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Згідно довідки про склад сім`ї від 15.01.2018 №17, у вказаному житловому будинку зареєстрована дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Керуючись п. 9 ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 67 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Про діяльність органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», захищаючи житлові інтереси дитини, комісія з питань захисту прав дитини вирішила у наданні дозволу Козівському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області для реалізації нерухомого майна (житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) відмовити.

Відтак зазначила, що рішення комісії з питань захисту прав дитини Козівської районної державної адміністрації від 17.01.2018 підтримує.

Від Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради додаткових пояснення щодо позову не надходило.

2. Рух справи у суді.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 07.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09.12.2020 замінено позивача у справі правонаступником - Акціонерним товариством «Альфа-Банк».

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.04.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного на підставі розпорядження №34/2021 від 02.11.2021 визначено головуючу суддю Братків І. І.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 05.11.2021 справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 16.01.2023 замінено третю особу із служби у справах дітей Козівської районної державної адміністрації на Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 17.02.2023 замінено позивача у справі правонаступником - Акціонерним товариством «Сенс Банк».

Ухвалами Козівського районного суду Тернопільської області від15.11.2020, 01.04.2020, 23.12.2020, 15.06.2021, 25.11.2021, 03.02.2022 розгляд справи відкладався.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Представник позивача адвокат Панченко Д. В. в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заві та просив такі задовольнити, щодо заочного вирішення справи не заперечив.

У судове засідання відповідачі та представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лисак В. Б. не з'явилися. Правом подання відзиву не скористалися.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи. у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається із заяви від 17.02.2023, представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив про вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

4. Фактичні обставини справи.

14.08.2008 Акціонерний-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали Договір про іпотечний кредит №MRTG-000000014057, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 48 099,15 доларів США, зобов`язалася їх повернути і сплатити 13,5 % річних за користування коштами, у строк до 14 серпня 2028 року.

14.08.2008 Акціонерний-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014058, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, зобов`язалася їх повернути і сплатити 13,5 % річних за користування коштами, у строк до 14 серпня 2028 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту 14.08.2008 між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями площею 301,8 кв.м., житловою площею 114,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, загальною площею 0,09 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6123081100:02:0011332.

Відповідно до п. 5.2.2 при виникненні простроченої заборгованості за Кредитом чи процентами за його користування протягом тридцяти календарних днів, та також у разі недотримання Позичальником умов цього Договору та/або будь якого іншого договору, укладеного з Банком та в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати нового погашення Кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором шляхом здійснення договірного списання коштів Позичальника в будь якій валюті, що знаходяться на будь якому із його рахунків, відкритих в Банку (його структурних підрозділах), за настання строків виконання Позичальником будь яких грошових зобов`язань, передбачених цим Договором та/або настання Випадків Невиконання, в тому числі, шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Установлено, що предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі: Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу, Боднаруком В. Б, 23 квітня 2004 року, за реєстровим №609, зареєстрованого 27 квітня 2004 року, Козівським районним бюро технічної інвентаризації за номером запису 353 в книзі 2, реєстраційний №5087778; Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу, Боднаруком В. Б., 08 травня 2004 року, за реєстровим №722, Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ №292590, виданого 29.05.2008 Управлінням земельних ресурсів у Козівському районі, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності га землю за № 06.08.650.02794.

Так, згідно Звіту про експерту оцінку ринкової вартості житлової нерухомості та земельної ділянки від 23.02.2018, виконаного ТОВ «Консалтингова компанія «BFC», ринкова вартість земельної ділянки, становить 1 451 051,00 гривень.

Відповідачем ОСОБА_1 кредитні зобов`язання не виконувались у строки та обсяги, передбачені кредитними договорами від 14.08.2008, що призвело до виникнення кредитної заборгованості.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 17.03.2016 позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Керуючись ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, ПАТ «Урсоцбанк» надіслав відповідачам письмові вимоги іпотекодержателя про добровільне виселення з житлового приміщення №8-MRTG-000000014057 від 26.01.2018, №9-MRTG-000000014057 від 26.01.2018, №10-MRTG-000000014057 від 26.01.2018, №11-MRTG-000000014057 від 26.01.2018, №12-MRTG-000000014058 від 26.01.2018, №13-MRTG-000000014058 від 26.01.2018, №14-MRTG-000000014058 від 26.01.2018, №15-MRTG-000000014058 від 26.01.2018.

Із рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що такі були отримані ними особисто 02.02.2018, проте станом на день подачі позову до суду, не виконані.

Відповідно до інформації виданої Великоходачківською сільською радою №294 від 17.12.2017 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована та не проживає.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні, після укладення договору іпотеки. Передача житлового приміщення в іпотеку Банку, відбулось раніше за реєстрацію в ньому малолітньої особи.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

5.1. Щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу дії ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, за загальним правилом право розпоряджатися майном належить власнику, а особа, яка не є власником, таким правом не наділена.

Згідно з частинами 1, 3 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

В силу ст.1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В силу дії ч.1 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналіз положення цієї статті дозволяє дійти висновку, що законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: у позасудовому порядку (згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або у судовому порядку за рішенням суду.

В силу ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена ч.1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст.12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (ст. 39 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст.41-47 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ч.1 ст.12, ч.1 ст.33 та ст.35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.

Крім того, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Також, суд бере до уваги, що згідно висновку, викладеного в постанові від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, ВП ВС наголосила, що при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.

За наведеного, з урахуванням відсутності доказів виконання зобов`язань перед банком з боку ОСОБА_1 , заперечень щодо існуючої заборгованості з боку відповідача та неоскаржуваної відповідачем встановленої обставини розміру невиконаних зобов`язань, суд приходить до висновку про задоволення вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору про іпотеку від 14.08.2008 і вимог спеціального закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Тому, суд приходить до висновку, що у відповідача достатньо підстав встановити спосіб реалізації нерухомого майна предмета іпотеки за договором про іпотеку від 14.08.2008, шляхом проведення прилюдних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, яка буде проведена суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що достатньо підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації предмету іпотеки та позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

5.2. Щодо вимоги про виселення іпотекодавця та інших осіб, які зареєстровані та проживають за вказаною адресою.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», частиною третьою якої одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до частин першої, другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК України, згідно з частиною першою якої звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява №39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (жилого приміщення) предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначила й про те, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, а також ураховує, що такі обмеження є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав власника.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Із п. 1.1, 1.3, 3.1 договору про іпотечний кредит №MRTG-000000014057, укладеного 14.08.2008 між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що останній надавався кредит у розмірі 48099,15 доларів США на рефінансування позичальником іпотечних зобов`язань згідно кредитного договору №014/0034/82/33680 від 12.09.2007 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а виконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором забезпечила житловий будинок АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,09 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6123081100:02:0011332. Із п. 1.1, 1.3, 3.1 договору про іпотечний кредит №MRTG-000000014058, укладеного 14.08.2008 між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що останній надавався кредит у розмірі 50 000 доларів США на ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 .

Тобто спірний житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами набутий до укладення кредитного договору і не за кошти, отримані в кредит згідно договорів, зазначених вище.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки в іпотеку був переданий житловий будинок, який придбаний (набутий) не за рахунок отриманих кредитних коштів, а позивач у позовній заяві не запропонував інше приміщення, яке відповідало би вимогам «житлового» в розумінні ЖК України, у зв`язку з чим підстави для виселення відповідачів з іпотечного майна без надання таким іншого постійного житла відсутні.

6. Щодо виконання рішення суду.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України діє воєнний стан.

Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX «Про затвердження Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX«Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Ураховуючи, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія загальних правил Закону України «Про іпотеку» відновить свою дію без окремого рішення та закону.

7. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідачів в користь позивача в солідарному порядку підлягають до стягнення судові витрати у розмірі: 704,80 грн.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що діє через свого законного представника ОСОБА_3 , третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 301,8 кв.м., житловою площею 114,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0,09 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6123081100:02:0011332, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» в рахунок погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит №MRTG-000000014057 від 14.08.2008, яка складає - 52 245,80 доларів США, а також заборгованості за Договором про іпотечний кредит №MRTG-000000014058 від 14.08.2008, яка складає - 54 800,96 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому, за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Виконання цього рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки зупинити на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду, шляхом подачі через Козівський районний суд Тернопільської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспортні дані серія НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП, паспортні дані - невідомі.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП, паспортні дані - невідомі.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП, паспортні дані - невідомі.

Суддя Ірина БРАТКІВ