Постанова

від 06.03.2023 по справі 907/530/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа №907/530/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №32.01-17/83 від 27.12.2022 (вх.ЗАГС №01-05/62/23 від 05.01.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2022 (повний текст складено 20.12.2022, суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі №907/530/22

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конті-буд Ужгород», м. Луцьк

про стягнення заборгованості у сумі 123 154,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2022 у справі №907/530/22 у задоволенні позову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конті-буд Ужгород» про стягнення заборгованості у сумі 123 154,76 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти постанову, котрою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 відкрито апеляційне провадження, призначено справу №907/530/22 до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 09.02.2023.

31.01.2023 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ «Конті-буд Ужгород», у якому позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового судового рішення, з огляду на наступне.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конті-буд Ужгород» про стягнення 123 154,76 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 29.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений сторонами договір від 29.11.2016 оренди земельної ділянки площею 1,6258 га по вул.Володимирській в м.Ужгороді, кадастровий номер 2110100000:24:002:0215, для будівництва житлового комплексу, із врахуванням додаткових угод до нього, припинив свою дію 30.11.2021, однак, станом на червень 2022 року, всупереч досягнутим домовленостям, відповідач не повернув земельну ділянку на підставі акту-передачі та не оплатив коштів за фактичне користування об`єктом оренди, а також не відреагував на претензії позивача щодо повернення земельної ділянки та оплати заборгованості.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, у відзиві зазначав, що дійсно, умовами договору визначено строк дії договору до 29.11.2021 та передбачено здійснення орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою до її повернення, однак, чинне законодавство не передбачає необхідності підписання акту приймання-передачі земельної ділянки про її повернення, а такого обов`язку не встановлено в договорі. Після закінчення терміну дії договору, 30.11.2021 орендар звернувся до державного реєстратора, який у відповідності до вимог чинного законодавства припинив реєстрацію іншого речового права (оренди) 02.12.2021, про що 06.12.2021 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на рухоме майно. Орендна плата за договором сплачувалась своєчасно, а після закінчення строку оренди та внесення запису про припинення іншого речового права оренди, відповідач здійснив повний розрахунок по орендній платі за фактичне використання земельної ділянки.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позову, встановив відсутність передбаченого договором обов`язку орендаря повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі, врахував, що здійснення державної реєстрації припинення іншого речового права орендарем після закінчення строку дії договору є належним виконанням ним своїх договірних зобов`язань та дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення орендної плати за період після закінчення договору оренди.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Так, позивач вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи, однак, надав помилкову правову кваліфікацію тому факту, що після завершення терміну дії договору між сторонами не складено та не підписано акту приймання-передачі спірної земельної ділянки.

За доводами апелянта, оскільки після завершення строку дії договору земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:24:002:0215 за актом прийняття-передачі повернута не була, ТзОВ «Конті-буд Ужгород» зобов`язане сплачувати кошти відповідно до укладеної угоди, адже завершення терміну дії договору оренди землі та реєстрація припинення речового права в державному реєстрі не є поверненням земельної ділянки. На переконання апелянта, вказані поняття не є тотожними чи взаємовиключними. З метою врегулювання правових підстав для повернення земельної ділянки, Департамент звертався з письмовими пропозиціями про повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі, проте, аналіз наявної в матеріалах справи переписки свідчить про те, що між сторонами не досягнуто згоди стосовно умов повернення земельної ділянки після завершення терміну дії договору.

Апелянт вважає, що повернення земельної ділянки не може відбуватись в односторонньому порядку, оскільки для документальної фіксації факту повернення земельної ділянки необхідно підписати та скласти двосторонній акт приймання-передачі об`єкту оренди, який містить ознаки первинного документа у розрізі податкового, фінансового та господарського законодавства. Саме підписаний між сторонами акт приймання-передачі підтверджує волевиявлення сторін, а також породжує юридичні наслідки, від котрих залежать подальші дії сторін.

Таким чином, апелянт вважає, що відповідач, не виконавши обов`язку щодо повернення орендованої земельної ділянки, після завершення дії договору оренди землі зобов`язаний сплатити плату за її фактичне використання на умовах, що визначені договором оренди землі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує щодо доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що з огляду на припинення права оренди, у ТзОВ «Конті-буд Ужгород» відсутні законні підстави для здійснення платежів за договором оренди, адже оренду як право користування земельною ділянкою припинено.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, місцевий господарський суд правильно встановив наступні фактичні обставини спору.

29.11.2016 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (який згодом перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конті-буд Ужгород» укладено договір оренди земельної ділянки (викладено в новій редакції договір від 11.12.2006) строком до 29.11.2021.

Предметом договору є земельна ділянка для будівництва житлового комплексу площею 1,6258 га по вул. Володимирській в м. Ужгороді, кадастровий номер 2110100000:24:002:0215.

В п.2 договору зазначено, що на земельній ділянці, яка передається в оренду, відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури.

Під час дії вказаного договору, між сторонами укладались додаткові угоди про внесення змін та до доповнень до нього, зокрема в пункти 5, 10, 11 договору, у зв`язку зі зміною коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до додаткової угоди про внесення змін до договору від 01.01.2017 року сторони встановили орендну плату у розмірі 283 035,52 грн. в рік та, відповідно, 23 586,29 грн в місяць.

Згідно з пунктом 8, договір діє до 29.11.2021. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 11, 30 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового місяця, а на орендаря покладено обов`язок своєчасно вносити плату за використання земельної ділянки.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з проведенням державної реєстрації права оренди землі та передається за актом її приймання передачі (п. 21 договору).

За актом приймання-передачі земельної ділянки №643 від 21.12.2006 відповідач на підставі договору оренди №643 від 21.12.2006 прийняв від Ужгородської міської ради в строкове платне володіння земельну ділянку площею 1.6258 га, за адресою: м.Ужгород, вул. Володимирська.

Після припинення договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків спір вирішується у судовому порядку (п. 22 договору).

Пунктом 34 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Абзацом 9 пункту 30 договору оренди, сторони узгодили обов`язок орендаря здійснити плату за фактичне використання земельної ділянки до моменту її повернення. При цьому визначили, що плата за таке користування вноситься у розмірах, що визначені договором.

Відповідно до витягу № 288552413 від 06.12.2021 з Державного реєстру речових прав на рухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 02.12.2021 на підставі листа орендаря №30/11/21-1 від 30.11.2022 зареєстровано припинення іншого речового права ТзОВ «Конті-буд Ужгород» (оренди земельної ділянки), про що 06.12.2021 внесено відповідні відомості до реєстру.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав орендарю лист-вимогу №30.01-12/22 «Про орендні відносини», в якому наголошено на необхідності здійснення оплати заборгованості та повернення земельної ділянки відповідно до умов укладеного між договору, а 13.06.2022 скерував на адресу відповідача претензію №30.01-13/197 від 13.06.2022 про погашення заборгованості по орендній платі в сумі 75 98,18 грн. та повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі у місячний термін.

Відповіді на вказані листи в матеріалах справи відсутні.

Оскільки вимоги орендодавця були залишені орендарем без відповіді та реагування, орендодавець звернувся до суду з позовом про стягнення 123 154,76 грн. за період з грудня 2021 по червень 2022 року за фактичне користування земельною ділянкою на підставі пункту 30 договору оренди.

Із розрахунку суми боргу, доданого до позовної заяви, вбачається, що протягом періоду з листопада 2011 року по листопад 2021 року орендар систематично та в повному обсязі сплачував орендні платежі, в тому числі з переплатами, останній платіж здійснено у грудні 2021 в сумі 1367,36 грн., а нарахована позивачем заборгованість за фактичне користування земельною ділянкою після припинення договору оренди становить 123 154,76 грн.

Доказів повернення земельної ділянки на підставі акту приймання-передачі після припинення договору оренди землі матеріали справи не містять.

Також у письмових заявах по суті спору сторони не зазначають обставин щодо наявності чи відсутності на земельній ділянці житлового комплексу, з метою будівництва якого земельна ділянка передавалась в оренду Товариству з обмеженою діяльності «Конті-Буд Ужгород».

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду землі» після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Сторонами не заперечується та визнається, що договір оренди землі було припинено 30.11.2021.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У пунктах 21, 22 договору сторони передбачили, що земельна ділянка передається за актом приймання-передачі, а після припинення дії договору орендар зобов`язався повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такими, що не відповідають умовам пунктів 21 та 22 договору доводи відповідача про те, що договір не передбачає повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.

Слід зазначити, що в Законі України «Про оренду землі» дійсно не передбачено імперативної вимоги щодо підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки, проте, із врахуванням норми ст.34 Закону України «Про оренду землі», а також мети передачі земельної ділянки в оренду відповідача для будівництва житлового комплексу, повернення земельної ділянки доцільно оформити таким актом, адже саме акт приймання-передачі є документом, який дозволяє описати та зафіксувати стан земельної ділянки на момент її повернення орендодавцеві, в тому числі у порівнянні зі станом земельної ділянки на момент підписання акту приймання-передачі, складеного під час передачі земельної ділянки орендареві.

Окрім того, у спірних правовідносинах при наданні в оренду (укладанні договору) земельна ділянка передавалася її власником орендарю згідно з актом приймання-передачі, тому й зворотну дію повернення земельної ділянки її власнику після закінчення дії договору, має бути оформлено таким актом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, орендар не лише не надав орендодавцю акт приймання-передачі земельної ділянки для підпису, але й ухилився від підписання такого акту на вимогу орендодавця, висловлену у претензіях.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю заподіяні збитки.

Відповідач не заперечує обов`язку, передбаченого у п.30 договору, здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою в разі неповернення земельної ділянки, але вважає, що земельну ділянку повернуто з моменту державної реєстрації припинення речового права права оренди земельної ділянки.

Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням, оскільки у договорі сторонами обумовлено, що передача земельної ділянки здійснюється одночасно з проведенням державної реєстрації права оренди землі та передається за актом її приймання-передачі.

У зв`язку з цим необґрунтованими є також і висновки суду першої інстанції про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та відсутність правових підстав для стягнення орендної плати за період після закінчення договору оренди.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди землі повинно виконуватися вчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

У абз.9 п.30 договору узгоджено обов`язок орендаря здійснити плату за фактичне використання земельної ділянки до моменту її повернення.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.526 ЦК України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч.1 ст.610 ЦК України.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

З огляду на наведені норми цивільного та земельного законодавства, а також встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заявлені у позовній заяви вимоги орендодавця про стягнення з орендаря плати за фактичне користування земельною ділянкою до моменту її повернення з оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради слід задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги про стягнення з відповідача 123 154,76 грн в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2481,00 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №32.01-17/83 від 27.12.2022 (вх.ЗАГС №01-05/62/23 від 05.01.2023) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2022 у справі №907/530/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким

Позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конті-буд Ужгород» про стягнення заборгованості у сумі 123 154,76 грн. задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конті-буд Ужгород» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33125029, вул.Дубнівська,23 м.Луцьк, Волинська область, 43010) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 36541721, пл.Поштова, 3, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000) 123 154 грн 76 коп. (сто двадцять три тисячі сто п`ятдесят чотири гривні сімдесят шість копійок) орендної плати та 6 202 грн 50 коп судового збору (шість тисяч двісті дві гривні п`ятдесят копійок) судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.