Постанова

від 06.03.2023 по справі 910/12741/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа № 910/12741/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 (повне рішення складено 18.11.2022)

у справі №910/12741/20 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, у розмірі 17822,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання укладеного з відповідачем у спрощеній формі договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" товар згідно видаткових накладних №2340 від 04.11.2019 на суму 7632,00 грн, №2363 від 07.11.2019 на суму 6960,00 грн, №2443 від 19.11.2019 на суму 1850,00 грн та №2449 від 21.11.2019 на суму 1380,00 грн. Проте, відповідачем не виконано свої зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 17822,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 відкрито провадження у справі №910/12741/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021, задоволено клопотання відповідача, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи.

28.06.2022 до суду надійшов висновок експерта разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 (повне рішення складено 18.11.2022) у справі №910/12741/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи.

Позивач зазначає, що висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи не спростовує тих обставин, що відповідач брав участь у поставці товару і товар був відвантажений та прийнятий останнім.

Також скаржник не погоджується з висновками суду з приводу того, що податкові накладні не є первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

Окрім цього, в апеляційній скарзі також викладено клопотання про витребування у Головного управління ДПС у м. Києві доказів, а саме інформації щодо використання податкового кредиту та його відображення у декларації по ПДВ Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС", який був отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" у листопаді 2019 року внаслідок поставки товару.

Також в апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 апеляційну скаргу у справі №910/12741/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/12741/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на клопотання про витребування доказів 15 днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 16.01.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" заперечує проти доводів скарги позивача, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Також відповідачем викладено заперечення щодо клопотання позивача про витребування доказів.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, вцілому зводяться до того, що факт поставки товару позивачем не є підтвердженим, а податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами.

Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" про витребування доказів з огляду на наступне.

У клопотанні позивач просить суд витребувати у Головного управління ДПС у м. Києві інформацію щодо використання податкового кредиту та його відображення у декларації по ПДВ Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС", який був отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" у листопаді 2019 року внаслідок поставки товару за видатковими накладними №2340 від 04.11.2019, №2363 від 07.11.2019, №2443 від 19.11.2019 та №2449 від 21.11.2019.

На переконання відповідача, оскільки на підтвердження поставки товару за вказаними накладними ним було виписано і зареєстровано податкові накладні, про реєстрацію яких відповідача повідомлено з метою використання останнім податкового кредиту, вказані документи нададуть можливість додатково підтвердити факт поставки товару. При цьому, позивач самостійно звертався з адвокатським запитом до податкових органів, однак у наданні інформації йому було відмовлено. З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" подало клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 08.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання.

За загальними правилами подання доказів, встановленими у ст. 80 ГПК України, позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2); якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 4); докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2 та 3 ст. 80 цього кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані скаржником одночасно з апеляційною скаргою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена скаржником до суду та належним чином обґрунтована. Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт має подати також клопотання про витребування доказів судом.

З матеріалів справи вбачається, що аналогічне за змістом клопотання про витребування доказів подавалося позивачем до суду першої інстанції 28.09.2022 та протокольною ухвалою від 08.11.2022 суд відмовив у його задоволенні.

Апеляційний суд зазначає, що позивачем не було виконано вимоги ст. ст. 80 та 81 ГПК України, оскільки не зазначено у поданій позовній заяві про неможливість надання інформації щодо використання податкового кредиту та його відображення у декларації по ПДВ Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" та не заявлено клопотання про витребування доказів у встановлений процесуальний строк.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі №910/12741/20 та призначено її до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, оскільки клопотання про витребування доказів подано 28.09.2022, тобто поза межами підготовчого провадження, і позивачем належним чином не обґрунтовано поважність причин його неподання у встановлений строк, у суду першої інстанції не було підстав для його задоволення.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України, а також те, що аналогічне клопотання про витребування доказів розглянуто судом першої інстанції, колегія суддів вказує на наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" про витребування доказів, викладеного в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що впродовж листопада 2019 року позивачем здійснювалася поставка товару відповідачу на підставі видаткових накладних №2340 від 04.11.2019 на суму 7632,00 грн, №2363 від 07.11.2019 на суму 6960,00 грн, №2443 від 19.11.2019 на суму 1850,00 грн та №2449 від 21.11.2019 на суму 1380,00 грн.

Вказані накладні містять підписи представників сторін та скріплені печатками підприємств. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" отримало товар, заперечень щодо його кількості, асортименту, якості та комплектності заявлено не було.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано до матеріалів справи податкові накладні, оформлені на підставі вчинення господарських операцій з постачання товару, а саме:

- №107 від 21.11.2019, що відповідає видатковій накладній №2449 від 21.11.2019 на суму 1380,00 грн;

- №98 від 19.11.2019, що відповідає видатковій накладній №2443 від 19.11.2019 на суму 1850,00 грн;

- №24 від 07.11.2019, що відповідає видатковій накладній №2363 від 07.11.2019 на суму 6960,00 грн;

- №4 від 04.11.2019, що відповідає видатковій накладній №2340 від 04.11.2019 на суму 7632,00 грн.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не сплачено грошові кошти за товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" 13.05.2020 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" з вимогою №4 від 13.05.2020 про сплату заборгованості у загальному розмірі 17822,00 грн.

Вказана вимога отримана відповідачем 10.06.2020, що підтверджується інформацією (трекінг) з офіційного сайту Укрпошти за номером поштового відправлення 4302307589410.

Разом з цим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" не надано відповіді на вимогу про сплату заборгованості та не сплачено грошові кошти за товар.

Окрім цього, на підтвердження наявності боргу в сумі 17822,00 грн позивачем надано складений та підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2019 по 22.11.2019.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти, позову відповідач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" не отримувало від позивача товар за видатковими накладними №2340 від 04.11.2019, №2363 від 07.11.2019, №2443 від 19.11.2019 та №2449 від 21.11.2019, в той час як Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару.

Також відповідач вказав, що у нього відсутні оригінали відповідних накладних та акту звірки за період з 01.11.2019 по 22.11.2019, а вимогу про оплату товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" не отримувало, оскільки у період дії жорстких карантинних заходів, пов`язаних із протидією поширення коронавірусу COVID-19, працівники відповідача перебували на самоізоляції чи у відпустці.

Окрім цього, відповідач зауважив на тому, що виконані на спірних видаткових накладних та акті звірки підписи від імені керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" - ОСОБА_1 візуально відрізняються один від одного та не належать останньому, а тому наявні підстави для проведення судової почеркознавчої експертизи наданих позивачем доказів. З огляду на викладене відповідачем також заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, що задоволено судом згідно ухвали від 30.03.2021.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийняв у якості належного та допустимого доказу на підтвердження встановлених в ньому обставин висновок судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19-21/31517-ПЧ від 09.06.2022, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_1 у видаткових накладних та акті звірки взаєморозрахунків виконані не вказаною особою.

З огляду на викладене, за висновками суду, оскільки саме на позивача, як постачальника товару, покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами (видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами звірки розрахунків в сукупності з іншими доказами тощо) факт поставки товару відповідачу, як покупцю, тоді як відповідач заперечує отримання ним товару за спірними видатковими накладними, беручи до уваги, що висновком судової експертизи встановлено, що видаткові накладні керівник відповідача не підписував, а позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо поставки товару, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" не доведено обставин здійснення господарської операції з поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" на загальну суму 17822,00 грн та отримання такого товару відповідачем. Окрім того, судом також зазначено, що надані позивачем податкові накладні не є первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 та ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Проте, як було зазначено вище, відповідач заперечує укладення з відповідачем договору у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних, заперечує факт поставки товару та факт підписання видаткових накладних і акту звірки взаєморозрахунків.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою від 30.03.2021 призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на видаткових накладних №2340 від 04.11.2019, №2363 від 07.11.2019, №2443 від 19.11.2019, №2449 від 21.11.2019 та на акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2019 по 22.11.2019 ОСОБА_1 чи іншою особою?

За результатами проведення експертизи експертом ДНДЕКЦ МВС України складено висновок №СЕ-19-21/31517-ПЧ від 09.06.2022, відповідно до якого експерт дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_1 у видаткових накладних №2340 від 04.11.2019, №2363 від 07.11.2019, №2443 від 19.11.2019, №2449 від 21.11.2019 та акті звірки взаєморозрахунків виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Вказаний висновок покладено в основу висновків суду про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Проте, апеляційний суд наголошує на тому, що підписання спірних актів не тією особою, яка вказана в них, не свідчить про відсутність факту поставки товару.

Слід зазначити, що всі підписи від імені відповідача на видаткових накладних та акті скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС". При цьому, відповідач, стверджуючи про не вчинення уповноваженою особою від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" таких підписів, що також підтверджено висновком експерта, жодним чином не вказував про недостовірність печатки відповідача чи про її втрату.

09.09.2020 представником відповідача було подано до Господарського суду міста Києва відзив на позов, у якому викладено твердження, що спірні видаткові накладні не підписувалися керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС".

Проте, відповідач не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо підробки спірних видаткових накладних та акту звірки.

Разом з цим, таке звернення було подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві лише 10.12.2020, тобто через три місяці після висловлення відповідної правової позиції у відзиві.

Станом на час розгляду даного спору доказів завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні чи наявності вироку суду щодо підробки спірних видаткових накладних відповідачем не надано, як і не надано доказів втрати чи викрадення печатки товариства.

Судом апеляційної також враховано, що відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Разом з цим, як було зазначено вище, спірні видаткові накладні та акт звірки містять, окрім підписів не встановленої особи, також і відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС".

Вказане свідчить про те, що оскільки відповідачем не надано суду доказів втрати чи викрадення печатки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" на власний розсуд скористалося правом скріплення підписів на документах печаткою підприємства.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Фактично, єдиним доказом, який на переконання суду першої інстанції спростовує факт поставки товару відповідачу, є висновок експерта №СЕ-19-21/31517-ПЧ від 09.06.2022.

Разом з цим, на переконання колегії суддів та з огляду на викладені вище обставини справи, встановлення факту підписання видаткових накладних та акту звірки не керівником відповідача, а іншої особою на підставі висновку експерта за наявності відтиску печатки підприємства та недоведеності факту її втрати чи викрадення свідчить лише про підписання накладних іншою особою.

На переконання колегії суддів, не підписання особисто керівником відповідача видаткової накладної не є безумовною підставою для висновку про неодержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" відповідного товару та не спростовує факт приймання-передачі товару іншою особою, якій керівник відповідача передав печатку, доручив прийняти товар і підписати видаткові накладні.

З урахуванням викладеного, висновок експерта повинен був оцінюватися судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.

Проте, місцевий господарський суду в порушення ст. ст. 86 та 104 ГПК України надав правову оцінку лише висновку експерта та не здійснив належним чином оцінки інших доказів та обставин справи у їх сукупності.

Зокрема, як було зазначено вище, позивачем на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань з поставки товару також було надано суду податкові накладні, оформлені на підставі вчинення господарських операцій з постачання товару за видатковими накладними, а саме:

- №107 від 21.11.2019, що відповідає видатковій накладній №2449 від 21.11.2019 на суму 1380,00 грн;

- №98 від 19.11.2019, що відповідає видатковій накладній №2443 від 19.11.2019 на суму 1850,00 грн;

- №24 від 07.11.2019, що відповідає видатковій накладній №2363 від 07.11.2019 на суму 6960,00 грн;

- №4 від 04.11.2019, що відповідає видатковій накладній №2340 від 04.11.2019 на суму 7632,00 грн.

При цьому, вказані податкові накладні були зареєстровані та прийняті органом фіскальної служби, про що свідчать відповідні квитанції про реєстрацію податкових накладних у Єдину реєстрі податкових накладних.

Таким чином, відповідач був обізнаний про реєстрацію позивачем податкових накладних за господарськими операціями за спірними видатковими накладними, оскільки останні були відображені в його електронному кабінеті Державної податкової служби України.

Матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано жодних доказів зауважень (заперечень) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" щодо одержання товару за спірними господарськими операціями та, відповідно, зауважень щодо реєстрації позивачем спірних податкових накладних або коригування податкової звітності за 2019 рік, зокрема, у період, що передував зверненню позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за спірними видатковими накладними. Більше того, відповідач не надав жодних пояснень з приводу податкових накладних, оформлених на підставі вчинення господарських операцій з постачання товару за видатковими накладними.

Крім того, необґрунтованими є посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних як на підставу, що підтверджує не здійснення останнім поставки товару, з огляду на те, що, по-перше, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує чи спростовує факт постачання товару. По-друге, позивач стверджує, а відповідач не спростував таких тверджень, що поставка товару відбувалася на умовах самовивозу Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" товару зі складу позивача після складення відповідних видаткових накладних.

Згідно зі ст. 1, ч. ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Зі змісту наявних у справі видаткових накладних вбачається, що вони містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цією накладною, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підписи сторін, засвідчені відтиском печатки товариств.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого закону і положення, а також фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" і викладено її у новій редакції, фактично, впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "Вірогідності доказів", на відміну від "Достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами та наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції, застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, приходить до висновку, що позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар за видатковими накладними №2340 від 04.11.2019, №2363 від 07.11.2019, №2443 від 19.11.2019, №2449 від 21.11.2019 на загальну суму 17822,00 грн. Як наслідок, суд також приходить до висновку про наявність факту укладення між сторонами правочинів у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних та приймання-передачі товару.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, викладені ним у поданій скарзі.

Оскільки видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також враховуючи прийняття відповідачем поставленого згідно вказаних накладних товару, сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договорів поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, у листопаді 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" товар згідно видаткових накладних №2340 від 04.11.2019, №2363 від 07.11.2019, №2443 від 19.11.2019 та №2449 від 21.11.2019 на загальну суму 17822,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд відзначає, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, зокрема, можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними, суд приходить до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Отже, відповідач повинен був оплачувати товар, поставлений позивачем за видатковими накладними, на наступний день після підписання таких накладних, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо вихідних, святкових або інших неробочих днів.

Проте, доказів сплати відповідачем коштів за поставлений позивачем товар згідно видаткових накладних на загальну суму 17822,00 грн матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525 та 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 17822,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим апеляційний суду зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Отже, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 86 та 104 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі №910/12741/20 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

За вказаних обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі №910/12741/20 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДС" (03151, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 40, ідентифікаційний код 41943974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо Плюс" (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 16А, ідентифікаційний код 40149808) 17822,00 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять дві),00 грн боргу, 2102 (дві тисячі сто дві),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко