Ухвала

від 02.03.2023 по справі 926/1543/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/1543/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Рожок Л.П. (адвокат)

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №55

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022

за позовом Житлово-будівельного кооперативу №55

до акціонерного товариства "Чернівціобленерго"

про визнання недійсними та скасування рішення комісії АТ "Чернівціобленерго" по розгляду акту про порушення, складеного 17.11.2020 №СV0410, що оформлене протоколом від 18.12.2020 №95,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив №55 (далі - ЖБК №55, позивач) звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (далі - АТ "Чернівціобленерго", відповідач) про визнання недійсними та скасування рішення комісії АТ "Чернівціобленерго" по розгляду акту про порушення, складеного 17.11.2020 №СV0410, що оформлене протоколом №95 від 18.12.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 17.11.2020 працівниками АТ "Чернівціобленерго" проведено технічну перевірку вузла обліку електричної енергії на об`єкті споживача, під час якої встановлено порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме: порушення пп.2 п.8.4.2 правил, про що складено акт про порушення СV0410, за результатами розгляду якого прийнято спірне рішення про стягнення 197 801,40 грн вартості необлікованої електричної енергії. Як вказує позивач, перевірка проведена з порушеннями, а саме: акт про порушення складено не в робочий час АТ "Чернівціобленерго", спірна пломба не була розташована на засобі (вузлі) вимірювальної техніки позивача, при її проведенні не був присутній представник споживача, за відсутності якого працівники відповідача могли допустити втручання, що призвело до пошкоджень цілісності засобів комерційного обліку та/або пломб, факт самовільного підключення до електромереж або споживання електричної енергії поза обліком актом про порушення не встановлено. Жодного висновку експертного дослідження відповідачем не надано про існування будь-яких слідів стороннього втручання. Представникам позивача не було продемонстровано порушення правил користування електричною енергією.

Позивач також зазначає, що його не повідомлено про дату і час розгляду комісією відповідача акта про порушення від 17.11.2020 №СV0410, що є порушенням п. 8.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312. Також останній зазначає, що комісією було неправильно визначено вартість та обсяг електричної енергії, адже в однолінійній схемі відсутній ввідний рубильник номіналом 250 А, який вказаний в схемі акту порушення, а тому, договірна потужність позивача за точкою обліку лічильника №08130873 є 40 кВт, перед вузлом обліку встановлений рубильник номіналом 100 А.

З огляду на вище викладене, позивач вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами порушення пп.2 п.8.4.2 правил, а відтак, на його думку, рішення комісії АТ "Чернівціобленерго" є недійсним і підлягає скасуванню.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.07.2022 (суддя Гушилик С.М.) позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним та скасовано рішення комісії АТ "Чернівціобленерго" по розгляду акту про порушення, складеного 17.11.2020 №СV0410, що оформлене протоколом від 18.12.2020 №95.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (колегія суддів: Плотніцький Б.Д., Кравчук Н.М., Марко Р.І.), рішення господарського суду Чернівецької області від 20.07.2022 скасовано. В задоволенні позову ЖБК №55 до АТ "Чернівціобленерго" про визнання недійсними та скасування рішення комісії АТ "Чернівціобленерго" по розгляду акту про порушення, складеного 17.11.2020 №СV0410, що оформлене протоколом від 18.12.2020 №95 - відмовлено.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Від АТ "Чернівціобленерго" 01.03.2023 надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка мотивована неотриманням ухвали про відкриття касаційного провадження у справі. Крім того, АТ "Чернівціобленерго" зазначає про відсутність опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали про відкриття касаційного провадження, а тому АТ "Чернівціобленерго" не мало змоги завчасно належним чином підготуватися до судового засідання і реалізувати своє право на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд відхилив заяву про відкладення розгляду справи, оскільки:

1) суд виконав вимоги статті 318 ГПК України щодо надсилання ухвали учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Ухвала надіслана 03.02.2023, тобто у десятиденний строк з дня її постановлення;

2) з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що АТ "Чернівціобленерго" отримало копію ухвали 15.02.2023;

3) копія ухвали від 31.01.2023 у справі № 926/1543/22 оприлюднена 01.02.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (№ в ЄДРСР 108685927);

4) відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

5) відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Водночас, явку представників сторін не було визнано обов`язковою, про що свідчить ухвала Верховного Суду від 31.01.2023, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду касаційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.02.2023, який наявний в матеріалах справи.

Касаційна скарга ЖБК №55 подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведеній скаржником постанові, колегія суддів зазначає таке.

У постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/585/17 (за позовом квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира до приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про скасування оперативно-господарської санкції) та від 01.11.2019 у справі № 922/2992/18 (за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд Гранул" до акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання незаконним та скасування рішення щодо накладення оперативно-господарської санкції та повідомлення про припинення подачі електричної енергії), на які посилається скаржник, Суд зазначив, що розрахунок вартості необлікованої електроенергії на підставі некоректних вихідних даних є безумовною підставою (навіть єдиною) для визнання рішення енергопостачальника незаконним.

У справі №908/1358/17 розглядався спір про скасування оперативно-господарської санкції. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої рішенням ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж, оформленого протоколом від 18.05.2017 засідання комісії з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, які були обґрунтовані тим, що відповідач не мав підстав для застосування спірної оперативно-господарської санкції, оскільки акт про порушення №000014 від 11.04.2017 підписано неуповноваженою особою позивача, спірна пломба була встановлена відповідачем у порушення пункту 3.3 ПКЕЕ, відсутні факти самовільного підключення чи втручання в роботу приладу обліку, виходив з того, що місцевим господарським судом правильно встановлено, що пломба, яка зазначена у акті про порушення від 11.04.2017 №000014 як зірвана, була встановлена всупереч Правилам користування електричною енергією; та недоведеність відповідачем факту втручання позивача до струмоведучих частин засобу (схеми) обліку або будь-яких інших дій, що призвели до зміни показів приладів обліку.

У справі № 923/832/17 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів було встановлено, що висновки викладені в акті № 28/06 від 29.06.2017 проведення експертизи лічильника, висновок від 29.06.2017 за результатами експертної повірки лічильника та протокол повірки містять суперечливі дані, в одному документі лічильник непридатний до застосування, в протоколі повірки, на якому засновані усі вихідні дані висновку експертного дослідження, той же лічильник придатний до експлуатації. Також в наданих матеріалах відсутні конкретні посилання за рахунок якого втручання прилад обліку став непридатним до експлуатації, не визначено який саме вплив було здійснено на лічильник і які наслідки мав даний вплив при обліку спожитої електричної енергії. Наявність стороннього пристрою усередині лічильника може бути з вини споживача у разі доведення його втручання у роботу цього лічильника, а це можливо у разі пошкодження або зірвання пломб на лічильнику. У даному випадку факт зірвання або пошкодження пломб енергопостачальником не доведено, актом порушення не зафіксовано. Наявність стороннього пристрою було виявлено тільки при розкритті корпусу лічильника енергопостачальником під час проведення перевірки та експертного дослідження, що ставить під сумнів можливість втручання в роботу лічильника сторонніх осіб без пошкодження пломб та розкриття корпусу. У матеріалах справи є акт технічної перевірки приладів обліку від 21.10.2015, згідно з якими виконано технічну перевірку приладів обліку ТОВ "Рибоводна ферма-ЮВеНТ" (гідротехнічні споруди ставів, в межах Балківської с/р), лічильник EMS 132.31.4 № 443094 встановлений 21.10.2015, опломбований пломбами енергопостачальника та містить відбиток пломби держповірника. У зазначеному акті міститься висновок щодо схеми обліку та стану приладів обліку: опломбовано та закрито доступ до приладу обліку та до облікових кіл; схема обліку зібрана вірно. Вказаним актом енергопостачальник підтверджує факт того, що лічильник був в належному стані переданий споживачу, опломбований та закритий доступ до приладу обліку та облікових кіл. Для несанкціонованого доступу до приладу обліку або облікових кіл споживач повинен зняти/замінити пломби та відкрити доступ, що не встановлено вказаним актом перевірки. Пломби не пройшли будь-якого дослідження на предмет їх відповідності, висновку про їх невідповідність також немає. Окремо колегія суддів апеляційного суду оцінила висновок експертного дослідження "виявлено сторонній пристрій який можливо має вплив на правильну роботу лічильника". Припущення особи, яка проводила дослідження у даному випадку не може прийматися до уваги як належний доказ того, що ним встановлено конкретні факти втручання в роботу приладу обліку, що призвели до заниження показань. Не зазначено як цей пристрій впливає на роботу лічильника, не досліджено саме заниження показань приладу обліку від наявності стороннього пристрою. Враховуючи викладене, а також, що комісія ПрАТ "ЕК "Херсонобленерго", якою складено акт № 28/06 проведення експертизи лічильника електроенергії від 29.06.2017, не є спеціалізованою організацією для проведення експертизи лічильника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що означений акт не може бути належним доказом порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), а саме: вчинення позивачем дій для безоблікового користування електричною енергією. При цьому, доводи скаржника, що виявлене у ТОВ "Рибоводна ферма-ЮВеНТ" порушення не стосується пошкодження приладів обліку або пломб, тому обов`язку для проведення експертизи у даному випадку у відповідача не виникло, проте Обленерго за власною ініціативою провело експертизу засобу обліку в частині дослідження його відповідності нормованим метрологічним характеристикам та умовам експлуатації, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, в акті про порушення ПКЕЕ від 27.06.2017 № 131069 було виявлено порушення правил користування електричною енергією, а саме (мовою оригіналу): "порушення п. 10.2.26 ПКЕЕ п. 10.2.4, інші дії споживача для безоблікового користування електричною енергією. Споживач з метою безоблікового користування вмонтував додатковий пристрій в лічильник типу EMS № 443094. Струм навантаження по фазі А - 3,2 мА, В-3,2мА, С-44 мА. Енергія споживалась, а лічильником не враховувалась та не сплачувалась." Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що формула розрахунку розміру оперативно-господарської санкції по акту про порушення від 27.06.2017 №131069, зазначена у витязі з протоколу від 11.07.2017 № 79, яким оформлено рішення комісії відповідача з розгляду акту про порушення ПКЕЕ від 27.06.2017 №131069, не відповідає формулі, встановленій у пункті 2.5 Методики, яка застосовується для визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії при такому виді порушення ПКЕЕ;

Зокрема, у справах № 906/600/18, № 923/832/17, № 911/1143/16, №923/639/17 досліджувалось питання правомірності донарахування вартості необлікованої електроенергії внаслідок порушень ПКЕЕ, які не пов`язані з відсутністю пломби.

Верховний Суд зазначає, що висновки у наведеній скаржником постанові та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаній справі скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Такі ж висновки були викладені і в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №916/112/20.

Водночас переоцінка доказів виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами статті 300 ГПК України.

Так, у справі, що розглядається, апеляційний господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, зокрема, про те, що:

- правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 29.01.2002 між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальної компанії "Чернівціобленерго" (постачальник) та ЖБК №55 (споживач) договору про постачання електричної енергії №0407/7, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання з постачання позивачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок позивача з дозволеною потужністю 170,4 кВт, а споживач зобов`язався оплатити поставлену електроенергію;

- точки продажу електричної енергії зазначаються у додатку №14 до договору "Однолінійна схема";

- 17.11.2020 інспекторами АТ "Чернівціобленерго" Кравець О.М. (посвідчення №517/12) та Аронець П.П. (посвідчення №1411419934) у присутності особи, яка їх допустила на об`єкт споживача - Коляси Б.М. проведено технічну перевірку дотримання Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ) на об`єкті позивача - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на підставі проведеної перевірки складено акт від 17.11.2020 №CV0410, яким встановлено, що під час здійснення спеціалістами АТ "Чернівціобленерго" технічної перевірки дотримання ЖБК №55 Правил роздрібного ринку електричної енергії виявлено порушення пп.2. п. 8.4.2. ПРРЕЕ, а саме: відсутність (зрив) пломби АХ6729 з відбитками тавр ОСР АТ "Чернівціобленерго" установлені на засобі вузла комерційного обліку електричної (на дверцятах ввідного рубильника);

- акт про порушення №СV0410 підписано двома представниками позивача - Кравець О.М. та Аронець П.П. Зі сторони споживача акт не підписано та зроблено запис, що Коляса Б.М. як особа, яка допустила в приміщення ЖБК №55 за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 113, від підпису відмовилась;

- протоколом від 18.12.2020 №95 засідання комісії по розгляду акту про порушення від 17.11.2020 №СV0410 вирішено здійснити нарахування вартості необлікованої електричної енергії у сумі 197 801,40 грн. В подальшому АТ "Чернівціобленерго" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до ЖБК №55 про стягнення 197 801,40 грн вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ГІРРЕЕ згідно з протоколом від 18.12.2020 №95 засідання комісії по розгляду акту про порушення від 17.11.2020 №CV0410. Рішенням господарського суду Чернівецької області по справі №926/2826/21 позовні вимоги АТ "Чернівціобленерго" задоволено в повному обсязі та стягнуто з ЖБК №55 на користь АТ "Чернівціобленерго" 197 801,40 грн вартості необлікованої електричної енергії та 2 967,02 грн судового збору.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний акт про пломбування від 23.03.2012, в якому зазначено про встановлення пломб на лічильнику №02872205 та №08130873, серед яких зазначено пломби АХ6722, АХ6783, АХ6718, 6733, 6772, АХ 6730 та АХ6729, про відсутність якої зазначено в акті про порушення від 17.11.2020 CV0410.

Апеляційним господарським судом зазначено про те, що з фабули порушення, зафіксованого Актом про порушення № CV0410, випливає, що відсутня пломба була установлена на засобі вузла комерційного обліку електричної енергії. Таким чином, ввідний рубильник, на дверцятах якого під час проведення перевірки була відсутня пломба, входить до складу вузла обліку електричної енергії, за таких обставин, ЖБК № 55 несе відповідальність за відсутність спірної пломби. Сам по собі факт зриву пломби, незалежно від обставин та можливості безоблікового споживання електроенергії, є достатньою підставою для нарахування позивачу вартості необлікованої електричної енергії.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, вказаний розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії складено з дотриманням вимог ПРРЕЕ та договірних умов між АТ «Чернівціобленерго» та ЖБК № 55.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника свідчить про порушення норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції надано оцінку всім доказам наданим сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 926/1543/22.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ЖБК №55 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 926/1543/22.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах «Ейрі проти Ірландії», п.24, Series A N32, та «Гарсія Манібардо проти Іспанії», заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу №55 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 926/1543/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко