Постанова

від 21.02.2023 по справі 947/30544/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 947/30544/19

провадження № 61-9625св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби,

особи, які звернулися із апеляційними скаргами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби (далі - профспілка працівників МПРС) про скасування протоколу профспілки та поновлення головою профспілки.

Позов обґрунтовано тим, що з 04 травня 2016 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «МПРС»), займав посаду психолога служби охорони праці КП «МПРС». 06 листопада 2019 року наказом № 752-к позивача звільнено із займаної посади, у період тимчасової непрацездатності. Рішення конференції від 27 листопада 2019 року, яким обрано головою профспілки ОСОБА_2 , позивач вважав незаконним, оскільки проведення конференції відбулося з порушенням приписів статуту профспілки та законів України.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним протокол профспілки працівників МПРС. Визнано позачергову профспілкову конференцію профспілки працівників МПРС від 27 листопада 2019 року, такою, що скликана з порушенням. Скасовано усі рішення, які прийнятті на ній щодо ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 головою профспілки працівників МПРС.

ОСОБА_2 , який не брав участі у розгляді справи, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що під час розгляду справи вирішено питання щодо його прав та обов`язків, оскільки на позачерговій конференції від 27 листопада 2019 року, яку оскаржив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обрано головою профспілки, про що 02 грудня 2019 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тому вважав, що суд першої інстанції мав залучити його як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Окремо з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_3 , яка також не приймала участі у розгляді справи, просила змінити рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення абзацу 19 наступного змісту: «Пункт 7 цього протоколу свідчить, що ОСОБА_3 зобов`язує підготувати звернення до заступника профспілки працівників МПРС Гаврильчева О. В. щодо необхідності безперервної роботи профспілки та необхідністю внесення змін до Єдиного державного реєстру» та частину абзацу 21 наступного змісту: «12 листопада 2019 року керівник підприємства фактично видала усний наказ про внесення змін до реєстру…»

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Апеляційний суд, посилаючись на те, що предмет спору у даній справі стосується виключно прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 і профспілки працівників МПРС, дійшов висновку, що права апелянтів оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про їх права та обов`язки судом першої інстанції не вирішувалися.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

03 жовтня 2022 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі або направити на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил юрисдикції загальних судів та всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19).

Обґрунтовуючи мотиви незгоди з ухвалою апеляційного суду, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що 27 листопада 2019 року на позачерговій конференції, яку суд визнав протиправною, ОСОБА_2 обрано головою профспілки працівників МПРС, а тому рішення суду першої інстанції позбавляє його гарантій, передбачених частиною четвертою статті 252 Кодексу законів про працю України, статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Крім того, визнаючи протокол конференції від 27 листопада 2019 року протиправним, суд першої інстанції порушив його права як члена профспілки.

ОСОБА_2 також зазначає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року може впливати на результати досудового розслідування за кримінальним провадженням № 120201604480000221 за частиною першою статті 191 Кримінального кодексу України, що порушено за його заявою про розкрадання профспілкових коштів попереднім Головою Профспілки ОСОБА_1.

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року встановлено обставини, які він позбавлений можливості спростувати при розгляді справи № 947/3424/21 за його позовом до КП «МПРС», треті особи: Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», Національне агентство з питань запобігання корупції, Державна служба морського та річкового транспорту України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив профспілки працівників МПРС на касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ОСОБА_2 рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року відмовлено; поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду; відкрито касаційне провадження у справі в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року; витребувано з Київського районного суду м. Одеси матеріали справи № 947/30544/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2022 року матеріали справи № 947/30544/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 з 04 травня 2016 року обіймав посаду психолога служби охорони праці у КП «МПРС».

18 жовтня 2019 року протоколом № 4 Профспілкової конференції профспілки працівників МПРС ОСОБА_1 обрано головою профспілки на три роки згідно зі статутом профспілки.

06 листопада 2019 року наказом КП «МПРС» № 752-к ОСОБА_1 звільнено з посади психолога служби охорони праці КП «МПРС».

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про те, що 27 листопада 2019 року відбудеться позачергова профспілкова конференція.

До порядку денного конференції 27 листопада 2019 року включено наступні питання: 1) підтвердження повноважень делегатів; 2) повторний розгляд звіту про виконання колективного договору за період з IV кварталу 2018 року по ІІІ квартал 2019 року включно; повторний розгляд звіту про роботу ревізійної комісії за період з IVкварталу 2018 року по ІІІ квартал 2019 року включно; 4) переобрання голови профспілки працівників МПРС; 5) переобрання членів профкому МПРС; 6) переобрання членів ревізійної комісії МПРС; 7) розгляд інших питань (за наявності).

За результатами конференції, зокрема, по четвертому питанню, прийнято рішення про обрання головою профспілки працівників МПРС ОСОБА_2 , у зв`язку зі звільненням 06 листопада 2019 року попереднього голови - ОСОБА_1 з підприємства.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) вказав, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

Отже, частина перша статті 352 ЦПК України визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що «право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Кордова проти Італії» (№ 1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява № 40877/98, п. 54, ECHR 2003-I, рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, зробив правильний висновок про те, що належними та допустимими доказами не підтверджено порушення прав ОСОБА_2 рішенням суду першої інстанції.

Зазначений висновок апеляційного суду є правильним з огляду на таке.

Оскарживши рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 стверджував, що на позачерговій конференції, результати якої оскаржив позивач, його обрано головою профспілки, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відтак вважав, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року прямо порушені його права.

Водночас апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, правильно зазначив, що у період виконання повноважень голови профспілки ОСОБА_2. брав участь у розгляді цієї справи в суді першої інстанції, в порядку самопредставництва профспілки працівників МПРС, як керівник юридичної особи.

Апеляційний суд звернув увагу на те, що станом на момент подання апеляційної скарги (17 квітня 2020 року), ОСОБА_2 не був ані головою, ані членом профспілки.

Зокрема, 03 лютого 2020 року на позачерговій профспілковій конференції профспілки працівників МПРС членами профспілки висловлено недовіру ОСОБА_2 та обрано на посаду голови профспілки працівників МПРС ОСОБА_5

13 лютого 2020 року ОСОБА_2 написав заяву про вибуття із членів профспілки працівників МПРС.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження у цій справі, та правильно закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалися.

Доводи касаційної скарги заявника в цій частині фактично дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції дав належну оцінку.

Верховний Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) щодо юрисдикції справ з оспорювання рішень профспілок щодо виключення позивачів із членів профспілки та поновлення їх на раніше займаних посадах.

Водночас, касаційне провадження у цій справі відкрито лише в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у справі, а тому на предмет законності та обґрунтованості перевіряється лише це судове рішення у межах процесуальних питань, які вирішувалися апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі, - чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі.

Посилання ОСОБА_2 на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2020 року встановлено обставини, які він позбавлений можливості спростувати при розгляді справи № 947/3424/21 за його позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та які можуть впливати на результати досудового розслідування за кримінальним провадженням за його заявою про розкрадання профспілкових коштів, Суд відхиляє, оскільки такі доводи не були підставою апеляційного оскарження, тому знаходяться поза межами касаційного розгляду справи судом касаційної інстанції.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням, чи зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Доводів про незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 касаційна скарга не містить, тому підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення в цій частині відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на викладене, Верховний Суд переглянувши ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак